Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №487/4195/25 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

22-ц/812/1507/26

Провадження № 22-ц/812/1507/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/4195/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Муругова В.В.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 15 травня 2026 року суддею Нікітіним Д.Г. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»,

третя особа - ОСОБА_2

про визнання іпотеки припиненою,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «МТБ Банк» про визнання іпотеки припиненою.

Позивач зазначав, що 17 квітня 2008 року уклав з ВАТ «Морський транспортний банк» договір споживчого кредиту № 187/RN у сумі 62 400 доларів США під 11,9% річних строком до 16 квітня 2018 року.

У забезпечення виконання вказаного зобов`язання було укладено договір поруки від 17 квітня 2008 року № 252rN та договір іпотеки, за яким позичальник та поручитель передали кредитору в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка їм належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частці.

12 листопада 2010 року ВАТ «Морський транспортний банк» змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Марфин Банк», а 06 березня 2018 року - на ПАТ «МТБ Банк».

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2015 року у справі № 487/3112/15-ц зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року №187/RN, яка складається із заборгованості по кредиту - 31 624, 82 долари США, заборгованості за відсотками - 1 159, 62 долари США, пені за неповернення основного боргу - 38 921, 75 грн, пені за несплату відсотків за користування кредитом - 3 893, 20 грн, штрафу - 7 506, 99 грн, а також судових витрат по 1 827 грн з кожного.

25 лютого 2016 року Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві та 19 вересня 2016 року Інгульським ВДВС у місті Миколаєві відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 та № НОМЕР_2 щодо ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року затверджено план реструктуризації боргів боржника, який боржник виконав 14 грудня 2023 року та ухвалою від 26 січня 2024 року у справі № 915/864/20 звільнено ОСОБА_1 від боргів, включаючи й борги за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 187/RN. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Посилаючись на викладене, 04 березня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Заводського районного суду м. Миколаєва з суду до ПАТ «МТБ Банк», в якому просили припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69.3 кв м., житловою площею 39.2 кв м., надану за договором іпотеки від 17 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк».

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року змінено та його мотивувальну частину викладено в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У постанові Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року зазначено: «Між тим, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, як зазначено в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року до розміру вимог зазначеного забезпеченого кредитора не включаються штрафи та пеня. З огляду на зазначене, грошові вимоги, визначені рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2015 року щодо штрафу і пені не охоплювались процедурою реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . Водночас розмір таких вимог було визначено Господарським судом Миколаївської області в ухвалі від 18 листопада 2020 року у розмірі 40 378, 09 грн (за рішенням суду загальний розмір пені і штрафу 50 321, 94 грн, погашено боржником 9 943,85 грн). Зазначена сума боргу входить до основного боргу, оскільки передбачена умовами кредитного договору та забезпечується іпотечним майном, та на час звернення позивачів з вказаним позовом залишається не сплаченою, то на думку колегії суддів апеляційного суду, відсутні підстави для припинення іпотеки.».

12 червня 2025 року ОСОБА_3 сплатив на рахунок кредитора 40 378, 09 грн, чим усунув підстави, з яких у задоволенні вимог про припинення іпотеки апеляційним судом було відмовлено.

Посилаючись на зазначене, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить суд припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,3 кв.м, житловою площею 39,2 кв.м. надану за договором від 17.04.2008 року, укладеним між ним, ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк», посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М., зареєстрований в реєстрі за номером 1020 від 17.04.2008 року.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у її задоволенні відмовити.

Зазначав, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року дійсно затверджено план реструктуризації боргів, який боржник виконав 14 грудня 2023 року та ухвалою від 26 січня 2024 року у справі № 915/864/20 ОСОБА_1 звільнено від боргів, включаючи й борги за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 187/RN. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Однак, затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 щодо первісного зобов`язання за кредитним договором не припинило пов`язаного з ним додаткового зобов`язання ОСОБА_2 , як поручителя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов помилкового висновку про недоведеність позову з тих підстав, що позовні вимоги обґрунтовані кредитним та іпотечним договорами, які є основою позову, але не були надані на підтвердження викладених у позові обставин.

Такий висновок суду спростовується змістом позовної заяви у якій позивач посилається на обставини, встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі № 487/2156/24 та на нову обставину - сплату на рахунок кредитора боргу у розмірі 40 378, 09 грн - суми, якої за висновком апеляційного суду, не вистачало для припинення іпотечного зобов`язання.

Отже, підставою позову є виключно постанова Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року та квитанція про сплату на рахунок кредитора боргу у розмірі 40 378, 09 грн, а не самі по собі договори кредиту та іпотеки.

Крім того, під час підготовки справи до розгляду у суду не виникало питання необхідності дослідження кредитного та іпотечного договорів, а відсутність вказаних договорів у матеріалах справи саме по собі не могло бути підставою для відмови у позові.

Також апелянт посилався на те, що відповідач не оскаржував постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року та без будь яких застережень прийняв від позичальника виконання кредитного зобов`язання у розмірі 40 378, 09 грн з призначенням платежу, дослівно: «Пеня та штраф за кредитним договором № 187/RN від 17.04.08, рішенням суду № 487/3112/15-ц від 07.12.15 та ухвалою суду № 915/864/20 від 18.11.20».

Отже, саме дії кредитора щодо прийняття виконання зобов`язання в повному обсязі у сумі визначеній постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі № 487/2156/24 означає факт повного задоволення вимог кредитора за основним та забезпечувальним зобов`язаннями.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник відповідача у наданих суду письмових поясненнях зазначав, що Заводським районним судом м. Миколаєва вже було розглянуто позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «МТБ БАНК» та було відмовлено у задоволені позовних вимог про припинення іпотеки. Постановою Миколаївського апеляційного суду, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину залишено без змін. Верховним Судом касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року повернута.

Не зважаючи не це, позивач повторно звернувся до суду з тотожним позовом, змінивши лише статус сторони у справі ОСОБА_2 з позивача на третю особу, ігноруючи принципи неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд першої інстанції прийняв справу до розгляду в порушення вимог ЦПК України.

Крім того представник ПАТ «МТБ Банк» вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.

Також зазначав, що ПАТ «МТБ БАНК» скористався своїм правом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку зі ОСОБА_2 як поручителя, та ОСОБА_1 як позичальника.

Неплатоспроможність позичальника ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та припинення у зв`язку з цим основного кредитного зобов`язання, не має наслідком припинення зобов`язання майнового поручителя за іпотекою - ОСОБА_2 з підстав, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 , представника відповідача Черкасової О.О. , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці, та була передана в іпотеку ВАТ «МТБ» за договором споживчого кредиту № 187/RN у сумі 62 400 доларів США, що були отримані під 11.9% річних на строк до 16 квітня 2018 року.

Також позивач зазначає, що у подальшому судовим рішенням зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто кредитну заборгованість за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який боржник виконав 14 грудня 2023 року та ухвалою від 26 січня 2024 року у справі № 915/864/20 звільнено ОСОБА_1 від боргів, включаючи й борги за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 187/RN. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

З цих підстав позивач вважає, що розмір кредитної заборгованості змінено шляхом реструктуризації боргу на підставі ухвали Господарського суду, якою встановлений новий спосіб та порядок виконання кредитного зобов`язання, а саме - боржник повністю достроково виконав обов`язок з повернення кредиту виконавши план реструктуризації, за відсутністю якого слід вважати припиненим право кредитора вимагати від боржника такого обов`язку, тобто припиняє кредитне зобов`язання в цілому та припиняється іпотека.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про припинення іпотеки. Рішення суду мотивовано тим, що позивачами не доведено припинення зобов`язань за кредитним договором та виконання рішення суду у повному обсязі, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегією Миколаївського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу позивачів, мотивувальну частину рішення суду викладено у редакції постанови апеляційного суду, а саме:

«Між тим, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, як зазначено в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року до розміру вимог зазначеного забезпеченого кредитора не включаються штрафи та пеня. З огляду на зазначене, грошові вимоги, визначені рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2015 року щодо штрафу і пені не охоплювались процедурою реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . Водночас розмір таких вимог було визначено Господарським судом Миколаївської області в ухвалі від 18 листопада 2020 року у розмірі 40 3 78.09 грн (за рішенням суду загальний розмір пені і штрафу 50 321, 94 грн, погашено боржником 9 943, 85 грн).

