Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №587/1880/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1880/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом Плахоніної Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Бондаренко Є.П. звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Кузьменчука А.П. серії БАБ № 769697 від 19.02.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження по справі закрити. Мотивує тим, що ОСОБА_1 є недієздатним і знаходиться під опікою сестер, має другу групу інвалідності, не здатний до трудової діяльності, а тому не підлягає адміністративній відповідальності, як особа яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічних душевних захворювань тимчасового розладу душевного діяльності, слабоумству чи іншій психічній хворобі. Зазначає, що з 08.09.2025 року опікун ОСОБА_2 взята на облік як ВПО в м. Ужгород, постанову про накладення адміністративного стягнення ні вона ні попередній опікун не отримували, про її винесення стало відомо після ознайомлення з даними Єдиного реєстру боржників у зв`язку із накладенням арешту на банківський рахунок, на який ОСОБА_2 , як опікун ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка є єдиним джерелом доходів недієздатного ОСОБА_1 . Оскільки при розгляді справи не було дотримано вимоги щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин даної справи, і не враховано зазначені обставини, то така постанова не може бути визнана законною, тому просить її скасувати і закрити провадження по справі.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 29.05.2026 року поновлено строк звернення до суду з позовом, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Плахоніної О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, представник надала письмову заяву у якій просила розгляд справи здійснювати за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв і клопотань до суду не надсилав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Судом встановлено, що 19.12.2022 постановою поліцейського СРПП ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Кузьменчука А.П. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №769697 було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19.02.2022 року о 21 год. 54 хв. в Сумській області, Сумському районі, с. Стецьківка, вул. Першотравнева, 17, керував транспортним засобом ВАЗ 2107 не маючи права керування такими транспортними засобами, посвідчення водія не отримував, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП.

На обґрунтування доводів щодо незаконності постанови інспектора поліції позивач посилається зокрема на те, що ОСОБА_1 є недієздатною особою і постійно перебував під опікою сестер/опікунів, а тому є неосудним і не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що не з`ясував поліцейський під час накладення на нього адміністративного стягнення.

Суб`єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні осудні особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли шістнадцятирічного віку.

Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення протиправного діяння людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення і характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими.

Відповідно до вимог ст. 17 КУпАП, обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, зокрема, є вчинення правопорушення в стані неосудності.

Згідно зі ст. 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Під неосудність належить розуміти стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Розрізняють два критерії неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний) критерії.

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У ст. 20 КпАП України зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна душевна хвороба; б) тимчасовий розлад душевної діяльності; в) слабоумство; г) інший хворобливий стан.

Для наявності медичного критерію неосудності досить встановити, що на час вчинення суспільно небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань.

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для висновку про неосудність особи на час вчинення протиправних дій, відповідальність за які передбачено КУпАП.

Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення протиправного діяння усвідомлювати свої дії або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

У статі 20 КУпАП юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками: 1) інтелектуальною, яка означає нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків, тобто усвідомлювати свої дії (бездіяльність); 2) вольовою, тобто нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти зі своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь - особа не могла керувати ними. Під «своїми діями» мають на увазі не будь-яку поведінку психічно хворого, а тільки ті його протиправні дії, що передбачені певною статтею КУпАП.

Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв, по-перше, в тому, що особа не здатна усвідомлювати фактичну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що вчиняє дрібну крадіжку, тощо), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність. По-друге, знаходить свій вияв ще і в тому, що особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має протиправний характер. У ряді випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє фактичну сторону своєї поведінки.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Згідно чинного законодавства України визначення психічного стану порушника за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності здійснюється виключно на підставі експертизи.

Досліджені в судовому засіданні матеріали справи і докази, зокрема медичні документи та матеріали, долучені позивачем, не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 під час вчинення саме зазначеного у постанові поліцейського серії БАБ №769697 від 19.02.2022 року правопорушення мав психічний розлад, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Висновку судово-психіатричної експертизи про психічний стан правопорушника під час скоєння адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення постанови про застосування адміністративного стягнення ОСОБА_1 ознак психічного розладу не виявляв, про те, що є недієздатним не повідомляв, будь яких документів, які б свідчили про неможливість усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, або інших документів що стосувались стану його здоров`я чи правового статусу не надавав. При цьому, така інформація була відсутня і в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України».

Таким чином, доказів неправомірної поведінки працівника поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що відображені в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №769697 від 19.02.2022 року, матеріали справи не містять.

Отже, поліцейський на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 діяв на підставі та у межах наданих законом повноважень.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постанова серії БАБ № 769697 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн була винесена поліцейським 19.02.2022 року і копія оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення була направлена на адресу останнього рекомендованим листом засобами поштового зв`язку. При цьому позивач вказує, що не отримувала зазначену постанову, а про її існування стало відомо лише після ознайомлення з даними Єдиного реєстру боржників у зв`язку із накладенням арешту на банківський рахунок, на який ОСОБА_2 , як опікун ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка є єдиним джерелом доходів недієздатного ОСОБА_1 .

При цьому, матеріалами справи встановлено, що позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа в м. Ужгород Закарпатської області лише з 09 вересня 2025 року, а опікуваний залишився проживати за місцем реєстрації.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, ст. 247, ст. 251, ст. 293 КУпАП, ст. ст. 9, 72, 73, 74, 77, 229, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Плахоніної Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Степаненко