Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №640/22397/18 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. справа № 640/22397/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 28.08.2012, а з 16.08.2017 також зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач зазначає, що під час самостійної перевірки нарахованих та сплачених ним платежів виявив помилкові нарахування єдиного внеску, які призвели до виникнення недоїмки в інтегрованій картці платника. Зокрема, ГУ ДФС у м. Києві безпідставно обліковувало за позивачем нарахування єдиного внеску за січень–серпень 2017 року як за фізичною особою-підприємцем, хоча статус ФОП він набув лише 16.08.2017. Крім того, в інтегрованій картці платника одночасно обліковувалися нарахування єдиного внеску як за фізичною особою-підприємцем та як за особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Позивач вказує, що контролюючий орган також помилково зазначив про перебування його на обліку як фізичної особи-підприємця з 01.01.2012, хоча фактично статус фізичної особи-підприємця він набув лише 16.08.2017, тоді як з 28.08.2012 здійснював незалежну професійну діяльність як адвокат.

У зв`язку з виявленими помилками позивач 01.10.2018 звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про проведення взаємної звірки та коригування даних інтегрованої картки платника, а 07.12.2018 повторно звернувся з вимогою провести відповідне коригування. Однак належного коригування нарахувань проведено не було.

Незважаючи на це, 24.12.2018 позивач отримав вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2018 № Ф-241924-17 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів йому визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 20 000 грн.

Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, оскільки вона ґрунтується на помилкових даних інтегрованої картки платника та неправомірному нарахуванні єдиного внеску за періоди, коли він не мав відповідного статусу фізичної особи-підприємця, а також на одночасному обліку нарахувань за різними статусами платника єдиного внеску.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головне управління ДФС у м. Києві направило до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.

ОСОБА_1 подав до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідь на відзив відповідача, в якому заперечив проти наведених у відзиві доводах відповідача, зазначив, що нарахування єдиного внеску за 2017 рік у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, а також щоквартального обліку нарахування єдиного внеску за 2018 рік, як фізичній особі яка займається незалежною професійною діяльністю, не відповідає вимогам законодавства.

31.08.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва допущено процесуальне правонаступництво позивача у справі, замінивши Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу № 640/22397/18 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/22397/18 зареєстрована 28.02.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025, справу № 640/22397/18 передано головуючому судді Остап`юку С.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/22397/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17. Розгляд справи вирішено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 29.08.2012 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру", що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №5162 від 29.08.2012.

Згідно відомостей з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- з 03.10.2012 взятий на облік як платник податків Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- з 29.03.2013 взятий на облік як платник єдиного внеску Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- з 16.08.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 2 069 000 000 040603.

ОСОБА_1 01.10.2018 подав на ім`я начальника ГУ ДФС в м. Києві заяву, в якій просив провести коригування в ІКП за наслідками проведення звірки з єдиного соціального внеску за 2018 рік, які зумовили виникнення податкового боргу.

В подальшому, 18.10.2018 позивач вкотре звернувся до ГУ ДФС в м. Києві із заявою про проведення звірки з єдиного соціального внеску та проведення коригування в ІКП за 2018 рік.

Головне управління ДФС в м. Києві, за наслідками розгляду заяв позивача, листом від 29.10.2018 за №66066/26-15-13-03-10 інформувало ОСОБА_1 про те, що згідно даних електронної бази даних IC "Податковий блок" позивач перебуває на обліку в ДПІ Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа-підприємець 01.01.2012 по теперішній час. З 01.09.2017 діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування. Крім цього ОСОБА_1 має ознаку незалежної професійної діяльності з 03.10.2012. Зважаючи на викладене, 09.02.2018 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень-серпень 2017 року в розмірі мінімального страхового внеску за місяць, як фізичній особі підприємцю, що перебував на загальній системі оподаткування, а з 02.05.2018 обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік, у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Також в картці платника обліковуються щоквартальні нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування та як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Враховуючи зазначене, станом на 30.10.2018 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковується недоїмка, яка підлягає сплаті на загальних підставах.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві винесено податкову вимогу від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 30 листопада 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20 000 гривень, яку ГУ ДФС вимагає сплатити за реквізитами, зазначеними у Вимозі.

Відповідно до довідки №191 від 06.12.2018 ОСОБА_1 з 27.05.2009 по теперішній час (дата видачі довідки - 06.12.2018) працює на державному підприємстві "Національна енергетична компанія "Укренерго" на посаді начальника відділу загально-правової і корпоративної роботи.

Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню податкову вимогу від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі- ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до довідки №191 від 06.12.2018 ОСОБА_1 з 27.05.2009 по теперішній час (дата видачі довідки - 06.12.2018) працює на державному підприємстві "Національна енергетична компанія "Укренерго" на посаді начальника відділу загально-правової і корпоративної роботи.

У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДФС.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено. ГУ ДФС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку обставини відсутності у позивача протягом 2017-2018 року доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", не підлягають доказуванню.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як наслідок, суд дійшов висновку про скасування податкової вимоги від 05.12.2018 № Ф-241924-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 20 000,00 гривень, оскільки така є необґрунтованою та прийнятою не на підставі закону. Відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в розмірі 704,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 27.12.2018.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, а також з огляду на те, що 31.08.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва допущено процесуальне правонаступництво позивача у справі, замінивши Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у місті Києві від 05.12.2018 №Ф-241924-17-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 20 000,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач – Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), вулиця Шолуденка, будинок 33/19, місто Київ, 04116.

Суддя Остап`юк С.В.