Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №420/34354/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34354/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, а саме одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту з 16 липня 2025 року по 06 жовтня 2025 року;

стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 66987 гривень за час затримки з 16 липня 2025 року по 06 жовтня 2025 року розрахунку виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що одноразова грошова допомога після укладення першого контракту є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та підлягала виплаті в день звільнення. Право позивача на цю виплату підтверджене рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №420/35818/24, яке набрало законної сили 16.07.2025, проте Військова частина НОМЕР_1 зазначене рішення не виконала.

Позивач вказує, що затримка розрахунку тривала з 16.07.2025 до 06.10.2025, тобто 81 календарний день. Розмір середнього заробітку позивач обчислив, поділивши десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 у сумі 2481 грн, на 30 календарних днів та помноживши одержаний результат на кількість днів затримки, що склало 66987 грн.

Позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 проігнорувала судове рішення та приписи статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України.

У відповіді на відзив позивач вказує, що твердження відповідачів про повторність звернення є помилковими, оскільки предметом цієї справи є середній заробіток за час затримки розрахунку, а не сама одноразова грошова допомога. Позивач також зазначає, що станом на 16.12.2025 виплата не здійснена.

У додаткових поясненнях позивач вказує, що Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2025 у справі №420/23126/25 уже стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.06.2025 до 08.07.2025 у сумі 35367,19 грн. Позивач вважає, що стягнення середнього заробітку окремо за кожною складовою грошового забезпечення є правомірним, оскільки і розмір складової, і період затримки різні. На обґрунтування моменту, з якого особа дізналася про порушення свого права, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №240/3716/25.

Стислий виклад заперечень Військової частини НОМЕР_1

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивач не надав відомостей про виплату або невиплату йому одноразової грошової допомоги у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 окремій механізованій бригаді, у яких він проходив службу раніше, а тому частина не мала документально підтверджених даних і не могла вчинити дій, що призвели б до надмірної виплати.

Відповідач вказує, що на виконання рішення у справі №420/35818/24 він скерував запити до військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 і НОМЕР_5 від 18.09.2025, відповідей на які не отримав, що перешкоджає виконанню рішення.

Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що вона не є розпорядником бюджетних коштів та перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , може лише нараховувати грошове забезпечення, тоді як усі виплати здійснює ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому є неналежним відповідачем. На обґрунтування цього відповідач посилається на пункти 1.2, 1.3, 1.4 і 1.7 Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2023 №438.

У письмових поясненнях від 10.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 додатково зазначає, що позивач не звільнений від сплати судового збору за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки спір не стосується реалізації статусу учасника бойових дій. Відповідач також зазначає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач вказує, що спору про розмір належних при звільненні сум не було, а незгода працівника з розрахунком має мати активні прояви у стислі строки, а тому вимоги є передчасними. На обґрунтування цього відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №825/742/16 та від 28.11.2022 у справі №380/693/20.

Стислий виклад заперечень ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивач жодного дня не проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 і в його структурних підрозділах, а також що позивач не надав рапорту, з яким він звертався про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач вказує, що позивач не звільнений від сплати судового збору, і посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17. Відповідач зазначає, що спору про розмір належних при звільненні сум не було та підстав для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України немає, з посиланням на ті самі постанови Верховного Суду у справах №825/742/16 і №380/693/20, а вимоги є передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач порушить вимоги законодавства.

Відповідач також вказує, що позивач звернувся до суду з порушенням строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX, і посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України». Крім того, відповідач зазначає, що позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі №420/35818/24, а повторне звернення не допускається на підставі пункту 2 частини першої та частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

У письмових поясненнях від 10.03.2026 та в заяві від 24.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 зарахована на його фінансове забезпечення відповідно до окремого доручення заступника Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1200, а нарахування належних видів забезпечення особовому складу військової частини здійснюється фінансово-економічними службами цієї частини, грошові атестати видаються військовою частиною, а помічники командирів - начальники фінансово-економічних служб візують проєкти наказів командирів у питаннях здійснення виплат особовому складу.

