Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №592/11231/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/11231/26

Провадження № 3/592/1893/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Шияновська Т.В., з участю захисника Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

у с т а н о в и л а :

21.06.2026 о 20:30 в м. Суми по вул. Реміснича, 29, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki GSF800 Bandit, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор Drager Alcotest 6820 ARHE-0214 та в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме: КНП СОР ОКМЦСНЗ, категорично відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справ повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.

Враховуючи наведені обставини та те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, надав письмові заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за участю його захисника Шевченка Д.С.

Згідно з позицією сторони захисту, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю, враховуючи грубе порушення порядку та процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699275 від 21.06.2026, складеним відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.06.2026, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився;

- довідкою про надання інформації щодо відсутності фактів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року та про отримання ним посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 19.07.2024;

- копією постанови серії ЕНА №У7417238 від 21.06.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП;

- відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних відеореєстраторів поліцейських, здійснених згідно зі ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», якими зафіксовано факт керування ОСОБА_1 т/з за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, виявлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в закладі охорони здоров`я, роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, складання адмінматеріалів, прибуття представників ВСП.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні.

Згідно вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У зв`язку з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Під час дослідження матеріалів справи судом не встановлено порушень вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 та Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735, які мали б наслідком закриття провадження у справі.

Доводи захисника про те, що згідно з вимогами ст.266-1 КУпАП ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, суд вважає необґрунтованими, оскільки положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а поширюються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, зокрема ст.172-20 КУпАП. Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується загальний порядок проходження огляду на підставі ст.266 КУпАП, які проводять працівники поліції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 знаходився на службі і виконував свої службові обов`язки, керуючи мотоциклом 21.06.2026 о 20:30 в м. Суми по вул. Реміснича, суду надано не було.

Отже відсутні підстави для визнання огляду ОСОБА_1 недійсним на підставі ч.9 ст.266-1 КУпАП, як просить захисник.

Щодо тверджень захисника з приводу того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений без належної правової підстави, то останній керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а обов`язок на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не містить такого елементу, як причина зупинки транспортного засобу.

Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, а тому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 візуально не виявляв будь-яких ознак алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, куди прослідувати не міг через неможливість залишення без нагляду мотоцикл на місці зупинки т/з, а консенсусу з цього приводу з працівниками поліції досягнуто не було, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наведеними вище доказами, у тому числі відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що останніми жодних перешкод для вжиття ОСОБА_1 заходів щодо забезпечення схоронності його мотоцикла не чинилося, будь-яких відповідних дій, як то виклик евакуатора чи знайомого з посвідченням водія, ним не вживалося. ОСОБА_1 , посилаючись на те, що не довіряє приладам драгер алкотест, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з, а свою відмову прослідувати до закладу охорони здоров`я пояснював ризиком викрадення його мотоцикла в разі, якщо він його залишить без нагляду.

При накладенні стягнення згідно з вимогами ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Із врахуванням встановлених обставин справи та відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено безальтернативне стягнення, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у межах закону, який він порушив, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Щодо доводів про необхідність застосувати аналогію закону шляхом поширення дії ст.69 КК Україні на положення КУпАП та можливості призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобам, суд враховує, що КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А відповідно до вимог ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Ті обставини, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій, а автомобіль та право керування ним об`єктивно необхідні йому для виконання обов`язків військової служби, не можуть стати підставами для незастосування до нього обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В інакшому випадку, порушуватиметься принцип правової визначеності, який є невід`ємною складовою верховенства права, та гарантує, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Що стосується доводів сторони захисту про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, то суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Так, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України, а зміни до нього можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КУпАП та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України (ч. 1, 3 ч. 2 КУпАП), а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП) і ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ч. 3 ст. 8 КУпАП).

Нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у тому числі і у зв`язку з мобілізацією особи, яка притягається до відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у КПК (ст. 335), згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження з метою максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації.

Разом з тим, таке зупинення судових справ про адміністративні правопорушення може створити загрозу реалізації основних (загальних) засад судочинства, передбачених положеннями Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суду», так як недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

У відповідності до ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА