Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №520/20354/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 вересня 2026 р. справа № 520/20354/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України, що полягають у неврахуванні індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, що передбачена статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII під час проходження служби за 2006-2016 рр.;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України провести мені перерахунок грошового забезпечення та здійснити доплату грошової допомоги на оздоровлення, що передбачена статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII за 2006-2016 рр. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 індексації грошового забезпечення та з урахуванням січня 2008 року як базового місяця проведення індексації за 2008-2016 рр.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби в Національному університеті цивільного захисту України у період з 07.02.2006 по 15.08.2016 йому виплачувалася грошова допомога на оздоровлення без урахування індексації грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та посилається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також на правові висновки Верховного Суду. Позивач стверджує, що індексація має систематичний характер та є складовою грошового забезпечення, а тому повинна враховуватися при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення. Крім того, позивач вважає, що при проведенні розрахунку індексації за 2008– 2016 роки має застосовуватися січень 2008 року як базовий місяць. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок і виплатити йому різницю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки був звільнений зі служби 15.08.2016, а з позовом звернувся 12.07.2026. Також відповідач вказує, що позивач проходив службу як особа начальницького складу служби цивільного захисту, а не як військовослужбовець, тому положення законодавства та судову практику щодо військовослужбовців застосовувати до нього безпосередньо не можна. Крім того, відповідач заперечує проти включення індексації до розрахунку допомоги на оздоровлення та посилається на наявність інших судових справ позивача щодо аналогічних виплат.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач проходив службу в Національному університеті цивільного захисту України з 07.02.2006 по 15.08.2016.

Під час проходження служби та при проведенні остаточного розрахунку при звільненні позивачу здійснювалися виплати грошового забезпечення та передбачених законодавством видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення.

Позивач звернувся до Національного університету цивільного захисту України з заявою щодо проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 2006 по 2016 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Позивач вважав, що при здійсненні відповідних виплат індексація грошового забезпечення не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення.

За результатами розгляду звернення відповідачем позивачу було надано відповідь та довідки про розмір грошового забезпечення. Відповідач не погодився з вимогами позивача щодо проведення перерахунку та виплати додаткових сум.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З аналізу викладених норм права суд висновує, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Згідно з пунктом 30.1 цієї Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 30.3 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України 05.12.2012 №825) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 р. за №1540/21852 було визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода). Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 1 жовтня 2010 року.

Згідно із постановою від 06.02.2019 в справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017) визначено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з статтею 19 Закону №2017 державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону №2017, Закону №1282 та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 року по справі №380/10576/23 зазначив, що спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням відповідачем, зокрема, сум індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що як індексація грошового забезпечення, так і додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, мають щомісячний і систематичний характер, а тому дійшов висновку про наявність підстав для їх включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу належить обчислювати грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заявлених вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для включення сум індексації до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 протягом періоду з 07.02.2006 по 15.08.2016 проходив службу в Національному університеті цивільного захисту України та отримував грошове забезпечення, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення.

Проте при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 2006 по 2016 роки відповідачем не було враховано у складі грошового забезпечення для обчислення зазначеної виплати суми індексації грошового забезпечення.

Водночас, як встановлено судом, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення та має систематичний характер. Отже, при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення підлягає врахуванню індексація грошового забезпечення, на яку позивач мав право у відповідному періоді.

Таким чином, неврахування відповідачем сум індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за період з 2006 по 2016 роки призвело до визначення її розміру без урахування всіх належних складових грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Національного університету цивільного захисту України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби за 2006-2016 роки.

У зв`язку з цим Національний університет цивільного захисту України підлягає зобов`язанню провести перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої ОСОБА_1 за період з 2006 по 2016 роки, з урахуванням у складі грошового забезпечення сум індексації грошового забезпечення та здійснити виплату недоплаченої частини зазначеної допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення за період 2008– 2016 років не є самостійним предметом спору у цій справі.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності неврахування відповідачем сум індексації грошового забезпечення при обчисленні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби у 2006-2016 роках, а також наявності підстав для проведення відповідного перерахунку та виплати недоплаченої суми.

Визначення правильності розміру індексації грошового забезпечення, порядку її обчислення та базового місяця для проведення індексації є окремим питанням, яке не становить предмета доказування у межах даного спору. Зокрема, суд у цій справі не встановлює правильність визначення позивачем січня 2008 року як базового місяця, оскільки такі обставини стосуються безпосередньо механізму нарахування індексації, а не питання включення вже належної позивачу індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення.

Таким чином, посилання позивача на необхідність застосування січня 2008 року як базового місяця під час проведення індексації за 2008– 2016 роки не змінює предмета цього спору та не підлягає окремій правовій оцінці судом у межах заявлених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду суд зазначає таке.

Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення виникли у період з 2006 по 2016 роки. На момент виникнення зазначених правовідносин діяли положення Кодексу законів про працю України у відповідній редакції, якими не було встановлено обмеження строком позовної давності вимог працівника про стягнення належних йому сум заробітної плати та інших виплат, що випливають із трудових правовідносин.

Зокрема, частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, встановлене на сьогодні процесуальне обмеження щодо строку звернення до суду не може автоматично застосовуватися до правовідносин, які виникли та були реалізовані у період дії іншого правового регулювання. При цьому спір стосується саме належності та правильності обчислення виплат, пов`язаних із грошовим забезпеченням позивача за період проходження ним служби.

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після звільнення зі служби у 2016 році, саме по собі не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки під час виникнення спірних правовідносин законодавством не було встановлено відповідного обмеження строком для звернення з вимогами про стягнення належних виплат.

З огляду на наведене, суд не погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України, що полягають у неврахуванні індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2006-2016 роках.

Зобов`язати Національний університет цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за період проходження служби в 2006-2016 роках, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислювалася зазначена допомога, належних сум індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату недоплаченої частини грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