Зазначена сума боргу входить до основного боргу, оскільки передбачена умовами кредитного договору та забезпечується іпотечним майном, та на час звернення позивачів з вказаним позовом залишається не сплаченою, то на думку колегії суддів апеляційного суду, відсутні підстави для припинення іпотеки.»

Також посилаючись на те, що 12 червня 2025 року ним було сплачено на рахунок кредитора пеню та штраф у сумі 40 378, 09 грн, чим усунуто підстави для відмови у припиненні іпотеки, що були визначені колегією суддів апеляційного суду.

Таким чином, встановивши, що позивач ОСОБА_1 посилається на укладення кредитного договору та договору іпотеки, проте не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, а саме - кредитного та іпотечного договорів, що є основою позову, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись на їх недоведеність.

Позиція апеляційного суду

З висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову з підстав його недоведеності, колегія суддів не погоджується.

З наявних у справі доказів та з пояснень сторін вбачається, що 17 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 187/RN у сумі 62 400 доларів США під 11,9% річних на строк до 16 квітня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 17 квітня 2008 року № 252rN за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати перед позивачем як солідарний боржник.

Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному.

На вказані обставини посилався позивач та їх не заперечував представник відповідача.

Також ці обставини встановлені рішенням судів: Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2015 року та 07 березня 2025 року, Миколаївського апеляційного суд від 03 червня 2025 року.

Таким чином висновки Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року щодо недоведеності позову ОСОБА_1 є безпідставними.

Також у справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2015 року у справі № 487/3112/15-ц зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року №187/RN, яка складається із заборгованості по кредиту - 31 624, 82 долари США, заборгованості за відсотками - 1 159, 62 долари США, пені за неповернення основного боргу - 38 921, 75 грн, пені за несплату відсотків за користування кредитом - 3 893, 20 грн, штрафу - 7 506, 99 грн, а також судових витрат по 1 827 грн з кожного.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який боржник виконав 14 грудня 2023 року та ухвалою від 26 січня 2024 року у справі № 915/864/20 звільнено ОСОБА_1 від боргів, включаючи й борги за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 187/RN. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

12 червня 2025 року ОСОБА_3 сплатив на рахунок кредитора - ПАТ «МТБ Банк» 40 378, 09 грн.

Сплачуючи зазначену суму, яка складається зі штрафу та пені за кредитним договором, які не увійшли до вимог забезпеченого зобов`язання та не охоплювались процедурою реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , позивач посилався на усунення обставин, які були підставою для відмови у визнанні іпотеки припиненою, при постановленні рішення судом апеляційної інстанції.

Однак такі міркування позивача є помилковими та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Статтями 124 та 129-1 Конституції України проголошено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення є однією зі складових принципу правової визначеності, а також реалізації в дії права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань); зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин першої-третьої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

У справі, що переглядається, постало питання щодо припинення іпотеки у зв`язку з закриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - боржника за основним зобов`язанням та застосуванням наслідків, передбачених частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Із введенням в дію 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи.

При цьому, відповідно до положень статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

В силу положень частини четвертої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Отже, наслідки закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 4 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та визначені частиною четвертою вказаної статті, зокрема щодо припинення основного зобов`язання такого боржника, поширюються і на справи про неплатоспроможність фізичної особи.

У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року відкрито провадження у справі № 915/864/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року визнано вимоги ПАТ «МТБ Банк» до боржника ОСОБА_1 у розмірі 822 823.66 грн, що складаються з: вимог, забезпечених іпотекою майна фізичної особи боржника в сумі 406 700 грн; конкурсних вимог в сумі 416 123.66 грн (судовий збір за рішенням суду в сумі 1 827,00 грн та вимоги, не забезпечені заставою в сумі 414 296.66 грн); решту кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до боржника відхилено; зобов`язано керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Крикуна В.Б. включити вимоги кредитора до боржника в сумі 822 823.66 грн до реєстру вимог кредиторів боржника, а також провести збори кредиторів.

Постановою від 15 березня 2021 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 березня 2021 року) Південно-західний апеляційний господарський суд постановив про часткове задоволення апеляційної скарги кредитора, змінив пункт перший резолютивної частини рішення суду першої інстанції з визнанням вимог кредитора до боржника в сумі 824 017 грн 66 коп., що складаються з вимог, забезпечених заставою майна Боржника, в сумі 406 700 грн 00 коп., з конкурсних вимог, не забезпечених заставою майна боржника, в сумі 417 317 грн 66 коп. та із судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в сумі 3 938 грн 98 коп.; та залишив без змін ухвалу суду першої інстанції в іншій частині.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року залишено без задоволення касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк», постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 березня 2021 року та ухвалу Господарського Миколаївського області від 18 листопада 2020 року у справі № 915/864/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року у справі № 915/864/20 затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , поданий 11 серпня 2023 року в редакції додатку до заяви боржника від 03 листопада 2023 року.

Зокрема, господарський суд, виходячи з бази розрахунку граничного розміру вимог забезпеченого кредитора у сумі 813 400 грн (оціночна вартість предмету іпотеки), зробив висновок, що розмір вимог кредитора підлягає зменшенню на 71,02 %, а остаточний розмір реструктуризованого зобов`язання становить 235 723.32 грн = 813 400 - (813 400 х 71,02/100).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26 січня 2024 року було затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 14 серпня 2020 року; звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною 2 статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи); вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, постановлено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 915/864/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито.

Закриваючи провадження у цій справі, господарський суд за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів встановив, що боржник ОСОБА_1 здійснив погашення вимог кредитора в повному обсязі в сумі 235 723.32 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 14 грудня 2023 року № 37739899.

Відповідно до частини четвертої статті 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Положення частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України щодо не припинення права застави (іпотеки) на майно у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, поширюються і на наслідки закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи із застосуванням наслідків, визначених частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом та визнання виконавчих документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Отже, оскільки покладення відповідних ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.

Отже, ліквідація боржника не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Таким чином сам факт ліквідації боржника за кредитним договором за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника за основним зобов`язанням не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 920/375//21(19/61-10).

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з тих підстав, що визнання боржника (позичальника) ОСОБА_1 неплатоспроможним за процедурою КУпПБ не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не звільняє боржника (поручителя) ОСОБА_2 від відповідальності за виконання грошового зобов`язання, встановленого договором поруки від 17 квітня 2008 року № 252rN та рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2015 року, яке набрало законної сили.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17 червня 2026 року у справі № 487/4607/24 (провадження № 61-1905св26).

На час розгляду справи зазначене судове рішення перебуває на примусовому виконанні.

Отже, колегія суддів також враховує, що правовідносини між сторонами врегульовані вже не умовами кредитного договору та договору поруки, а наявним судовим рішенням.

Питання щодо своєї неплатоспроможності боржник-поручитель та іпотекодавець ОСОБА_2 не порушувала.

Таким чином, доводи апелянта ОСОБА_1 під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, підстав вийти за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено.

Однак, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції припустився помилки, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, тому мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні з викладенням мотивів відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні, з викладенням мотивувальної його частини щодо підстав відмови у позові, в редакції цієї постанови, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково - лише в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог, понесені апелянтом витрати при розгляді апеляційної скарги відносяться на його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

В.В.Муругов

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року