Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №520/20343/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 вересня 2026 року № 520/20343/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в неприйнятті рішення про призначення, ненарахування та невиплату колишньому військовослужбовцю рядового складу старшому матросу ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в нерозгляді у встановлений законом строк офіційного досудового звернення ОСОБА_1 від 09.06.2026 № ШВ-20343972 та невиготовленні довідки про обставини травми;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення, видати наказ по стройовій частині та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному обсязі в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ № 153, у зв`язку з наявністю вибухового поранення (травми), одержаного 29 жовтня 2025 року під час захисту Вітчизни, шляхом її перерахування на поточний рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 невідкладно виготовити та надати ОСОБА_1 належним чином оформлену Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою № 5 відповідно до Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 р.), із обов`язковим зазначенням обставин отримання вибухової травми 29.10.2025 року під час захисту Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 15.05.2023 по 15.05.2026 він проходив військову службу у Збройних Силах України, а 29.10.2025 під час виконання бойового завдання отримав вибухове поранення. Посилаючись на пункт 4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025, позивач вважає, що має право на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн. Також зазначив, що військова частина не здійснила нарахування та виплату винагороди і не надала належним чином оформлену довідку про обставини травми, у зв`язку з чим просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його вчинити відповідні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Військова частина НОМЕР_2 не відмовляла позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, а здійснює збір необхідних документів для визначення його права на таку виплату. Відповідач посилається на необхідність отримання інформації від інших військових частин щодо тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях та зазначає, що станом на дату подання відзиву відповідь від військової частини НОМЕР_5 не отримана. Разом із тим, відповідач підтверджує факт отримання позивачем 29.10.2025 поранення під час виконання бойового завдання, а також зазначає про видання наказу № 3707 від 06.11.2025 та довідки про обставини травми № 25/24033 від 09.11.2025. Таким чином, основним обґрунтуванням Відповідача є те, що остаточне рішення щодо виплати 1 000 000 грн ним ще не прийнято у зв`язку з незавершенням збору необхідних документів.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши аргументи учасників справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2023 уклав із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_5 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

У період з 15.05.2023 по 15.05.2026 позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_2 , у військовому званні «старший матрос», належачи до осіб рядового складу.

04.02.2026 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 .

29.10.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області позивач отримав вибухове поранення внаслідок підриву на міні та обстрілу противника. За фактом отримання поранення командиром військової частини НОМЕР_2 06.11.2025 видано наказ №3707, а 09.11.2025 військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку №25/24033 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

15.05.2026 позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

У червні 2026 року позивач звернувся з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що для вирішення питання щодо виплати необхідно отримати інформацію від інших військових частин про його безпосередню участь у бойових діях, у зв`язку з чим 04.07.2026 та 25.08.2026 направила відповідні запити до військових частин НОМЕР_8 та НОМЕР_5 .

При цьому, відповідачем не прийнято остаточного рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000,00 грн.

Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неприйняття рішення про призначення, ненарахування та невиплати зазначеної винагороди, а також щодо належного оформлення довідки про обставини травми, протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі за текстом - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі за текстом - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Постанови №153 право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень залежить від наявності сукупності визначених нормативно-правовим актом умов, зокрема, віку військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу, належності до відповідного складу військовослужбовців, проходження військової служби під час дії воєнного стану та безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення протягом встановленого строку.

Судом установлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент укладення контракту про проходження військової служби 15.05.2023 був молодшим 25 років.

Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у військовому званні «старший матрос», належачи до осіб рядового складу, а його проходження військової служби припало на період дії воєнного стану.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт безпосередньої участі позивача у заходах, пов`язаних із виконанням бойових завдань, а також факт отримання ним 29.10.2025 вибухового поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області.

Водночас, для вирішення питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови №153 необхідним є встановлення загальної кількості днів його безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення, у тому числі за періоди проходження військової служби в інших військових частинах.

Як убачається з матеріалів справи, після звернення позивача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди відповідач не відмовив у її виплаті та вжив заходів для отримання необхідних документів.

Зокрема, 04.07.2026 та 25.08.2026 Військовою частиною НОМЕР_2 направлялися запити до військових частин НОМЕР_8 та НОМЕР_5 щодо надання інформації про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, а також щодо наявності чи відсутності інших обставин, які мають значення для вирішення питання про виплату винагороди.

Разом із тим, сам по собі факт вчинення відповідачем окремих підготовчих дій не може свідчити про належне та повне вирішення звернення позивача, оскільки станом на час розгляду справи остаточного рішення щодо наявності у позивача права на одноразову грошову винагороду, її розміру та можливості виплати відповідачем не прийнято.

Суд зазначає, що обов`язком суб`єкта владних повноважень при розгляді звернення особи є не лише вчинення підготовчих дій, спрямованих на з`ясування обставин справи, але й прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення у встановленому законом порядку. Невчинення остаточної дії, заради якої особа звернулася до суб`єкта владних повноважень, за відсутності об`єктивних правових підстав для її невчинення, не може вважатися належним розглядом звернення.

При цьому, суд ураховує, що відповідач не заперечує факту проходження позивачем військової служби, його належності до осіб рядового складу, відповідного віку, факту безпосередньої участі у виконанні бойових завдань та отримання 29.10.2025 поранення під час виконання бойового завдання.

Таким чином, спір у цій частині фактично стосується не самого факту звернення позивача за отриманням передбаченої Постановою №153 винагороди, а повноти та результативності розгляду такого звернення відповідачем, зокрема встановлення кількості днів безпосередньої участі позивача у бойових діях та визначення, чи відповідає він усім умовам, встановленим пунктом 4 Постанови №153, для отримання винагороди та в якому саме розмірі.

При цьому, суд не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо первинного встановлення всіх необхідних обставин, перевірки документів, здійснення відповідних розрахунків та прийняття рішення про призначення і виплату одноразової грошової винагороди, оскільки такі дії належать до компетенції Військової частини НОМЕР_2 .

Водночас, відсутність на момент розгляду справи остаточного рішення за зверненням позивача позбавляє суд можливості встановити підстави, за яких позивачу відмовлено у виплаті спірної винагороди та дослідити такі обставини.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не прийнято остаточного рішення за зверненням позивача щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, суд доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 у цій частині.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача виплатити позивачу саме 1 000 000 грн, оскільки визначення права на таку виплату у повному обсязі потребує встановлення всіх передбачених Постановою №153 умов, зокрема, остаточного визначення кількості днів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за весь період проходження ним військової служби.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови №153 та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиготовлення довідки про обставини травми, та зобов`язання відповідача виготовити і надати таку довідку, суд зазначає наступне.

Як установлено судом, 29.10.2025 позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання. За фактом отримання поранення командиром Військової частини НОМЕР_2 06.11.2025 видано наказ №3707 «За фактом отримання поранення старшим матросом ОСОБА_1 ».

Крім того, 09.11.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку №25/24033 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 , копію якої надано до суду разом із відзивом на позовну заяву.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду довідка про обставини травми відповідачем фактично була виготовлена та видана, що спростовує твердження про повну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо її виготовлення.

При цьому, позивач, звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача виготовити та надати довідку про обставини травми за формою №5, не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що видана йому 09.11.2025 довідка №25/24033 не відповідає встановленій формі, містить недостовірні відомості, не відображає обставин отримання поранення або в інший спосіб порушує його права та законні інтереси.

Саме по собі посилання позивача на необхідність виготовлення нової довідки без наведення конкретних недоліків вже виданого документа не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності відповідача.

Суд також звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи факт отримання позивачем поранення 29.10.2025 під час виконання бойового завдання відповідачем не заперечується та був оформлений відповідними документами, зокрема наказом №3707 від 06.11.2025 та довідкою про обставини травми №25/24033 від 09.11.2025.

За таких обставин суд не встановив факту порушення відповідачем права позивача на отримання довідки про обставини травми, оскільки відповідний документ був виготовлений та виданий ще 09.11.2025.

Відтак, вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиготовлення довідки про обставини травми та зобов`язання відповідача виготовити і надати таку довідку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, за результатами розгляду справи суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо неприйняття остаточного рішення за зверненням позивача про призначення та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, та зобов`язання відповідача повторно розглянути таке звернення та прийняти за його результатами відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в неприйнятті за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