Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №352/1949/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1949/26

Провадження № 1-кп/352/248/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140160000418 від 18.04.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Глибока Глибоцького району, Чернівецької області, громадянина України, українця, із загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (далі КК України), -

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. Солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 06.01.2025 не прибув до дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого тимчасового проживання у АДРЕСА_2 до 24.07.2026, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України.

Отже, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, а самесамовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, погодився давати показання, зазначив, що є військовослужбовцем з військовим званням солдат, погоджується із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, в подальшому просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження. Розуміє, що вчинив злочин, у вчиненому кається, просить суд суворо його не карати. Пояснив, що дійсно 06.01.2025 не прибув до дислокації військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини проводячи час на власний розсуд за місцем проживання у с. Павлівка до 24.07.2026.

2.1.2.Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний ОСОБА_5 вину у вчиненому визнає.

2.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, що було повністю доведено в суді. Тому з урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та обставин, які характеризують особу винного, просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим і призначити покарання за ч.5 ст. 407 у виді позбавлення волі на строк 5 років.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Відтак обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

3.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості,обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений є раніше не судимий, під спостереження лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував, не одружений, із загальною середньою освітою.

Тому, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Також суд зазначає, що у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилена кримінальна відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежене застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Шкода завдана кримінальним правопорушенням не завдана.

5.2. Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими відсутні.

5.3. Витрати на залучення експерта у даній справі відсутні.

5.4. Щодо обвинуваченого також застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 24.07.2026 до набуття вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України.

Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, ураховуючи вимоги ст. 377 КПК України, до набуття вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити обвинуваченому без змін.

5.5.Речові докази, питання по яких суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, відсутні.

Керуючись статтями 7, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 24.07.2026, зарахувавши в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 , починаючи з 24.07.2026 до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1