Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №320/11254/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/11254/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2025 №51874/0707.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» не отримувало до початку проведення перевірки жодного запиту від Головного управління ДПС у Київській області щодо надання пояснень та їх документального підтвердження при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «МОНІКА ЛУР» (код 42841520) за період діяльності з 01.06.2022 по 30.06.2022, з ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» (код 41534150) за період діяльності з 01.03.2020 по 31.03.2020, з ТОВ «АМАТО ГРУП» (код 42862205) за період діяльності з 01.02.2021 по 28.02.2021.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» зареєстровано як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-Б, приміщення 12-02.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 20.08.2025 № 3114-п, на підставі п.п.19.11.1 п. 19.11ст.19.1,, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82, п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, щодо встановлення дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Моніка Лур» (код ЄДРПОУ 42841520) за період діяльності з 01.06.2022 по 30.06.2022, з ПСП «Колос Баштанський» (код ЄДРПОУ 41534150) за період діяльності з 01.03.2020 по 31.03.2020, з ТОВ «Амато Груп» (код ЄДРПОУ 42862205) за період діяльності з 01.02.2021 по 28.02.2021.

За результатами позапланової невиїзної перевірки відповідачем складено Акт перевірки «Про результати документально позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКІ-ТРЕЙД» (податковий номер 41857147)» від 03.10.2025 №466229/10-36-07-07/41857147 (далі - Акт) та встановлено порушення, а саме п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 674604,00 грн. у тому числі за березень 2020 року в сумі 176633,00 грн.; за лютий 2021 року в сумі 164500,00 грн., за червень 2022 року 333471,00 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення – рішення від 18.11.2025 №51874/0707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 674604,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 142 156,05 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішеням від 18.11.2025 №51874/0707 позивач оскаржив податкове повідомлення- рішення від 18.11.2025 №51874/0707 до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 18.02.2026 №4094/6/99-00-06-01-03-06 «Про результати розгляду скарги» залишено податкове повідомлення- рішення від 18.11.2025 №51874/0707 без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).

Згідно з 78.1.4 ПК України виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз даних норм свідчить про те, що проведенню перевірки на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 статті 78 ПК України передує направлення запиту в порядку статті 73 ПК України, лише після цього контролюючий орган має право на проведення перевірки.

Таким чином, з метою перевірки підстав проведення перевірки, суд у даній справі має перевірити докази направлення запитів в порядку статті 73 ПК України та їх зміст.

З матеріалів справи слідує, що ГУ ДПС у Київській області посилається на направлення на адресу позивача наступних запитів :

1) від 24.06.2020 №20402/10/10-36-05-13 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження»;

2) від 15.04.2021 №3686/12/10-36-07-16 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження»;

3) від 01.12.2022 №13525/12/10-36-07-15 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження».

Суд зазначає, що запит про надання інформації від 15.04.2021 №3686/12/10-36-07-16 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження» вручено 27.04.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;

запит про надання інформації від 01.12.2022 №13525/12/10-36-07-15 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження» повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу запиту від 24.06.2020 №20402/10/10-36-05-13 «Про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження», а отже відсутні підстави для проведення перевірки між позивачем та ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» (код 41534150) за період діяльності з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 «…перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Таким чином, судом встановлено, що контролюючий орган не мав юридичної та фактичної підстави для проведення перевірки на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 статті 78 ПК України щодо ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» (код 41534150) у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання та застосування штрафної санкції з ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» є протиправним та підлягає скасуванню.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем відповідно до наказу від 20.08.2025 № 3114-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, щодо встановлення дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Моніка Лур» (код ЄДРПОУ 42841520) за період діяльності з 01.06.2022 по 30.06.2022, з ПСП «Колос Баштанський» (код ЄДРПОУ 41534150) за період діяльності з 01.03.2020 по 31.03.2020, з ТОВ «Амато Груп» (код ЄДРПОУ 42862205) за період діяльності з 01.02.2021 по 28.02.2021.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, лише дотримання вищенаведених вимог Податкового кодексу України може бути належною підставою для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.05.2019 у справі №823/2530/18.

Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правову позицію, відповідно до якої у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, суду в межах даної справи в першу чергу необхідно надати оцінку діям відповідача щодо дотримання ним вимог законодавства при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Із аналізу пункту 79.2 статті 79 ПК України вбачається, що однією з умов для проведення позапланової невиїзної перевірки є вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків.

Статтею 42 ПК України передбачено порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Так, відповідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК України Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 ПК України «Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом».

Згідно з п.79.2 статті 79 ПК України визначено, що «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».

Відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрований за адресою: 03115, Україна, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок, 35-Б, прим. 12-02, що відповідає його податковій адресі. Поштовим індексом вказаної адреси є 03115.

Разом з тим, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, повідомлення ГУДПС у Київській від 20.08.2025 №995/10-36-07-07 та наказ про проведення перевірки від 20.08.2025 №3114-п направлені позивачу на адресу: 03142, Україна, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок, 35-Б, прим. 12-02, та не були вручені. Відправлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки зазначений у відправленні поштовий індекс «03142» не відповідав фактичному «03115», зазначене відправлення було спрямоване на відділення поштового зв`язку, яке не обслуговує податкову адресу. Як наслідок, за незалежних від позивача причин не було вручено наказу та повідомлення про початок перевірки.

Не зважаючи на викладене, відповідач всупереч наведених положень Податкового кодексу України провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Аналізуючи наведені доводи, суд звертає увагу на положення Закону України від 03.11.2022 №2722-IX «Про поштовий зв`язок», статтею 1 якого визначено, що: адресат (одержувач) - юридична або фізична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ; відправник - фізична або юридична особа, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) або найменування якої зазначені у встановленому порядку при пересиланні поштового відправлення, поштового переказу та яка подає оператору поштового зв`язку для пересилання .поштове відправлення, поштовий переказ; поштове відправлення - письмова кореспонденція або посилка, або відправлення EMS, адресовані адресату (одержувачу), оформлені відповідно до законодавства та прийняті оператором поштового зв`язку до пересилання; поштовий індекс - код поштової адреси у вигляді умовного цифрового позначення об`єктів поштового зв`язку, у тому числі сільських населених пунктів, у яких відсутні відділення поштового зв`язку.

Таким чином, під час оформлення поштового відправлення з метою забезпечення його належного вручення адресату відправник зазначає поштову адресу, частиною якої є поштовий індекс.

Суд зауважує, що поштовий індекс зазначається з метою пришвидшення доставки, точної ідентифікації населених пунктів, районів і вулиць під час сортування та доставки пошти. Він допомагає поштовим службам правильно спрямовувати відправлення, зменшуючи ризик помилок і затримок.

Разом з тим, внаслідок невірного визначення ГУДПС у Київській області поштового індексу, який є складовою адреси місцезнаходження позивача, останній не отримав поштове відправлення, яке містило копію наказу та повідомлення про проведення перевірки. Конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Окремої уваги заслуговує встановлення дати направлення наказу на проведення перевірки, оскільки згідно п.79.2 статті 79 ПК України, наказ про проведення документальної невиїзної перевірки має бути направлений за 30 календарних днів до дня початку проведення перевірки.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження направлення наказу від 20.08.2025 року № 3114-п відповідачем надано лише копію конверта, де зазначено лише про дату повернення листа « 02.09.2025 року», проте дату відправлення даного листа з наданої копії конверта встановити неможливо. Інших доказів, які підтверджують дату відправлення даного листа, матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Зі змісту матеріалів справи не можливо встановити, які саме документи були вкладені у поштове відправлення, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази змісту вкладення (опис вкладення, реєстр поштових відправлень, інші підтверджуючі документи).

Слід зауважити, що суд позбавлений можливості перевірити дату відправлення поштового відправлення №0601184006069, оскільки згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштовго зв`язку”, строк зберігання інформації про поштове відправлення у інформаційній системі АТ “Укрпошта” становить 6 місяців.

Суд звертає увагу сторін, що згідно з частною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме на контролюючий орган покладається обов`язок довести факт направлення або вручення відповідних документів платнику податків у спосіб, визначений податковим законодавством.

Аналогічний висновок наведено у постанові КАС ВС від 17 березня 2026 року у справі № 380/6561/25.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку, передбаченого п.79.2 статті 79 ПК України, а саме «документальна позапланова невиїзна перевірка розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу”, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повіломлень-рішень.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедуру направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки, у зв`язку з чим порушив процедуру проведення перевірки, що в свою чергу є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за необхідне також дослідити зміст господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, з метою дослідження фактичного руху активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, специфіку предмету надання послуги, обсяги і зміст послуги, щодо зберігання майна, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з надання послуг, щодо зберігання майна, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо господарських операцій між позивачем та ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» та ТОВ «АМАТО ГРУП»

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» та ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» укладено договір купівлі-продажу від 18.03.2020 №1803/2020. На підставі укладеного договору купівлі продажу ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» поставило ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» товар (капусту), що підтверджується видатковими накладними: №66 від 18 березня 2020 року на суму 110000,00 грн, у тому числі ПДВ 18333,33 грн; №67 від 19.03.2020 року на суму 220000,00 грн, у тому числі ПДВ 36666,67 грн; №68 від 20 березня 2020 року на суму 321000,00 грн, у тому числі ПДВ 53500,00 грн; №69 від 21 березня 2020 року на суму 216800 грн, у тому числі ПДВ 36133,33 грн; №70 від 22 березня 2020 року на суму 192000,00 грн, у тому числі ПДВ 32000,00 грн.

Доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №67 від 19 березня 2020 року; №67/2 від 19 березня 2020 року; №68 від 20 березня 2020 року; №68/2 від 20 березня 2020 року; №68/3 від 20 березня 2020 року; №69 від 21 березня 2020 року; №69/2 від 21 березня 2020 року; №70 від 22 березня 2020 року; №70/2 від 22 березня 2020 року.

За поставлений товар ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» здійснено оплату, що підтверджується платіжними інструкціями: №12513 від 03.04.2020, №12608 від 15.04.2020, №12606 від 15.04.2020.

За вказаними господарськими операціями складено та зареєстровано податкові накладні, що не заперечується контролюючим органом.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що в період спірних відносин у ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» було наявно 11 працівників, на обліку контролюючого органу рахуються об`єкти оподаткування, а саме: холодильники, комбайни, плуги, рілля, трактори, культиватори, склади, теплиці.

Тобто, у ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» були наявні як працівники так і основні засоби для здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» та ТОВ «АМАТО ГРУП» укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2020 №01/12-20.

На підставі укладеного договору купівлі продажу ТОВ «АМАТО ГРУП» поставило ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» товар (картоплю), що підтверджується видатковими накладними: №9 від 01 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі ПДВ 18800,00 грн; №10 від 02 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі 18800,00 грн; №11 від 03 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі 18800,00 грн; №12 від 04 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі ПДВ 18800,00 грн; №13 від 05 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі ПДВ 18800,00 грн; №14 від 08 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі ПДВ 18800,00 грн; №15 від 10 лютого 2021 року на суму 84600,00 грн, у тому числі ПДВ 14100,00 грн; №16 від 18 лютого 2021 року на суму 112800,00 грн, у тому числі ПДВ 18800,00 грн; №17 від 19 лютого 2021 року на суму 84600,00 грн, у тому числі ПДВ 14100,00 грн; №18 від 19.02.2021 року на суму 28200,00 грн, у тому числі ПДВ 4700,00 грн.

Доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №9 від 01 лютого 2021 року; №10 від 02 лютого 2021 року; №11 від 03 лютого 2021 року; №12 від 04 лютого 2021 року; №13 від 05 лютого 2021 року; №14 від 08 лютого 2021 року; №16 від 18 лютого 2021 року; №17 від 19 лютого 2021 року; №18 від 19 лютого 2021 року.

За поставлений товар ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» здійснено оплату, що підтверджується платіжними інструкціями: №15122 від 08.02.2021; №15133 від 09.02.2021; №15143 від 09.02.2021; №15196 від 15.02.2021; №15197 від 15.02.2021; №15251 від 18.02.2021; №15259 від 18.02.2021; №15297 від 24.02.2021; №15298 від 24.02.2021.

Таким чином, здійснення операцій підтверджується первинними документами наявними у матеріалах справи, рух коштів підтверджується наданими платіжними дорученнями.

У відповідності до ст. 9 вказаного Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи містять всі обов`язкові реквізити первинного документа. Договори не визнані у встановлену законом порядку недійсними чи нікчемними.

Судом також враховується, що ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» та ТОВ «АМАТО ГРУП» на адресу ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками податку на додану вартість.

Слід також врахувати, що абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі – Порядок № 1165), згідно з яким податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються: щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку; щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Пунктом 7 Порядку № 1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Однак, реєстрація податкових накладних ПСП «КОЛОС БАШТАНСЬКИЙ» та ТОВ «АМАТО ГРУП» на адресу ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» не була зупинена.

Щодо твердження відповідача про ненадання до перевірки документів по взаємовідносинах між ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНІКА ЛУР» (код ЄДРПОУ 42841520).

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи, що підтверджують здійснення господарських операцій за 2022 рік між ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНІКА ЛУР» (код ЄДРПОУ 42841520) були вилучені 27.05.2025 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №760/12231/25 та підтверджується протоколом обшуку, який наявний у матеріалах справи, що зумовило об`єктивну неможливість надання документів до перевірки.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року по справі № 320/16607/24, від 16 квітня №160/32289/23, від 04 грудня 2024 року №380/13261/23.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 КАС України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Щодо твердження відповідача про ризиковість контрагентів позивача.

Суд зазначає, що підхід Верховного Суду щодо нереальності господарських операцій, оскільки платник податків включений до переліку ризикових платників податків, будується на тому, що «включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність усіх здійснених ним господарських операцій» (аналогічний висновок наявний у постановах КАС ВС від 02 липня 2025 року у справі № 380/5471/24, від 03 червня 2025 у справі № 580/9295/23, від 22 листопада 2023 року справа № 640/416/22, від 18 липня 2025 року справа № 620/11882/24.

Сам факт наявності рішення про відповідність платника критеріям ризиковості не може свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки процедура визначення ризиковості за Постановою №1165 має виключно технічний та інформаційний характер і спрямована лише на автоматизований моніторинг податкових накладних, а не на встановлення порушень чи фактичної безтоварності операцій. Комісія регіонального рівня не має повноважень оцінювати реальність операцій або достовірність первинних документів, а критерії ризиковості не містять матеріально-правових ознак фіктивності. Тому посилання контролюючого органу на статус ризиковості як доказ нереальності операцій є юридично необґрунтованим та таким, що суперечить Постанові №1165 і Податковому кодексу України.

Слід також звернути увагу, що відповідно до загальної практики Верховного Суду (постанови КАС від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15) чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Платник податків не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо розміру штрафної санкції визначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 18.11.2025 №51874/0707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 674604,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 142 156,05 грн, тобто ГУ ДПС застосовано штрафну санкцію на підставі п.123.2 статті 123 ПК України, де визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Суд звертає увагу, що випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21 Верховний Суд, аналізуючи вимоги статей 109, 112, 123 ПК України дійшов висновку про те, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як склад податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Також у постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював такі висновки. У випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19). За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Тобто, для застосування «умисності», контролюючий орган в Акті перевірки має навести докази, які свідчать про умисел в діях платника податків.

З акта перевірки слідує, що ГУ ДПС у Київській області не наведено жодного посилання на наявність у діях позивача умисності та докази, які можуть це підтвердити, таким чином, контролюючий орган протиправно застосував штрафну санкцію передбачену п. 123.2 статті 123 ПК України.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 251, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №858 від 10.03.2026 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 12 251, 40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.11.2025 №51874/0707.

Стягнути на користь ТОВ «МАКІ-ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 12 251 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.