Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №240/7304/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/7304/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей про це до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, змінивши статус з «На обліку» на «Виключений» і категорію військового обліку з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на «Не військовозобов`язаний».

Позов обґрунтований тим, що 03.10.2025 року після оновлення електронного військово-облікового документу за допомогою застосунку «Резерв+» статус позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" у графі "категорія обліку" обліковується як «Військовозобов`язаний». Однак, рішенням лікарської комісії при Житомирському військкоматі 18.02.1986 року позивача визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, про що є відповідний запис у пункті ІХ «відмітки про звільнення від військового обов`язку» військового квитка НОМЕР_1 , виданого 16.05.1986 року ІНФОРМАЦІЯ_4 . Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено такої процедури чи підстав для поновлення на військовому обліку осіб, що були виключені з нього. На думку позивача, взяття його на облік є неправомірним та таким, що порушує законні права, свободи та інтереси, оскільки право бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло та було реалізовано ще 18.02.1986 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що вирішення питань взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством належить до повноважень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду замінено неналежного відповідача по справі - ІНФОРМАЦІЯ_6 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що якщо дослідити прямокутний відтиск на сторінці № 26 військово-облікового документу позивача № 85348697, то відповідно до запису на прямокутному відтиску 20.01.1991 позивач був знятий з військового обліку "За... (далі не розбірливо) РВК г. Киев, Киевской области", тобто позивач в період з 18.02.1986 року до 20.01.1991 також перебував на військовому обліку в одному із ІНФОРМАЦІЯ_7 і лише через п`ять років з невідомих підстав був знятий з військового обліку саме одним із ІНФОРМАЦІЯ_7 , де перебував на військовому обліку. Тобто, твердження позивача про те, що він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 не відповідає дійсності, адже після проходження позивачем військово-лікарської комісії Житомирського МВК 18.02.1986 року, останній в подальшому перебував на військовому обліку в одному із РВК м. Києва, що підтверджується прямокутним відтиском на сторінці № 26 військово-облікового документу НК № 5348697. Також позивач долучив до позовної заяви лише шість сторінок військово-облікового документу НК № 5348697 з записами із тридцяти двох наявних сторінок, які містить військово-обліковий документ позивача, і відповідно з долучених шести сторінок неможливо об`єктивно встановити періоди та місця перебування позивача на військовому обліку, починаючи з 18.02.1986 року, а також встановити підстави, які слугували зняттю позивача з військового обліку 20.01.1991 року одним із РВК м. Києва. В свою чергу на сторінках військово-облікового документу НК № 5348697, які позивач долучив до позовної заяви, відсутні будь-які записи, які б свідчили саме про виключення позивача з військового обліку з підстав, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тобто 20.01.1991 року позивач був саме знятий, а не виключений з військового обліку.

Відповідно, у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала виключення позивача саме з військового обліку військовозобов`язаних з підстав, визначених ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", так як позивач на момент зняття з військового обліку перебував на військовому обліку у іншому РВК і ніколи не виключався з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 або ІНФОРМАЦІЯ_10 . Згідно з п. 15 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно, постановка позивача на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснювалась в порядку, визначеному чинним законодавством. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що підстави для виключення позивача з військового обліку відсутні, а заявлений позов не підлягає задоволенню.

Представником позивача до суду подана відповідь на відзив, в якому вказано, що взяття на облік позивача є неправомірним та таким, що порушує його законні права, свободи та інтереси, оскільки право бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло та було реалізовано ще 18.02.1986 року. Окрім того, бездіяльність щодо невнесення актуальних відомостей до Реєстру прямо порушує реалізоване право позивача бути виключеним з військового обліку. Твердження відповідача про те, що військово-обліковий документ позивача серії НОМЕР_1 вважається недійсним у зв`язку з тим, що відомості в ньому не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не узгоджується із нормами законодавства. Відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку.

Відповідно до положень ст.ст.257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в електронному військово-обліковому документі «Резерв+» ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 року відображена інформація у графі категорія обліку - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , 3-тя група інвалідності до 25.04.2028, відстрочка до завершення мобілізації.

07.10.2025 року письмовим листом позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 про виправлення помилки та внесення змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно категорії обліку.

Листом від 18.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-ІХ, який набув чинності 18.05.2024 року, внесено ряд змін до Закону № 2232-ХІІ. Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у Р(М)ТЦК та СП, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України. Відповідно до пункту 143 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (Порядок доповнено пунктом 14-3 згідно з Постановою КМУ № 1203 від 25.09.2025 року). Дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_9 були спрямовані виключно на виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Порядку № 1487 та не виходили за межі повноважень, визначених нормативно правовими актами.

У грудні 2025 року позивач звернувся до Міністерства оборони України про внесення змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно категорії обліку.

Листом від 25.12.2025 року №1043/19/122/2832 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що пунктом 8 Порядку оформлення створення та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 року № 1644, визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу) відомостям, що містяться в ЄДРПВР, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку, повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними. Виходячи із вище зазначеного для виключення з військового обліку запропоновано встановленим порядком пройти медичний огляд ВЛК.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо повторного взяття його на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша - друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII усі військовозобов`язані та призовники підлягають військовому обліку.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх військовозобов`язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII у редакції від 10.05.2025, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402) (у редакції, чинній до 03.05.2024), постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну з таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Як встановлено судом, відповідно до паперового військового квитка серії НОМЕР_1 , на сторінці 32 міститься запис про те, що 18.02.1986 року лікарською комісією Житомирського військкомату Житомирської області позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військової служби по п. І ст. 50б переліку хвороб відповідно наказу МО СССР №185 від 03.09.1975 р. та виключеннням з військового обліку.

Необхідно зазначити, що виходячи з положень статей 72-75, 77 КАС України, записи у військовому квитку позивача є належними та достатніми у своїй сукупності доказами для встановлення факту виключення позивача з військового обліку.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 травня 2025 року (справа № 280/2880/24), законодавець виокремлює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232 висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Отже, законодавство не передбачає можливості взяття на військовий облік осіб, виключених з військового обліку, яким є позивач.

Тобто, відповідач був зобов`язаний діяти лише відповідно до чинного законодавства, зокрема пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232, який можливості поновлення на військовому обліку осіб, виключених з нього, не передбачає.

Законодавство України не містить положень, які б автоматично скасовували чинність рішень про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, що були прийнятими уповноваженими на те органами до набрання чинності Порядком №1487, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-IX, чи Порядком №559.

Крім того, встановивши невідповідність між даними військово-облікового документу позивача (військового квитка) і відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідач мав вжити заходів щодо усунення цих розбіжностей шляхом внесення змін до реєстру.

Беручи до уваги досліджені судом докази та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідач, не розглянувши по суті заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання заявника непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, допустив протиправну бездіяльність.

При цьому слід зауважити, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це єдина інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, тому відповідач, як повноважний орган ведення Реєстру, не може уникати вчинення дій щодо внесення актуальних даних особи відповідно її облікових даних, зокрема і за заявою такої особи.

Тоді як у спірному випадку позивач має обліковуватись у такому Реєстрі як особа, непридатна до військової служби, з виключенням з військового обліку, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо не вніс відомості до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.

Відтак, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання відповідача внести вказані відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 3, 5 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як встановлено із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 16.02.2026 за №165, акту здачі-приймання виконаних робіт від 24.02.2026, детального опису робіт, виконаних адвокатом, на загальну суму 9000 грн. та довідки від 24.02.2026 про сплату гонорару адвокатом Ковальовою Я.В. було надано послуги позивачу на суму 9000,00 грн., зокрема:

- вивчення та аналіз документів; вивчення питання необхідності витребування від клієнта, інших осіб додаткових доказів, документів; обрання відповідного способу захисту прав клієнта; надання усних консультацій клієнту щодо судової перспективи успіху в даній справі - 1 година;

- написання та подання до Житомирського окружного адміністративного суду адміністративного позову, завіряння копій документів, що додаються до адміністративного позову - 8 годин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, вважаючи розмір таких витрат безпідставним.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Що стосується витрат на вивчення та аналіз документів; вивчення питання необхідності витребування від клієнта, інших осіб додаткових доказів, документів; обрання відповідного способу захисту прав клієнта; надання усних консультацій клієнту щодо судової перспективи успіху в даній справі, то суд дійшов висновку про відсутність зв`язку таких витрат з розглядом цієї адміністративної справи та відсутності ознаки їх неминучості. Оскільки мова йде про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, такі витрати як консультація клієнта з питань, викладених в позовній заяві, з детальним аналізом норм законодавства та судової практики з піднятих в позовній заяві питань, не підлягають розподілу як витрати, що були необхідні для розгляду цієї адміністративної справи.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 06.06.2025 у справі №320/6203/23.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи заперечення відповідача, суд робить висновок, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, в якій сформована судова практика, та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом, у зв`язку з чим заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

Враховуючи викладене, заява щодо відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Водночас, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок та 2000,00 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

18.09.26