Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №749/925/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/925/26

Номер провадження 3/749/488/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 707242 від 30.06.2026, 30.06.2026 ОСОБА_1 о 19:57 в АДРЕСА_2 , керувала транспортним засобом Honda Fit, без д.н.з. не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила п. 2.1.а. ПДР та вчинила правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що остання обізнана з фактом складення на неї протоколу про адміністративне правопорушення, однак до суду не прибула, клопотань та заяв не направляла.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п.2.1а ПДР, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозиція ч.2ст.126КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707242 від 30.06.2026, Довідки ВП №1 (м. Сновськ) Корюківського ВП ГУНП в Чернігівській області щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення, відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, факт керування ОСОБА_1 30 червня 2026 року о 19:57 транспортним засобом «Нonda Fit», без д.н.з., підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який є допустимим доказом у справі.

Разом із тим, суд вважає недоведеною допустимими та достатніми доказами наявність у діях ОСОБА_1 ознак повторності правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.

Повторним визнається вчинення особою протягом року однорідного правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Так, під час судового розгляду встановлено, що постанова поліцейського серії ЕНА № 7463082 від 29 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, на момент складання на неї постанови серії ЕПР1 № 707242 від 30 червня.2026 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили.

Тобто, станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 707242 від 30.06.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 не вважалася особою, яка була піддана адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова про накладення на неї адміністративного стягнення від 29 червня 2026 року не набрала законної сили.

Таким чином, дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП за ознакою повторності кваліфіковані неправильно.

Вказана позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, якою за схожих обставин, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року про накладення на особу адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП було скасовано у зв`язку з відсутністю в його діях ознак повторності.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 40-1, 126, 247, 251, 252, 283-285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.С. Чигвінцев