Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №344/14367/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14367/26

Провадження № 2-а/344/169/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України, інспектора 2 взоду 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України Жиліховського Владислава Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7560960 від 16.07.2026; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено, що 19.03, під час керування позивачем 16.07.2026 автомобілем NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Городище-Рівне-Староконстянтинів Н-25, 145 км, мене було зупинено працівником патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Жиліховським В.М., який відрекомендувавшись, повідомив, що ОСОБА_1 перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив Правила дорожнього руху. Позивач заперечив факт вчинення мною правопорушення, пояснивши, що під час поїздки дотримувався всіх правил дорожнього руху та попросив надати докази вчинення пред`явленого правопорушення. В подальшому, лейтенант поліції Жиліховський В.М., покликав свого колегу, який показав відео з мобільного телефону, на якому, в загальному потоці транспортних засобів рухався автомобіль, схожий на автомобіль позивача (ідентифікувати автомобіль на відео не зміг). Однак, жодного перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 на відео зафіксовано не було. Причому, зі слів працівника поліції, телефон, на якому було відео, та з якого ніби то він здійснював зйомку допущеного позивача правопорушення, належав безпосередньо цьому працівникові. Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення позивачу надано не було.

03.08.2026 - ухвалою суду відкрито провадження у справі.

05.08.2026 - представником відповідача подано відзив, у позов просить відмовити. В обґрунтування, зокрема зазначено, що поліцейські демонстрували позивачу відеозапис, який відображає момент вчинення інкримінованого правопорушення. Позивач такий доказ не визнав, оскільки вважає, що поліцейській не можуть приймати до уваги відеозаписи із власного телефону. Однак, особистий мобільний телефон є технічним засобом, що має функцію відеозапису. Даний відеозапис здійснювався поліцейським з метою виконання покладених на нього Законом України «Про Національну поліцію» завдань, а саме здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками. Стосовно самого відео (IMG_7306), вважають, що на ньому зафіксовано момент, який підтверджує, що водій транспортного засобу NISSAN X-TRAIL номерний знак НОМЕР_1 , перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної розмітки 1.1.

11.08.2026 –від позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування зокрема, зазначено, що на фотографії «знімок екрану 1.png.» (додаток 4 до відзиву) зображено силуети транспортних засобів, серед яких ідентифікувати автомобіль взагалі не можливо у зв`язку з поганою якістю фотографії. На фотографії «знімок екрану 2.png.» (додаток 5 до відзиву) зображено чотири транспортних засоби, які рухаються в одній смузі, але ідентифікувати позивача автомобіль на цій фотографії, який, при цьому мав би допустити порушення правил дорожнього руху, також не можливо. На фотографії «знімок екрану 3.png.» (додаток 6 до відзиву) зображено два транспортних засоби, які рухаються в одній смузі, не перетинаючи суцільну лінію розмітки, причому відповідно до зовнішніх ознак та схожості символів на номерному знаку, можна припустити, що першим рухається стовідсотковою впевненістю даний транспортний засіб, як такий, що належить мені, теж не можливо. Причому, фотографії не містять жодної прив`язки до конкретних орієнтирів та не підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення у конкретний час, в конкретному місці та не долучені до самої постанови в якості додатків. На відео «clip-0.mp4.» (додаток 2 до відзиву) відображено запис спілкування з працівником поліції та не містить жодних доказів вчинення мною будь- якого правопорушення.

Відеозапис «IMG_7306.MP4.» (додаток 3 до відзиву) містить рух транспортних засобів в одній смузі, які виринають із-за пагорбу та рухаються один за одним. Причому, ідентифікувати жоден транспортний засіб на початку відео, встановити чи перетинають вони якусь лінію розмітки, та взагалі, чи є лінія розмітки суцільною, у зв`язку з поганою якістю відео, не можливо. Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення відповідачем надано не було. Хоча, якщо припустити, що було вчинено інкриміноване правопорушення, і на фото-, відеозаписах наявні інші транспортні засоби в момент вчинення такого правопорушення, то відповідно в постанові мали б бути відображенні і свідки правопорушення, які перебували в даних автомобілях, та які б могли підтвердити провину. Таким чином, оскільки відповідачем долучені до відзиву у якості доказової бази фотографії, що не містять чітких зображень та неякісні відеозаписи, загальний план на яких не прив`язаний до конкретних орієнтирів, то такі докази не можуть бути належними, допустимими та достатніми, що в сукупності з відсутністю будь-яких інших доказів є підставою для закриття даної справи. Відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення щодо якого не міститься посилання у постанові.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав підстав та мотивів, що викладені письмово.

Представник відповідача у позові просила відмовити з підстав, що викладені у відзив.

Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7560960 від 16.07.2026, винесеною в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Жиліховським Владиславом Михайловичем, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою, ОСОБА_1 16.07.2026 о 19.03, керуючи транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Городище-Рівне-Староконстянтинів Н-25, 145 км, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху вони, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до Розділу 34 ПДР визначено правила дорожньої розмітки.

Відповідно до п. 34.1 Правил, горизонтальна розмітка має таке значення:1.1 Розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 4.18 «Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки»; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15 Розмітка 1.15 (велосипедний переїзд);1.3 Розмітка 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири й більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами.

Крім цього, згідно п.п. 1.39.1 Розділу 34 Правил, зокрема Розмітка 1.3 перетинати забороняється.

Згідно п. 8.5 Правил дорожнього руху , дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до п. 8.5.1. ПДР, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п.8.5.2. ПДР, вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного, червоного і білого та жовтого і червоного кольору на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, у справах про адміністративні правопорушення можуть братися в якості доказів будь-які матеріали та документи, показання свідків, тощо, які дають можливість встановити наявність чи відсутність правопорушення. При цьому наведена норма КУпАП не визначає спеціальні вимоги до технічних приладів, якими здійснено відео чи фото фіксація порушення.

При цьому ані Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, ані Закон України «Про Національну поліцію» не містить заборон на використання поліцейським під час несення служби інших пристроїв, аніж перелічені в Інструкції № 1026.

Відтак, проведення поліцейським відео-фіксації правопорушення за допомогою мобільного телефону не суперечить приписам чинного законодавства, адже поліцейський вчинив такі дії з метою виконання покладених на нього Законом України «Про Національну поліцію» завдань забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Разом з тим, з наданого відеозапису з нагрудної камери патрульного зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, за участю ОСОБА_1 як водія транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, н.з. НОМЕР_1 , під час якого поліцейським продемонстровано відео на мобільному телефоні, однак яке саме відео було надано ОСОБА_1 для огляду не зафіксовано. Так, із долученого до відзиву відеозапису IMG7306, як зазначено відеозапису з мобільного телефону патрульного, вбачається фіксація руху автомобіля NISSAN X-TRAIL, н.з. НОМЕР_1 , який здійснив обгін транспортного засобу на пагорбі, без зазначення дати, часу, без зазначення у постановпро долучення такого відео

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду № 520/2261/19 від 25.06.2020 року, визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).

Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.

Так, суд приймає до уваги зауваження позивача, що у оскаржуваній постанові, пункт 7 не заповнено, про долучення будь-яких доказів у постанові не зазначено.

Відтак, відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 1 статті 121 КУпАП, оскільки подані до відзиву відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду у постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №524/1284/17.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7560960 від 16.07.2026, що складена інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Жиліховським Владиславом Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

При цьому, стосовно позовних вимог позивача до відповідача - інспектора Жиліховського В.М. , то такі не підлягають до задоволення з огляду на приписи статей 2, 4 КАС України та статті 222 КУпАП, а також зважаючи на правовий висновок Верховним Судом від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, суд дійшов висновку, що інспектор патрульної поліції є неналежним відповідачем у цій справі. Відтак в частині вимог, заявлених до інспектора слід відмовити.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У силу вимог ч.1 ст. 139 КАС України, так як позивач звільнений від сплати судового збору, слід стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь держави судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції щодо сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 грн.

Керуючись ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7560960 від 16.07.2026, що складена інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Жиліховським Владиславом Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

у частині вимог до інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Жиліховського Владислава Михайловича- відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач :

-Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України, ЄДРПОУ : 40108646, вул. С. Бандери, 14 а, м. Рівне;

-Інспектор 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України Жиліховський Владислав Михайлович, адреса : вул. С. Бандери, 14 а, м. Рівне.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.