Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №941/1008/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокуселище ПетровеСправа № 941/1008/26

Провадження № 3/941/280/26

Суддя Петрівського районного суду Кіровоградської області Шаєнко Ю. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , військовослужбовця,

за ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Петрівського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, мотивуючи тим, що 04 липня 2026 року о 01 годині 33 хвилин в селищі Петрове Олександрійського району Кіровоградської області по вулиці Дружби водій ОСОБА_1 керував автомобілем КІА, реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння(різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що невідповідає обстановці, почервоніння очей), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, про що був складений інспектором поліції протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання водій ОСОБА_1 та захисник Турбаєвський Ю.В. не з`явилися, письмовою заявою просили справу слухати без їх участі, надавши суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зач.1 ст.130 КУпАП, в якому вказують на те, що за змістом ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Наявними у справі доказами не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене просив провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу в його діях вказаного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, матеріали відеозапису, що був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, письмове клопотання захисника Турбаєвського Ю.В., матеріали відеозапису, що був доданий до клопотання захисника Турбаєвського Ю.В., оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення). У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Виходячи із матеріалів справи, вина ОСОБА_1 базується на таких доказах: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 04.07.2026 року серії ЕПР1 №710187; рапортом поліцейського заступника начальника СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Юрія Федоренко від 05.07.2026року; відеозаписом з нагрудної камери 967938(у протоколі); направленням водія для проведення огляду на стан сп`яніння (у протоколі); інших матеріалах (так у протоколі).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04.07.2026 року серії ЕПР1 №710187, 04.07.2026 01:03:00 с-ще Петрове, вулиця Дружби 1А водій ОСОБА_1 керував автомобілем КІА д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота на відстані, поведінка, що невідповідає обстановці, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера ДРАГЕР 6810 та в найближчому закладі відмовився. Від керування відсторонений. Дана подія фіксувалася на нагрудну камеру 967938, чим порушив п.2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніня або щодо вживання лікарськи (так у протоколі).

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Рапортом заступника начальника СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Юрія Федоренко від 05.07.2026 року зазначено, що 04.07.2026 року о 01:03 год. під час патрулювання території в с-щі Петрове по вулиці Дружба 1-А було зупинено автомобіль КІА з європейською реєстрацією - н.з. TR НОМЕР_3 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який рухався в комендантську годину. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, тому останньому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ALKOTEST 6820, від якого водій відмовився, потім ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КП “Центральна міська лікарня м. Олександрії” Олександрійської міської ради, на що він також відмовився. В результаті чого відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП серії ЕПР1 №710187. При цьому, рапорт працівника поліції, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції та сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення. Вказана позиція відповідає усталеній судовій практиці, у тому числі такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в рамках справи №524/5741/16-а, адміністративне провадження №К/9901/33786/18).

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України “Про Національну поліцію”). Саме на органи поліції покладено обов`язок щодо належного оформлення матеріалів, які складають адміністративну справу за порушення вимог статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та подання належних і достатніх доказів по справі. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У статті 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

У підпункті 1 пункту 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Згідно з пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

При перегляді відеозапису DVD+R диском Axent інв. №490 вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт повторної зупинки автомобіля, яким він керував, але всупереч вимогам закону до матеріалів справи не долучено докази зупинки ОСОБА_1 до початку подій, які зафіксовані на відеозаписі подій 04.07.2026 року, зазначені як “Шостак ст.130”.

З метою забезпечення повного і всебічного розгляду справи, належної оцінки доказів та їх забезпечення, керуючись статтями 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та положенням статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду адвокатського запиту, захисником ОСОБА_2 було отримано від Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області інформацію про здійснення відеоспостереження ділянки автодороги в селищі Петрове від перехрестя вулиць Центральна-Святкова до перетину вулиць Дружба-Каштанова, а також надано запис відеофайлів на електронному носії (Флеш накопичувач VEGA 16GB) за № D8_S20260704005600_E20260704010201, D9_S20260704005600_E20260704010920, D9_S20260704010920_E20260704012720, D9_S202607040012720_E20260704014520 та D9_S20260704014520_E20260704015501, за проміжок часу, що передували зупинці транспортного засобу зафіксованого на відеозаписі подій 04.07.2026 року, які зазначено як “Шостак ст.130”. Так, на відеозаписі №D8_S20260704005600_E20260704010201 зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції поруч з магазином “СТАРТ”. Працівники поліції здійснили перевірку належних документів та після чого дозволили рух транспортного засобу. Однак, тільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 почав здійснювати рух, службовий автомобіль працівників поліції вімкнувши спеціальні світлові сигнали, здійснив повторну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , тобто під час першої зупинки не було виявлено жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у водія, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відсторонювався та дозволено подальший рух транспортного засобу. Вбачається, що саме для створення сприятливої обстановки щодо провокації вчинення адміністративного правопорушення та подальшого складання відповідних матеріалів, за начебто порушення вимог статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівниками поліції і було здійснено повторну зупинку транспортного засобу.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, є очевидним те, що у випадку наявності складу адміністративного правопорушення під час першої зупинки та без вказівок щодо дозволу на подальший рух транспортного засобу, підбурювання працівників поліції, адміністративне правопорушення, що є предметом розгляду цієї справи, не було б вчинено.

Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008р.).

Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення статті 6 Конвенції.

Що стосується причини зупинки, то відеозапис подій 04.07.2026 року, зазначений як “Шостак ст.130”, розпочинається з повідомлення проведення відеофіксації без посилання на причину зупинки, і лише після зауважень щодо оголошення конкретної причини зупинки було зазначено пункт 7 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, згідно частини третьої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Воєнний стан не скасовує й не розширює “як завгодно” повноваження поліцейських. Підстави зупинки авто, визначає норма закону, і це вичерпний перелік. Закон прямо зобов`язує поліцейського при зупинці чітко й зрозуміло назвати конкретну причину.

З огляду на те, що підстав для повторної зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , згідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», у працівника поліції не було, не поінформовано водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу, вважаю дії працівників поліції такими, що не відповідають вимогам зазначеної статті Закону.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).

Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Вважаю, що доводи сторони захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є об`єктивними, а тому відповідно до вищевикладеного в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідно до ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

В притягненні до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 – відмовити, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях події та складуадміністративного правопорушення - закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко