Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №587/5284/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5284/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., Чайки Т.В., представника позивача - адвоката Шудренко Т.О., представника відповідача - адвоката Скородєда С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Вимоги обґрунтовує тим, що у 2010 році за домовленістю з власницею – відповідачкою ОСОБА_2 придбав зазначений будинок за 15 тисяч гривень, які в повному обсязі передав власниці згідно домовленості та ринкової вартості будинків у селі, договір купівлі продажу при цьому з відповідним нотаріальним посвідченням не укладався за проханням продавця. З 07.09.2011 року ОСОБА_1 фактично проживав в ньому, зареєстрував членів сім`ї, володів, користувався і утримував нерухоме майно. Відповідач протягом зазначеного часу не проявляла зацікавленості до вказаного будинку, не проводила жодних дій щодо його реєстрації, не здійснювала догляд, не проводила ремонти, не укладала цивільних угод на його утримання та не сплачувала витрати на його утримання, тощо.

На теперішній час відповідачка не визнає права власності на будинок за позивачем, тому позивач вимушений звернутися до суду з проханням визнати за ним право власності на спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України, оскільки тривалий час відкрито, безперервно ним володів, добросовісно користувався і утримував.

У відзиві на позов відповідач в особі свого представника - адвоката Скородєда С.І. заперечила проти заявлених вимог і позов не визнала в повному обсязі. Зазначила, що позивач був достеменно обізнаний про те, хто є дійсним власником будинку АДРЕСА_1 . На даний час, вказаний будинок зруйнований внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, про що 21.05.2025 складено відповідний акт №232/1, фактично будинок перестав існувати як об`єкт нерухомості. Вказує, що долучені позивачем докази не доводять усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття ним права власності за набувальною давністю, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 18.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 20.01.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили визнати за позивачем право власності на спірний будинок за набувальною давністю.

Представник відповідачки - адвокат Скородєд С.І. підтримав свою позицію.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, з`ясувавши правові позиції сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, а також за змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

З довідки Басівської сільської ради Сумського району Сумської області від 21.10.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 . На даний час проживає в будинку своєї матері за адресою АДРЕСА_3 ( ар.с.24).

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року вбачається, що на підставі рішення виконкому Бісівської сільської ради Сумського району від 20 листопада 2004 року ОСОБА_2 є власником будинку надвірними будівлями АДРЕСА_1 ( ар.с.31).

Аналогічна інформація міститься в технічному паспорті, складеному 25 вересня 2004 року КП «Бюро технічної інвентаризації м. Суми» на будинок АДРЕСА_1 ( ар.с.33-37).

З Акту обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації №232/1 від 21 травня 2025 року, ОСОБА_2 є власником зруйнованого ( пошкодженого ) житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ( ар.с.41-44).

Про те, що ОСОБА_2 є власником спірного будинку, в судовому засіданні не заперечував і сам позивач ОСОБА_1 , якому було відомо про наявність власника.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права свідчить, що право власності за набувальною давністю виникає за наявності сукупності обов`язкових умов, якими є: добросовісність, відкритість, безперервність та тривалість володіння чужим майном як своїм власним. При цьому володілець має бути переконаний, що на підставі відповідних правових підстав (які згодом виявилися недійсними або дефектними) він отримав це майно у власність і володіє ним законно.

Згідно з ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

У відповідності до вищенаведених норм матеріального права, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена у п.6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, законним власником спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Бісівської сільської ради Сумського району від 20 листопада 2004 року.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку втратила право власності на це нерухоме майно, або що право власності було припинено на підставах, передбачених законом. Сама по собі усна домовленість про продаж будинку та передача коштів без нотаріального посвідчення договору не тягне за собою переходу права власності й не свідчить про виникнення права власності на спірне майно за набувальної давності, оскільки позивач ОСОБА_1 достеменно знав, що юридично майно йому не належить, а належить відповідачці ОСОБА_2 .

За таких обставин, вимоги позивача є необґрунтованими. Факт тривалого проживання ОСОБА_1 у будинку та оплата ним рахунків за електроенергію за наявності чинного титульного власника не є достатніми підставами для позбавлення ОСОБА_2 права власності на підставі положень статті 344 ЦК України.

Зазначені обставини, беручи до уваги, що ОСОБА_1 був зареєстрований в спірному будинку з членами своєї родини ( ар.с. 17); в 2016 році ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважила його приватизувати земельні ділянки та отримати документи, необхідні для відчуження належних їй на праві власності будинку та земельних ділянок та продати їх ( ар.с.18); та обставина, що ОСОБА_1 згодом отримав абонентську книжку, що підтверджує право користування газом в спірному будинку( ар.с.19-22), реконструював систему опалення в будинку ( ар. с. 23, 25-26, 27-29) також не є достатніми підставами для визнання за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок саме за набувальною давністю.

Показання свідків ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 спірний будинок, владував кошти в утримання будинку і його ремонт, зареєструвався в спірному будинку разом з своєю родиною і тривалий час проживав в спірному будинку також не є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок саме за набувальною давністю.

Крім того, слід зазначити, що за певних обставин ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися о суду з позовом про визнання права власності на спірний будинок в порядку ч. 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 344, 346 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, ЦПК, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю – за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя О.А.Степаненко