Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №320/12136/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/12136/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.09.2022 №UA100380/2022/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2022 №UA100380/2022/000637.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих таких рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до контракту №05/02-1 від 03.08.2022 р. (далі - Контракт) та інвойсу №GLB2022000000348 від 31.08.2022 з фірмою Renksan Global Dis Ticaret A.S., Туреччина, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРГОПАК" здійснювало імпорт в Україну нетканного матеріалу з штучних та синтетичних волокон для використання у власному виробництві, а саме для виготовлення ганчірок для прибирання.

08.09.2022 ТОВ "ЕРГОПАК" було подано до Київської митниці ДМСУ, а саме до підрозділу ВМО 1 м/п Чайки, митну декларацію №UA 100380/2022/310335 та декларацію митної вартості IМ.40 ДЕ від 08.09.2022.

ТОВ "ЕРГОПАК" було визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору: 0,3560 Євро за 1 кв.м., у загальній кількості за 112,050 кв.м., або (враховуючи, що в декларації та рішенні одиниця виміру фігурує в кілограмах) 4,01 Евро за 1 кг у загальній кількості вага нетто 9950 кг, що в сумі становить 39889,80 Євро.

На виконання вимог законодавства, для митного оформлення товару, ТОВ "ЕРГОПАК" було подано усі документи в порядку ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (надалі - МКУ), які підтверджують митну вартість товару, а саме:

- митна декларація №UA100380/2022/310335 від 08.09.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №52/02-1 від 03.08.2022;

- комерційний інвойс (інвойс та/або рахунок фактура) №GLB2022000000348 від 31.08.2022;

- пакувальний лист від 31.08.2022;

- автотранспортна накладна (CMR) №117782 від 31.08.2022;

- Довідка про транспортні витрати №29/08/22 від 29.08.2022;

- Договір №30/01/17 транспортного експедирування від 30.01.2017;

- Договір про надання послуг митного брокера №ERG 1 від 25.03.2022;

- платіжне доручення від 17.08.2022 №101;

- платіжне доручення від 22.08.2022 №104;

- сертифікат походження товару №V0359236 від 31.08.2022.

Крім того, митним брокером додатково було подано:

- проформу інвойс №2022-ЕХ-156 від 19.08.2022;

- рахунок-фактура №СФ-300 від 29.08.2022;

- експортна декларація №0359236 від 31.08.2022;

- заявка-договір №17-10/41 від 22.08.2022 до договору №30/01/17 від 30.01.2017;

- договір між експедитором БЕСТ ТРАНС і перевізником ФОП ОСОБА_1 №б/н на транспортно-експедиційні послуги в міжнародному сполученні від 08.07.2022.

В подальшому, 09.09.2022 посадовою особою Київської митниці ДМСУ - старшим державним інспектором Король Іриною Володимирівною було складено картку відмови №100380/2022/000637 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2022/000067/2, відповідно до якого було завищено вартість за одиницю товару в розмірі 4,98 Євро за 1 кг, що в сумі становить 49551,00 Євро за всю партію товару, тобто завищення митної вартості товару по відношенню до заявленої декларантом вартості 42983,56 Євро склало 6567,44 Євро.

Вважаючи прийняте контролюючим органом рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З ст. 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Перелік документів що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначає ст. 53 МК України, а саме такими документами визначено: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час розгляду справи суд з`ясував, що позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України.

Водночас суд також враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:

1. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

2. Якщо наявні ознаки підробки цих документів;

3. Якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З даного приводу суд зазначає, що запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів передбачених ст. 53 Митного кодексу України. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту.

Окремо суд вважає за доцільно звернути увагу на зазначені у спірних рішеннях розбіжності у зв`язку з якими митний орган не визнав заявлену стороною позивача митну вартість.

Щодо твердження у Рішенні: "1) оскільки за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, декларантом, керуючись п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені частиною 10 статті 58 МКУ, що в результаті не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідно до п. 2.1 договору про перевезення від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок та п. 4.1 загальна сума договору визначається згідно актів виконаних робіт. Заявка на перевезення та актів виконаних робіт не надано до митного оформлення."

Наведений інспектором перелік не є імперативним або вичерпним, вказані документи можуть бути надані як всі разом, так і кожен окремо для однієї, в даному випадку мети - визначення обсягу транспортних витрат, які були понесені декларантом при здійсненні перевезення щодо товарів, вказаних в митній декларації №UA100380.2022.10335 від 08.09.2022.

Так, на підтвердження транспортних витрат декларантом було подано наступні документи, що підтверджується відміткою в самій Картці відмови в прийнятті митної декларації:

- Довідка про транспортні витрати №29/08/22 від 29.08.2022;

- Договір №30/01/17 транспортного експедирування від 30.01.2017;

- рахунок-фактура №СФ-300 від 29.08.2022.

Суд також зазначає, що посилання інспектора на відсутність заявки на перевезення та актів виконаних робіт, не можуть бути прийняті як аргумент та підстава для коригування митної вартості, оскільки дані документи не є суттєвими як у підтвердженні витрат на перевезення, так і визначенні складової митної вартості товару, тому у митного органу взагалі не було підстав посилатися на відсутність даного документу, як на підставу коригування митної вартості товару. До того ж зазначимо, що у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перелічений вичерпний перелік документів, які додатково може витребувати митний орган. В даному переліку не зазначено заявки на перевезення вантажів. Це означає, що витребування такого виду документу, що не зазначений у вказаному переліку є підставою для оскарження рішення про коригування митної вартості (Постанова ВС КАС від 11 червня 2020 року у справі №815/5990/16, від 09.02.2021 року у справі №826/614/16).

Щодо твердження у Рішенні: "2) згідно з п. 4.5 зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2022 № 05/02-1 разом з Товаром Продавець направляє Покупцю експортну декларацію (копію). Проте, декларантом до митного оформлення декларацію країни відправлення не надано."

Суд зазначає, що вищевказане спростовується матеріалалми справи, адже у відповідності до викопіювання з програмного комплексу QD Professional, вбачається, що декларація країни відправлення була надана позивачем додатково 09.09.2022 о 10:46, що відбулося раніше винесення рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000067/2 від 09.09.2022 (14:57:06).

Щодо твердження у Рішенні: "3) відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2022 № 05/02-1 ціна на Товар встановлюється на умовах зазначених в проформі інвойсі, який до митного оформлення не наданий."

Наведене також не знаходить свого відображення в обставинах справи, адже рахунок проформа від 19.08.2022 № 2022-ЕХ-156 у відповідності до викопіювання з програмного комплексу QD Professional був наданий позивачем додатково 09.09.2022 о 10:46, що відбулося раніше винесення рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000067/2 від 09.09.2022 (14:57:06).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 53 МК України до переліку обов`язкових документів відноситься або рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа, до митного оформлення позивачем було надано також рахунок-фактура (інвойс), що підтверджується відміткою в самій оспорюваній Картці відмови.

Щодо твердження у Рішенні: "4) у платіжних дорученнях від 17.08.2022 № 101, від 22.08.2022 № 104 в графі 70 "Призначення платежу" є постання лише на зовнішньоекономічного контракт без зазначення реквізитів інвойсу чи проформи- інвойсу. Окрім того, сума оплати відповідно до вищезазначених платіжних доручень складає 74973,6 євро, а вартість товарів згідно з інвойсу від 31.08.2022 № GLB2022000000348 становить 39889,79 євро".

У відповідності із статтею 19 Конституції України державні органи діють в межах визначених законом.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов?язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платніжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не е підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 у справі 810/2784/18.

Таким чином, вказівка митного органу на відсутність в графі 70 "Призначення платежу" посилання на реквізити інвойсу та/або рахунку-проформи не має під собою правових підстав, та є порушенням чинного законодавства.

Щодо того, що сума сплачених коштів у відповідності до платіжних доручень від 17.08.2022 № 101, від 22.08.2022 № 104 становить 74973,6 євро судом встановлено, що в Акті звіряння розрахунків за підписом уповноваженої особи ТОВ "ЕРГОПАК" відображено, що оплати згідно з платіжних доручень від 17.08.2022 № 101, від 22.08.2022 № 104 зараховувались також за інший інвойс № GLB2022000000338, який не є предметом дослідження в цій справі.

Щодо твердження у Рішенні: "6) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, cm. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. На вимогу митного органу декларантом надано рахунок проформу від 19.08.2022 № 2022-ЕХ-156 на суму 34389,60 евро. Відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2022 № 05/02-1 ціна на Товар встановлюється на умовах зазначених в проформі інвойсі. Проте, вартість товарів згідно інвойсу від 31.08.2022 № GLB2022000000348 становить 39889,79 євро. Окрім того, ціна товару у проформі від 19.08.2022 № 2022- ЕХ-156 позиція 2 «cleaning cloth %60 PES %40 VIS YELLOW 90 GSM» становить 0,3560 євро за кг, проте в МД від 08.09.2022 №UA100380/2022/310335 вказана ціна 0,3560 євро за м2, що не дає можливості упевнитись в достовірності наданої інформації. Тобто, додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту."

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь- якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі N 826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі N 826/2312/16.

Отже, митним органом безпідставно застосований резервний метод при коригуванні митної вартості, адже ТОВ "Ергопак" було подано всі документи, які в повній мірі підтверджують складову митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що відмінність сум відповідно до рахунок-проформи від 19.08.2022 № 2022-ЕХ-156 та інвойсу від 31.08.2022 № GLB2022000000348 пояснюється тим, що відповідно до інвойсу було відвантажено більше товару, ніж було сплачено у відповідності до вищевказаного рахунку-проформи, у зв`язку із чим відповідно до інвойсу від 31.08.2022 № GLB2022000000348 товару поставлено саме на суму 39889,90 Євро.

Щодо ціни товару у проформі від 19.08.2022 № 2022-ЕХ-156 позиція 2 «cleaning cloth %60 PES %40 VIS YELLOW 90 GSM» становить 0,3560 євро за кг, проте в МД від 08.09.2022 №UA 100380/2022/310335 вказана ціна 0,3560 євро за м2, що є саме по собі технічної опискою, адже у відповідності до відомостей в інвойсі від 31.08.2022 № GLB2022000000348 позиція 2 «cleaning cloth %60 PES %40 VIS YELLOW 90 GSM» має свій вимір саме в м2, а не кг, так само як і інші аналогічні позиції.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що підстави, на які посилається інспектор митного органу не є належними та допустимими доказами того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також те, що пов`язаність продавця та позивача вплинула на рівень митної вартості спірного товару.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості - ротиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.09.2022 №UA100380/2022/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2022 №UA100380/2022/000637 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6244,25 грн.

Отже, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6244,25 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.09.2022 №UA100380/2022/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2022 №UA100380/2022/000637.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ 31364122) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 6244,25 грн (шість тисяч двісті сорок чотири грн 25 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.