Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №185/5152/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 185/5152/26

Провадження № 2/185/6512/26

21 вересня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Ільїної А.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника — адвоката Припіченка Віктора Федоровича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат та трьох процентів річних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2022 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 27.04.2022 і до закінчення навчання у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка», але не більше ніж досягнення сином двадцяти трьох років. 16.08.2022 видано виконавчий лист. Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконувала обов`язок зі сплати аліментів. Згідно з розрахунком заборгованості Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 71775010 станом на 04.03.2026 сукупний розмір заборгованості за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року становить 180 127,30 грн. Посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, позивач просить стягнути пеню за період з 18.08.2022 по 31.12.2025 у розмірі 50 442,03 грн. (4 091,50 грн ? 1 % ? 1 233 дні). На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить також стягнути інфляційні втрати 56 272,01 грн та три проценти річних 17 755,20 грн. Загальна сума вимог — 124 469,24 грн. Позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору як позивач у справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та як учасник бойових дій. Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву не подала.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і щодо якого немає відомостей про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2022 у цивільній справі № 185/3060/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , народження, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 27.04.2022 і до закінчення навчання, але не більше досягнення сином двадцяти трьох років.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Павлоградським відділом ДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 71775010 станом на 04.03.2026 (сформувала І. В. Літвішко), вбачається розмір доходу (середня заробітна плата) відповідача 16 366,00 грн.; частка, визначена виконавчим документом, — 25 %; щомісячне нарахування — 4 091,50 грн. (за квітень 2022 року — 654,00 грн); єдиний платіж боржника — 552,70 грн у жовтні 2025 року; сукупний розмір заборгованості за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року — 180 127,30 грн. Таким чином, відповідач неналежно виконувала обов`язок зі сплати аліментів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість 180 127,30 грн.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору — судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) — це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання — сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення також буде різною.

Таке правило сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц. Загальна сума пені має розраховуватися за формулою:

p = (A1 ? 1 % ? Q1) + (A2 ? 1 % ? Q2) + … + (An ? 1 % ? Qn).

Позивач нарахував пеню з незмінного розміру щомісячної суми 4 091,50 грн за 1 233 дні: 4 091,50 грн ? 1 % ? 1 233 = 50 442,03 грн. Заявлена сума не перевищує 100 відсотків заборгованості 180 127,30 грн.

Суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, згідно з яким стягнення пені можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, або заборгованість виникла з незалежних від нього причин, підстави для стягнення неустойки відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 роз`яснено, що відповідальність за ст. 196 СК України настає лише за наявності вини. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, доказів відсутності вини не надала. Розрахунок ДВС підтверджує майже повну відсутність платежів (єдиний платіж — 552,70 грн за жовтень 2025 року). Презумпція вини не спростована.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При вирішенні питання про зменшення пені законодавець надає суду право зменшувати її розмір, а не звільняти платника від сплати. Визначення справедливого та розумного розміру пені належить до суддівського розсуду (постанова КЦС ВС від 18.04.2025 у справі № 932/541/23). Пеня має залишатися «стимулом», а не інструментом знищення майнового стану боржника.

Клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не заявлялося. Доказів інвалідності, перебування на військовій службі в період виникнення боргу, наявності інших утриманців, сплати виконавчого штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» чи інших обставин, які б давали підстави для зменшення пені, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення неустойки (пені) у сумі 50 442,03 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача інфляційних втрати та трьох відсотків річних (ст. 625 ЦК України) суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини щодо сплати аліментів регулюються нормами Сімейного кодексу України. Положення ЦК України застосовуються до сімейних відносин субсидіарно, лише якщо ці відносини не врегульовані СК України (ст. 8 СК України).

За загальним правилом спеціальні норми мають пріоритет над загальними. Питання відповідальності за прострочення сплати аліментів врегульовано спеціальною нормою — статтею 196 СК України.

16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3 % річних та інфляційних витрат на грошове зобов`язання, пов`язане із довготривалим невиконанням рішення суду, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 та від 02.03.2016, та погодилась із висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Велика Палата вказала, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ст. 196 СК України. У цій нормі законодавець чітко розмежував наслідки прострочення сплати аліментів і наслідки прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Для аліментів встановлено пеню 1 % за кожен день, але не більше 100 % заборгованості. Для додаткових витрат — індекс інфляції та 3 % річних. Отже, для аліментного боргу спеціальною санкцією є пеня.

У самій ст. 625 ЦК України зазначено можливість її застосування лише тоді, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.11.2020 у справі № 727/10270/18 та в постанові від 19.09.2019 у справі № 235/4359/16-ц.

Суд враховує також правову природу інфляційних втрат, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24: інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання як спосіб захисту майнового права кредитора; на відміну від пені, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Застосування ст. 625 ЦК України до аліментних зобов`язань суперечило б принципам сімейного права, закріпленим у ст. 196 СК України. Сімейне законодавство ставить відповідальність платника в залежність від вини (постанова ВС у справі № 661/905/19) та надає суду дискреційне право зменшувати розмір відповідальності з урахуванням матеріального стану (постанова ВС у справі № 932/541/23). Натомість застосування інфляційних втрат, які не підлягають зменшенню і нараховуються незалежно від вини, поклало б на платника надмірний тягар, який неможливо скоригувати. Тому спеціальне регулювання (ст. 196 СК України) має пріоритет над загальним цивільним (ст. 625 ЦК України).

Індексація аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, здійснюється за ч. 2 ст. 184 СК України та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а не за ст. 625 ЦК України. Такої вимоги позивач не заявляв; аліменти в цій справі визначені у частці від доходу.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат 56 272,01 грн. та трьох процентів річних 17 755,20 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Суд захищає право позивача на отримання компенсації за несвоєчасне виконання обов`язку відповідачем (неустойка), однак вимоги за ст. 625 ЦК України відхиляє як такі, що не ґрунтуються на спеціальному законі.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 196, 199 СК України, ст. 8 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-287, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 18 серпня 2022 року по 31 грудня 2025 року в розмірі 50 442 (п`ятдесят тисяч чотириста сорок дві) грн 03 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по справі у розмірі 504,42 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя С. О. Бабій