Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №610/980/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/980/26

Провадження № 2/610/1306/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Константинова О.Г. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з відповідача аліменти, отримані нею на утримання дитини та використані не за цільовим призначенням, розмір яких станом на 01.03.2026 складає 56 968,44 грн.

Позовна вимога обґрунтована тим, що на підставі виконавчого листа, виданого Балаклійським районним судом Харківської області з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 29.05.2025 до 01.03.2026 дитина проживала та продовжує проживати разом із позивачем, за винятком періоду з 02.10.2025 до 15.11.2025, коли дитина проживала із батьками відповідачки, в той час як остання увесь час проживала у м. Києві та лишила дитину без будь-яких коштів на утримання. На вимогу позивача відповідач переводила частину аліментів на його рахунок та рахунок його матері, проте з січня 2026 року відмовилась повертати аліменти, посилаючись на те, що не має роботи та коштів на існування, окрім аліментів. Загальна сума аліментів, яку відповідачка використала на свої потреби складає 56 968,44 грн.

04.05.2026 через електронний кабінет в системі "Електронний суд" представник відповідача - адвокат Константинов О.Г. подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позовні вимоги відповідачем не визнаються, просить у їх задоволенні відмовити.

На обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що відповідач не залишала дитину проживати з позивачем, а у червні 2025 року привезла його з Києва на канікули до своїх батьків у с-ще Савинці Ізюмського району Харківської області. Позивач працює в м. Харків, тому забирав дитину у батьків відповідача лише на вихідні в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, де він проживає. Домовленості про те, що дитина буде проживати з батьком, а відповідач буде повертати йому сплачені ним аліменти, не було. Увесь час, коли дитина проживала то з батьками відповідача, то з позивачем, відповідач здійснювала грошові перекази на утримання сина своїй матері та позивачу. У кінці серпня відповідач прийняла рішення, що дитина на пару місяців залишиться проживати з її батьками, а в листопаді планувала забрати сина до Києва. Разом з цим, представник відповідача зазначив, що відповідачка працює в АТ "ОЩАДБАНК" з 14.07.2025 та з 15.10.2025 була переведена на посаду головного економіста служби роздрібного бізнесу ТВБВ 10026/0175 Головного управління по місту Києву. На підтвердження вказаного надав копію характеристики з місця роботи (а.с. 47-49, 55).

15.05.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на своїй позовній вимозі, просив її задовольнити. Стверджував, що відповідач привезла сина йому, а не своїм батькам. Отже, фактично син проживав з ним, а до батьків відповідача лише іноді приїздив на декілька днів на місяць. В кінці серпня 2025 року відповідач просила матір позивача допомогти їй влаштувати сина до Балаклійського ліцею № 2, укласти декларацію з сімейним лікарем, що свідчить про її намір залишити дитину саме з ним, а не з її батьками (а.с. 61-63).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги із наведених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове задання не з`явилася, про дату, час та місце його розгляду була повідомлена належним чином.

Її представник позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 16.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих аліментів було залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с. 24-27).

31.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін на 25.05.2026 (а.с. 28).

Ухвалою від 25.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 08.07.2026 (а.с. 77).

08.07.2026 судове засідання було відкладено до 09.09.2026 (а.с. 83).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

17.12.2021 шлюб між сторонами було розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17.12.2021 (а.с. 51).

На підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 08.11.2021 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з 17.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття або зміни сімейного чи матеріального стану сторін (а.с. 7-8).

З довідки про доходи позивача від 20.10.2025 убачається, що за період з 10/2024 до 09/2025 з нього утримано аліменти у сумі 145 791,75 грн (а.с. 11).

Позивач надав розрахунок розміру позовних вимог, відповідно до якого за період з червня 2025 року до лютого 2026 року він сплатив на користь відповідача аліменти у сумі 90 743,94 грн, з яких було повернуто відповідачем дитині 33 775,50 грн (а.с. 12). На підтвердження зазначеного позивач надав відповідні квитанції (а.с. 13-20).

З квитанцій, долучених представником відповідача, також убачається перерахування нею грошових коштів 01.09.2025 у сумі 5 050 грн на картку позивача. Іншими копіями квитанцій, наданих представником відповідача, також підтверджується факт перерахування відповідачем грошових коштів позивачу на утримання сина (а.с. 52-54).

Факт перерахування грошових коштів позивачу за період, коли дитина проживала у нього, також не заперечується відповідачем.

Згідно з характеристикою з місця роботи від 17.12.2025 ОСОБА_2 працює в АТ "ОЩАДБАНК" Головне управління по місту Києву та Київській області з 14.07.2025, а з 15.10.2025 була переведена на посаду головного економіста служби роздрібного бізнесу ТВБВ 10026/0175. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення, що стосується її професійної діяльності. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, вміє працювати в команді (а.с. 55).

З долучених представником відповідача характеристик малолітнього ОСОБА_3 встановлено, з 03.10.2025 до 28.11.2025 він навчався у Савинському ліцеї Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області в дистанційному форматі. Заяву про його зарахування до ліцею подавала мати - ОСОБА_2 , яка під час навчання сина в ліцеї брала активну участь у всіх організаційних питаннях, що стосуються навчального процесу, взаємодіяла з педагогічним колективом. ОСОБА_2 , а також її батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були створені належні умови для дистанційного навчання ОСОБА_3 , ініційовано проведення додаткових занять для усунення прогалин в знаннях з певних предметів (а.с. 56).

Також представником відповідача було долучено до матеріалів справи характеристику ОСОБА_3 , надану за період його навчання у Гімназії № 110 м. Києва з жовтня 2024 року до серпня 2025 року, де зазначено, що ОСОБА_2 відвідувала батьківські збори, забирала та приводила дитину в заклад освіти, цікавилася його успіхами в навчанні, поведінкою, емоційним станом, спілкувалася з класним керівником. Натомість батько дитини жодного разу в заклад освіти не з`являвся, з класним керівником не контактував, батьківські збори не відвідував. ОСОБА_3 пропусків навчальних занять без поважних причин не має (а.с. 56 зворот).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої-другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Разом з цим, згідно з частиною першою статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку (пункту 2 частини друга статті 18 СК України).

Аналіз пункту 2 частини другої статті 18 СК України дає підстави для висновку, що критерії правомірності примусу учасника сімейних відносин до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

У статті 17 СК України визначено, що орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків у обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Статтею 1212 глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" визначені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з таким набуттям або збереженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, за рішенням суду від 08.11.2021 з позивача було стягнуто аліменти на утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , які він регулярно сплачував на користь відповідача, з якою проживала дитина.

Проте, як стверджує позивач, не зважаючи на те, що з 29.05.2025 до 01.03.2026 (за виключенням періоду з 02.10.2025 до 15.11.2025) дитина проживала з ним та перебувала на його утриманні, з нього стягувалися аліменти на користь відповідача. Відтак позивач, вважає, що у вказаний вище період відповідачем використовувалися аліменти не за цільовим призначенням, надав власний розрахунок та просив стягнути з відповідача безпідставно отримані нею аліменти у сумі 56 968,44 грн.

Відповідач у свою чергу позовні вимоги не визнала. Факт проживання дитини з позивачем у вказаний ним період не заперечувала, проте зазначила, що періодично син проживав також з її батьками, а вона здійснювала перекази грошовий коштів на його утримання на користь позивача та своїх батьків, залежно від того, з ким проживав її син у певний час.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29 липня 2026 року (справа № 756/12781/23, провадження № 61-227св26) зазначив, що аліменти на дитину можуть сплачуватися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину.

Платник аліментів у разі нецільового витрачання аліментів, які сплачувалися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Позов про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України може стосуватися лише майбутніх аліментів, а не тих, які вже були сплачені.

Предметом доказування у цій справі є саме факт нецільового використання аліментів, тобто використання їх відповідачем не в інтересах дитини, що неможливо встановити без дослідження фактичних витрат на дитину, рівня її забезпечення та джерел фінансування таких витрат.

З досліджених судом доказів убачається, що позивач до органу опіки піклування із заявою про здійснення перевірки та контролю використання відповідачем отриманих аліментів на утримання дитини не звертався, відповідний висновок в матеріалах справи відсутній.

Саме орган опіки та піклування є уповноваженим суб`єктом щодо здійснення контролю за цільовим використанням аліментів, а відсутність його висновку виключає можливість встановлення відповідних обставин іншими доказами.

Під час розгляду справи не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про нецільове використання відповідачем аліментів, внаслідок чого дитина була позбавлена харчування, лікування, навчання або інших необхідних умов для її розвитку, що мало бути встановлено відповідною Службою у справах дітей, яка здійснює свої повноваження за місцем проживання або перебування дитини.

Крім того, під час проживання дитини з позивачем відповідачка здійснювала періодичні перекази на її утримання позивачу. Вказаний факт не заперечується також позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не було доведено факт нецільового використання відповідачем аліментів, отриманих нею на утримання дитини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

Керуючись статтями 3, 15, 16, 316, 317, 319, 328, 509, 1212, 1213, 1215 ЦК України, статтями 5, 13, 19, 76-81, 109, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 21.09.2026.

СуддяЮ.А. Феленко