Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №320/13679/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/13679/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про переведення ОСОБА_1 з пенсії, призначеної згідно з приписами пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, на пенсію за віком, призначеної згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 07.08.2019 відновлення виплати (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до приписів пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, у розмірі 60 % від заробітної плати згідно з довідками Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110, з 01.07.2023 з урахуванням індексації пенсії на коефіцієнт 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», враховуючи обмеження максимального розміру, та з 01.03.2024 з урахуванням індексації пенсії на коефіцієнт 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2023 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», враховуючи обмеження максимального розміру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19, якою суд зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з дати звернення за призначенням пенсії (07.08.2019).

На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві була призначена ОСОБА_1 пенсія державного службовця, яка виплачувалась Позивачу з 01.02.2021 по 31.07.2024. При цьому Позивачу була нарахована сума заборгованості пенсії в розмірі 110 057,30 грн за період з 07.08.2019 по 31.12.2020, виплата якої мала бути здійснена в порядку черговості та виділення коштів з Державного бюджету України на погашення цієї статті видатків.

Відповідно розмір пенсії державного службовця ОСОБА_1 розраховувався в розмірі 12 339,60 грн, виходячи з 60 % від заробітної плати - 20 566 грн (згідно з довідками Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110).

З 01.07.2023 позивачу перераховано (проіндексовано) пенсію на коефіцієнт 1,197 на виконання положень Постанови КМУ № 168 з урахуванням обмеження максимального розміру. З 01.03.2024 Позивачу перераховано (проіндексовано) пенсію на коефіцієнт 1,0796 на виконання положень Постанови КМУ № 185 з урахуванням обмеження максимального розміру. Відповідно розмір пенсії державного службовця, яку позивач отримував, становив 15 015,33 грн.

Надалі ГУ ПФУ в м. Києві припинило виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця та з 01.08.2024 перевело його на пенсію за віком згідно з приписами Закону № 1058-IV. Підставою стало те, що постановою Шостого не було зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснювати нарахування й виплату пенсії згідно з довідками Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» про заробітну плату від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110.

Позивач акцентує, при поданні до ГУ ПФУ в м. Києві 07.08.2019 заяви про призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ та Закону № 889-VIII ОСОБА_1 були долучені довідки про заробітну плату за останнім місцем роботи, з урахуванням яких має нараховуватись пенсія позивачу, зокрема: довідка Українського національного інформаційного агентства 06.08.2019 № 109 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідка Українського національного інформаційного агентства від 06.09.2019 № 110 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Отже, за твердженнями позивача, пенсія позивачу має бути призначена у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Українського національного інформаційного агентства від 06.09.2019 № 109 та 06.09.2019 № 110.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, зазначив, що законодавством, чинним станом до внесення змін від 28.12.2014, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку. У подальшому, законодавство, що регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, станом на листопад 2017 року, воно не регламентує ані права особи на перерахунок її пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.

У відповіді на відзив позивач зазначає, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19 зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, статті 37 Закону № 3723-ХІІ, починаючи з 07.08.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 було внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024. З урахуванням зазначеного пенсії, призначені згідно із Закону № 889-VIII за зверненнями, які надійшли після 01.01.2024, підлягали перегляду. Оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена за її зверненням на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020, починаючи з 07.08.2019, вона не підлягала перевірці.

Незважаючи на це, ГУ ПФУ в м. Києві під час проведення перевірки у зв`язку з вищезазначеними змінами позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

У додаткових поясненнях позивач акцентує, відповідач не має права шляхом прийняття внутрішнього розпорядження чи проведення повторної «перевірки» фактично нівелювати правові наслідки постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19. Пенсійний орган виконав судове рішення, призначив позивачу пенсію державного службовця, обчислив її розмір, здійснював виплату та нарахував заборгованість. Подальша зміна правової позиції відповідача щодо того, які документи мали бути враховані при обчисленні розміру пенсії, не може бути підставою для припинення виплати вже призначеної пенсії.

На дату звернення позивача із заявою від 07.08.2019 порядок підтвердження заробітної плати для призначення пенсії державного службовця регулювався Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 та постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям». Довідки Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110 були подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії державного службовця, тобто були складовою пакету документів, на підставі якого позивач реалізовував право на відповідний вид пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» внесено зміни до Порядку № 622. Зазначена постанова набрала чинності 20.07.2024 та передбачає застосування з 01.01.2024.

За посиланнями позивача, сама по собі вказівка про застосування постанови з 01.01.2024 не означає, що пенсійний орган набув право переглядати, зменшувати або припиняти виплату пенсій державних службовців, які вже були призначені до набрання чинності цією постановою, тим більше -пенсій, призначених на виконання судових рішень.

У спірних правовідносинах пенсія ОСОБА_1 була призначена не після прийняття Постанови КМУ № 823, а на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19, починаючи з 07.08.2019. Тобто право Позивача на відповідну пенсію виникло, було реалізовано та підтверджено судовим рішенням задовго до набрання чинності Постановою КМУ № 823.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, сторонами не заперечується, 07.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивач отримав листа Головного управління ПФУ в м. Києві від 15.10.2019 року № 245790/03 про відмову в переведенні його з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця згідно із Законом № 3723-ХІІ.

Відмовляючи у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, відповідач вказав, що позивач не займав посаду, на яку поширюється дія Закону України № 889-VІІІ, а стаж становить менше 20 років.

Вважаючи відмову відповідача у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19 суд ухвалив:

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 07.08.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 07.08.2019 року.

Листом від 10.02.2025 №2600-0202-8/23724 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проінформувало позивача, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі №640/22788/19 з 07.08.2019 гр. ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу», в розмірі 60% суми заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зауважено, при відпрацюванні рішення суду були враховані довідки Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» №№109,110 від 06.08.2019, що не входило до зобов`язань суду.

Для уникнення переплати пенсії та анулювання заборгованості за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року в сумі 110057,30 грн. розпорядженням від 18.07.2024 пенсійну справу приведено у відповідність та з 01.08.2024 - ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заборгованість за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року в сумі 110057,30 грн, анульовано.

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ).

01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, за змістом п. 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/22788/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 07.08.2019 року.

Апеляційний суд у вказаній постанові встановив, що відповідно записів в трудовій книжці, позивач з 26.12.2001 року почав працювати в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» на посаді головного спеціаліста інженерно-технічного управління.

Того ж дня (26.12.2001 року) ним було прийнято присягу державного службовця.

В подальшому, позивач, згідно з записами в трудовій книжці: 03.07.2006 року був переведений на посаду заступника начальника відділу Управління технічного та технологічного забезпечення; 01.08.2007 року переведений на посаду головного спеціаліста адміністративно-господарського відділу; 11.11.2007 року переведений на посаду заступника начальника адміністративно-господарського відділу; 08.01.2014 року переведений на посаду начальника адміністративно-господарського відділу.

Позивачу поступово присвоювались чергові ранги державного службовця, зокрема, 01.02.2016 року був присвоєний 5 (п`ятий) ранг державного службовця.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 904 від 03.07.2006 року «Про умови оплати праці працівників Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», посада як головного спеціаліста, так і начальника адміністративно-господарського відділу, яку займав позивач, відносилась до посад державних службовців з встановленим розміром посадового окладу.

Відтак, з огляду на наявні в трудовій книжці записи та вищевказані норми законодавства, періоди роботи позивача на посадах головного спеціаліста, заступника начальника, начальника адміністративно-господарського відділу в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ», підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

За висновками апеляційного суду, викладених в означеній постанові, оскільки на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, позивач досяг пенсійного віку - 62 роки, станом на 01.05.2016 року позивач займав посаду державної служби та мав необхідний стаж служби, яка дає право на призначення державної пенсії, тобто не менше 10 років, відтак ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Відповідачем не заперечується, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/227788/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 07.08.2019 гр. ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу», в розмірі 60% суми заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» №№109,110 від 06.08.2019. Нараховані кошти в загальній сумі 110 057,30 грн за період з 07.08.2019 по 31.12.2020.

У контексті справи, що розглядається, відповідач єдиною підставою для відмови позивачу у продовжені виплати пенсії позивачу, призначеної на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19, вказав лише на невизначеність йому відповідного зобов`язання вказаним судовим рішенням.

Як стверджує відповідач, пенсія позивачу виплачується на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 01.08.2024, а нарахована заборгованість за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року в сумі 110 057,30 грн була анульована.

Надаючи правову оцінку таким посиланням відповідача, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із ч. 8 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 14.09.2016 № 622 затвердив Порядок призначення пенсії деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622) (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктом 5 Порядку № 622 встановлено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, що додаються: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Таким чином, до заробітку для обчислення пенсії включаються посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років, а й інші виплати, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією.

Суд зауважує, що право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII встановлене рішенням суду від 09.11.2020 у справі № 640/22788/19, сторонами не оспорюється, а тому ця обставина доведення не потребує.

Відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадови оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.08.2019 №109, виданої Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ», зазначено, що така довідка видана позивачу про те, що він працював у Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» на посаді начальника самостійного відділу, заробітна плата станом на серпень 2019 року становить:

Посадовий оклад - 11 490,000 грн;

Надбавка за ранг (5 ранг) - 600,00 грн;

Надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 17 років 4 місяці) - 5 745,00 грн.

Всього - 17 835,00 грн.

На всі види оплати праці, включені в довідку, нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.

У довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 06.08.2019 №110, виданої ОСОБА_1 Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ», зазначено, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за липень 2019 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили 2 731,00. Зазначено, що на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за липень 2019 року.

Судом встановлено, що форма наведених вище довідок та відомості цих довідок відповідають вимогам постанови Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048, та пункту 5 Порядку № 622.

Довідки Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110 були подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії державного службовця, тобто були складовою пакету документів, на підставі якого позивач реалізовував право на відповідний вид пенсії.

Відтак, суд вважає, що довідки від 06.08.2019 №109, №110, видані Українським національним агентством «Укрінформ» є такими, які необхідно врахувати відповідачу при обрахунку пенсії позивача відповідно до Закону № 889-VIII з дати призначення пенсії за віком за цим Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо переведення ОСОБА_2 з пенсії, призначеної згідно з пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статтею 37 Закону № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену згідно з положеннями Закону №1058-IV.

Щодо факту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12 липня 2024 року № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», суд зазначає, що враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов розрахунку пенсійної виплати, які запроваджують нові правила щодо форми довідки з урахуванням (не) проведеної класифікації посад державної служби, тобто за інших умов ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року № 580/6509/23 зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.

Суд враховує, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заява № 68385/10 та № 71378/10) - якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

Коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Отже, є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань» у особи при призначенні пенсії, оскільки останні підпадають під дію статті 1 Першого протоколу, при умові наявного «чіткого і недвозначного» закону, який гарантує право на «вчасне» призначення пенсій.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). "Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Також, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що право позивача на пенсію державного службовця було встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №640/22788/19, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, довідки Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 №110 були подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії державного службовця, відповідали нормативному регулюванню, чинному на той час, та правомірно були враховані відповідачем при виконанні судового рішення, проте подальші протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у серпні 2024 року свавільно змінили пенсію позивача, спричинили її зменшення та анулювання заборгованості, нарахованої за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року на виконання рішення суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 07.08.2019 відновлення виплати / перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, у розмірі 60 % від заробітної плати згідно з довідками Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110, з урахуванням проведених індексацій та раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії, призначеної згідно з пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статтею 37 Закону № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену згідно з положеннями Закону № Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.06.2026 №1058-IV.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 07.08.2019 відновлення виплати / перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, у розмірі 60 % від заробітної плати згідно з довідками Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» від 06.08.2019 № 109 та від 06.08.2019 № 110, з урахуванням проведених індексацій та раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.