На обґрунтування цього відповідач посилається на підпункти 13, 19 і 22 пункту 1.11 Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2023 №2.

З огляду на це відповідач вважає, що саме Військова частина НОМЕР_1 володіє всією інформацією про здійснені нарахування та виплати, та просить відмовити позивачу в задоволенні вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 14.10.2025 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 докази проходження позивачем військової служби, докази виплати йому грошового забезпечення на виконання рішення у справі №420/35818/24 та довідку про середній розмір грошового забезпечення, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Суд ухвалою від 01.12.2025 задовольнив клопотання Військової частини НОМЕР_1 та залучив до участі у справі другим відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 , а розгляд справи розпочав спочатку.

Ухвалою від 03.03.2026 суд витребував в обох відповідачів інформацію (табель) про здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших платежів при звільненні, їх загальну суму та дату виплати.

Суд ухвалою від 18.08.2026 витребував в обох відповідачів докази виплати позивачу одноразової грошової допомоги, копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 11.12.2025 №3420, а також інформацію про суб`єкта владних повноважень, уповноваженого нараховувати та виплачувати середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2023 №362, позивача з 21.12.2023 зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2025 №160, позивача з 01 червня 2025 року виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Цим же наказом передбачено виплатити позивачу грошове забезпечення за 01 червня 2025 року, компенсацію за 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, компенсацію за 42 календарних дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024 і 2025 роки, а також грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №420/35818/24, яке П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.07.2025 залишив без змін, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно до підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня календарного року.

За довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №25/365, при звільненні позивачу нараховано 74305,21 грн грошового забезпечення та компенсацій за невикористані відпустки, 22123,86 грн грошової компенсації за неотримане речове майно, а всього 96429,07 грн.

На картковий рахунок позивача перераховано 94982,63 грн:

73190,63 грн за платіжним дорученням від 09.07.2025;

21792,00 грн за платіжним дорученням від 29.08.2025.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 №47/5819, позивачу нараховано грошового забезпечення за квітень 2025 року - 29056,02 грн, за травень 2025 року - 29251,82 грн, а всього за два календарні місяці, що передують місяцю звільнення, 58307,84 грн.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 26.08.2026 у справі №420/35818/24 про прийняття звіту про виконання рішення встановив, що на виконання рішення від 10.01.2025 Військова частина НОМЕР_1 11.12.2025 видала наказ (з адміністративно-господарчої діяльності) «Про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту», яким наказано здійснити нарахування та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня календарного року.

В ухвалі від 26.08.2026 Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що 17.08.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала звіт про виконання рішення від 10.01.2025 у справі №420/35818/24, надавши копію платіжної інструкції від 26.05.2026 №2288 про виплату позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту в сумі 24437,85 грн.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2025 у справі №420/23126/25 задовольнив позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.06.2025 до 08.07.2025 в сумі 35367,19 грн. У цьому рішенні суд встановив, що Військовою частиною НОМЕР_1 09 липня 2025 року виплачено грошове забезпечення (допомога на оздоровлення) у розмірі 28055,36грн. У цьому рішенні суд обчислив середньоденний заробіток позивача в розмірі 955,87 грн (58307,84 грн/61 день).

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 передбачена виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.

Пункт 4 розділу I Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Абзац третій пункту 7 розділу I Порядку №260 встановлює, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно, а в наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм фінансового забезпечення військових частин, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначають Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 (далі - Правила №280).

Згідно з пунктом 1.5 Правил №280, командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Цим же пунктом визначено, що первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пункт 1.5 Правил №280 визначає також, що начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо).

Відповідно до пункту 1.6 Правил №280, фінансове забезпечення військової частини здійснюється, зокрема, на основі принципу відповідальності, який означає, що кожен учасник процесу фінансового забезпечення несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

За пунктом 1.8 Правил №280, командир військової частини зобов`язаний забезпечувати своєчасне видання наказів командира військової частини про облікову політику військової частини, про організацію бухгалтерського обліку у військовій частині, про організацію роботи щодо складання проєктів кошторисів у військовій частині, про затвердження положення про спільне фінансове господарство (у разі необхідності) та інші накази командира військової частини, які пов`язані з організацією фінансово-господарської діяльності, а також забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.

Згідно з пунктом 1.9 Правил №280, начальник штабу військової частини чи інша посадова особа, яка очолює підрозділ з обліку особового складу, забезпечує підготовку проєктів наказів командира військової частини щодо встановлення та виплати доплат, надбавок, винагород, одноразових видів грошового забезпечення та заробітної плати, преміювання військовослужбовців, а також своєчасне доведення в установленому порядку начальнику фінансового органу необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних про чисельність особового складу і проходження ним служби, завірених витягів наказів про прибуття та вибуття, переміщення, прийом та звільнення військовослужбовців (у день видання наказу). За правильність і своєчасність передачі штабом військової частини фінансовому органу довідок, витягів із наказів командира військової частини та інших документів начальник штабу чи інша посадова особа, яка очолює облік особового складу, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведені норми статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України суд застосовує в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022, яка була чинною протягом усього спірного періоду - з 16.07.2025 до 06.10.2025.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначив, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Верховний Суд також вказав, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, а застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Наведений висновок є застосовним і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки в ній, як і у справі №480/3105/19, йдеться про відповідальність за затримку виплати військовослужбовцю однієї зі складових сум, належних йому на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Одноразова грошова допомога після укладення першого контракту за пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тобто складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Пункт 4 розділу I Порядку №260 називає цю допомогу серед виплат, які включає грошове забезпечення, прямо.

Абзац третій пункту 7 розділу I Порядку №260 прямо відносить одноразові додаткові види грошового забезпечення до виплат, про які обов`язково зазначається в наказі про виключення зі списків особового складу.

Отже, ця допомога належала позивачу станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тобто станом на 01.06.2025, та входить до «сум, що належать працівнику» у розумінні частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України.

Право позивача на цю виплату та протиправність відмови в ній встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №420/35818/24, яке набрало законної сили 16.07.2025. Тим самим спір про розмір належної позивачу суми вирішено на його користь, що є умовою застосування частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України.

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2025 №160 не передбачав виплату позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту. Платіжна інструкція про сплату цієї допомоги складена 26.05.2026 та виконана 27.05.2026.

Отже, протягом усього періоду з 16.07.2025 до 06.10.2025, заявленого в позові, розрахунок з позивачем у цій частині не був проведений.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік суд відносить до сум, належних позивачу при звільненні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №420/23126/25 у спорі між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що 09 липня 2025 року позивачу виплачено грошове забезпечення (допомога на оздоровлення) у розмірі 28055,36 грн.

Це рішення набрало законної сили 27.11.2025, на що вказує позивач у додаткових поясненнях від 19.08.2026 та підтверджують дані Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, ця обставина в цій справі повторно не доказується.

Отже, допомога на оздоровлення належала позивачу при звільненні, в день звільнення виплачена не була, а тому входить до загальної суми, від якої суд обчислює частку невиплаченого грошового забезпечення.

Суд зазначає, що відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України, є санкцією за невиконання обов`язку, встановленого статтею 116 цього Кодексу. Отже, вона покладається на того суб`єкта, на якому лежав обов`язок провести розрахунок з позивачем у день його виключення зі списків особового складу.

Суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 26.04.2024 у справі №380/1169/20, відповідно до якого середній заробіток, який стягується у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України, є санкцією за затримку розрахунку при звільненні, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не є виплатою, право на яку військовослужбовець набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби.

З наведеного суд робить такий висновок.

Положення про спільне фінансове господарство ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 , затверджене наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2023 №438 (далі – Положення №438), регулює фінансове забезпечення, тобто нарахування та виплату грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу, та прийняте на виконання пункту 1.5 Правил №280 саме з цією метою.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складовою грошового забезпечення не є, а тому Положення №438 його не охоплює.

Пункт 4.3 Положення №438 встановлює: «Для особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_1 видаються накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про: … виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після підписання ними першого контракту».

Пункт 4.6 Положення №438 встановлює: «Відпрацювання посадовими особами Бухгалтерської служби проєктів вищевказаних документів не дозволяється».

За пунктом 5.1.3 Положення №438, витяг із наказу про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення входить до переліку документів, які надаються до Бухгалтерської служби для здійснення нарахування та виплати, а пункт 5.1.5 Положення №438 зобов`язує відповідальних осіб подавати такі накази до Бухгалтерської служби.

Із зіставлення цих пунктів суд дійшов висновку, що виплата одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту можлива лише після видання командиром Військової частини НОМЕР_1 відповідного наказу та подання витягу з нього до Бухгалтерської служби, причому вчинити ці дії за військову частину не може ніхто інший, бо Положення №438 це прямо забороняє.

Той самий розподіл обов`язків встановлюють Правила №280, і на рівні нормативно-правового акта, а не внутрішнього документа.

Пункт 1.5 Правил №280 покладає на командира зарахованої на фінансове забезпечення військової частини організацію своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх необхідних документів.

Пункт 1.8 Правил №280 зобов`язує командира військової частини забезпечувати своєчасне видання наказів, пов`язаних з організацією фінансово-господарської діяльності, та виплату грошового забезпечення особовому складу в установлені законодавством терміни.

Пункт 1.9 Правил №280 покладає на штаб військової частини підготовку проєктів наказів щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення та передачу завірених витягів з наказів начальнику фінансового органу в день видання наказу, із персональною відповідальністю за своєчасність такої передачі.

За пунктом 1.6 Правил №280 кожен учасник процесу фінансового забезпечення несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту» виданий 11.12.2025 за №3420.

Отже, протягом усього періоду з 16.07.2025 до 06.10.2025 документа, без якого Бухгалтерська служба не мала права здійснити нарахування та виплату, не існувало.

Суд дійшов висновку, що бездіяльність у цей період допустила саме Військова частина НОМЕР_1 , яка не вчинила дії, що належали виключно до її повноважень.

Така бездіяльність не відповідає вимозі частини другої статті 19 Конституції України діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Заперечення Військової частини НОМЕР_1 про те, що вона не є розпорядником бюджетних коштів, а тому є неналежним відповідачем, суд відхиляє.

Відсутність статусу розпорядника коштів означає, що частина не здійснює фактичного перерахування, але не звільняє її від обов`язків, які пункти 1.5, 1.8 і 1.9 Правил №280 покладають саме на неї, і від обов`язку оформити документи, без яких перерахування неможливе.

Пункт 1.5 Правил №280 до того ж передбачає, що розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення підписують і посадові особи військової частини, яка перебуває на фінансовому забезпеченні, тобто участь такої частини у виплаті є обов`язковою.

Цей висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.05.2026 у справі №420/28894/24, де Верховний Суд вказав, що у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю. Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Окремої оцінки потребують пункти 5.2.1 і 5.2.2 Положення №438, які покладають на Головного бухгалтера обов`язок подати заявку до забезпечувального органу для отримання асигнувань з метою розрахунку зі звільненими військовослужбовцями, а на Бухгалтерську службу - обов`язок здійснити розрахунки в день надходження наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу. Ці пункти встановлюють механізм розрахунку за тими сумами, які визначені самим наказом про виключення зі списків.

Наказ від 01.06.2025 №160 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту не називає, а тому цей механізм на неї не поширювався.

Для цієї виплати Положення №438 передбачає інший механізм - окремий наказ командира військової частини за пунктом 4.3 і подання витягу з нього за пунктом 5.1.3, і саме цього механізму військова частина у спірний період не дотрималась.

Обидва ці механізми суд оцінює за тим, що кожен з них надає Бухгалтерській службі. Заявка на асигнування за пунктом 5.2.1 Положення №438 подається на суму, яку вже визначено розпорядчим документом, а розрахунок за пунктом 5.2.2 цього Положення прив`язаний до наказу, який надійшов.

