Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №127/34453/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/34453/25

Провадження № 22-ц/801/2106/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа № 127/34453/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект Центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Вохмінової О.С. залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3916058, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавцем на умовах платності, строковості та зворотності, перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_1 свого обов`язку із повернення кредитних коштів та процентів за їх користування належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за договором № 3916058.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, за договором № 3916058.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3916058.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3916058 від 05 вересня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 85 520 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 74 820 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0 грн; заборгованість за комісіями - 700 грн; інфляційні збитки - 0 грн; нараховані 3% річних - 0 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач у заявленому позові просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 74 020 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 320 - заборгованість за відсотками.

Також позивач просив стягнути з відповідачки 2 422,40 грн судового збору та 25 000 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3916058 від 05 вересня 2021 року в загальному розмірі 74 020 грн. Також суд вирішив стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконувала належним чином умови договору про надання кредиту, тому права позивача підлягають захисту.

Водночас місцевий суд врахував, що справа не є складною, у справі невелика кількість письмових доказів, з огляду на що заявлений розмір витрат сторони позивача на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тому дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року в задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення було відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідачки подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2026 року призначення не відбулося. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник відповідачки зазначає, що відповідачка про розгляд вказаної справи дізналася лише в кінці березня 2026 року, після телефонного дзвінка з колекторської компанії. Заочне рішення суду від 12 лютого 2026 року вона не отримувала, як і не отримувала позовну заяву з додатками, а лише змогла дізнатися про суть справи, після внесення додаткових відомостей про учасника справи та доступу до електронної справи в системі «Електронний суд» від адвоката Ковальчук Н. В.

Окрім того, Відповідачка з червня 2023 року, разом зі своєю сім`єю фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її чоловік ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України у місті Києві, а тому не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

ОСОБА_1 була позбавлена можливості подати до суду відзив на позовну заяву та письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову оскільки позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає, що позов не підлягав до задоволення так як договір з ТОВ «Мілан» не укладала та не підписувала, а також позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Отримавши 05 вересня 2021 кошти в розмірі 10 000 грн, відповідачка повинна була повернути їх позивальнику 20 вересня 2021 року, а отже, перебіг позовної давності, щодо повернення коштів та тіла кредиту почався з наступного дня, тобто з 21 вересня 2021 року та сплив з урахуванням вимоги про початок перебігу позовної давності 21 вересня 2024 року, тобто ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із пропуском строку позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Окрім того 21 серпня 2026 року ТОВ «Коллект Центр» заявило клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін. Зазначає, що дана справа має істотне значення для позивача, адже було придбане право грошової вимоги до відповідача та із врахуванням особливостей укладання кредитного договору, способу та процедури отримання кредиту, тому існує необхідність у розгляді апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання сторонам можливості надати додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на судові рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України), її розгляд слід проводити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Слід констатувати, що клопотання позивача належним чином не обґрунтоване, містить виключно покликання на загальні норми, а тому колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії анкети-заяви на кредит № 3916058 від 05 вересня 2021 року, відповідачка з метою отримання кредиту вказала свої персональні дані, а також сторони погодили суму кредиту у розмірі 10 000 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 1320 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Строк кредиту становить 15 днів з 05 вересня 2021 року. Дата повернення кредиту - 20 вересня 2021 року. Сума до повернення становить 12 020 грн (а. с. 55).

05 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 3916058, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк 15 днів з 05 вересня 2021 року надати позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом до 20 вересня 2021 року та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Комісія -700 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 1 320 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (а. с. 24-26).

Відповідно до копії графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3916058 від 05 вересня 2021 року, загальна вартість кредиту становить 12 020 грн, з них: 10 000 грн - сума кредиту, 1320 грн - проценти за користування кредитом та 700 грн - комісія за надання кредиту (зворот а. с. 44).

Згідно з копією паспорту споживчого кредиту №3916058, відповідачка була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту.

Згідно з копією довідки про ідентифікацію, представник первісного кредитора підтверджує, що відповідач, з яким укладено договір №3916058 від 05 вересня 2021 року ідентифікований ТОВ «Мілоан» (а. с. 61).

Відповідно до копії квитанції № 057997da-fe86-4e07-b46b-c46298f49f20_637664499557315367 від 05 вересня 2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн, згідно з договором № 3916058 (зворот а. с. 62).

Відповідно до копії відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» 05 вересня 2021 року відповідачеві надано кредит у розмірі 10 000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 700 грн. З 06 вересня 2021 року по 20 вересня 2021 року включно відповідачеві нараховувалися проценти відповідно до п. 1.5.2 договору у розмірі 88 грн щоденно, що разом становить 1320 грн. Починаючи з 21 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року включно проценти нараховувалися відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору у розмірі 500 грн щоденно, що разом становить 30 000 грн (а. с. 63).

Відповідно до копії договору факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Фактор), укладено договір про те, що клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 102 560 106,92 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а. с. 12-14).

Відповідно до копії платіжного доручення від 03 грудня 2021 року фактор виконав своє зобов`язання перед клієнтом шляхом сплати грошових коштів за договором факторингу (а. с. 17)

Згідно з копією актів приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Клієнт) передав, а (фактор) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» прийняв Реєстр Боржників кількістю 4 700 штук в електронному вигляді на флеш-носії, у розмірі 1046 Кбайт (а. с. 19).

Відповідно до копії реєстру боржників та витягу із реєстру за договором факторингу № 29-11-102 від 29 листопада 2021 року, під № 2998 вказана ОСОБА_1 , загальна заборгованість якого складає 42 020 грн, з них: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 320 грн - заборгованість по процентам, 700 - заборгованість по комісії (а. с. 20-22, 23).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3916058, наданого ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року, загальна заборгованість відповідачки становить 85 520 грн, з них: 10 000 - заборгованість по основній сумі кредиту, 31 320 грн - заборгованість за відсотками станом на дату відступлення права вимоги; 700 грн - заборгованість по комісії; 43 500 грн - нараховані відсотки за кредитним договором (а. с. 10).

Згідно з копією договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (Новий кредитор) уклали цей Договір про те, що Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язанні виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором (а. с. 27-30).

На а. с. 35 акт прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а. с. 35).

Відповідно до копії реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року за № 7798 вказана ОСОБА_1 , сума заборгованості якої за кредитним договором № 3916058 становить 85 520 грн, з них: 10 000 грн - заборгованість за кредитом, 74 820 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 700 грн - заборгованість за комісією (зворот а. с. 37-39, 40).

На а. с. 33 акт зарахування однорідних зустрічних вимог від 28 лютого 2023 року.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3916058, наданого ТОВ «Коллект Центр», станом на 17 жовтня 2025 року, загальна заборгованість відповідачки становить 85 520 грн, з них: 10 000 - заборгованість за тілом кредиту, 74 820 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 700 грн - заборгованість за комісією. Загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором на 17 жовтня 2025 року складає 74 020 грн, з них: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 320 грн - заборгованість за відсотками; 700 грн - заборгованість за комісією (а. с. 11).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі.

Наявність заборгованості за кредитним договором підтверджена відповідними розрахунками.

Окрім того доведеним є факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а після того до позивача.

Доводи скарги про заперечення факту укладення та підписання кредитного договору з ТОВ «Мілан» не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується укладення договору № 3916058 від 05 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 10 000 грн на належну їй платіжну картку. Зокрема, це підтверджується анкетою-заявою, договором про споживчий кредит № 3916058, паспортом споживчого кредиту, довідкою про ідентифікацію та квитанцією про перерахування коштів.

Доводи про те, що ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із пропуском строку позовної давності є необґрунтованими.

За умовами кредитного договору № 3916058 від 05 вересня 2021 року кредит надано строком на 15 днів, до 20 вересня 2021 року, отже саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.

З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 року пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Вказаний Закон набрав чинності з 04 вересня 2025 року.

Отже, перебіг позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а надалі зупинений на період дії воєнного стану відповідно до пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Тому на момент звернення ТОВ «Коллект Центр» до суду строк позовної давності не сплив.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки заочне рішення від 12 лютого 2026 року та позовну заяву з додатками не отримувала.

Як видно із матеріалів справи, копія позовної заяви була надіслана позивачем з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

На цю ж адресу судом першої інстанції надсилалася повістка про виклик до суду. Водночас поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній».

Як вбачається із змісту п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, доводи скарги про неналежне повідомлення відповідачки про розгляд справи є безпідставними, оскільки суд здійснював її виклик за адресою зареєстрованого місця проживання, будь-яка інша адреса суду не була відома, а невручення судової повістки з причин відсутності адресата не свідчить про неналежне повідомлення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що враховуючи пп. 1, 6 п. 1 ч. 2, 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» апеляційна скарга мала бути оплачена судовим збором у розмірі 3 633,60 грн (3 028 грн х 150% х 0,8). Враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до апеляційного суду було сплачено 3 633 грн судового збору (а. с. 168), з неї на користь держави підлягає стягненню недоплачений судовий збір у розмірі 0,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за нею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 0,60 грн (00 грн 60 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк