Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №520/21174/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 вересня 2026 р. справа № 520/21174/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (вул. Леся Курбаса, буд. 12, кім. 406, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 44839644) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00308420708 від 02.07.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що затримка поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 23.07.2025 № 25YK0723K01 була зумовлена об`єктивними обставинами на стороні нерезидента-постачальника, зокрема виробничим навантаженням, затримками внутрішніх платежів та логістичними обставинами. Позивач вказує, що діяв добросовісно, вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання контракту, а товар у подальшому був поставлений у повному обсязі. Посилаючись на відсутність своєї вини та положення статті 112 Податкового кодексу України, Позивач вважає протиправним застосування до нього пені та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2026 № 00308420708.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та в межах наданих законом повноважень, оскільки позивачем порушено встановлений граничний строк розрахунків за операцією з імпорту товарів. Відповідач вказав на відсутність передбачених законодавством підстав для зупинення перебігу такого строку та наголосив, що листи іноземного контрагента щодо причин затримки поставки не є підставою для звільнення позивача від сплати пені. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та зазначив, що листи іноземного контрагента не є підставою для автоматичного зупинення перебігу строків розрахунків, однак підтверджують фактичні причини затримки поставки та відсутність вини позивача. Позивач наголосив, що товар був поставлений у повному обсязі, господарська операція фактично виконана, а відповідачем не доведено наявності вини позивача та не спростовано достовірності наданих доказів. У зв`язку з цим позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, пояснень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 09.06.2026 № 2547-п та направлень від 09.06.2026 № 4552, № 4553 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 23.07.2025 № 25YK0723K01, укладеним з компанією «TIAN JIN YUKE INTERNATIONAL TRADING CO., LTD», за період з 23.07.2025 по 31.05.2026.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 17.06.2026 №24192/20-40-07-08-05/44839644, у якому зазначено про порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Зокрема, за висновками контролюючого органу, позивачем не дотримано встановленого граничного строку розрахунків за операцією з імпорту товарів за здійсненими на користь нерезидента авансовими платежами. Перевіркою встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом від 23.07.2025 № 25YK0723K01 позивач здійснив авансові платежі на загальну суму 24 687,50 доларів США, однак відповідний товар надійшов на митну територію України після спливу встановленого 180-денного строку розрахунків.

У зв`язку з встановленим порушенням контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за кожний день прострочення.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області 02.07.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00308420708, яким до позивача застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 95 121,36 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до абз.1, 2 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у розмірі 180 календарних днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) в національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, наведеними нормами законодавства встановлено обов`язок резидента забезпечити здійснення поставки імпортованого товару у межах встановленого граничного строку, а у разі його порушення — передбачено застосування пені за кожний день прострочення.

При цьому частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено випадки, за яких перебіг встановленого строку розрахунків та нарахування пені зупиняються, зокрема у разі виникнення форс-мажорних обставин, що підтверджуються відповідними документами у встановленому законом порядку.

Таким чином, для вирішення цього спору суду належить встановити, зокрема, факт здійснення Позивачем авансових платежів, дату їх здійснення, граничний строк поставки товару, дату фактичного надходження товару на митну територію України, наявність або відсутність передбачених законодавством підстав для зупинення перебігу такого строку, а також правильність визначення контролюючим органом періоду прострочення та розміру нарахованої пені.

Судом установлено, що за зовнішньоекономічним контрактом від 23.07.2025 № 25YK0723K01, укладеним між ТОВ «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» та компанією «TIAN JIN YUKE INTERNATIONAL TRADING CO., LTD», позивачем 06.08.2025 здійснено авансовий платіж на користь нерезидента за товар у розмірі 24 687,50 доларів США.

З огляду на встановлений пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 граничний строк розрахунків у 180 календарних днів, граничним строком надходження товару за вказаною операцією було визначено 01.02.2026.

Водночас, як встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, фактичне надходження імпортованого товару на митну територію України відбулося 03.03.2026, що підтверджується, зокрема, товаросупровідними документами та митними деклараціями, зазначеними в акті перевірки.

Отже, товар у частині, що відповідає авансовому платежу в розмірі 24 687,50 доларів США, надійшов після спливу встановленого граничного строку, а саме із простроченням на 30 календарних днів.

Таким чином, судом установлено факт порушення позивачем граничного строку розрахунків за операцією з імпорту товару, передбаченого частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18.

При цьому, обставина фактичного надходження товару 03.03.2026, тобто після закінчення встановленого граничного строку 01.02.2026, сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо правомірності нарахування позивачу пені за порушення встановленого строку розрахунків, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача щодо причин допущеного прострочення.

