Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №380/13970/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/13970/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дійсні військово облікові дані щодо ОСОБА_1 відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_3 та свідоцтва про хворобу № 1245/10 від 16 грудня 2004 року, а саме: у розділі який визначає статус особи вказати «виключено», у розділі Постанова ВЛК вказати «непридатний з виключенням з військового обліку», у розділі Дата ВЛК вказати « 23.12.2004 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 грудня 2004 року його було визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується військовим квитком та свідоцтвом про хворобу. Водночас у 2025 році під час користування застосунком «Резерв+» позивач виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відображаються недостовірні відомості про його статус як військовозобов`язаного, що перебуває на військовому обліку. Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про внесення до Реєстру достовірних відомостей, однак відповіді по суті не отримав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 380/20034/25 бездіяльність відповідача щодо нерозгляду відповідної заяви було визнано протиправною та його зобов`язано розглянути заяву і прийняти рішення по суті. На виконання цього рішення відповідач відмовив у внесенні відповідних відомостей, посилаючись на відсутність у Реєстрі документів, які підтверджують непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки факт його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку підтверджується наявними у нього військово-обліковими документами, а відсутність у відповідача архівних матеріалів не може покладати на нього негативні наслідки чи зумовлювати необхідність повторного проходження ВЛК. Посилається на положення законодавства щодо обов`язку ТЦК та СП забезпечувати достовірність і актуальність відомостей Реєстру та вносити зміни до нього на підставі наданих особою документів. З огляду на викладене позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі вручено відповідачу, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

23.12.2004 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку призовною (медичною) комісією ВЛК 1120 ЦВЛК.

Згідно з даними застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з категорією обліку «військовозобов`язаний».

02.09.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою з метою внесення відповідних відомостей. Представник позивач скерував заяву рекомендованим листом з описом вкладення, що має унікальний штрих-кодовий ідентифікатор № 7903900044092.

Листом від 09.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив представника позивача про необхідність особистого прибуття до ТЦК та СП за місцем реєстрації проживання з оригіналами документів для внесення актуальних відомостей про виключення з військового обліку.

Вказане встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 380/20034/25.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, які були встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 380/20034/25, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню у цій справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 380/20034/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.09.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку та прийняти рішення по суті заяви.

11.05.2026 адвокатом Нечаєвою Н.М. діючи в інтересах ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 адвокатський запит щодо того чи вживалися заходи виконання рішення щодо приведення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність з персональними даними ОСОБА_1 , який виключений з військового обліку за даними паперового військово-облікового документу.

У відповідь ІНФОРМАЦІЯ_7 №4309 листом від 20.03.2026 надано відповідь з інформацією про те, що у заяві-вимозі ОСОБА_1 так і в ЄДРВ відсутні необхідні докази, а саме відповідний протокол комісії, висновок, довідка, постанова військово-лікарської комісії, згідно яких позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Вважаючи, протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію та правовий режим воєнного стану, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач в обґрунтування наявності підстав для виключення його з військового обліку вказував, що його було виключено з військового обліку на підставі Наказу МОУ №2 від 04.01.1994, що засвідчується відповідним записом, штампом та підписом військового комісара .

Досліджуючи вищенаведений документ, суд зазначає, що позивач у 2004 році був знятий з військового обліку, а не виключений з військового обліку.

Суд зазначає, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Так, згідно з абзацом 7 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Отже, в силу приписів Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, як такий, що раніше був знятий з військового обліку.

Також, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача з заявою про його виключення з військового обліку, частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять висновку ВЛК про повну непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я в умовах воєнного стану.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Суд зазначає, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього, про що проставлена відмітка про зняття з військового обліку. Разом з тим, 15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Постанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Суд звертає увагу, що відповідно до копії свідоцтва про хворобу №1245/10 від 16.12.2004, встановлено, зазначено постанова ВЛК: на підставі статті 38а наказу МО України №2-1994, №207-1999 непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

При цьому, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважає, що він за станом здоров`я є непридатним до військової служби, то відповідно не позбавлений права на отримання у ТЦК та СП направлення на медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби. І саме за наслідками проходження позивачем військово-лікарської комісії у відповідача може виникнути обов`язок про виключення позивача з військового обліку, у разі встановлення за висновком ВЛК непридатності позивача до військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов`язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби позивача та виключення його з військового обліку.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна