Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №240/13678/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/13678/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 27.03.2026 року № 106 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 4 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки його брат загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, то відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Однак, відповідач в порушення пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовив позивачу у наданні відстрочки.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано відповідача надати суду рішення щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстроки від призову на військову службу під час мобілізації.

05.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» на виконання ухвали суду надійшли письмові докази. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є братами, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .

Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

27.03.2026 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто вказану заяву і прийнято рішення, оформлене протоколом №106 від 27.03.2023, про відмову у наданні відстрочки.

Повідомленням від 27.03.2026 №106/376 відповідач повідомив позивача про те, що Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причини відмови: відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають право на відстрочку жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану. З поданих документів, зокрема, сповіщення сім`ї №Ф/3675 від 07.08.2025, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не загинув або зник безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії оосійської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, обставини смерті вдома «будуть з`ясовуватись в ході службового розслідування». Так, відповідно до сповіщення сім`ї від 07.08.2025 №Ф/3675 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у себе вдома, за адресою АДРЕСА_1 . Обставини будуть з`ясовуватись в ході службового розслідування.

Згідно з довідкою про причини смерті від 07.08.2025 року №109 причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стала легенева емболія із згадкою про гостре легеневе серце.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 р. № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 р. № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3543-ХІІ), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм права висновується, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки проводять заходи щодо взяття громадян України на військовий облік, здійснюють призов громадян на військову службу, який полягає у встановленому законом процесі відбору та залученні громадян України для виконання ними військового обов`язку шляхом проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також розглядають звернення, зокрема членів сімей військовослужбовців, з питань, які стосуються видачі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати особисто паспорт громадянина України, військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Спірним у цій справі є питання правомірності рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за пунктом за пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

Так, за приписами вказаної правової норми призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Наведене свідчить, що пункт 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII передбачає чотири підстави для надання відстрочки від призову, а саме у разі якщо близький родич, зазначений у переліку цієї норми:

- загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях,

- загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зник безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

- зник безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Отже, обставини смерті військовослужбовця або обставини зникнення військовослужбовця безвісти мають ключове значення для надання відстрочки близькому родичу від призову на військову службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 58 вказаного Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Підпунктом 4 пункту 2 додатку 5 до цього Порядку - Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстави, зазначеної у пункті 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII у редакції на час подання позивачем заяви, передбачено, що жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану для отримання відстрочки від призову на військову службу мають подати: документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Як встановлено судом, згідно з сповіщенням сім`ї від 07.08.2025 №Ф/3675, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в себе вдома, за адресою АДРЕСА_1 . Обставини смерті будуть з`ясовуватись в ході службового розслідування. Згідно з довідкою про причини смерті від 07.08.2025 року №109 причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є легенева емболія із згадкою про гостре легеневе серце.

Отже, як встановлено судом, смерть ОСОБА_2 настала в м. Коростень, за місцем проживання померлого, тобто у місці та у періоді, що не передбачав перебування у зоні бойових дій та у вільний від виконання заходів для забезпечення оборони України час. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Крім того, з аналізу положень пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» також вбачається, що законодавець пов`язує можливість надання відстрочки тільки у випадку, коли близький родич саме загинув або зник без вісті.

Суд зазначає, що поняття «загиблий» та «померлий» не є тотожними за своєю суттю та відрізняються причиною та обставинами смерті особи.

Загибель військовослужбовця є військовою втратою, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дій противника, безпосередньо під час бойових дій.

Отже, смерть унаслідок загибелі настає від зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення, не сумісного з життям, артилерійського обстрілу тощо), яке не пов`язане з наявними у людини захворюваннями.

Особи, смерть яких настала внаслідок захворювання, в тому числі пов`язаного з проходженням військової служби та/або захистом Батьківщини, вважаються померлими.

Слід зазначити, що в чинному законодавстві розмежовуються поняття загибель та смерть, тому вказані поняття зазначаються окремо.

При цьому формулювання законодавцем в законах, що регулюють соціальне забезпечення членів сімей військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок виконання військового обов`язку, як «загиблі (померлі)» не свідчить про ототожнення цих понять з точки зору причин та обставин настання смерті, а свідчить про надання однакових соціальних прав та гарантій вказаними законами як особам, рідні яких загинули, так і особам, рідні яких померли внаслідок виконання військового обов`язку.

В той же час, в інших нормативно-правових актах вказані поняття розмежовуються законодавцем, який у тих або інших випадках акцентує увагу саме на причинах та обставинах смерті військовослужбовця.

Відтак, в розумінні чинного законодавства України, брат позивача – ОСОБА_2 не є загиблим.

В ході судового розгляду справи не підтверджено обставини загибелі брата позивача під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, як стверджує позивач, а тому умови надання позивачу відстрочки від мобілізації, передбачені пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не встановлені.

Відтак, відповідач, дотримуючись вимог Порядку №560, щодо строків та порядку розгляду заяви про надання відстрочки, розглянув заяву позивача та правомірно відмовив позивачу у наданні відстрочки від мобілізації.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючивикладене, у задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити ді відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

18.09.26