Зокрема, позивач посилається на обставини, які, на його думку, не залежали від його волі та унеможливили своєчасне виконання нерезидентом зобов`язань за контрактом, а саме на виробниче навантаження постачальника, технологічні особливості виробництва, затримки здійснення ним внутрішніх платежів, а також святкові дні у Китайській Народній Республіці.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» прямо визначено юридичні підстави, за наявності яких перебіг установленого граничного строку розрахунків та нарахування пені зупиняються. Такою підставою, зокрема, є виникнення форс-мажорних обставин, перебіг яких має бути підтверджений у встановленому законом порядку.

Разом із тим, наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про виникнення форс-мажорних обставин у розумінні зазначеної норми та не мають наслідком автоматичного зупинення перебігу граничного строку розрахунків.

Посилання позивача на виробниче навантаження нерезидента та технологічні особливості виробництва суд вважає такими, що характеризують організацію господарської діяльності самого постачальника. Звичайні виробничі труднощі, завантаженість виробничих потужностей, необхідність виготовлення замовленої партії товару або тривалість технологічного процесу не є обставинами, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняють перебіг установленого строку розрахунків.

При цьому суд враховує, що позивач, здійснюючи авансову оплату за товар, мав можливість визначити умови та строки його поставки, погодити їх із контрагентом та врахувати відповідні господарські ризики при укладенні та виконанні зовнішньоекономічного контракту. Невиконання або несвоєчасне виконання нерезидентом своїх договірних зобов`язань саме по собі не змінює встановленого законодавством граничного строку поставки товару.

Не свідчать про наявність передбачених законом підстав для зупинення строку і посилання позивача на затримки здійснення внутрішніх платежів нерезидентом. Такі обставини стосуються фінансово-господарської діяльності іноземного контрагента та його взаємовідносин з іншими особами, однак не є обставинами, які відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» звільняють резидента від установленого обов`язку забезпечити своєчасне надходження товару.

Так само суд не приймає посилання позивача на святкові дні у Китайській Народній Республіці. Періоди святкових та неробочих днів у країні нерезидента є обставинами, які за загальним правилом можуть бути враховані сторонами при плануванні строків виконання зовнішньоекономічного договору, однак самі по собі не є форс-мажорними обставинами та не припиняють перебігу встановленого законом строку розрахунків.

Таким чином, наведені позивачем обставини фактично характеризують причини, з яких нерезидент не забезпечив своєчасне виконання взятих на себе договірних зобов`язань, однак не змінюють визначеної законом дати, до якої товар мав надійти на митну територію України.

Окремо суд оцінює посилання позивача на листи нерезидента, у яких зазначено причини затримки поставки товару.

Суд не ставить під сумнів можливість використання таких листів як доказів на підтвердження пояснень нерезидента щодо фактичних обставин виконання ним контракту. Водночас, сам факт наявності таких листів не означає автоматичного виникнення передбачених законом правових наслідків у вигляді зупинення перебігу граничного строку розрахунків.

Зі змісту наданих листів убачається, що нерезидент повідомляв позивача про виробничі та організаційні причини затримки виконання замовлення. Однак, зазначені документи не підтверджують виникнення форс-мажорних обставин у встановленому законом порядку, не засвідчують неможливість виконання нерезидентом своїх зобов`язань саме внаслідок обставин непереборної сили та не встановлюють періоду, протягом якого перебіг граничного строку розрахунків підлягав би зупиненню.

При цьому, відповідно до матеріалів перевірки, наданих самим позивачем, сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини або інший документ уповноваженої організації, який би підтверджував наявність таких обставин щодо спірної операції, позивач не отримував та контролюючому органу не надавав.

Отже, листи нерезидента, навіть за умови визнання викладених у них відомостей достовірними, підтверджують лише обставини затримки поставки, але не підтверджують наявності юридичних підстав для зупинення перебігу строку розрахунків, визначених частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Безпідставним є і посилання позивача на відсутність його вини у порушенні строку розрахунків.

Суд ураховує, що позивач безпосередньо не здійснював виробництво товару та залежав від належного виконання нерезидентом своїх договірних зобов`язань. Разом із тим, саме позивач як резидент та сторона зовнішньоекономічного контракту є особою, на яку законом покладено обов`язок дотримання встановленого граничного строку розрахунків за імпортною операцією.

Водночас, положення частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пов`язують нарахування пені з самим фактом порушення встановленого строку розрахунків, тоді як частиною шостою цієї статті визначено спеціальні випадки, за яких перебіг такого строку та нарахування пені зупиняються. Отже, для вирішення питання про застосування пені юридично значущим є встановлення факту порушення строку та наявності або відсутності передбачених законом підстав для його зупинення.

У цій справі таких підстав судом не встановлено.

Посилання позивача на статтю 112 Податкового кодексу України також не спростовує правомірності нарахування пені. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з порушенням спеціального строку розрахунків за зовнішньоекономічною імпортною операцією, порядок встановлення якого та наслідки його порушення безпосередньо врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції».

При цьому, позивач фактично ототожнює відсутність умислу в його діях із відсутністю правових підстав для нарахування пені. Однак, сам факт того, що позивач не мав наміру порушувати валютне законодавство та в подальшому отримав оплачений товар, не усуває об`єктивного факту несвоєчасного його надходження.

Суд також відхиляє довід позивача про те, що товар був поставлений у повному обсязі, а тому господарська операція фактично завершена.

Як установлено вище, граничним строком надходження товару за авансовим платежем від 06.08.2025 у сумі 24 687,50 доларів США було 01.02.2026, тоді як фактичне надходження товару відбулося 03.03.2026. Отже, завершення господарської операції відбулося вже після порушення встановленого законодавством строку.

Подальше виконання нерезидентом своїх договірних зобов`язань не має зворотної дії та не усуває факту прострочення, яке вже настало. Саме тому обставина повної поставки товару не може бути підставою для висновку про відсутність порушення або для скасування пені, нарахованої за період фактичного прострочення.

Не змінює наведеного висновку і посилання позивача на те, що товар фактично отриманий, а дебіторська та кредиторська заборгованість за контрактом на кінець перевірюваного періоду відсутня. Зазначені обставини свідчать про завершення розрахунків та виконання сторонами договірних зобов`язань у подальшому, однак не спростовують факту їх несвоєчасного виконання.

Суд не приймає також доводи позивача про те, що контролюючий орган не довів недостовірності листів нерезидента.

Відповідач не зобов`язаний доводити недостовірність кожного документа, поданого позивачем, якщо навіть наведені у такому документі відомості не мають того юридичного значення, яке їм надає позивач. У цьому випадку питання полягає не стільки у достовірності самих листів, скільки у тому, чи підтверджують вони передбачені законом підстави для зупинення перебігу граничного строку розрахунків.

Як установлено судом, навіть з урахуванням зазначених у листах причин затримки поставки відсутні належні докази виникнення форс-мажорних обставин або інших передбачених законом обставин, які б зупиняли перебіг строку розрахунків.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується вчинення позивачем передбачених частиною сьомою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» дій, які могли б зумовити зупинення перебігу строку розрахунків у зв`язку із захистом своїх прав у судовому або арбітражному порядку. Як установлено актом перевірки, претензійно-позовна робота щодо нерезидента позивачем не проводилася.

Таким чином, позивач не скористався передбаченими законом механізмами, які за певних умов могли б вплинути на перебіг граничного строку розрахунків, а натомість посилається виключно на фактичні причини затримки поставки, пов`язані з діяльністю його контрагента.

Так, спірний товар надійшов на територію України після спливу встановленого граничного строку, у зв`язку з чим період прострочення становить 30 календарних днів. Зазначені обставини позивачем не спростовані та підтверджуються матеріалами справи, у тому числі актом документальної позапланової виїзної перевірки від 17.06.2026 № 24192/20-40-07-08-05/44839644 та документами, на підставі яких його складено.

Так само позивачем не наведено обґрунтованих заперечень щодо визначеної контролюючим органом кількості днів прострочення. Позивач не надав власного розрахунку, який би спростовував правильність визначеної відповідачем суми пені, а також не навів конкретних обставин чи розрахунків, які б свідчили про неправильність її обчислення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що контролюючий орган, встановивши факт порушення позивачем граничного строку розрахунків за імпортною операцією, правомірно застосував передбачений частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» наслідок такого порушення у вигляді нарахування пені.

При цьому, доводи позивача щодо причин затримки поставки, подальшого отримання товару, відсутності умислу у його діях, реальності господарської операції та наявності листів нерезидента не спростовують установленого факту прострочення та не підтверджують наявності передбачених законом 17.06.2026 № 24192/20-40-07-08-05/44839644 щодо порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 знайшли своє підстав для зупинення перебігу граничного строку розрахунків.

Відтак, суд уважає, що висновки акта перевірки від 17.06.2026 № 24192/20-40-07-08-05/44839644 щодо порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Оскільки встановлений законом граничний строк надходження товару — 01.02.2026 — позивачем не дотримано, товар фактично надійшов 03.03.2026, а передбачених законодавством підстав для зупинення перебігу строку розрахунків або ненарахування пені судом не встановлено, нарахування пені за період прострочення є правомірним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.07.2026 № 00308420708 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» задоволенню не підлягають.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (вул. Леся Курбаса, буд. 12, кім. 406, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 44839644) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