Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №729/827/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/827/26 1-кп/729/135/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

21.09.2026 Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бобровиця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026270400000075 від 19.05.2026 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бобровиця Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

У першій декаді травня 2026 року, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія з метою його подальшого використання як документа, що посвідчує наявність у нього права на керування транспортними засобами.

З цією метою ОСОБА_4 , за допомогою мережі Інтернет, підшукав невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, яка погодилася за грошову винагороду спільними діями виготовити підроблене посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 .

Після цього, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, маючи єдиний умисел та об`єднавши свої зусилля у спільну діяльність, спрямовану на підроблення посвідчення водія, на початку другої декади травня 2026 року, але не пізніше 13.05.2026 року, домовився з указаною особою про виготовлення на його ім`я підробленого посвідчення водія, яке видається територіальними сервісними центрами МВС України та надає право на керування транспортними засобами, узгодивши деталі його виготовлення та дії кожного з учасників.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, 14.05.2026 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з особистого мотиву, з метою отримання підробленого посвідчення водія для його подальшого використання, через месенджер «Telegram», надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, в електронній формі фотозображення сторінок свого паспорта, власне фотозображення та фотозображення свого підпису для використання під час виготовлення підробленого посвідчення водія.

У подальшому, було виготовлено підроблене посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «В», «С1» та «С» серії НОМЕР_1 від 25.04.2025 року на ім`я ОСОБА_4 , нібито видане Територіальним сервісним центром МВС України № 7441 (ТСЦ 7441).

15.05.2026 року ОСОБА_4 , у поштовому відділенні ТОВ «Нова Пошта», розташованому в м. Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, зазначене підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25.04.2025 року на своє ім`я, нібито видане Територіальним сервісним центром МВС України № 7441 (ТСЦ 7441), достовірно усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, та зберігав його при собі з метою подальшого використання.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, близько 19 години, 18.05.2026 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався автомобільною дорогою Стара Басань – Бобровиця. На околиці с. Ярославка Ніжинського району Чернігівської області він був зупинений працівниками СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, які здійснювали нагляд за дорожнім рухом.

На законну вимогу працівників поліції ОСОБА_4 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження свого права на керування транспортним засобом та достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, умисно пред`явив працівникам поліції підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25.04.2025 року на своє ім`я, нібито видане Територіальним сервісним центром МВС України № 7441 (ТСЦ 7441), тим самим використавши завідомо підроблений документ.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював та підтвердив, що через мережу Інтернет домовився з невідомою йому особою про виготовлення посвідчення водія на своє ім`я, для чого надіслав через месенджер «Telegram» необхідні особисті дані, фотозображення та зображення свого підпису. У подальшому отримав виготовлене посвідчення водія у відділенні ТОВ «Нова Пошта», достовірно знаючи, що воно є підробленим. 18.05.2026 року під час керування автомобілем та його зупинки працівниками поліції, пред`явив зазначене посвідчення водія на їх вимогу. У вчиненому щиро розкаюється.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч.4 ст. 358 КК України, підтвердив обставини їх вчинення, викладені в обвинувальному акті, та у суду відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо обсягу та порядку дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним проводити дослідження доказів щодо фактичних обставин справи та обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, а також матеріалів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

Таким чином, проаналізувавши встановлені судом обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у підробленні посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, а своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер та обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства оцінюється також як високий.

Окрім того, суд при призначенні покарання враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, те, що ОСОБА_4 умисно вчинив дії, спрямовані на виготовлення підробленого посвідчення водія з метою його подальшого використання, а згодом фактично використав завідомо підроблений документ, пред`явивши його працівникам поліції для підтвердження права на керування транспортним засобом. При цьому, суд враховує, що внаслідок вчинених кримінальних правопорушень матеріальної шкоди не завдано, потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи наведене, беручи до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також відсутність завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив два кримінальні правопорушення, передбачені різними частинами ст. 358 КК України, суд призначає йому покарання окремо за кожне з них, після чого, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, визначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

При визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд, з урахуванням характеру вчинених кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, особи обвинуваченого, його щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, визначивши остаточну міру покарання суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання призначеного вироком суду з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов`язки. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, а також відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової технічної експертизи документа у сумі 1925 грн 44 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

– за ч. 3 ст. 358 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

– за ч. 4 ст. 358 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного вироком суду покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти зазначений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової технічної експертизи документа, у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 44 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25.04.2025 року на ім`я ОСОБА_4 , видане ТСЦ 7441 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1