Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №185/11999/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11999/26

1-кп/185/1656/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді кримінальне провадження № 12026046370000205 від 18 червня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Успенівка Мар`їнського району Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України

за участі:

прокурора - ОСОБА_5

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 у червні 2026 року, більш точний час не встановлено, навмисне на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 зірвав дикорослу рослину конопель, яку в подальшому висушив, тим самим підготував для власного вживання.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, достовірно знаючи, що рослини, які він виготовив, є наркотичними, ОСОБА_7 розпочав зберігати їх за місцем свого постійного проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_3 , а саме у господарському приміщенні на території домоволодіння.

17.06.2026 наркотичні засоби було виявлено дружиною ОСОБА_7 – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою вони спільно проживають, та остання викликала працівників поліції.

17.06.2026 року співробітниками Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмового дозволу ОСОБА_8 , у період часу з 16 год. 27 хв. по 16 год. 46 хв. було проведено огляд місця події за місцем постійного проживання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , у ході проведення якого було виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до результатів судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою (в перерахунку на висушену речовину) 33, 1562 г.; два фрагмента полімерних пляшок, на поверхнях яких виявлено екстракт канабісу, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою ( в перерахунку на висушену речовину) 0,0355 г.

Таким чином, ОСОБА_7 , незаконно виготовив та зберігав наркотичний засіб «канабіс» масою 33,1562 г. для особистого вживання без мети збуту.

Ознаки встановленого судом злочинного діяння відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

16 липня 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_7 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.

ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину кримінального правопорушення. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.

Також зазначив, що він дійсно вчиняв криміналне правопорушення, визнає винуватість та зможе сплатити штраф як покарання, бо працює не офіційно на СТО.

Також судом досліджено документи стосовно долі речових доказів, вартості проведених експертиз .

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Розглядаючи у порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себе зобов`язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.

Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання та зможе оплатити такий штраф.

Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявлася у вчиненому, раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні дитину.

Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

Судові витрати складають 2888 грн. 16 коп., які під час досудового розслідування затрачені на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 16 липня 2026 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за який призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 н.м.д. громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн.. 16 коп.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_7 не обирати.

Речові докази: канабіс, в перерахунку на висушену речовину 33, 1562 г.; два фрагмента полімерних пляшок, на поверхнях яких виявлено екстракт канабісу, масою ( в перерахунку на висушену речовину) 0,0355 г., та які перебувають в камері зберігання Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція № 001539) - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1