Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №750/8457/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8457/26

Провадження № 3/750/2477/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Чернігова

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкулова І.П., розглянувши матеріали, що надійшли від УПП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и л а :

25 липня 2026 року о 01 год. 40 хв. в м. Чернігові, вул. Героїв Чорнобиля, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, звуження зіниці очей, які не реагують на світло не природна блідність шкірного покриву обличчя. На вимогу працівника поліції пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

ОСОБА_1 у судовому засіданні з протоколом не погодився, надав суду виписку із медичної карти №471, згідно якої підтверджено відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 на підставі добровільного проходження медичного огляду, що було здійснено упродовж двох годин з моменту зупинки водія працівниками поліції. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він тричі давав свою згоду на проведення медичного обстеження, але поліцейські йому роз`яснювали, що якщо він вживав якість препарати місяць тому, то на медогляді це може бути відображено і результат буде позитивним, що буде гіршим результатом для водія. Самі поліцейські йому радили добровільно поїхати в заклад охорони здоров`я, так як у випадку підтвердження стану наркотичного сп`яніння за направленням поліції, результат для нього буде гіршим, ніж відмова від проходження огляду. Таким чином, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що працівники поліції ввели його в оману, він не відмовлявся від проходження медичного огляду, і саме за рекомендацією поліцейських поїхав на такий огляд самостійно.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

У відповідності до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з ч. 1 ст.130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, однією з ознак складу правопорушення є відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 25.07.2026 в м. Чернігові, вул. Героїв Чорнобиля, 3 керував автомобілем Форд Куга д.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога відмовився.

Так, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

З наявного в матеріалах справи та оглянутого судом відеозапису видно, що водія зупинили за керування автомобілем у комендантську годину. У подальшому поліцейський, встановивши ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово поцікавившись у водія про вживання наркотичних або лікарських препаратів, на що отримав негативну відповідь, запропоновував пройти огляд у лікаря нарколога, на що водій погодився тричі і був готовий їхати до медичного закладу.

Однак поліцейський, який вів розмову та на нагрудну камеру якого здійснено відеозапис, що є предметом розгляду суду, відходив від водія, вочевидь умисно випустивши із зони відеозйомки водія та інших поліцейських, які вели з ним розмову, яка не зафіксована не відео. Більше цього, після його повернення, на нагрудну камеру поліцейського продовжився запис, під час якого зафіксовано знову пропозицію водію пройти огляд у лікаря нарколога, роз`яснюючи, що навіть якщо протягом місяця він вживав щось із заборонених препаратів, то таке вочевидь дасть позитивний результат аналізу на наркотичне сп`яніння. Оскільки відеозапис не вівся суцільно, а тому суд враховує пояснення ОСОБА_1 , який стверджував, що саме поліцейські рекомендували йому самостійно звернутися до медичного закладу, а не за направленням працівників поліції.

Отже, поліцейський грубо порушуючи вимоги Інструкції № 1452/735, замість забезпечення проведення огляду, знову відійшов від водія та певний час стояв у стороні, коли інші поліцейські повторно вели спілкування з водієм, яке не зафіксовано на відео. Через певний час поліцейський знову підійшов до водія та задав питання щодо відмови від огляду, на що водій відповів, що відмовляється, за цим відбулося оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Отже, такі дії поліцейських, як тричі ігнорування згоди водія на проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння та готовність слідувати до лікаря-нарколога, завуальовані спонукання його до відмови від проходження огляду під виглядом добровільності відмови, що вбачається із частин розмов, зафіксованих на відео та за своїми ознаками наближається до поняття провокації, визначеного у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви», як втручання правоохоронних органів у спосіб, що створює або посилює умови для вчинення правопорушення, яке особа інакше не вчинила б, і є нічим іншим як провокацією.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Упродовж двох годин після зупинки поліцейськими водія ОСОБА_1 , що мало місце 25.07.2026 о 1 год. 40 хв. (протокол серії ЕПР1 №728393 складено 25.07.2026 о 2 год. 06 хв.), ОСОБА_1 самостійно, як він стверджує за рекомендацією поліцейських, прибув до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, де о 03 год. 30 хв. 25.07.2026 у нього були відібрані сеча на вміст наркотичних речовин та кров на вміст алкоголю, за результатами аналізів ознак сп`яніння не виявлено, тверезий. При цьому, за результатами огляду ОСОБА_1 зазначено, що останній в свідомості, орієнтований вірно, скарг не має, без видимих тілесних ушкоджень, мова чітка, хода впевнена, міміка звичайна. Пальце-носову пробу виконує вірно, в позі «Ромберга» стійкий.

Таким чином, візуальний стан водія, що зазначений поліцейським у протоколі, відрізняється від того, що вказав лікар у виписці за результатами огляду ОСОБА_1 до того, як у нього були відібрані сеча та кров на аналізи, що мало місце 25.07.2026 о 3 год. 30 хв.

Основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Аналізуючи правові норми, суд враховує приписи ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, до яких відноситься і поліція, зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР суду не надано, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення - суд оцінює критично з наведених вище обставин.

Тож, враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалах, суд приходить до висновку, що вони не містять належних та достатніх даних, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Навпаки, висновком КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» із медичної карти №471 підтверджено, що ОСОБА_1 за результатами аналізів тверезий, ознак сп`яніння у нього не виявлено.

За даних обставин, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и л а:

провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя І.П. Рахманкулова