Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №191/6/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6/26

Провадження № 2/191/5/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Силкіної О.Г.,

учасники судового засідання:

позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 07.10.2021 на загальну суму 23 902, 96 грн., яка складається з суми боргу - 6000,00 грн., процентів за користування позикою за період з 07.10.2021 по 15.10.2021 року - 1800,00 грн., штрафні санкції (пеня) у розмірі 2% за кожен день прострочення за період з 16.10.2021 по 23.02.2022 включно - 15 720,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 64,60 грн.; збитки від інфляції - 318,36 грн.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 року суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження, проведення судового засідання призначено на 11 лютого 2026 року, о 10 год. 00 хв.

Судове засідання відкладено на 27 квітня 2026 року о 13 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою сторін по справі.

В ніч з 01 на 02 квітня 2026 року, в результаті влучання ворожого дрону, пошкоджено будівлю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у зв`язку з цим, з 02 квітня поточного року, прийом громадян, реєстрація кореспонденції, розгляд справ судом призупинено.

06.07.2026 відновлено роботу суду, після чого судове засідання було призначене на 14.08.2026, о 08-30 год.

Сторони в судове засідання не з`явилися; ухвалою суду від 14.08.2026 визнано обов`язковою явку позивача, а саме, зобов`язано з`явитися в судове засідання, призначене на 18 вересня 2026 року, о 09-00 годині, до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, для надання оригіналу розписки для огляду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Позивач не заперечував щодо заочного порядку розгляду справи; суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи (протокольно).

В судовому засіданні позивач пред`явив суду для огляду оригінал розписки від 07.10.2021 року (засвідчена судом копія міститься в письмових матеріалах справи).

Позивач підтримав свій позов, просив задовольнити.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Крім того, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Судом встановлено, що 07.10.2021 року громадянин ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6000,00 (шість тисяч) грн. в строк до 15.10.2021 року.

Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується борговою розпискою від 07.10.2021 року (а. с. 5).

Відповідно до боргової розписки від 07.10.2021 року відповідач зобов`язався повернути позивачу грошові кошти до 15.10.2021 року.

Відповідач у добровільному порядку суму боргу не повернув.

Статтею 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

В судовому засіданні суд пересвідчився, що оригінал боргової розписки дійсно знаходиться у кредитора (позивача).

Отже наявність оригіналу боргової розписки у позивача, як кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу – 6000,00 (шість тисяч) гривень.

Що стосується відсотків за користування грошовими коштами, то в борговій розписці визначаються наступні умови: відсоток за користування коштами становить 30% від позиченої суми за один місяць, які ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_1 при поверненні всієї суми коштів. Зобов`язується повернути кошти у розмірі 6000,00 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 1800,00 (одна тисяча вісімсот) гривень до 15.10.2021 року включно.

В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, в даному випадку плата за користування грошовими коштами за договором позики обмежується строком, на який видано позику (до 15.10.2021 включно). Строк користування позикою складає 8 днів, 30% за місяць – це 1 % за день, тобто, 60 грн. в день, 60 х 8= .480,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 480,00 грн. за користування коштами за час позики.

Що стосується штрафних санкцій та інших нарахувань, в межах ст. 625 ЦК України, то суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Карантин через COVID-19 в Україні тривав з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, з 1 липня 2023 року режим каратнину офіційно скасовано.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пунктів 15, 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України суд дійшов висновку, що на договір позики від 07.10.2021, за яким не виконане повернення суми позики станом на теперішній час, поширюється дія пунктів 15, 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Ураховуючи наведене, 3 % річних на суму боргу за договором позики від 07 жовтня 2021 року становлять 64,60 грн. (з 15 жовтня 2021 року до 24 лютого 2022 року) – суд погоджується з розрахунком заборгованості позивача в цій частині.

Також суд погоджується, що правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки за період з жовтня 2021 по лютий 2022 в сумі 318,36 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові або ж сплати останньому боргу за борговою розпискою, до суду не подано.

Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу підлягають частковому задоволенню, а саме, 6000,00 (сума боргу) + 480,00 (плата за користування) +318,36 грн. (інфляційні витрати) + 64,60 грн. (3% річних) = 6864, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн., як учасник бойових дій, отже з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 386,00 грн., пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 141, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в сумі 6864, 00 грн. , яка складається з 6000,00 (сума боргу) + 480,00 (плата за користування) +318,36 грн. (інфляційні витрати) + 64,60 грн. (3% річних).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 386,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування та місцезнаходження сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 18.09.2026 року.

Суддя О. В. Чорна