Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №520/14929/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. Справа № 520/14929/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати відмову №1854/3728 від 08.05.2026 року 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ:26637746, в скасуванні рішення позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» №2026-0313-1512-1596-0 від 13.03.2026 р. та проведенні повторного медичного огляду стосовно солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яким його визнано на підставі статті 39в, 13в, 60в, графи ІІ розкладу хвороб: Придатним до військової служби;

2) зобов`язати 20 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ:26637746, скасувати рішення позаштатної військоволікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» №2026- 0313-1512-1596-0 від 13.03.2026 р., та призначити повторний медичний огляд солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яким його визнано на підставі статті 39в, 13в, 60в, графи ІІ розкладу хвороб: Придатним до військової служби.

Обґрунтовуючи позов позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено в скасуванні рішення позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» №2026-0313-1512-1596-0 від 13.03.2026 та проведенні повторного медичного огляду стосовно позивача. Зазначив, що при проходженні ВЛК він був фактично позбавлений можливості підготуватися до проходження ВЛК, надати на ВЛК медичні висновки, висновки обстежень, інші медичні документи на підтвердження діагнозів хвороб, якими він хворіє. Також зазначив, що в довідці ВЛК зазначений діагноз хвороби позивача не відповідає дійсному діагнозу, але лікарі ВЛК не взяли до уваги жодних медичних даних позивача. Як вважає позивач, вказані обставини відповідачем враховані не були та позивачу протиправно відмовлено в призначенні повторної ВЛК. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано у 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України: направлення ОСОБА_1 для проходження ВЛК від 13.03.2026 р., копію запису з журналу реєстрації направлень на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо видачі направлення на ВЛК ОСОБА_1 , акт медичного обстеження ВЛК ОСОБА_1 від 13.03.2026 р., докази вручення ОСОБА_1 довідки про проходження ВЛК, копію мобілізаційного розпорядження на ОСОБА_1 , копію рішення позаштатної військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» №2026- 0313-1512-1596-0 від 13.03.2026 р.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що в наданих позивачем на розгляд регіональної військово-лікарської комісії копіях консультативних висновків спеціалістів недостатньо інформації про наявне у позивача захворювання серцево-судинної системи, а результати діагностичних досліджень, які підтверджують встановлений діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.» відповідно до вимог статті 39 Додатку 2 Положення №402 – відсутні. Тому діагноз та постанова позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0, прийняті обґрунтовано, відповідно до вимог Положення № 402. Підстав для проведення повторного медичного огляду – немає. Отже, відповідач вважає, що він діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 щодо витребування направлення ОСОБА_1 для проходження ВЛК від 13.03.2026 відповідачем зазначено, що вказані документи надати не може, так як направлення для проходження ВЛК стосовно ступеня придатності до військової служби, не видавалось, а відтак відсутні записи в журналі реєстрації направлення на ВЛК. Також відповідач зазначив, що згідно підпункту 2.4.4 та 2.4.5 пункту 2.4. глави 2 розділу І Положення № 402 20 РВЛК відповідач не проводить медичні обстеження військовослужбовців та військовозобов`язаних. Ця функція покладена на позаштатні постійно діючі ВЛК відповідно до пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення № 402.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України.

За твердженням позивача, 13.03.2026 його затримано по вулиці Пушкінській міста Слов`янськ, Донецької області, співробітниками патрульної поліції для перевірки військово-облікових документів, після чого позивача доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.

Цього ж дня, 13.03.2026 позивач пройшов медичний огляд позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» (далі - ВЛК), за результатом якого рішенням позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» на підставі ст.39в, 13в, 60в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби, про що видана довідка ВЛК від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0 з встановленням наступного діагнозу: гіпертонічна хвороба 1 стадії, 2 ступеня, КВР-2, СН0 Ожиріння І ст., змішаного генезу. Подагричний артрит з переважним ураженням суглобів стопи, незначне порушення функцій.

Не погоджуючись з результатами вказаного медичного огляду, 09.04.2026 позивач оскаржив рішення позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР» до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Листом позивачу відмовлено у перегляді рішення позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при КНП «Міська лікарня №2 КМР».

17.04.2026 позивач повторно оскаржив рішення ВЛК та відмову в перегляді рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії МО України, надавши скаргу за вх. від 20.04.2026 № 3240 разом з медичною документацією, а саме: копії довідки ВЛК ОСОБА_1 від 13.03.2026, копії консультативного висновку лікаря кардіолога від 03.04.2026 року, копії консультативного висновку лікаря кардіолога від 27.06.2026 року, копії УЗД органів черевною порожнини ОСОБА_1 від 02.04.2026, копії УЗД нирок ОСОБА_1 від 02.04.2026, відмову ІНФОРМАЦІЯ_6 в направленні ОСОБА_1 на переогляд до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Листом 20 Регіональної військово-лікарської комісії №1854/3728 від 08.05.2026 відмовлено у проведенні позивачу повторної ВЛК із зазначенням того, що в наданих копіях консультативних висновків спеціалістів недостатньо інформації про наявне у позивача захворювання серцево-судинної системи, а результати діагностичних досліджень, які підтверджують встановлений діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.» відповідно до вимог статті 39 Додатку 2 Положення – відсутні. Тому діагноз та постанова позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0, прийняті обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Підстав для проведення повторного медичного огляду – немає. Також, зазначено, що відповідно до пункту 2.4.10 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, у разі незгоди з прийнятим за заявою рішенням позивач має право звернутися відповідно до чинного законодавства до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16).

Не погоджуючись з вказаною відмовою 20 Регіональної військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

ЦВЛК має право ррозглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).

Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п. 2.4.6. розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).

У свою чергу, згідно із п. 2.5.1. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи (п. 2.5.7.).

Тому, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Відповідно до п. 6.6. розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що на адресу 20 РВЛК надійшла скарга позивача за вх. від 20.04.2026 № 3240 на рішення ВЛК при КНП «Міська лікарня № 2 КМР» разом з медичною документацією, а саме: копії довідки ВЛК ОСОБА_1 від 13.03.2026, копії консультативного висновку лікаря кардіолога від 03.04.2026 року, копії консультативного висновку лікаря кардіолога від 27.06.2026 року, копії УЗД органів черевною порожнини ОСОБА_1 від 02.04.2026, копії УЗД нирок ОСОБА_1 від 02.04.2026, відмову ІНФОРМАЦІЯ_6 в направленні ОСОБА_1 на переогляд до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Перевіривши матеріали скарги та надану медичну документацію, позивачу повідомлено про те, що оскільки на момент скарги позивач був діючим військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині, то направлення на медичний огляд, відповідно до вимог підпункту “б” пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402, проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище.

У наданих копіях консультативних висновків спеціалістів недостатньо інформації про наявне в позивача захворювання серцево-судинної системи, а результати діагностичних досліджень, які підтверджують встановлений діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.» відповідно до вимог статті 39 Додатку 2 Положення № 402 – відсутні. Тому діагноз та постанова позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0, прийняті обґрунтовано, відповідно до вимог Положення № 402. Підстав для проведення повторного медичного огляду – немає.

Отже, у даному випадку регіональна ВЛК не знайшла підстав для скасування рішення ВЛК при КНП «Міська лікарня № 2 КМР» та проведення повторного або контрольного медичного огляду позивача.

У позовній заяві позивач зазначив, що лікарі при проведенні ВЛК порушили процедуру проведення ВЛК, оскільки клінічних обстежень ступеню підвищення артеріального тиску у позивача не проводили та завершили обстеження позивача за 20 хвилин. Також позивач зазначає, що згідно висновку ультро-звукового дослідження від 02.04.2026 він хворіє на гепатомегалію, дифузні зміни печінки, гепатоз, хронічний холецистит, діфузні зміни підшлункової залози по типу хронічного панкреатиту, спленомегалію, тобто на тяжкі захворювання які взагалі не були досліджені під час проведення ВЛК, хоча позивач скаржився лікарям на ці хвороби.

Суд зазначає, що ВЛК при КНП «Міська лікарня № 2 КМР» має доступ до Електронної системи охорони здоров`я в Україні (далі - ЕСОЗ), як до двокомпонентної системи, в якій користувач через МІС (електронна медична інформаційна система) взаємодіє з центральною базою даних. Центральною базою даних є інформаційно-телекомунікаційна система, яка містить передбачені законодавством реєстри, програмні модулі, інформаційну систему НСЗУ, в частині, необхідній для реалізації державних фінансових гарантій та ін. Також, забезпечує можливість створення, перегляду, обміну інформацією та документами між реєстрами, державними електронними інформаційними ресурсами, електронними медичними інформаційними системами. Водночас, електронна медична інформаційна система - інформаційно-телекомунікаційна система, яка дає змогу автоматизувати роботу суб`єктів господарювання у сфері охорони здоров`я, створювати, переглядати, обмінюватися інформацією в електронній формі, зокрема з центральною базою даних.

Позивачем у позовній заяві підтверджено, що лікарями КНП «Міська лікарня № 2 КМР» здійснено ознайомлення із медичними записами в ЕСОЗ, в якій було зазначено діагноз ОСОБА_1 : гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеню, кризовий ризик 3.

Проте, після проведених обстежень позивачу встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 1 стадії, 2 ступеня, КВР-2, з яким позивач не погоджується.

З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року №820/5570/16.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.

Надаючи оцінку прийнятої відносно позивача постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою військово-лікарської комісії від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0, допущення відповідачем порушень процедури її ухвалення судом не встановлено.

Жодних доказів визначення позивачу невірного діагнозу, умисного його заниження, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що оскаржувана відмова, оформлена листом №1854/3728 від 08.05.2026 не свідчить про протиправність дій регіональної ВЛК, оскільки комісія фактично розглянула скаргу, перевірила подані матеріали, визнала доводи необґрунтованими та повідомила заявника про мотиви такого висновку.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2026 року у справі №160/6661/24.

Так, у спірних правовідносинах регіональна ВЛК листом №1854/3728 від 08.05.2026 фактично відмовила позивачу у перегляді довідки військово-лікарської комісії від 13.03.2026 №2026-0313-1512-1596-0 щодо визнання позивача придатним до військової служби та проведенні повторного медичного огляду.

У цій відповіді містяться чіткі формулювання щодо причин такої відмови із зазначенням норм законодавства, якими керувалася комісія, та переліком документів, перевірених нею перед прийняттям такого рішення. Також у відповіді було роз`яснено право особи оскаржити це рішення до Центральної військово-лікарської комісії у разі незгоди з ним.

Отже, відповідач фактично розглянув скаргу позивача, перевірив надані матеріали, повідомив мотиви відсутності підстав для перегляду довідки ВЛК та роз`яснив порядок подальшого оскарження, що не свідчить про допущення відповідачем протиправних дій.

З огляду на викладене прийняте рішення 20 Регіональної ВЛК, оформлене листом №1854/3728 від 08.05.2026, за результатом розгляду скарги позивача, є правомірним.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 21.09.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко