Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №320/34353/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року справа № 320/34353/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо непроведення в повному обсязі нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 29.08.2022 по теперішній час включно, із розрахунку 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) на місяць з урахуванням раніше виплачених сум, який у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, з дня отримання такого поранення (в тому числі включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у період дії воєнного стану;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 29.08.2022 по теперішній час включно, із розрахунку 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) на місяць з урахуванням раніше виплачених сум, який у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, з дня отримання такого поранення (в тому числі включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та перебування у відпустці для лікування після зазначеного поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у період дії воєнного стану;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо ненадання матеріалів до відповідної Комісії відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , для розгляду щодо встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до статті 5, статті 6 пункту 19 Розділу ІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами та доповненнями та пункту 2, пункту 4, пункту 6 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» від 20.08.2014 №413 зі змінами та доповненнями;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України подати матеріали до відповідної комісії відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , для розгляду щодо встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 відповідно до статті 5, статті 6 пункту 19 Розділу ІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами та доповненнями та пункту 2, пункту 4, пункту 6 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» від 20.08.2014 №413 зі змінами та доповненнями;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим мав право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000 грн за період стаціонарного лікування та подальшого лікування за висновком військово-лікарської комісії. Проте відповідач, на думку позивача, протиправно не здійснив нарахування та виплату зазначеної винагороди.

Крім того, позивач вказує, що військова частина всупереч вимогам законодавства не подала до відповідної комісії матеріали, необхідні для вирішення питання про надання йому статусу учасника бойових дій.

Посилаючись на порушення своїх соціальних прав, позивач просить визнати таку бездіяльність протиправною, зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії, а також стягнути моральну шкоду та судові витрати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.

10.01.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову разом із доказами усунення недоліків позову, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 30.10.2023 у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у відповідача.

06.11.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залучення співвідповідача, а саме Військової частини НОМЕР_2 .

21.11.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача через підсистему «Електронний Суд» 20.11.2024, у якому останній позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем, оскільки у спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка здійснювала його фінансове забезпечення, була уповноважена приймати рішення щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також оформлювати та подавати матеріали для розгляду питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

При цьому відповідач не заперечував факту отримання позивачем поранення та проходження ним лікування, однак зазначає, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, здійснюється виключно на підставі наказів командирів військових частин, у яких військовослужбовець проходить службу.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачу у листопаді 2023 року було здійснено доплату додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 29.08.2022 по 07.10.2022, що підтверджується відповідними наказами та фінансовими документами.

Також відповідач вказує, що обов`язок щодо подання матеріалів для вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій покладався на командира Військової частини НОМЕР_2 , а тому Військова частина НОМЕР_1 не могла бути суб`єктом оскаржуваної бездіяльності.

Окрім цього, відповідач вважає необґрунтованими вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на недоведеність протиправності своєї поведінки, відсутність доказів заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між своїми діями та заявленою шкодою, а також недоведеність її розміру.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

13.04.2026 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача, подане через підсистему «Електронний Суд», про приєднання до матеріалів справи доказів направлення співвідповідачу - Військовій частині НОМЕР_2 копії позовної заяви з додатками.

15.06.2026 канцелярією суду зареєстровані додаткові пояснення у справі, подані представником Військової частини НОМЕР_1 через підсистему «Електронний Суд».

У додаткових поясненнях представник Військової частини НОМЕР_1 зазначає, що на виконання ухвал суду подано додаткові докази, зокрема витяги з наказів, довідку про обставини травми, довідку про розміри щомісячних нарахувань та фактичної виплати додаткової винагороди, відомість про видачу посвідчень учасників бойових дій, а також інші документи. Посилаючись на зазначені докази, відповідач стверджує, що позивачу була виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн, за період його стаціонарного лікування з 29.08.2022 по 07.10.2022, а також що позивачу видано посвідчення учасника бойових дій.

У зв`язку із цим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, представник Військової частини НОМЕР_1 у додаткових поясненнях від 15.06.2026 повідомив, що відповідно до вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.01.2025 №Д-321/12/дск, директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.01.2025 №Д-11дск, наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 06.02.2025 №6дск та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2025 №6дск Військова частина НОМЕР_2 ліквідована та як наслідок припинила існування як відокремлений підрозділ і більше не відповідає ознакам суб`єкта владних повноважень, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 .

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

З приводу додаткових поясненнях від 15.06.2026 в частині ліквідації Військової частини НОМЕР_2 суд зазначає, що належних доказів саме ліквідації Військової частини НОМЕР_2 Військовою частиною НОМЕР_1 не надано.

Згідно з частиною 5 тстта 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому звертає увагу відповідача-1 на те, що суд не було вчасно повідомлено про наявність обставин, пов`язаних із переформуванням Військової частини НОМЕР_2 в 1 механізований батальйон Військової частини НОМЕР_1 , анулюванням умовного найменування Військової частини НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо заміни Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_6 , виданим Святошинським РВ ГУДМС України у місті Києві 05.03.2016.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Щодо обставин проходження позивачем військової служби, із наявних в матеріалах справи доказів судом, встановлено наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2022 №177 молодший сержант ОСОБА_1 , призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.06.2022 №169-РС на посаду сержанта резерву 40 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_7 , вважається таким, що з 05.07.2022 справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.08.2022 №41-РС позивача призначено на посаду старшого стрільця першого піхотного відділення третього піхотного взводу сьомої піхотної роти військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.08.2022 №210 його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.08.2022 №172 позивач прибув до військової частини НОМЕР_2 та вважався таким, що прибув до складу сил і засобів угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.09.2022 №52-РС командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ (по стройовій частині) від 22.09.2022 №217, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця першого піхотного відділення третього піхотного взводу сьомої піхотної роти, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи його у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.11.2022 №262, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.11.2022 №68-РС, позивач здав посаду старшого стрільця першого піхотного відділення третього піхотного взводу сьомої піхотної роти та прийняв посаду механіка-водія другого механізованого відділення першого механізованого взводу восьмої механізованої роти військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2022 №279, прийнятим на підставі направлення військової частини НОМЕР_2 на лікування від 23.11.2022, позивача, який проходив службу на посаді механіка-водія другого механізованого відділення першого механізованого взводу восьмої механізованої роти, визнано таким, що вибув на лікування до медичної роти військової частини НОМЕР_1 , та знято з видачі продуктів у натуральному вигляді.

Після проходження військово-лікарської комісії відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.12.2022 №287 позивач вважався таким, що прибув з військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_8 до військової частини НОМЕР_2 та був зарахований на видачу продуктів у натуральному вигляді.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.01.2023 №3-РС командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ (по стройовій частині) від 09.01.2023 №9, яким позивача, який обіймав посаду механіка-водія другого механізованого відділення першого механізованого взводу восьмої механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , залишивши його у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .

У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.05.2023 №134 позивача, який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та був зарахований наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 13.05.2023 №108-РС у розпорядження командира військової частини НОМЕР_9 , визнано таким, що вибув до військової частини НОМЕР_9 ( АДРЕСА_3 ), та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 і всіх видів забезпечення.

Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 14.10.2023 №297 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_10 , усіх видів забезпечення та призначено на посаду командира механізованого взводу механізованої роти.

Згодом наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 21.10.2023 №304 позивача звільнено із займаної посади та призначено на посаду командира третього механізованого взводу першої механізованої роти, офіцера групи планування військової частини НОМЕР_10 , а наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 01.11.2023 №316 - увільнено від займаної посади та призначено начальником групи планування військової частини НОМЕР_10 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 13.02.2024 №45 позивач вважався таким, що самовільно залишив військову частину.

Наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 08.03.2024 №69 позивача звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , утримуючи його на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Після повернення до місця служби відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 22.03.2024 №83 позивача визнано таким, що прибув після самовільного залишення військової частини.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по стройовій частині) від 22.03.2024 №83, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 07.03.2024 №23, позивача виключено з усіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби - до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2024 №222, прийнятого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 07.03.2024 №23, позивач вважався таким, що з 07.03.2024 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , а з 23.03.2024 - до списків військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 №266 позивач вважався таким, що з 03.04.2025 справи та посаду здав, вибув до нового місця служби та з цієї ж дати виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення.

Щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2024 №6218 судом встановлено, що позивач у період з 08.08.2022 по 29.08.2022, з 12.10.2022 по 23.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Бериславському районі Херсонської області.

Зазначена довідка видана на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №172 від 08.08.2022; №193 від 29.08.2022; №237 від 12.10.2022; №279 від 23.11.2022, журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. №24дск від 20.08.2022, журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. №28дск від 23.10.2022.

Відповідно до відомості №4 (протокол комісії НОМЕР_5 №4 від 01.05.2024) та витягу з матеріалів щодо оформлення статусу учасника бойових дій судом встановлено, що ОСОБА_1 був включений до списку осіб, стосовно яких оформлювалися документи для надання статусу учасника бойових дій за пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За результатами розгляду матеріалів позивачу оформлено посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_11 , яке отримано позивачем 26.05.2024, про що свідчить його особистий підпис про отримання посвідчення.

Щодо отримання позивачем травми, пов`язаної із захистом Батьківщини та виплати йому додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023 №531 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) судом встановлено, що 29.08.2022 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, поблизу населеного пункту Потьомкине внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму та гостру реакцію на стрес. На момент отримання поранення позивач перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та каска) та у тверезому стані.

Згідно з випискою №1386/643 із медичної картки стаціонарного хворого позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.08.2022 по 07.10.2022 з діагнозом: мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма та гостра реакція на стрес.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2022 №921 «Про призначення службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, за фактом отримання, зокрема, молодшим сержантом ОСОБА_1 бойового поранення було проведено службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено відповідний акт, яким встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування у вигляді мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, акубаротравми та гострої реакції на стрес, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №1386/643. Також встановлено, що під час виконання бойового завдання та на момент отримання бойового травмування позивач перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та каска).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №129 «Про результати службового розслідування» службове розслідування завершено. Пунктами 5 та 9 зазначеного наказу визначено: вважати молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що 29.08.2022 одержав бойове травмування: мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, гостру реакцію на стрес, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; включити молодшого сержанта ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди в серпні місяці у розмірі 100 000,00 грн відповідно до пункту 7 телеграми Міністерства оборони України №912/з/29 від 23.06.2022.

Крім того, 08.02.2023 позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_12 та, відповідно до довідки від 08.02.2023 №1034, встановлено наступні діагнози:

- Ішемічна хвороба серця. Стабільна стенокардія напруження ІІ ФК. Дифузний кардіосклероз. СН 1 ст. ФВ 62,67%. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. АГ 2. Гіпертензивне серце (ГЛШ). Ступінь ризику - ІІІ. Аліментарне ожиріння ІІІ ст.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

- Стан після мінно-вибухової травми (від 29.08.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з астено-невротичним синдромом. Травма легкого ступеню.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Травма, ТАК, пов?язана із захистом Батьківщини.

Довідка про обставини травми №531 від 30.01.2023.

- Наслідки перенесеної травми правого колінного суглобу (від 23.11.2022) у вигляді перерозтяження зв?язкового апарату правого колінного суглобу, лікованого консервативно, з незначною комбінованою контрактурою, без порушення функції. Травма легкого ступеню.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби.

02.12.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №371 (з адміністративно-господарської діяльності), відповідно до якого вирішено здійснити виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, відповідно до додатку до цього наказу.

ОСОБА_1 включено до пункту 14 Додатку до цього наказу з періодами виплати з 29.08.2022 по 07.10.2022 на підставі наказу КВЧ А1962 від 02.09.2022 №921, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.01.2023 №531 та виписки №1386/643 (період перебування у ЗОЗ з 29.08.2022 по 07.10.2022).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2026 №1439 про розміри щомісячних нарахувань та фактичної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, молодшому сержанту ОСОБА_1 , податковий номер (РНОКПП) НОМЕР_3 за період: 05.07.2022 - 03.04.2025 позивачу у листопаді 2023 року перераховано додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, збільшену до 100 000,00 грн за наступні періоди:

з 29.08.2022 по 31.08.2022 у розмірі 6 774,19 грн;

з 01.09.2022 по 30.09.2022 у розмірі 70 000,00 грн;

з 01.10.2022 по 07.10.2022 у розмірі 15 806,44 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які, на думку позивача, полягають у непроведенні нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, неподанні матеріалів до відповідної комісії для розгляду питання про надання йому статусу учасника бойових дій, а також вважаючи, що такими діями йому завдано моральної шкоди, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктами 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як визначає пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260).

Пункт 2 Порядку №260 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 у первісній редакції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Періодично редакція цього пункту змінювалась, але сталим залишились положення щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до Постанови №168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Виходячи зі змісту позовної заяви, спірним питанням у межах розгляду цієї справи є, зокрема, право позивача відповідно до Постанови №168 на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з 29.08.2022 по теперішній час включно.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 29.08.2022 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму та гостру реакцію на стрес.

Травма отримана при виконанні обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_12 від 08.02.2023 №1034.

Аналіз наведених положень Постанови №168 свідчить, що право військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, після отримання такого поранення не є безумовним та не виникає автоматично лише з факту його отримання.

Постановою №168 визначено вичерпний перелік випадків, за яких за військовослужбовцем зберігається право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі після поранення. Такими підставами є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час його переміщення до закладу охорони здоров`я та між закладами охорони здоров`я або перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, наданій саме за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.04.2024 у справі №340/5387/22, від 05.09.2024 у справі №340/5390/22.

Інших випадків, за яких військовослужбовець після отримання поранення зберігає право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, Постанова №168 не передбачає.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.08.2022 по 07.10.2022.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2026 №1439 позивачу фактично виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, за зазначений період стаціонарного лікування.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.12.2023 №371 позивача включено до переліку військовослужбовців, яким визначено здійснити виплату додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 29.08.2022 по 07.10.2022.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував перебування позивача після 07.10.2022 на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Зокрема, у матеріалах справи відсутні постанова військово-лікарської комісії про необхідність надання такої відпустки, наказ про її надання, а також документи, які б підтверджували її тривалість.

За таких обставин суд доходить висновку, що право позивача на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період стаціонарного лікування з 29.08.2022 по 07.10.2022 було реалізовано шляхом її фактичної виплати.

Натомість матеріали справи не містять належних і допустимих доказів існування після 07.10.2022 будь-якої із передбачених Постановою №168 правових підстав для подальшого нарахування та виплати такої винагороди. Відтак вимога позивача про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн починаючи з 08.10.2022 по теперішній час є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог позивача щодо подання матеріалів до відповідної комісії відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 , для розгляду питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №413).

В період виникнення спірних правовідносин діяла редакція пункту 2 Порядку №413 яка передбачала, що статус учасника бойових дій надається:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

- особам, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 №1193 внесено зміни до Порядку №413 та врегульовуються порядок та процедура надання статусу учасника бойових дій особами, які стали на оборону України від початку повномасштабного наступу російської федерації з лютого 2022 року.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №413, в редакції Постанови №1193, статус учасника бойових дій надається:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

особам, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Відповідно до абзаців п`ятого-восьмого пункту 6 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.

Як встановлено судом вище, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2024 №6218 позивач у період з 08.08.2022 по 29.08.2022 та з 12.10.2022 по 23.11.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Судом також встановлено, що після звернення позивача до суду відповідно до відомості №4 (протоколу комісії військової частини НОМЕР_5 №4 від 01.05.2024) та витягу з матеріалів щодо оформлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 його включено до списку осіб, стосовно яких оформлено документи для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII.

За результатами розгляду зазначених матеріалів позивачу надано статус учасника бойових дій та оформлено посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_11 , яке він отримав 26.05.2024, що підтверджується його особистим підписом у відомості про видачу посвідчень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а суд застосовує такий спосіб захисту, який є ефективним і забезпечує реальне поновлення порушеного права.

Враховуючи, що під час розгляду цієї справи позивачу надано статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення, суд дійшов висновку, що право, за захистом якого позивач звернувся до суду, реалізовано. За таких обставин задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання матеріалів до відповідної комісії та зобов`язання відповідача подати відповідні матеріали не призведе до ефективного поновлення будь-якого права чи законного інтересу позивача, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 40 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Виходячи із зазначеного вище, оскільки судом не встановлено під час розгляду справи вчинення відповідачем протиправних дій або бездіяльності відносно позивача, то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.