Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №420/20197/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03.07.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ057329 від 23.06.2026 року та Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ057328 від 23.06.2026 року, прийняту Управлінням державного нагляду (контролю) у Одеській області.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 09 червня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» засобами поштового зв`язку отримало запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 16 червня 2026 року (з 10-00 до 11-00 год.) та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР041381 від 20 травня 2026 року. 23 червня 2026 року Відповідач прийняв Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 057328. Крім того, 09 червня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» засобами поштового зв`язку отримало запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 16 червня 2026 року (з 10-00 до 11-00 год.) та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР041315 від 19 травня 2026 року. 23 червня 2026 року відповідач прийняв Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 057329. Позивач надавав заперечення від 15.06.2026, в яких зазначав що є виноробним підприємством та здійснював перевезення власної продукції. Представником було долучені також долучені за результатами ознайомлення з матеріалами, щодо складених Актів заперечення, а також долучено договір поставки № 23/10/2024 від 23.10.2024 року з додатковою угодою щодо продовження дії та Специфікацією, за умовами в п.4 якої визначено, що Поставка товару здійснюється на адресу Покупця: «Поставка Товару за цією Специфікацією здійснюється партіями на умовах DAP - склад Покупця (правила Інкотермс - 2010), розташований за адресою: Миколаївська область, Вознесенський р-н, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, 2». Таким чином, вважаємо, що перевіряючи не взяли до уваги фактичні обставини та не оцінили дії водіїв у відповідності до вимог чинного законодавства України під час виконання рейсів.

Ухвалою судді від 08.07.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви з вимогами, викладеними у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України, шляхом визначення в ній, які саме протиправні, на його переконання, рішення, дії та бездіяльність, кожного з відповідачів призвели до порушення його прав та оскаржуються ним до суду.

16.07.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/80424/26), в якій зазначила, що територіальний підрозділ Державної служби України з безпеки на транспорті (Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області) не має статусу юридичної особи, а отже не має коду ЄДРПОУ, а отже не має власного казначейського рахунку. Відсутність рахунку унеможливлює подальше відновлення порушених прав Позивача в частині понесених витрат під час подання адміністративного позову, а також інших витрат пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою судді від 22.07.2026 постановлено продовжити процесуальний строк для усунення недоліків на строк 5 днів.

28.07.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/85507/26), в якій висловлено незгоду із ухвалою судді від 22.07.2026.

Ухвалою судді від 11.08.2026 постановлено продовжити процесуальний строк для усунення недоліків на строк 5 днів.

18.08.2026 від представника позивача ТОВ «ЮГВИНПРОМ» - адвоката Севастьянової О.М. надійшла заява (вх. №ЕС/94082/26) про долучення позовної заяви в новій редакції, в якій в якості відповідача зазначено – Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65008, м. Одеса, пл. Б.Дерев`янка, 1, каб. 203, не має статусу юридичної особи).

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

21.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому заявник проти позовних вимог заперечує та вказує, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія – пред`явлення для перевірки відповідних документів. Зазначає, що на момент проведення рейдової перевірки щодо належного позивачу транспортного засобу у водія була відсутня санітарна книжка з результатами медичного огляду як обов`язкова умова для допуску такого водія до здійснення перевезень продуктів харчування.

26.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Матеріали справи містять договір поставки від 23.10.2024 №23/10/2024ВМ (а.с.13-16), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» (Постачальник), предметом якого є постачання коньячних виноматеріалів. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника), якщо інші умови не передбачені сторонами у специфікації на поставку товару. Договір діє до 31.12.2027.

Сторонами за договором від 23.10.2024 №23/10/2024ВМ складено специфікацію №2 від 14.05.2026 (а.с.26) щодо постачання товару у якій визначено умови постачання – DAP (склад Покупця, розташований за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с.Бузьке, вул.Зеленогаївська, 2).

Матеріали справи містять товарно-транспортну накладу на переміщення алкогольних напоїв від 19.05.2026 (а.с.39) та від 20.05.2026 (а.с.38), відповідно до яких перевізником та відправником зазначено товариством з обмеженою відповідальністю «Югвінпром», а одержувачем - товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод». Пункт розвантаження: Миколаївська область, Вознесенський район, с.Бузьке, вул.Зеленогаївська, 2.

Також, матеріали справи містять реєстраційні документи транспортних засобів, відповідно до яких транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення вантажу за вказаними товарно-транспортними накладними, належать товариству з обмеженою відповідальністю «Югвінпром».

Посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області складено акти проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром»:

-ОАР 041315 від 19.05.2026 (а.с.47), відповідно до якого під час перевірки перевезення товари за товарно-транспортною накладною від 19.05.2026 виявлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом згідно тахокарти за 17.05.2026, більше 4,5 годин без перерви на відпочинок;

-ОАР 041381 від 20.05.2026 (а.с.46), відповідно до якого під час перевірки перевезення товари за товарно-транспортною накладною від 20.05.2026 виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевізник не забезпечив водія особистою медичною книжкою з результатами медичного огляду.

На вказані акти товариством з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» подані заперечення (а.с.17-25).

Управлінням державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанови про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» адміністративно-господарського штрафу:

-ОПШ057328 від 23.06.2026 (а.с.40), відповідно до якої товариством з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» допущено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн;

-ОПШ057329 від 23.06.2026 (а.с.41), відповідно до якої товариством з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» допущено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 340,00 грн.

Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням органом Укртрансбезпеки оскаржуваних постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом згідно тахокарти за 17.05.2026, більше 4,5 годин без перерви на відпочинок; порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевізник не забезпечив водія особистою медичною книжкою з результатами медичного огляду.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Частиною дев`ятнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Згідно з частиною двадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Своєю чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас спірним у цій справи є питання чи є позивач автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та, відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону.

Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Тобто, законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів саме із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.

Отже, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Отже, автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а не власник/користувач транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

З огляду на те, що договір про перевезення вантажу повинен укладатися в письмовій формі та те, що договори, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне) теж укладаються у письмовій формі, належним підтвердженням наявності ознак «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» є відповідні докази, що містять у собі умови таких договорів (договір у письмовій формі).

Вирішуючи питання про наявність у особи статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», судам необхідно дослідити докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне), та на підставі них встановити наявність статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Із обсягу встановлених судом обставин цієї справи слідує, що спірними постановами за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарські штрафи.

Водночас судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до товарно-транспортних накладних, перевізником виступало товариство з обмеженою відповідальністю «Югвінпром», який є власником транспортних засобів та здійснював перевезення товару за договором від 23.10.2024 №23/10/2024ВМ (специфікація №2 від 14.05.2026), у якій визначено умови постачання – DAP (склад Покупця, розташований за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с.Бузьке, вул.Зеленогаївська, 2).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» у спірних правовідносинах виступало автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», що виключає його відповідальність, передбачену статтею 60 цього Закону, а відтак спірні постанови підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити..

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться квитанція №4 від 02.07.2026 про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» суму сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн, що був сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ057329 від 23.06.2026.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ057328 від 23.06.2026.

Стягнути з Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Югвінпром» суму сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» (68251, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Камчик, вул. Мира, 349, код ЄДРПОУ 34274461);

Відповідач – Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65008, м. Одеса, пл. Б.Дерев`янка, 1, каб. 203, не має статусу юридичної особи).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА