Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №300/8419/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. справа № 300/8419/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Остап`юка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, пенсіонер, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті недоодержаної пенсії, у зв`язку із смертю годувальника ОСОБА_2 та зобов`язання здійснити виплату доодержаної суми пенсії померлого чоловіка, ОСОБА_2 в розмірі 194 904, 67 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) перебував на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ). На виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21 та від 28.11.2022 у справі №300/2236/22 органом пенсійного забезпечення нараховано суму 170 905,67 гривень пенсії та 24 000,00 гривень доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорії осіб" від 14.07.2021 за №713 (далі – Постанова №713). ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

ОСОБА_1 стверджує, що є дружиною померлого ОСОБА_2 , проживала з останнім на день його смерті та має право на одержання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови їй у здійсненні виплати недоотриманої пенсії її померлого чоловіка протиправними, оскільки була членом сім`ї (дружиною) померлого, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, а отже, відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ має право на одержання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.11.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, Кодекс).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяв, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.11.1986 ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 22.11.1986 зроблено запис за №28.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, що визнається і не заперечується сторонами

Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 12.10.2021 у справі №300/4216/21, яким позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій задоволено повністю, зокрема:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непроведення з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі нової довідки за №784 від 08.06.2021 Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області" про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (відповідно до складеної Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області" нової довідки за №784 від 08.06.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 05.07.2022 у справі №300/2236/22, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати з 01.07.2021 щомісячної доплати позивачу до пенсії в сумі 2 000,00 грн, відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №300/2236/22 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 липня 2022 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 з 1 січня 2022 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року №713;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити з 1 січня 2022 року ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року №713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно довідки Переріслянської сільської ради Надвірнянського району від 09.10.2024 за №101 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані, проживали та вели спільне господарство: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (зять), ОСОБА_6 (онук), ОСОБА_7 (онука).

Суд зазначає про те, що довідка від 09.10.2024 за №101 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою АДРЕСА_1 не містить відомостей про інших осіб, крім тих, що зазначені вище.

ОСОБА_1 09.12.2024 звернулась до Управління із заявою, в якій, серед іншого, ставила питання про виплату недоотриманої у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 пенсію в розмірі 170 905,67 гривень за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 та недоотриману у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 24 000,00 гривень за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

За результатами розгляду такого звернення від 20.11.2024, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення №11348/04-16 від 18.12.2024 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії згідно рішення суду. Під час розгляду заяви встановлено, що у паспорті громадянки України ОСОБА_1 вказано адресу: АДРЕСА_2 , а згідно даних, які містяться в матеріалах пенсійної справи померлого ОСОБА_2 , місце реєстрації вказано: АДРЕСА_1 . При написанні різного роду заяв ОСОБА_2 вказував адресу АДРЕСА_3 .

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії у зв`язку з смертю померлого чоловіка ОСОБА_2 на підставі статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в розмірі 170 905,67 гривень, що підлягали виплаті на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21 та щомісячної доплати в розмірі 2 000 гривень за період з 01.03.2024 по 01.10.2024 в розмірі 24 000,00 гривень, що підлягали виплаті на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №300/2236/22, заявник звернулась з цим позовом до суду з метою захисту порушеного права, шляхом отримання недоодержаних сум пенсії померлого чоловіка.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

В силу правового регулювання, визначеного статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2023 за №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Схоже правове регулювання визначено в статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), зокрема, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Вказане кореспондується із положеннями статтею 1227 Цивільного кодексу України, якими установлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ.

За приписами частин 1-3 статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 4 Порядку №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Таким чином, статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як і пункту 4 Порядку №3-1 визначено спеціальний механізм виплати пенсії в разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за вислугу років згідно цього Закону, і залишилися недоодержаними.

Вказаний закон і підзаконний нормативно-правий акт є спеціальними щодо інших норм законодавства України (наприклад, статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тощо), і виключно вказаними нормами регламентовано порядок "виплати" сум пенсії "за вислугу років", які залишилися недоодержаними у зв`язку з смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.11.1986 ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 22.11.1986 зроблено запис за №28.

Згідно довідки Переріслянської сільської ради Надвірнянського району від 09.10.2024 за №101 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані, проживали та вели спільне господарство: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (зять), ОСОБА_6 (онук), ОСОБА_7 (онука).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , в силу положень частини 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має право на одержання суми пенсії в розмірі 170 905,67 гривень, що підлягали виплаті на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21 її чоловіку – ОСОБА_2 , і які залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю.

Позивач, звернулася до Головного управління ПФУ в області із заявою про здійснення останній виплати нарахованої її чоловікові ОСОБА_2 пенсії, що залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю в межах строку визначеного частиною 3 статті 61 Закону №2262-ХІІ.

За результатами розгляду такого звернення від 20.11.2024, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення №11348/04-16 від 18.12.2024 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії згідно рішення суду. Під час розгляду заяви встановлено, що у паспорті громадянки України ОСОБА_1 вказано адресу: АДРЕСА_2 , а згідно даних, які містяться в матеріалах пенсійної справи померлого ОСОБА_2 , місце реєстрації вказано: АДРЕСА_1 . При написанні різного роду заяв ОСОБА_2 вказував адресу АДРЕСА_3 .

Суд зазначає, що нарахована і недоодержана пенсія на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.

Згідно статті 8 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 КАС України є обов`язковість судового рішення.

Також відповідно до статей 14 та 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Неповне і несвоєчасне нарахування та виплата належного розміру пенсії ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 в загальному розмірі 170 905,67 гривень є очевидною і встановленою обставиною.

Право на такі недоплачені суми пенсії відновлено ОСОБА_2 за його життя рішенням суду. Тривале виконання Управлінням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21, яке набрало законної сили, стало продовженням порушення його прав, так як останній за життя правомірно очікував на виконання рішення в розумний строк.

В контексті порушеного питання суд вважає за необхідне звернути увагу на ключову відмінність між приписами Законів №2262-ХІІ, №1788-ХІІ та №1058-ІV, а саме

по перше, відповідно до Закону №2262-ХІІ "суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини", "зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера";

по друге, відповідно до Закону №1788-ХІІ "суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини", "зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера";

по третє, відповідно до Закону №1058-ІV "у разі не звернення особами за виплатою суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, така сума пенсії, входить до складу спадщини".

Аналіз коментованих законів свідчить про різне правове регулювання одних і тих же правовідносин, які пов`язані з "неодержаними сумами пенсій у зв`язку з смертю пенсіонера", зокрема:

- у випадку із неодержаними сумами пенсій, нарахованої за правилами Закону №1058-ІV, недотримання шести місяців з дня відкриття спадщини на звернення особами за виплатою суми пенсії, така обставина має наслідком включенням таких сум пенсій до складу спадщини;

- у випадку із неодержаними сумами пенсій, нарахованої за правилами Закону №2262-ХІІ, законодавцем не передбачено взагалі можливості на включення таких сум пенсій до складу спадщини, в той час як положеннями статтею 1227 Цивільного кодексу України зазначена можливість визначна;

- у випадку із неодержаними сумами пенсій, нарахованої за правилами Закону №2262-ХІІ, такі суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, при цьому, недотримання такої умови щодо пенсії Закону №1058-ІV не позбавляє права особи на включення зазначених до складу спадщини;

- у випадку із неодержаними сумами пенсій, нарахованої за правилами Закону №1788-ХІІ, відсутність своєчасного подання заяви протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера, або відсутності належного членам його сім`ї, має наслідком входження такої пенсії до складу спадщини.

Слід констатувати, що у відношенні до пенсій, недоодержаних у зв`язку з смертю пенсіонера військовослужбовця чи прирівняних до них осіб, якому така нарахована відповідно до Закону №2262-ХІІ, в порівнянні із аналогічними положеннями Законів №1788-ХІІ та №1058-ІV, законодавством встановлено найбільш несприятливі і звужені правила осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Членам сім`ї та особам, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, перелік яких визначений Законами №1788-ХІІ та №1058-ІV, надано суттєві переваги у правах над такою ж категорією осіб, що передбачена Законом №2262-ХІІ, у питаннях виплати сум пенсій осіб, які підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, в тому числі питанні недотримання шестимісячного строку на звернення за такою пенсією.

Частинами 1 і 2 статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 за №5207-VI (далі - Закон №5207-VI) відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

За приписами частини 1 статті 4 Закону №5207-VI дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України.

Дія цього Закону, поряд з іншим, поширюється на такі сфери суспільних відносин як соціальний захист (абзац 8 частини 2 статті 4 Закону №5207-VI).

Формами дискримінації, як визначено в частині 1 статті 5 Закону №5207-VI, серед іншого є - непряма дискримінація.

Судом також підтверджено право ОСОБА_2 на нарахування та виплату з 01.01.2022 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", таке право судом підтверджено ще до смерті останнього.

За правилами частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Буквальне тлумачення норм частини 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ дає для суду підстави зробити висновок про те, що коментована норма Закону гарантує членам сім`ї пенсіонера з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за цим Законом, право на одержання сум пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Приписи статті 61 Закону № 2262-ХІІ не містять вимоги про необхідність "нарахування заборгованості" з сум такої пенсії, з оформленням певного розпорядчого акту органами пенсійного фонду, в тому числі протоколів про перерахунок пенсій чи інших рішень.

Стаття 61 Закону № 2262-ХІІ прямо зобов`язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв`язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою не пізніше 6 місяців з дня смерті пенсіонера.

В контексті вказаного правового регулювання, суд вважає за необхідне зробити висновок про те, що такі суми пенсії хоч і "не нараховано" на виконання судового рішення, вказане не змінює її правову природу, оскільки за змістом статті 61 Закону №2262-ХІІ для можливості виплати суми пенсії необхідне дотримання двох умов, а саме:

- пенсія повинна підлягати виплаті;

- пенсія залишилась недоодержаною у зв`язку зі смертю військовослужбовця, якому призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Також суд вважає за необхідне вказати на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, яка ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Є безпідставними також доводи Управління про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують спільне проживання заявника з померлим на день його смерті, а саме у паспорті громадянки України ОСОБА_1 вказано адресу: АДРЕСА_2 , а згідно даних, які містяться в матеріалах пенсійної справи померлого ОСОБА_2 , місце реєстрації вказано: АДРЕСА_1 . При написанні різного роду заяв ОСОБА_2 вказував адресу АДРЕСА_3 .

Суд зазначає, що надана позивачем до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району від 09.10.2024 за №101 є достатнім доказом на засвідчення обставини того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , разом з яким була зареєстрована, проживала та вела спільне господарство, зокрема ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на розбіжності в адресах, зазначених у паспорті ОСОБА_2 та документах пенсійної справи померлого, а також у заявах останнього, самі по собі не спростовують відомостей, наведених у довідці Переріслянської сільської ради.

Так, зазначення у паспорті позивача адреси: АДРЕСА_2 , без зазначення відомостей про реєстрацію за іншою адресою не може свідчити про відсутність спільного проживання з померлим. Водночас зазначення ОСОБА_2 у різного роду заявах адреси « АДРЕСА_3 » також не є достатнім доказом того, що саме ця адреса була його місцем проживання на день смерті, оскільки така адреса могла зазначатися, зокрема, як адреса для листування, і сама по собі не спростовує офіційних відомостей органу місцевого самоврядування щодо фактичного місця проживання особи.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу недійсності довідки Переріслянської сільської ради від 09.10.2024 №101, її відкликання, скасування або виправлення, як і не встановлено обставин, які б свідчили про внесення до неї недостовірних чи помилкових відомостей. Відтак припущення Управління щодо достовірності зазначених у довідці відомостей не можуть переважати над безпосереднім документальним підтвердженням відповідної обставини.

Крім того, суд бере до уваги, що за наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у поданій ОСОБА_1 довідці, відповідач не був позбавлений можливості, в силу вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі – Порядок №22-1), витребувати додаткові документи або відомості, необхідні для перевірки обставини спільного проживання.

За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вживало таких заходів, зверталося до органу, який видав довідку, із запитом щодо підтвердження наведених у ній відомостей або пропонувало позивачу надати додаткові докази.

Таким чином, фактично відповідач переклав на позивача тягар спростування власного припущення про можливу недостовірність поданої довідки, не вживши при цьому достатніх заходів для перевірки такого припущення. Саме по собі існування у відповідача сумнівів щодо достовірності документа, без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про його недійсність або недостовірність, не може бути підставою для невизнання підтвердженої ним обставини.

Суд також враховує, що відповідно до положень Порядку №22-1 орган Пенсійного фонду під час розгляду документів має забезпечити належну перевірку поданих документів та, за необхідності, отримання додаткових відомостей, необхідних для вирішення питання. Отже, обов`язок органу Пенсійного фонду не обмежується формальним зіставленням окремих відомостей у документах, а передбачає їх оцінку в сукупності та, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів, вжиття заходів для їх усунення.

За наведених обставин суд доходить висновку, що довідка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району від 09.10.2024 №101 є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на день його смерті. Наведені відповідачем розбіжності в зазначенні адреси не спростовують цього факту та не можуть бути покладені в основу відмови у виплаті недоодержаних сум пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Попри це, незважаючи на розгляд судом адміністративних справ не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог, суд, керуючись частиною 2 статті 9, пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту права порушеного позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зокрема, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.12.2024 за №11348/04-16 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії згідно рішення суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із смертю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 170 905,67 гривень, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21, і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" в загальному розмірі 24 000,00 гривень (двадцять чотири тисячі гривень), що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №300/2236/22, і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.

З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.12.2024 за №11348/04-16 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії згідно рішення суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 170 905,67 гривень, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4216/21, і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" в загальному розмірі 24 000,00 гривень (двадцять чотири тисячі гривень), що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №300/2236/22, і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_4 ;

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Остап`юк С.В.