Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №320/26891/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Київ справа №320/26891/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не формування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18800,00 грн.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що має право на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло, оскільки житло придбала вперше та не брала участі в приватизації.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач на адресу суду направив відзив, яким у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що обов`язок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна є загальним правилом, тоді як звільнення від такої сплати є винятком і застосовується лише за наявності чітко визначених законом підстав, які мають бути належним чином підтверджені. У даному випадку позивач не надав доказів, які б підтверджували його право на звільнення від сплати зазначеного збору, зокрема не підтверджено, що житло придбавалося ним вперше у розумінні вимог законодавства. Відсутні також відомості з відповідних державних реєстрів, заяви та інші документи, передбачені Порядком №1740, які є обов`язковими для застосування пільги. Водночас нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу здійснено за наявності документа про сплату збору, що свідчить про перевірку нотаріусом відсутності підстав для звільнення. Сам факт сплати збору позивачем підтверджує, що на момент укладення договору не було встановлено обставин, які б давали право на звільнення, а отже нерухоме майно вважалося таким, що придбавається не вперше. Крім того, обов`язок доведення наявності підстав для звільнення від сплати збору покладається саме на покупця, який повинен надати всі необхідні документи до моменту вчинення нотаріальної дії. Невиконання цього обов`язку виключає можливість застосування пільги. Що стосується вимоги про повернення сплачених коштів, то така сплата була здійснена добровільно та відповідно до встановленої процедури, а її повернення можливе виключно у випадках помилкової або надмірної сплати та у порядку, визначеному законодавством. У відповідача відсутні правові підстави для формування подання на повернення коштів, оскільки не встановлено факту їх помилкової сплати. Таким чином, дії органу Пенсійного фонду є правомірними, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем подано відповідь на відзив, де вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував твердження та аргументи позивача, наведені у позовній заяві. Зазначає, що відповідачем не спростовано, що позивачем було придбано житло не вперше. З огляду на що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Третя особа правом на надання пояснень на позовну заяву не скористалась, про залучення до участі у справі проінформована належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

20.03.2025 позивач придбала нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатили збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в загальній сумі: 18 800,00 грн.

Позивач звернулась до відповідача з заявою щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу.

До заяви було додано: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_1 ); довідку з АТ «Державний Ощадний банк України» від 28.04.2025 року № 117, згідно із якою, я не значусь в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 ; довідку з АТ «Державний Ощадний банк України» від 28.04.2025 року № 118 згідно із якою, списки на приватизацію житла за адресою АДРЕСА_3 в банк не надходили.

Відповідач листом № 1000-0504-8/63574 від 09.05.2025 повідомив про відсутність правових підстав для повернення помилково сплаченого збору, оскільки не володіє правами доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не може перевірити достовірність довідок, виданих установами та організаціями.

Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно п. 9 ч. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону № 400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), із змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова № 866).

Згідно з п. п. 15-2, 15-3 Порядку № 1740 (у редакції Постанови № 866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо, зокрема:

- право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (пп. «б»);

- особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (пп. «в»);

- особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пп. «г»).

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

Отже під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію.

Із змісту пункту 15-2 Порядку № 1740 вбачається, що з 26.09.2020 фізична особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У разі якщо особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі використати його вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.

Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20 та від 05.11.2025 у справі № 340/3681/24.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.04.2025, якою підтверджується те, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу серії та номером 1427, виданим 20.03.2025, нотаріально засвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лопатенко В.В.

Крім того судом встановлено, що інші речові права на житло за позивачем не зареєстровані, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача у листі № 1000-0504-8/63574 від 09.05.2025 на неволодіння доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як на підставу для відмови позивачу в поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

У постанові від 03.07.2018 у справі № 819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 819/976/17 та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 607/14722/16-а.

Водночас, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив додатковою підставою для відмови у поверненні коштів, що позивачем не надано документів, на підтвердження факту перебування у черзі на одержання житла або придбання житла вперше, та те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З цього приводу, суд звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення підставами, які не були зазначені в самому рішенні.

Такий підхід обумовлений тим, що предметом судового контролю є, насамперед, законність конкретного рішення суб`єкта владних повноважень у тому вигляді, в якому воно було прийняте, а не обґрунтування, сформоване відповідачем уже після виникнення спору.

Інше тлумачення фактично дозволяло б суб`єкту владних повноважень під час судового розгляду доповнювати або змінювати мотиви прийнятого ним рішення, що суперечило б принципам правової визначеності

Відтак, суд не може під час розгляду справи фактично замінити підставу, зазначену в листі, іншою підставою, наведеною відповідачем у відзиві, навіть якщо така інша підстава сама по собі могла бути передбачена законом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у листі № 1000-0504-8/63574 від 09.05.2025 відповідач не посилався на ненадання позивачем документів, які підтверджують перебування на квартирному обліку, придбання житла вперше чи невикористання права на приватизацію державного житлового фонду, як на підставу для відмови у поверненні сплаченого збору.

Таким чином, відповідні доводи відповідача, наведені лише під час судового розгляду, не можуть бути покладені в основу висновку про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки такі мотиви не були покладені відповідачем в основу первісного рішення та, відповідно, не були доведені до відома позивача на момент його прийняття.

Досліджуючи безпосередньо зміст листа № 1000-0504-8/63574 від 09.05.2025, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при вирішенні питання щодо повернення позивачу сплаченого збору не було враховано зміни, внесені до Порядку № 1740, постановою Кабінету Міністрів України № 866.

Зазначеними змінами було конкретизовано як підстави звільнення фізичних осіб від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, так і порядок документального підтвердження наявності відповідних обставин.

При цьому Порядок № 1740 не ставить звільнення особи від сплати збору у залежність від перебування такої особи на квартирному обліку, наявності факту перебування у черзі на одержання житла чи подання відповідної довідки про перебування у такій черзі. Тобто зазначені обставини не визначені Порядком № 1740 як обов`язкові умови для підтвердження права особи на звільнення від сплати збору.

Особливе значення у цьому контексті має положення Порядку № 1740 щодо підтвердження невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. З 26.09.2020 прямо визначено, що документом, який підтверджує відповідну обставину, є довідка (довідки) з місця (місць) проживання після 1992 року щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

У постанові від 03.09.2025 у справі №380/20531/23 Верховний Суд виходив з того, що відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Згідно з пунктом 20 Положення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). Таким чином, законодавством чітко визначено суб`єкта, який надає документ, що підтверджує невикористання громадянином житлового чека для приватизації державного житлового фонду - орган приватизації за місцем проживання відповідного громадянина.

Водночас, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області можливості «підтвердити необхідність повернення» сплаченого збору не може бути самостійною підставою для відмови позивачу у реалізації передбаченого законодавством права.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний перевірити наявність визначених законом умов для звільнення особи від сплати збору та повернення помилково або безпідставно сплачених коштів, а не покладати на особу додатковий обов`язок щодо доведення обставин у спосіб, який не передбачений нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, відмова відповідача у поверненні позивачу сплаченого збору не може вважатися належним чином обґрунтованою, оскільки при її прийнятті відповідачем не було враховано чинне на момент виникнення спірних правовідносин нормативне регулювання, яким було конкретизовано порядок підтвердження права особи на звільнення від сплати збору.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 01.05.2025 не було належним чином досліджено подані до неї документи та не надано їм належної оцінки на предмет відповідності вимогам пункту 15-2 Порядку № 1740.

Водночас матеріали справи не місять довідки, виданої органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання позивача (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території), а тому зобов`язання відповідача підготувати та надати позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що розгляд заяви позивача мав здійснюватись з дотриманням приписів Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема ст. 16 (Офіційсть), ч.ч. 1-3 якої передбачено наступні положення.

Адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати

протиправними дії відповідача під час розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025 про повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 01.05.2025 про повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, з урахуванням оцінки, наданої судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, отже останній підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернути збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вирішити питання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025, з урахуванням правової оцінки суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10; код ЄДРПОУ 22933548).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.