Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/17089/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р. № 520/17089/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі №200/4394/22.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення суду у справі №200/4394/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з утриманням з неї 5% військового збору та 18% податку на доходи з фізичних осіб. Проте, на думку позивача, відповідачем протиправно не виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що твердження позивача про допущену відповідачем бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не відповідає дійсності, оскільки позивачу належним чином виплачено грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що унеможливлює задоволення поданого адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 01.10.2015 року до 15.01.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі №200/4394/22 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 року у справі №200/4394/22 зобов`язано відповідача: нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року ОСОБА_1 ; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 ОСОБА_1 .

На виконання вказаного рішення суду у справі №200/4394/22 відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 51170,03 грн., з яких 51064,56 грн. за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно, а 105,47 грн. за період з 01.03.2018 до 15.01.2019 включно, що підтверджується розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Із загальної суми індексації грошового забезпечення - 51170,03 грн. військова частина утримала військовий збір в сумі 767,55 грн. (1,5%) та податок з доходів фізичних осіб в сумі 9210,61 грн. (18%). При цьому, військовою частиною нараховано грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 9210,61 грн., що підтверджується розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

20.05.2026 року відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 50402,48 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням №5229 від 20.05.2026.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44).

Згідно з п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами п.п. 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Судом установлено, що на виконання рішення суду у справі №200/4394/22 відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 51170,03 грн., з яких 51064,56 грн. за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно, а 105,47 грн. за період з 01.03.2018 до 15.01.2019 включно, що підтверджується розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Із загальної суми індексації грошового забезпечення - 51170,03 грн. військова частина утримала військовий збір в сумі 767,55 грн. (1,5%) та податок з доходів фізичних осіб в сумі 9210,61 грн. (18%). При цьому, військовою частиною нараховано грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 9210,61 грн., що підтверджується розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Тому загальна сума індексації грошового забезпечення за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі №200/4394/22 до виплати склала: 51170,03 - 767,55 - 9210,61 + 9210,61 = 50402,48 грн.

20.05.2026 року відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 50402,48 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням №5229 від 20.05.2026.

Отже, із загальної суми індексації грошового забезпечення - 51170,03 грн., нарахованої військовою частиною на виконання на виконання рішення суду у справі №200/4394/22, відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 9210,61 грн., що підтверджується розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, банківською випискою та платіжним дорученням №5229 від 20.05.2026.

З огляду на вказане, суд висновує про відсутність у позивача порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано – 18.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко