Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №420/18468/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями в адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання суду уточненої позовної заяви із приведенням її у відповідність до приписів п.2 ч.5 ст.160 КАС України (зазначення про наявність або відсутність у сторін Електронних кабінетів); заяви про залучення до участі у справі ОСОБА_2 , із відповідним обґрунтуванням для цього з огляду положень ст.ст.49,50 КАС України; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня отримання копії даної ухвали позивачем.

Також ухвалою суду від 29.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову за заявою позивача.

02.07.2026 року надійшла заява представника позивача (надіслана на електронну пошту суду) про усунення недоліків, в додатки до якої надано уточнену позовну заяву.

Також 02.07.2026 року представником подане клопотання, у якому він просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 ; витребувано у Державної прикордонної служби України наступні докази: чи перетинала кордон України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 21.05.1993 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

03 червня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач відмовив у наданні відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку із тим, що у батька позивача, який має ІІ групу інвалідності є донька, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана його утримувати, докази неможливості здійснення донькою догляду за батьком надано не було.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у надані відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією протиправним з тих підстав, що наявна у батька донька від першого шлюбу не може вважатися членом сім`ї у розумінні вимог Сімейного кодексу України, оскільки з 21 травня 1993 року вона разом із своєю матір`ю знялася із місця реєстрації в Україні та виїхала на постійне місце проживання в Республіку Білорусь.

За викладених обставин та тверджень сторона позивача вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому наявні правові підстави для його задоволення у повному обсязі.

Відповідач з позовом не погодився та у відзиві на позовну заяву вказав, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 17 вересня 2021 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби у 2021 році.

03 червня 2026 року позивач звернувся із заявою до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 була розглянута заява ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, адже у батька позивача, який має ІІ групу інвалідності, наявна донька, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до вимог законодавства України зобов`язана його утримувати, доказів про те, що донька не має можливості здійснювати догляд за своїм батьком заявником надано на розгляд комісії не було.

Також відповідач вказав, що надання відстрочки є дискреційним правом відповідної комісії при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому вимога позивача про зобов`язання надати йому відстрочку від призову за мобілізацією є необґрунтованою.

Отже, за переконанням відповідача, наразі відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви у зв`язку із тим, що позивач не має права на отримання відстрочки від призову на військову службу за встановлених обставин.

21 липня 2026 року до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, яка отримана ним під час проходження військової служби та виконання спеціальних завдань у Афганістані, а позивач є його рідним сином, з яким він проживає за однією адресою, який і допомагає йому в організації життєдіяльності. У свою чергу донька від першого шлюбу батька у 1993 році виїхала за кордон до Республіки Білорусі, є громадянкою вказаної держави, до України повертатися не бажала та родинний зв`язок з батьком не підтримує, він її не виховував та не спілкувався з нею.

З огляду на це, ОСОБА_2 просить позовні вимоги задовольнити, оскільки позивач є єдиною особою, який здатний надавати йому постійну допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи, яка забезпечує його догляд та життєдіяльність.

22 липня 2026 року позивач надав до суду відповідь на відзив у якому вказав, що при зверненні до відповідача із заявою про відстрочку від призову на військову службу ним надавалися докази того, що донька його батька від першого шлюбу з 21.05.1993 року виїхала із своєю матір`ю до Білорусі, і до теперішнього часу вона є громадянкою іншої держави, у неї відсутні родинні стосунки з батьком, а тому доводи відповідача про те, що ним не надано докази неможливості здійснення донькою догляду за батьком не відповідають дійсності.

Також позивач вважає, що доводи відповідача про неможливість ІНФОРМАЦІЯ_1 бути відповідачем у даній справі, оскільки рішення приймалося комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 є необґрунтованими, адже комісія є структурною частиною суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку із цим позивач просив суд доводи відповідача відхилити як необґрунтовані, а позов задовольнити.

27 липня 2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення, які за змістом є аналогічні відзиву на позовну заяву.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 13 липня 2026 року до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист за № 10/55932-26-Вих від 22.07.2026 року, де зазначено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку із не зазначенням громадянства особи.

12 серпня 2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформації щодо виїзду або заїзду в Україну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка Білорусії за період з 21.05.1993 року по теперішній час, яке не підлягає задоволенню у зв`язку і тим, що матеріали справи містять достатні докази для вирішення справи по суті з урахуванням заявлених правових позицій сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , що ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У графі «службові відмітки» військового квитка серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 13.10.2025 року ОСОБА_1 з 08 серпня 2013 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/014974110 від 13.10.2025 року слідує, що ОСОБА_2 з 07 вересня 2016 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В акті обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ від 14 жовтня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 проживає у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм сином.

З акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 09 лютого 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 має другу групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За результатом проведеного обстеження факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 підтверджено.

03 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В описі вхідного пакету документів № 20260603-845670 від 03 червня 2026 року, поданих ОСОБА_1 по послузі «отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період» зазначено наступний перелік документів, а саме: довідка до акту огляду МСЕК, свідоцтво про народження дитини, облікова картка платника податків; військовий квиток; паспорт і код заявника; свідоцтво про смерть; акт про встановлення факту здійснення догляду; посвідчення особи з інвалідністю; довідка Раухівської ОТГ; відповідь Березівського ВДМС; витяг з ДРАЦС; відомості про зареєстрованих осіб; довідка Березівського ВДВС; відповідь Березівського РВП; акт обстеження житлово-побутових умов; відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Згідно повідомлення 20260603-845670 від 04 червня 2026 року щодо рішення про відмову в наданні відстрочки вбачається, прийняте протоколом № 35, що ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки за пунктом 13 частини 1 статті 23 згідно заяви № 20260603-845670 з тих підстав, що у особи, яка потребує догляду з наявністю ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 наявні особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати, а саме: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того заявником не надано докази про неможливість здійснення догляду за особою ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із відмовою у наданні відстрочки від проходження військової служби за мобілізацією, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Аналіз наведених правових норм дозволяє суду зробити висновок, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних відстрочки від призову під час мобілізації.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Додаток 5 Порядку № 560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України № 3543-XII:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Згідно з п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03.06.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду заяви відповідачем ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку із тим, що у особи, яка потребує догляду з наявністю ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 наявні особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати, а саме: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявником не надано докази про неможливість здійснення догляду за особою ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 .

Згідно з позицією позивача, наданими позивачем документами, що перебували на розгляді відповідної комісії відповідача, повністю доведено, що донька батька ОСОБА_3 з об`єктивних, непереборних причин не може виконувати обов`язки по здійсненню постійного догляду за батьком в Україні, оскільки фактично проживає та має центр життєвих інтересів за кордоном з травня 1993 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого є у матеріалах справи.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 725575 слідує, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Отже, наявність одного з батьків з інвалідністю ІІ групи у цій справі є встановленою та сторонами не оспорюється.

Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю.

Підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки стала наявність у батька доньки від першого шлюбу, яка також зобов`язана за законом утримувати свого батька з інвалідністю ІІ групи.

Пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує право на відстрочку від призову не лише з наявністю у військовозобов`язаного одного з батьків/батьків дружини, що є особою/особами з інвалідністю I чи II групи, але й з відсутністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю.

З довідки виконавчого комітету Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області № 812 від 13 жовтня 2025 року судом встановлено, що згідно будинкової книги № 7 Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 зняті з реєстрації 21.05.1993 року у зв`язку з виїздом в Білорусь на ПМЖ.

У листі Березівського районного відділу поліції Національної поліції в Одеській області № 144884-2026 від 23.04.2026 року зазначено, що звернення ОСОБА_2 з приводу розшуку доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою втрачено зв`язок ще в 1989 році, черговою частиною Березівського РВП ГУНП в Одеській області 27.03.2026 року зареєстровано до Єдиного обліку під № 2999.

За викладеними у зверненні факторами, сектором кримінальної поліції Березівського РВП ГУНП в Одеській області проведено повну та всебічну перевірку, в ході якої було встановлено, що ОСОБА_3 разом із своєю матір`ю, тобто колишньою дружиною ОСОБА_5 , за часів радянського союзу, виїхали на постійне місце проживання до Республіки Білорусь, куди саме – невідомо, у зв`язку із чим встановити її теперішнє місце знаходження не являється можливим.

За таких обставин, суд визнає встановленою обставину, що ОСОБА_3 фактично ще у 1993 році виїхала до Республіки Білорусь і наразі перебуває за кордоном, а протилежного матеріали справи не містять.

Суд вважає, що відповідач повинен був перевірити фактичну можливість/відсутність можливості у сестри позивача здійснювати реальний догляд за батьком - особою з інвалідністю, на постійній або тимчасовій основі.

Це означає, що хоча перебування доньки за межами України саме по собі не звільняє її від обов`язку утримувати/доглядати хворого батька, однак вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування питання щодо реальної можливості виконання такого обов`язку з урахуванням конкретних життєвих обставин.

Крім того, суд звертає увагу, що поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, так як утримання - це надання матеріальної допомоги, тоді як постійний догляд - це форма допомоги особі з фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

У свою чергу, обставина неперебування (непроживання) особи на території України є прямим свідченням того, що така особа фізично не зможе здійснювати постійний догляд за особою, яка проживає в Україні, що фактично виключає її із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.

Зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не проводив всебічну перевірку і оцінку наданих заявником документів, у тому числі щодо фактичної можливості ОСОБА_3 здійснювати догляд за батьком.

У даному випадку відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки, обмежився формальним посиланням на наявність у позивача сестри, однак не перевірив те, чи має така особа реальну можливість виконувати обов`язок з догляду. Відповідачем безпідставно ототожнено факт наявності у батька позивача іншої повнолітньої дочки з наявністю іншої особи, яка фактично може забезпечувати його догляд. Сам по собі факт родинного зв`язку не свідчить про реальну можливість особи виконувати відповідний обов`язок за конкретних життєвих обставин.

З огляду на це, оскаржуване рішення ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та без належного його обґрунтування, у зв`язку з чим не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин суд доходить до висновку, що вказана відповідачем підстава для відмови є необґрунтованою, а відтак суд визнає протиправними оскаржувані дії.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №420/13975/24 від 08 грудня 2025 року.

За таких обставин, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану заяву позивача, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення.

З огляду наведеного, суд частково задовольняє позовні вимоги із відмовою позивачу у вимогах про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову від військової служби під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позаяк ці вимоги є наразі передчасними.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2026 року щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна)грн.20коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя М.М. Аракелян