Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №240/8694/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/8694/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_3 , за участю третьої особи на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути кошти, які були стягнуті згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування».

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі рапорту начальника лабораторій військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025, зареєстрованого в системі СЕДО за №847/275-в, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 № 110 було наказано призначити службове розслідування за фактом неправомірної виплати додаткової винагороди за поранення, отримане у 2022 році, водію - молодшому спеціалісту відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування, на підставі акту службового розслідування та зібраних під час розслідування матеріалів командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 12.12.2025 № 14, яким наказано: за порушення частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнути водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності. Вказаний наказ позивач вважає протиправним. Позивач вказує, що Акт службового розслідування та прийнятий на підставі нього наказ №14 від 12.12.2025 «Про результати службового розслідування» всупереч вимог п. 3, 13 Розділу III Порядку № 608 прийняті поза межами проведення службового розслідування. Окрім цього, Акт службового розслідування, в порушення вимог п. 3 Розділу III Порядку № 608, складено та підписано неуповноваженою на те особою - старшим інспектором відділення інструментального аналізу технічних засобів передачі інформації спеціальної лабораторії військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 .

Позивач зазначає про протиправність висновків військової частини НОМЕР_1 про необхідність притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причин, що сприяли її заподіянню. За таких обставин, на думку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 №14 «Про результати службового розслідування» є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що виданий з порушенням вимог Закону № 160-ІХ та Порядку № 608.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду задоволено заяву позивача та залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_4 . Відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що у жовтні - листопаді 2025 року 3-м Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено внутрішній аудит, за результатами якого складений Аудиторський звіт від 03 листопада 2025 року № 527/21/аз. У ході проведення цього аудиту було документально встановлено факт переплати та зайвої витрати бюджетних коштів на загальну суму 189677,42 гривень, що складається з безпосередньо виплаченої позивачу додаткової винагороди у розмірі 135483,87 гривень, а також сплачених податку на доходи фізичних осіб (24 387,10 гривень) та єдиного соціального внеску (29 806,45 гривень). 02 грудня 2025 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) за № 234 наказано провести службові перевірки, а за необхідності - службові розслідування, за результатами яких прийняти рішення щодо відшкодування зайвих виплат та притягнення винних посадових осіб до юридичної відповідальності.

На виконання вищевказаного наказу, відповідно до пунктів 1, 3 розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 14.10.2025 № 110 було наказано провести службове розслідування за фактом неправомірної виплати додаткової винагороди за поранення, отримане у 2022 році, водію - молодшому спеціалісту відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 . Проведення службового розслідування доручено начальнику відділення інструментального аналізу технічних засобів передачі інформації спеціальної лабораторії військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_3

04.11.2025 року за № 847/291-в зареєстровано рапорт начальника спеціальної лабораторії військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , щодо неможливості продовження проведення службового розслідування майором ОСОБА_3 . З метою доопрацювання службового розслідування призначено відповідальну особу - старшого лейтенанта ОСОБА_2 .

Таким чином, положення пунктів 13, 14 розділу III Порядку № 608 не порушені та спростовують посилання позивача щодо порушення строків службового розслідування. Так, пунктом 5 наказу від 04.11.2025 за № 124 продовжено пункт 2 наказу від 14.10.2025 за № 110 у зв`язку з необхідністю доопрацювання додаткових документів, проведення службового розслідування доручено старшому інспектору відділення інструментального аналізу технічних засобів передачі інформації спеціальної лабораторії військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 , службове розслідування наказано завершити до 13 грудня 2025 року.

3 огляду на встановлення факту заподіяння державі майнової шкоди, подальші дії військової частини НОМЕР_1 були регламентовані нормами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ, що стало підставою для прийняття наказу від 12 грудня 2025 року № 14 «Про результати службового розслідування».

Військова частина НОМЕР_4 до суду надіслала письмові пояснення щодо позову, в яких представник зазначає, що Військова частина НОМЕР_4 не є суб`єктом владних повноважень, який приймав оскаржуваний наказ від 12.12.2025 №14 «Про результати службового розслідування», а діє виключно як забезпечувальний фінансовий орган для військової частини НОМЕР_1 у межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Твердження позивача про нібито безпідставність та протиправність оскаржуваного наказу «Про результати службового розслідування» є юридично неспроможними та такими, що повністю спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами службового розслідування.

Командування військової частини НОМЕР_1 , видаючи оскаржуваний наказ від 12 грудня 2025 року № 14, не діяло свавільно чи на власний розсуд, а виконувало прямий імперативний обов`язок щодо усунення виявленого фінансового правопорушення та захисту економічних інтересів держави. Беззаперечною підставою для початку процедури притягнення позивача до матеріальної відповідальності став Аудиторський звіт від 03 листопада 2025 року № 527/21/аз, складений 3-м Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. У ході проведення цього аудиту було документально встановлено факт переплати та зайвої витрати бюджетних коштів на загальну суму 189 677,42 гривень, що складається з безпосередньо виплаченої позивачу додаткової винагороди у розмірі 135 483,87 гривень, а також сплачених податку на доходи фізичних осіб (24 387,10 гривень) та єдиного соціального внеску (29 806,45 гривень). Суть виявленого порушення полягає в тому, що позивач отримував зазначену додаткову винагороду в період свого перебування у відпустці для лікування після отримання поранення, яке не давало йому права на таку виплату (легке поранення). Оскільки діями позивача державі в особі військової частини було завдано пряму дійсну шкоду шляхом збереження у себе надлишково виплачених коштів, командир військової частини НОМЕР_1 правомірно, обґрунтовано та в межах своїх повноважень видав наказ від 12 грудня 2025 року № 14 про притягнення солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 189 677,42 грн.

Відповідно до положень ст.ст.257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

На підставі рапорту начальника лабораторій військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025, зареєстрованого в системі СЕДО за №847/275-в, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 № 110 було наказано: призначити службове розслідування за фактом неправомірної виплати додаткової винагороди за поранення, отримане у 2022 році, водію - молодшому спеціалісту відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 .

В акті службового розслідування від 12.12.2025 року (вх..№847/316-в) встановлені такі обставини.

Відповідно до наказу (по стройовій частині) тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 13.09.2022 № 244, на підставі бойового розпорядження НШ-КДШВ від 12.09.2022 № 117/1/2/2794дск солдат ОСОБА_1 вибув з 13 вересня 2022 року до військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) з метою виконання бойових завдань за призначенням в польових умовах, участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

29 вересня 2022 року за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_5 , поблизу АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_1 одержав поранення "Вибухова травма. Акубаротравма. Закритий перелом четвертої п`ясної кістки лівої кисті з незначним зміщенням кісткових уламків", що підтверджується первинною медичною карткою (форма 100) та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток № 5 до доручення № 912/з/29 від 23.06.2022) від 27 жовтня 2022 року № 642/381, виданою на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 24 жовтня 2022 року № 1363.

Відповідно до рапорту, який був погоджений командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 від 02.10.2022 № 307а, та наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 від 06.10.2022 № 268 (далі - Наказ № 268), солдат ОСОБА_1 був направлений на лікування до військової частини НОМЕР_6 у зв`язку з травмою, де проходив стаціонарне лікування з 04.10.2022 по 06.10.2022 в комунальному підприємстві «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської ради (вулиця Романа Шухевича 2-А), що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 8778 від 06.10.2022.

Відповідно до рапорту, який був погоджений командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 від 06.10.2022 № 309, та наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 від 06.10.2022 № 268, солдат ОСОБА_1 був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з травмою на 30 діб з 06 жовтня 2022 року по 04 листопада 2022 року, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 06.10.2022 №370-12313 (далі - Довідка ВЛК).

Після повернення з відпустки за станом здоров`я солдат ОСОБА_1 04.11.2022 відповідно до рапорту від 04.11.2022 № 333, який був погоджений командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 , та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 від 05.11.2022 № 300 вибув у відпустку у зв`язку зі станом здоров`я на 30 діб з 05 листопада 2022 року по 04 грудня 2022 року, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 04.11.2022 №4775.

З 05.12.2022 солдат ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків за посадою відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 від 05.12.2022 № 330.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 від 19.12.2022 № 17 було наказано виплатити солдату ОСОБА_1 за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведенні заходів), додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 06 жовтня по 03 грудня 2022 року, з урахуванням вже виплаченої винагороди в розмірі 30 000 грн. 00 коп. На підставі такого наказу солдату ОСОБА_1 було здійснено виплату додаткової винагороди на загальну суму 189 677,42 грн., в тому числі: додаткова винагорода - 135 483,87 грн., ПДФО - 24 387,10 грн., ЄСВ - 29 806,45 грн.

Факт здійснення виплати такої додаткової винагороди, а також факт зайвої витрати на її виплату зафіксовано в Аудиторському звіті від 03.11.2025 № 527/21/аз.

Солдат ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення щодо себе в межах службового розслідування відповідно до положень статті 63 Конституції України, що підтверджується актом про відмову надавати пояснення від 12.12.2025.

Пропозицію добровільно повернути безпідставно набуті грошові кошти солдат ОСОБА_1 відхилив, що підтверджується актом про відмову повернення безпідставно набутих коштів від 12.12.2025.

На підставі акту службового розслідування та зібраних під час розслідування матеріалів командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 12.12.2025 № 14, яким наказано:

1. За порушення частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнути водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової. частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.

2. Стягнути з водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 суму прямої дійсної шкоди, завданої військовій частині НОМЕР_1 , в розмірі 189 677,42 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 42 коп. шляхом щомісячного стягнення із грошового забезпечення в розмірі до 20% його місячного грошового забезпечення.

3. За неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до порушення вимог статей 11, 12, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Не погоджуючись з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування» та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Приписами пунктів 1,2 Розділу ІІ Порядку визначені підстави для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Пунктом 13 Розділу ІІІ встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Відповідно п. 6 Розділу V Порядку після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку).

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку).

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку).

Пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частинами 1-4 статті 3 Закону №160-ІХ встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст. 5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч. 3 ст. 6 Закону № 160-ІХ).

З наведеного слідує, що настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ (у тому числі і за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об`єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.

Статтею 8 Закону №160-ІХ визначено порядок проведення службового розслідування.

Так, згідно вказаної статті Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч. 3 ст. 8 Закону №160-ІХ).

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону №160-ІХ).

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (ч. 5 ст. 8 Закону №160-ІХ).

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (ч. 6 ст. 8 Закону №160-ІХ).

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч. 7 ст. 8 Закону №160-ІХ).

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди (ч. 8 ст. 8 Закону №160-ІХ).

Частиною 2 статті 11 Закону №160-ІХ визначено, що якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що підставою для застосування до військовослужбовця відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди, однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завданням ним прямої дійсної шкоди державі внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди, відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Відповідач для притягнення позивача до матеріальної відповідальності повинен був встановити причинний зв`язок між бездіяльністю позивача та переплатою грошового забезпечення.

Отже, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №333/7160/17.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до матеріалів справи, висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування.

Відповідно до акту службового розслідування від 12.12.2025 року (вх. №847/316-в) пропоновано: за вчинення солдатом ОСОБА_1 , водієм - молодшим спеціалістом відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 дисциплінарного правопорушення, а саме зберігання майна у вигляді грошових коштів у себе за рахунок військової частини НОМЕР_1 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), а також неповернення такого майна військовій частині НОМЕР_1 , що призвело до завдання прямої дійсної шкоди військовій частині НОМЕР_1 шляхом створення нестачі в порушення вимог статей 11, 12, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 . Притягнути солдата ОСОБА_1 , водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 до повної матеріальної відповідальності.

Згідно з наказом від 12.12.2025 № 14 притягнуто до повної матеріальної відповідальності водія - молодшого спеціаліста відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Суд зауважує, що кошти позивачу були нараховані та виплачені відповідачем самостійно в сумі 189677,42 грн., на підставі рапортів безпосередніх командирів, рапортів військовослужбовців медичної служби та чинних на час виплати коштів наказів командира військової частини.

За обставин даної справи державний орган в особі військової частини НОМЕР_1 вирішив притягнути до матеріальної відповідальності особу, яка взагалі за своєю посадою не здійснює грошові виплати, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України №160-ІХ в якості однієї із необхідних умов притягнення до матеріальної відповідальності.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частин 4 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідачем не надано доказів невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни чи громадського порядку.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано конкретні норми законодавчих актів чи посадової інструкції, які порушив позивач, а лише посилається на порушення загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Також відповідач не вказав, якими діями (бездіяльністю) позивач здійснив порушення.

Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування, що стосується позивача. було проведено опосередковано, формально та без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення останнього. Наявність вини позивача у заподіянні матеріальної шкоди, так само як і причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та заявленою шкодою, відповідачем не доведена та не підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами.

За таких обставин, на переконання суду, відповідачем не встановлено підстав та умов, необхідних, в силу вимог Закону № 160-IX, для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі інші аргументи, викладені у заявах по суті справи, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Щодо позовної вимоги про повернення коштів, які були стягнуті згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування», суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Отже, скасування оскаржуваного позивачем наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги, що суми стягнутих з позивача грошових коштів будуть йому повернуті у зв`язку з скасуванням наказу на виконання даного рішення суду після набрання ним законної сили, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), за участю третьої особи на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 14 «Про результати службового розслідування».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

18.09.26