Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №587/3654/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3654/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Гончаренко Л.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця ДПС України, РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 2 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №002599 від 20.08.2026 – 20.08.2026 року о 21:00 год ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , виражався нецензурною лайкою, голосно кричав. Під час сварки була присутня неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході чого останній було завдано психологічний біль, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №002599 від 20.08.2026 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , виражався нецензурною лайкою, голосно кричав. Під час сварки була присутня неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході чого останній було завдано психологічний біль, у зв`язку з чим на нього складено протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення дій ОСОБА_1 саме стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як це передбачено диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство саме стосовно неповнолітньої дитини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії" суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загально-правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

А тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 247 ч. 1 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 – закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення.

Суддя Л.М.Гончаренко