Тому ні заявки, ні розрахунку щодо одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту Бухгалтерська служба у період з 16.07.2025 до 06.10.2025 зробити не могла: розпорядчого документа про цю виплату до 11.12.2025 не існувало.

Суд враховує також, що всі суми, які назвав наказ від 01.06.2025 №160, позивачу фактично виплачено - 09.07.2025 та 29.08.2025, що підтверджує довідка від 09.03.2026 №25/365.

Твердження Військової частини НОМЕР_1 про те, що неотримання відповідей на запити до військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 і НОМЕР_5 перешкоджало виконанню рішення у справі №420/35818/24, суд відхиляє.

Ці запити військова частина надіслала 18.09.2025, тобто через два місяці після набрання рішенням законної сили та після початку заявленого в позові періоду.

Крім того, наказ від 11.12.2025 №3420 виданий за відсутності у справі доказів одержання відповідей на ці запити, що свідчить про можливість його видання і без них.

Суд також враховує, що обов`язок виплатити позивачу одноразову грошову допомогу виник з рішення суду, яке набрало законної сили, а частина друга статті 14 КАС України встановлює обов`язковість судових рішень. Вибір моменту, з якого розпочати його виконання, законодавство відповідачу не надає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовує свою позицію посиланням на підпункти 13, 19 і 22 пункту 1.11 Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом начальника цього органу від 02.01.2023 №2. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки пунктом 5 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2023 №438 наказ від 02.01.2023 №2, зі змінами, внесеними наказами від 09.03.2023 №83 та від 07.08.2023 №314, визнано таким, що втратив чинність. Станом на спірний період це Положення не діяло, а відносини між відповідачами врегульовані Положенням №438.

Суд критично оцінює процесуальну поведінку ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ухвалою від 18.08.2026 був зобов`язаний надати інформацію про суб`єкта владних повноважень, уповноваженого нараховувати та виплачувати середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а заявою від 24.08.2026 відповів переліком пунктів нечинного акта.

Водночас це не змінює висновку суду, який ґрунтується на чинному Положенні №438, наданому відповідачами.

Заперечення відповідачів про те, що спору про розмір належних позивачу при звільненні сум не було, а незгода працівника мала мати активні прояви у стислі строки, є необґрунтованими.

Кожен з відповідачів посилається на постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №825/742/16 та від 28.11.2022 у справі №380/693/20. Ці посилання суд вважає помилковими. У постанові від 29.04.2026 у справі №580/2562/24 Верховний Суд відхилив такі самі посилання, вказавши, що наведені в них підходи змінено після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17. Крім того, у цій справі спір про право позивача на одноразову грошову допомогу не лише існував, а й був вирішений на його користь рішенням у справі №420/35818/24, що виключає застосування підходу, розрахованого на випадок, у якому незгода працівника з розміром належних йому сум предметом судового розгляду не була.

Заперечення ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі №420/35818/24 і що повторне звернення не допускається, суд відхиляє. Предметом справи №420/35818/24 було право позивача на саму одноразову грошову допомогу, тоді як предметом цієї справи є відповідальність за затримку її виплати за статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Суд також перевірив, чи не призведе задоволення позову до повторного стягнення за той самий період.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2025 у справі №420/23126/25 стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2025 до 08.07.2025 у сумі 35367,19 грн.

Заявлений у цій справі період з 16.07.2025 до 06.10.2025 з ним не перетинається.

Не перетинається він і з періодом з 07.10.2025 до 16.01.2026, щодо якого триває розгляд справи №420/1365/26 між тими самими сторонами.

Отже, за кожен з інших проміжків часу затримки розрахунку позивач заявив окремий позов, а тому повторного стягнення за один і той самий період це рішення не спричиняє.

Суд враховує висновок, який Верховний Суд сформулював у постанові від 17.07.2025 у справі №160/18656/22, а в постанові від 29.04.2026 у справі №580/2562/24 виклав так: «кожне з порушень роботодавця (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення та несвоєчасна виплата грошового забезпечення) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше».

Посилання відповідачів на звернення позивача до суду з порушенням строку матеріалами справи не підтверджується. Заявлений у позові період затримки закінчився 06.10.2025, а позовна заява надійшла до суду 10.10.2025.

За таких обставин, строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, позивач не пропустив. ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовує це заперечення також посиланням на статтю 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки строк звернення до адміністративного суду визначає стаття 122 КАС України, яка є спеціальною щодо порядку адміністративного судочинства.

Питання судового збору суд вирішив ухвалою від 14.10.2025 про відкриття провадження, а тому заперечення відповідачів у цій частині вирішення спору по суті не стосуються. Крім того, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати, а предметом цієї справи є стягнення середнього заробітку.

Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України пов`язує розмір відповідальності з періодом, який закінчується днем фактичного розрахунку.

Отже, до дня фактичного розрахунку період затримки залишається незакритим, а обсяг вимог - невизначеним.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.11.2019 у справі №360/1159/19, відповідно до якого невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Застосовуючи цей висновок до встановлених обставин, суд виходить з того, що позивач звернувся до суду 10.10.2025, тобто тоді, коли одноразова грошова допомога після укладення першого контракту йому ще не була виплачена. Станом на день звернення подія фактичного розрахунку не настала, а тому позовні вимоги були передчасними.

Водночас, за платіжною інструкцією від 26.05.2026 №2288 відповідач сплатив цю допомогу позивачу, дата виконання - 27.05.2026. Саме ця дата є днем фактичного розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України і саме нею триваюче правопорушення припинилось.

Суд дійшов висновку, що підстава, з якою Верховний Суд пов`язує передчасність вимоги, - відсутність події фактичного розрахунку - на час вирішення цієї справи відпала. Суд вирішує спір за обставинами, які існують на час ухвалення рішення, а не на час подання позову, а тому заперечення відповідачів про передчасність позовних вимог суд відхиляє.

Період затримки розрахунку в цій справі становить з 02.06.2025 до 27.05.2026.

Позивач просить стягнути середній заробіток лише за його частину - з 16.07.2025 до 06.10.2025, та за частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача виключено зі списків особового складу з 01.06.2025, тому розрахунковим періодом є квітень і травень 2025 року.

За довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 №47/5819, за ці два місяці позивачу нараховано 58307,84 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 61. Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 955,87 грн (58307,84 грн/61 день).

Період, за який позивач просить стягнути середній заробіток, - з 16.07.2025 до 06.10.2025 включно - становить 83 календарні дні: 16 днів липня 2025 року, 31 день серпня 2025 року, 30 днів вересня 2025 року та 6 днів жовтня 2025 року. Позивач у позовній заяві визначив цей період як 81 календарний день, що календарному обчисленню не відповідає, а тому суд виходить з фактичної кількості днів у заявленому періоді.

Суд обчислює середній заробіток за календарними, а не за робочими днями. Середньоденний розмір грошового забезпечення визначено діленням виплат за два календарні місяці на кількість календарних днів у цих місяцях, а тому й множення здійснюється на кількість календарних днів затримки.

Такий підхід застосував Верховний Суд у справі №380/1169/20, зазначивши, що «для обчислення середнього заробітку з 27 липня 2018 року (день виключення зі списків частини) до 25 січня 2019 року (день фактичного розрахунку та виплати компенсації за неотримане речове майно) необхідно застосовувати показник 357 грн 07 коп. в день (21781 грн 54 коп./61 день)».

Розрахунок позивача, за яким середньоденний заробіток визначений діленням розміру одноразової грошової допомоги (24810 грн) на 30 днів, суд відхиляє. Такий розрахунок не відповідає пунктам 2 і 8 Порядку №100: середній заробіток обчислюється з виплат за два календарні місяці, що передують місяцю звільнення, а не з розміру самої невиплаченої суми.

Суд враховує висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, відповідно до якого в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Той самий підхід Верховний Суд застосував і пізніше.

У постанові від 29.04.2026 у справі №580/2562/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій суду касаційної інстанції підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Установивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій мали присудити позивачеві такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала йому при звільненні.

За довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №25/365, при звільненні позивачу нараховано 96429,07 грн. Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік, виплачена 09.07.2025, становить 28055,36 грн. Одноразова грошова допомога після укладення першого контракту становить 24810 грн (10 Ч 2481 грн). Загальна сума, належна позивачу при звільненні, складає 149294,43 грн.

За довідкою від 09.03.2026 №25/365 частка невиплаченого в загальній сумі протягом періоду, за який стягується середній заробіток, сталою не була.

З 16.07.2025 до 28.08.2025 невиплаченими залишались одноразова грошова допомога 24810,00 грн та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно 22123,86 грн, а всього 46933,86 грн, що складає 31,44 відсотка загальної суми.

Компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідач перерахував 29.08.2025, і з цього дня невиплаченою залишалась лише одноразова грошова допомога 24810,00 грн, що складає 16,62 відсотка загальної суми.

Такий поділ періоду відповідає наведеному вище висновку у справі №480/3105/19: з кожною частковою виплатою частка невиплаченого зменшується, а разом з нею зменшується і розмір відповідальності за подальший час затримки.

Середній заробіток за час затримки розрахунку становить 19416,99 грн, а саме: за період з 16.07.2025 до 28.08.2025 - 13221,91 грн (955,87 грн Ч 44 дні Ч 46933,86 грн / 149294,43 грн); за період з 29.08.2025 до 06.10.2025 - 6195,08 грн (955,87 грн Ч 39 днів Ч 24810,00 грн / 149294,43 грн).

Суд перевірив дотримання межі, встановленої частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України. Шість місяців затримки спливали 01.12.2025, а тому заявлений період з 16.07.2025 до 06.10.2025 перебуває в цих межах. Сукупна тривалість цього періоду та періоду з 02.06.2025 до 08.07.2025, за який середній заробіток стягнув суд рішенням у справі №420/23126/25, становить 120 календарних днів, що шести місяців не перевищує.

Окремо суд перевірив співмірність суми відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначила: «Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи».

У тій самій постанові Велика Палата Верховного Суду оцінила і спосіб досягнення такої співмірності: суд апеляційної інстанції встановив, що невиплаченою залишилась компенсація за відпустку, яка становить 4,56 відсотка загального розміру належних при звільненні виплат, і зменшив відшкодування до тієї самої частки, а Велика Палата Верховного Суду вказала, що «підхід, застосований судом апеляційної інстанції, забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення несправедливих та непропорційних майнових втрат».

Отже, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - позбавила позивача права на своєчасний розрахунок при звільненні, гарантованого статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Протиправність поведінки Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги вже встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №420/35818/24, яке набрало законної сили 16.07.2025: цим рішенням визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті допомоги і зобов`язано її нарахувати та виплатити. Саме на виконання цього рішення відповідач видав наказ від 11.12.2025 №3420 і провів виплату 27.05.2026.

Порушеним на час вирішення справи залишається не право позивача на саму одноразову грошову допомогу - її виплачено 27.05.2026, - а його право на відшкодування за час затримки розрахунку, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України. Саме це право і підлягає захисту в цій справі.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 допустила в цій частині протиправну бездіяльність.

Порушення прав позивача з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 суд не встановив, оскільки у спірний період цей відповідач не мав документів, на підставі яких був би вправі здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, а обов`язок подати такі документи Положення №438 покладає на Військову частину НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що на час вирішення цієї справи одноразову грошову допомогу позивачу виплачено, а протиправність її невиплати вже констатована судовим рішенням, що набрало законної сили.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту з 16 липня 2025 року по 06 жовтня 2025 року, задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню частково - у розмірі 19416,99 грн. У решті цієї вимоги суд відмовляє, оскільки розмір відповідальності відповідача є пропорційним частці невиплачених сум у загальній сумі, належній позивачу при звільненні.

У задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд відмовляє, оскільки порушення прав позивача з боку цього відповідача суд не встановив.

Позивач звільнений від сплати судового збору за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 14, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 липня 2025 року до 06 жовтня 2025 року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 липня 2025 року до 06 жовтня 2025 року в розмірі 19416,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО