Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №184/2182/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2182/26

Номер провадження 2-а/184/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Гаєвого О.В., за участю секретаря – Поліщук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє представник Галаган Сергій Анатолійович, до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 Г - Галаган С.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Так, відповідач не виконав законних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 , два рази не прибув за повісткою для уточнення даних в межах мобілізаційних заходів. Доставити відповідача працівниками поліції також не виявилося за можливе у зв`язку з відсутністю останнього за місцем проживання. Постановою від 08.07.2026 року № 4/1204/П у справі про адміністративне правопорушення відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у розмірі 17 000 грн.

Позивач вказує, що Територіальному центру невідомі обставини, за яких встановлення ОСОБА_1 обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації позбавить його основного законного джерела засобів для існування або використання особою транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

Представник позивача просить суд застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, категорії «А», «В» під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги №1/2422 від 09.07.2026 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, доказів виконання вимоги або доказів наявності поважних причин неприбуття до Покровського міського суду не надав.

На зареєстровану адресу місця проживання відповідача засобом поштового зв`язку надсилалися пакет документів, судова повістка та ухвала про відкриття провадження.

Про дату час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений належним чином. Про причини своєї не явки в суд не повідомив.

Відповідно до ч. 7 ст. 283-2 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З урахуванням характеру справи, поданих матеріалів та приписів ст. 205, 229, 283-2 КАС України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 283-2 КУпАП у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

На підставі ч. 2 ст. 283-2 КУпАП позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред`явлення позовних вимог відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом було встановлено, що даний позов було подано у визначений ч. 2 ст. 283-2 КУпАП строк, тобто після неявки відповідача до позивача за відповідною вимогою.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач) є громадянином України чоловічої статі відповідного віку, обмежень за станом здоров`я і віком немає. Перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – третій відділ та/або територіальний центр), картотека вільних залишків (військово - обліковий номер 040820232583108900010).

Відповідач, у строк встановлений статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок зазначений у вимозі № 1/2422 від 09.07.2026 року, не виконав, обмежень за віком немає, за станом здоров`я невизначено. Правом на відстрочку не користується.

Згідно зі ст.65 Конституції України: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України».

Суд застосовує зазначену норму, оскільки спірні правовідносини виникли у сфері виконання громадянином України конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та виконання правил військового обліку під час мобілізації.

Відповідно до ст. 17 Конституції України: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Вказана норма визначає публічний інтерес, на забезпечення якого спрямовані заходи мобілізаційної підготовки, військового обліку та реагування на ухилення від виконання відповідних обов`язків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації. Отже, правовідносини у справі виникли в умовах дії особливого періоду та загальної мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 3 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час мобілізації військовозобов`язані зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Суд застосовує ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки саме невиконання відповідачем обов`язку з`явитися за викликом до ТЦК та СП стало передумовою звернення позивача до органу поліції, подальшого направлення вимоги та подання цього адміністративного позову.

Оповіщення здійснювалось повісткою сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Яку надіслано засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання. У строк та місце зазначені у повістці відповідач не з`явився, поважність причини такому, в особливий період, не повідомив.

Відповідач, будучи військовозобов`язаним громадянином чоловічої статі відповідного віку і не будучи звільненим від виконання військового обов`язку на підставах, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», був зобов`язаний уточнити свої персональні дані, а також з`явитися за повісткою № 7438406 від 18.05.2026 року до третього відділу на 28.05.2026 о 14 – 00 годині – для уточнення даних в межах мобілізаційних заходів.

У строк та місце зазначені у повістці відповідач не з`явився, поважність причини такому, в особливий період, не повідомив.

09.07.2026 року за № 314030-2026 (1788929) відділенням поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, на повідомлення Е 5362469 від 04.06.2026 було надано відповідь про неможливість здійснення адміністративного затримання та доставлення відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.06.2026 року за № 31/29/1245/21-12165-2026 (234569) .

Територіальним сервісним центром МВС №1245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, на запит було надано інформацію про наявність у відповідача українського національного посвідчення водія категорії «А» та «В», виданого 11.03.2017, з датою закінчення строку дії – 11.03.2047.

09.07.2026 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача було надіслано вимогу №1/2422 про виконання обов`язку військовозобов`язаного – з`явитися до територіального центру для уточнення даних (R533040010759). З матеріалів справи вбачається, що вимогу було направлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача: АДРЕСА_1

У вимозі також зазначено наслідки її невиконання, а саме можливість звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду на підставі ст. 283-2 КАС України з позовною заявою про застосування тимчасового обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Суд оцінює вимогу №1/2422 від 09.07.2026 як належний та допустимий доказ, оскільки її форма відповідає призначенню документа, вона містить відомості про адресата, орган, який її видав, дату, час і місце виконання обов`язку, а також правові наслідки невиконання.

29.07.2026 року поштове відправлення повернуто до третього відділу, за неможливості вручення (одержувач відсутній за вказаною адресою).

Суд приходить до висновку, що направлення вимоги саме за адресою місця проживання відповідача, яка зазначена в облікових даних та матеріалах справи, є належним способом повідомлення відповідача про необхідність виконання обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок, за яким направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання такого листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Також Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 зазначив, що сам факт неотримання стороною кореспонденції, яку було направлено за належною адресою, не може самостійно свідчити про неналежне повідомлення, якщо повернення кореспонденції зумовлено поведінкою адресата або його відсутністю за вказаною адресою.

Суд застосовує зазначені правові висновки Верховного Суду, оскільки у цій справі позивач направляв відповідачу повістку та вимогу за адресою, що міститься в матеріалах справи й облікових даних, а повернення поштових відправлень відбулося з причин, які перебувають поза сферою контролю позивача.

Частиною 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено: «У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги».

Судом встановлено, що вимога №1/2422 від 09.07.2026 фактично не була виконана відповідачем.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Такі дані встановлюються письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений строк не прибув, після чого позивач звертався до органу поліції щодо адміністративного затримання та доставлення відповідача. Орган поліції письмово повідомив про неможливість доставлення відповідача. Після цього відповідачу було направлено вимогу №1/2422 від 09.07.2026 за адресою його місця проживання рекомендованим поштовим відправленням, яке повернуто з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою.

Відповідач вимогу не виконав, до ТЦК та СП не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відомості про наявність обставин, які відповідно до ч. 9 ст. 283-2 КАС України перешкоджають застосуванню тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Порядок судового розгляду таких справ визначений ст. 283-2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283-2 КАС України у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Частиною 8 ст. 283-2 КАС України передбачено, що суд ухвалює рішення про застосування тимчасового обмеження фізичної особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації у разі встановлення визначених законом обставин, зокрема якщо особа є громадянином України, не виконала під час мобілізації обов`язки, передбачені ч. 1 або ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо такої особи була надіслана вимога територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку військовозобов`язаним, резервістом, така вимога не була виконана у строк, встановлений законом, а також відсутні обставини, які перешкоджають застосуванню відповідного заходу.

Судом встановлено наявність усіх передбачених законом умов для застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Стосовно громадянства та статусу відповідача суд зазначає, що відповідач є громадянином України та військовозобов`язаним, що підтверджується матеріалами справи.

З приводу виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язок, передбачений ч. 1, 3 ст. 22 цього Закону, оскільки не прибув за викликом до ТЦК та СП, не уточнив облікові дані та не повідомив про поважні причини неприбуття.

Щодо направлення вимоги суд зазначає, що вимога № 738 від 15.05.2026 була сформована та направлена відповідачу у порядку, передбаченому ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З приводу невиконання вимоги суд зазначає, що відповідач протягом встановленого законом строку не виконав зазначений у вимозі обов`язок.

З приводу відсутності перешкод для застосування тимчасового обмеження суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи відсутні відомості про встановлення відповідачу інвалідності I чи II групи, про наявність у нього на утриманні дитини з інвалідністю або особи з інвалідністю I чи II групи, а також про інші обставини, які відповідно до ч. 9 ст. 283-2 КАС України унеможливлюють застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом.

Суд враховує, що тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом є втручанням у сферу приватних прав особи, однак таке втручання у цій справі є законним, має легітимну мету та є пропорційним.

Законність втручання полягає в тому, що воно прямо передбачене ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 283-2 КАС України.

Легітимна мета полягає у забезпеченні виконання військовозобов`язаним обов`язків під час мобілізації, забезпеченні належного ведення військового обліку, обороноздатності держави, національної безпеки та реалізації конституційного обов`язку громадян України щодо захисту Вітчизни.

Пропорційність заходу полягає в тому, що обмеження не є безстроковим та не має карального характеру. Воно застосовується лише до моменту виконання або відкликання вимоги. Отже, відповідач має реальну можливість припинити дію обмеження шляхом виконання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд також враховує, що перед зверненням до суду позивач застосував менш обтяжливі та попередні передбачені законом заходи, а саме направив повістку, звернувся до органу поліції щодо доставлення відповідача, після отримання відповіді про неможливість доставлення направив відповідачу вимогу про виконання обов`язку. Лише після невиконання вимоги позивач звернувся до суду. Це свідчить про дотримання поступовості та необхідності втручання.

Суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини, на які посилається як на підставу позову. Відповідач цих обставин не спростував.

Отже, враховуючи, що здійснити адміністративне затримання та доставити ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявилось можливим, а направлена на його ім`я за зареєстрованим місцем його проживання Вимога про виконання обов`язку військовозобов`язаним повернулася без вручення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування тимчасового обмеження до відповідача у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Доказів на підтвердження того, що встановлення такого обмеження позбавляє відповідача основного законного джерела засобів для існування, або він використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 12 ст. 283-2 КАС України рішення суду у справах, визначених цією статтею, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи те, що на підставі ст.133 КАСУ ухвалою суду від 04 вересня 2026 року за клопотанням позивача було відстрочено сплату судового збору, то сума судового збору в розмірі 2662,40 грн., внаслідок задоволення заявлених позовних вимог відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 241-246, 268-272, 283-2, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє представник Галаган Сергій Анатолійович, до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації- задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, категорії «А», «В» під час мобілізації на строк до виконання вимоги № 1/2422 від 09.07.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на дане рішення не перешкоджає його виконанню.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий