Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/7088/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/7088/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 :

грошового забезпечення у вигляді щомісячних основних видів (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премія) за листопад 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року;

додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці за лютий 2026 року;

одноразової грошової винагороди відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань за період із 01.10.2025 до 31.12.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

грошове забезпечення у вигляді щомісячних основних видів (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премія) за листопад 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року;

додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці за лютий 2026 року;

одноразову грошову винагороду відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань за період із 01.10.2025 до 31.12.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та отримав поранення під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини. Відповідно до п. 1-1 Постанови КМУ №168 за виконання спеціальних (бойових) дій нараховується додаткова винагорода в розмірі 70 000грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань. Однак, відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено таку винагороду, чим допущено протиправну бездіяльність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7088/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

20.04.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі, оскільки за заявлений період часу позивач не набрав сумарно 30 днів, у відповідності до вимог Постанови КМУ №168, оскільки позивач виконував бойові завдання сумарно в кількості 20 днів, що не передбачає права на отримання одноразової винагороди в розмірі 70 000грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань. З огляду на викладене вважають, що доводи позивача не доведені в повному обсязі в порядку визначеним ч.1 ст. 77 КАС України, де кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

24.04.2026 року ОСОБА_1 подано відзив проти позову, в якому зазначає, що надані відповідачем відомості обліку днів участі у бойових діях або заходах ОСОБА_1 за жовтень 2025 року, листопад 2025 року, грудень 2025 року є неналежними доказами. Та вказані у цих відомостях кількість днів участі у бойових діях спростовуються довідкою про розміри щомісячних нарахувань та фактичної виплати додаткової винагороди.

24.04.2026 року ОСОБА_1 подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 :

грошового забезпечення у вигляді щомісячних основних видів (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премія) за листопад 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року;

додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці за лютий 2026 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

грошове забезпечення у вигляді щомісячних основних видів (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, винагороди, премія) за листопад 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року;

додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці за лютий 2026 року.

Так, ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що . крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

З огляду на викладене суд приймає заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Записами військового квитка серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.10.2025 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 року №751 (по стройовій частині) військовослужбовця військової служби по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 жовтня 2025 року №145-РС на посаду старшого стрільця – вогнеметника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти І механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , вважається таким, що з 05 жовтня 2025 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2025 року № 753 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків до складу сил та засобів військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_5 УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 08 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_1 , старший стрілець – вогнеметник 2 механізоване відділення 1 механізований взвод 1 механізована рота НОМЕР_6 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 23.10.2025 року №769 вважається таким, що вибув: евакуйований з пораненням солдат ОСОБА_1 , що 20 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого скиду ВОГ отримав поранення.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2025 року № 787 вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків після лікування солдат ОСОБА_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 14.12.2025 року №821 вважається таким, що вибув евакуйований з пораненням старший солдат ОСОБА_1 , що отримав поранення 13 грудня 2025 року біля населеного пункту Дробишеве Донецької області під час виконання бойового завдання, внаслідок скиду з БПЛА.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2362/218 від 24.12.2025 року солдат ОСОБА_1 13.12.2025 року одержав ВТ. Проникаюче ВОСП бокової поверхні грудної клітки зліва. Поєднана торако - абдомінальна травма з ушкодженням лівого купола діафрагми, ушкодженням селезінки, заочеревинна гематома, вогнепальне ушкодження лівої нирки. Гемоперитонеум. Лівобічнй дренажований гемопневморакс. ВОП правого передпліччя з вогнепальним переломом нижньої третини правої променевої кістки. ВОСП обличчя, правого плеча, правого стегна. Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. За обставин: поранення отримане під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі н.п. Дробищеве, внаслідок скиду вибухового боєприпасу з ворожого БПЛА на позиції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу одержання військовослужбовцем органів системи Збройних Сил України винагороди за працю (службу) додатково до ст.43 Конституції України деталізовані приписами ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ), а також нормами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Так, згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022р. №168, якою було первісно запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30.000,00грн. та до 100.000,00грн.

Так, у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30.000,00грн. щомісячно є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби у правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди.

Також у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у розмірі понад 30.000,00грн. і до 100.000,00грн. є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби в правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди; 5) особиста та безпосередня участь особи або у бойових діях, або у заходах з національної безпеки, заходах з оборони, заходах з відсічі і стримуванні збройної агресії на території ведення бойових дій (далі за текстом - Заходи); 6) фізичне перебування особи у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії.

Отже, у цілях виплати підвищеної до 100.000,00грн. додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 усі військовослужбовці були розмежовані законодавцем на дві категорії, а саме: 1) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у бойових діях; 2) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у Заходах на території ведення бойових дій.

За одночасної відповідності усім переліченим кваліфікаційним умовам військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи Заходах на території ведення бойових дій.

Тож суд доходить до висновку про те, що за змістом п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 додаткова винагорода у фіксованому розмірі є фактично платежем за специфічні умови проходження особою публічної (військової) служби (виконання громадянином обов`язків публічного службовця за відповідною штатною посадою під час дії правового режиму воєнного стану), а додаткова винагорода у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі є фактично платежем за особистий ризик, пов`язаний із безпосередньою участю громадянина України відповідної категорії у бойових діях або із безпосередньою участю у Заходах на території ведення бойових дій.

Постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 була внесена низка змін, зокрема: в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно були замінені словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; абзац шостий пункту 2 після слів під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану був замінений словами у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; постанову КМУ від 28.02.2022р. №168 було доповнено п.21 такого змісту: 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..

Аналізуючи зміну правових підходів законодавця до визнання умов набуття особою права на додаткову винагороду, суд доходить до переконання про те, що словосполучення "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" стосується виключно такої категорії публічних службовців як - особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, тобто на спірні правовідносини не поширюється.

Звідси слідує, що постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 були внесені зміни до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, однак юридичні наслідки нової запровадженої постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 умови обчислення розміру додаткової винагороди - до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць з огляду на приписи ст.58 Конституції України підлягають поширенню на виключно відносини з оплати часу фактично виконаної служби співробітниками Служби судової охорони, котрі склались не раніше від настання події оприлюднення постанови КМУ від 07.07.2022р. №793 у газеті Урядовий кур`єр від 19.07.2022р. №156, позаяк значно погіршують фінансове становище громадянина.

Постановою КМУ від 20.01.2023р. №43 пункт 21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 був викладений в такій редакції: 21. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень..

У подальшому суспільні відносини з приводу оплати часу публічної служби під час дії правового режиму воєнного стану були регламентовані п.2 Розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану", яким передбачено установити, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX: військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, нараховується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям строкової військової служби щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 6000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; курсантам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 2350 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісячно виплачується додаткова винагорода від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.92 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження з приводу визначення умов, розмірів та порядку виплати військовослужбовцям під час дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди були передані законодавцем у відання Уряду України, а відтак саме Кабінет Міністрів України є компетентним субєктом права стосовно запровадження кваліфікуючих ознак для призначення означеного вище платежу у межах від 30.000,00грн. до 100.000грн.

При цьому, саме приписами п.2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" указано, що підставою для виплати додаткової винагороди є або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення бойових дій; або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах ведення бойових дій, або виконання бойових (спеціальних) завдань.

Тож, за приписами п.2 Розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ сам по собі факт проходження особою військової служби та обіймання штатної військової посади в організаційній структурі військового формування об`єктивно не здатен призвести до виникнення у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди на відміну від первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168.

Постановою КМУ від 09.08.2023р. №836 на подальший розвиток абзаців другого - восьмого п.2 Розділу II Закону України від 28.06.2023р. №3161-IX було викладено у новій редакції п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 (унаслідок чого п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836 став незастосовним відносно правовідносин за участі військовослужбовців Збройних Сил України), а постанова КМУ від 28.02.2022р. №168 була доповнена п.11 та п.12.

Так, п.11 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836 передбачено установити, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.

Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Курсантам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 2350 гривень пропорційно часу перебування на службі (навчанні) в розрахунку на місяць.

Підпунктом 12 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 11, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Як то указано у п.21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836, міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 11 і 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги..

Постановою КМУ від 15.09.2023р. №1001 абзаци 6 і 7 пункту 11 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 були викладені в такій редакції: "Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком.

Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.".

Продовжуючи вирішення спору по суті, суд відзначає, що у розумінні ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ "Про оборону України" бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Отже, за загальним правилом як особливості ведення бойових дій, так і специфіка здійснення Заходів знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із колом функцій та завдань відповідного державного органу, зокрема, конкретним видом Збройних Сил України, конкретним родом сил Збройних Сил України, функціональним призначенням конкретної військової частини Збройних Сил України (або інших військових формувань чи правоохоронних органів).

При цьому, норми самої постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 не містять ані визначення переліку чи змісту бойових дій, ані визначення переліку чи змісту Заходів.

Пунктом 21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 07.07.2022р. №793 було установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Разом із тим, відповідного положення відносно виплати додаткової винагороди, підвищеної до 100.000,00грн. норми постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 станом на календарну дату набрання чинності постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 не містили.

Однак, суд вважає, що з огляду на приписи ст.8 Конституції України дана обставина не може бути визнана перешкодою для видання відповідним суб`єктом права у межах власної управлінської компетенції підзаконного нормативно-розпорядчого акту з приводу переліку та змісту як бойових дій, так і Заходів.

Відносно військовослужбовців Збройних Сил України така конкретизація послідовно у часі відбувалась у спосіб видання Міністром оборони України телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022р. №248/1217, телеграми від 25.03.2022р. №248/1298, Окремого доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.

З огляду на викладене, доводи про відсутність у Міністра оборони України права визначати умови для виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 суд визнає юридично неспроможними, так як підстава для призначення цього платежу була визначена рішенням нормативного характеру Уряду України, а Міністром оборони України у межах власної компетенції цілком правомірно було деталізовано зміст бойових дій та Заходів.

Із змісту п.1 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022р. №248/1217 вбачається можливість виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у розмірі 100.000,00грн. за місяць у розрахунку пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення бойових дій (проведення заходів) та 30.000,00грн. пропорційно у розрахунку на місяць іншим військовослужбовцям Збройних Сил України.

Із змісту п.1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298, п.1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 (далі за текстом - Окреме доручення №912/з/29), п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 випливає, що кваліфікаційна ознака "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" може бути застосована до заявника як військовослужбовця стрілецького підрозділу виключно за критерієм - ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

З наведеного у перелічених вище розпорядчих документах переліку бойових дій випливає, що за загальним правилом найнебезпечніші і найтяжчі умови несення військової служби в умовах запровадженого з 24.02.2022р. правового режиму воєнного стану припадають на випадок захисту Батьківщини військовослужбовцем стрілецького підрозділу, відносно якого кваліфікуючою умовою набуття права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 визначено знаходження на лінії бойового зіткнення, тобто безпосередня участь у вогневих сутичках з ворогом або знаходження під вогнем ворога.

З огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, невід`ємним елементом якого є справедливість, суд доходить до переконання про те, що виплата додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі іншим категоріям військовослужбовців не повинна суперечити, а навпаки - має відповідати саме означеному критерію.

Суд зауважує, що у межах делегованих Урядом України повноважень Міністерством оборони України у наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 та у наказі Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 було чітко та однозначно розмежовано правову категорію - "безпосередня участь у бойових діях" та правову категорію - "безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" (далі за текстом - Заходи) від правової категорії - "виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями)".

При цьому, кваліфікуюча ознака - перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) кореспондує правовій категорії - "безпосередня участь у бойових діях" та правовій категорії - "безпосередня участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", а кваліфікуюча ознака - у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави кореспондує правовій категорії - "виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями)".

Згідно з п.3 Розділу XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

За правилами п.4 Розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд відмічає, що усі перелічені вище розпорядчі акти права Міністра оборони України містять однакові по суті правила підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме вказівки на те, що кола таких документів належать: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З наведених документів слідує, що за правовою природою та призначенням саме лише існування такої речі матеріального світу як бойовий наказ (бойове розпорядження) обєктивно не здатне призвести до виникнення у конкретного військовослужбовця абсолютного права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі, позаяк цей документ є суто письмовою вказівкою військового командира вищого рівня на використання сил, засобів та особового складу військового формування, військової частини, військового підрозділу для виконання окремого бойового завдання, до якого згаданий вище військовослужбовець може бути як залучений, так і не залучений.

Тому суд вважає, що обставина існування бойового наказу (бойового розпорядження) є обовязковою передумовою виникнення у конкретного військовослужбовця названого вище права, але сама по собі обєктивно не здатна призвести до виникнення безумовного права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.

При цьому, суд зауважує, що бойовий наказ (бойове розпорядження) видається не стосовно окремого військовослужбовця, а відносно військового формування (військової частини, військового підрозділу тощо), а відтак, конкретний військовослужбовець не має ані права на вимогу про обтяження субєкта владних повноважень обов`язком видати оригінали бойових наказів (бойових розпоряджень) іншим учасникам суспільних відносин у власних інтересах, ані права на вимогу про вільний документообіг бойових наказів (бойових розпоряджень).

У ході розгляду справи судом зясовано, що ведення журналу бойових дій передбачено наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020р. №363.

Згідно з Інструкцією з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій (затверджена наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020р. №363; далі за текстом - Інструкція №363) журнал бойових дій - звітно-інформаційний документ, що входить до складу бойових документів, в якому відображається підготовка і хід бойових дій.

Пунктом 1 Розділу IV Інструкції №363 передбачено, що журнал бойових дій ведеться, зокрема, у військових частинах з моменту отримання наказу (директиви) про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій.

За змістом п.2 Розділу IV Інструкції №363 ведення журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних документів, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів.

Відповідно до п.4 Розділу IV Інструкції №363 обов`язковими складовими журналу бойових дій є: дата запису; загальна обстановка перед початком операції (бою); бойовий склад та угрупування своїх військ та військ противника; співвідношення сил та засобів; коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам); уточнені рішення та розпорядження, які віддавались командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї; втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).

Отже, за первісним призначенням журнал ведення бойових дій є офіційним письмовим документом про дії військової частини або підрозділу військової частини, а не конкретного військовослужбовця, що між тим з огляду на приписи постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 не створює жодних заборон чи перепон для відображення у згаданому документі детальної інформації про особисту та безпосередню участь кожного військовослужбовця з особового складу підрозділу у виконанні доведеного встановленим порядком бойового наказу (бойового розпорядження).

Відтак, факт наявності записів у журналі бойових дій про участь конкретного підрозділу військової частини у бойових діях також не може бути визнаний достатнім доказом набуття конкретним військовослужбовцем абсолютного права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн.

Тож суд вважає, що обставина існування відповідних записів у журналі ведення бойових дій про факт ведення бойових дій особовим складом військового підрозділу (без конкретизації прізвищ військовослужбовців або іншої достатньої персоналізації) під час виконання бойового наказу (бойового розпорядження) також є обовязковою передумовою виникнення у конкретного військовослужбовця названого вище права, але сама по собі обєктивно не здатна призвести до виникнення безумовного права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.

Таким чином, лише рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного конкретного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за умови одночасної наявності як бойового наказу (бойового розпорядження), так і відповідних записів у журналі ведення бойових дій про факт ведення бойових дій на виконання бойового наказу (бойового розпорядження) у розумінні ст.ст.72-76 КАС України є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом особистої та безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях (але за виключенням випадку існування спору стосовно предмету та змісту бойового завдання, або стосовно предмету та змісту бойової дії, або стосовно місця територіальної дислокації військового підрозділу).

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що лише підтверджені сукупністю документів (а саме: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапортом командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або Заходах) обставини спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.

Розглядаючи справу, суд зважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень субєктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип найбільш сприятливого становища для особи (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Однак, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд доходить до переконання про те, що у межах спірних правовідносин військовослужбовець обєктивно не здатен набути ані легітимних сподівань, ані розумних очікувань на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі чи одноразової винагороди у розмірі 70.000,00грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 виключно на підставі власних документально непідтверджених аргументів про несення військової служби у конкретний проміжок часу в умовах, окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 (тобто у випадку документально непідтвердженого факту особистої та безпосередньої участі у веденні бойових дій).

У разі незгоди із обліком умов несення служби субєктом владних повноважень у вимірі постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 військовослужбовець з огляду на приписи ч.5 ст.44, ч.2 ст.79, ч.4 ст.161 КАС України повинен навести достатньо конкретизовані обставини про власне фізичне місце перебування кожного календарного дня співвідносно з рештою особового складу підрозділу, обставини про суть та характер виконаних у цей період службових завдань тощо.

За відсутності доводів про ці обставини суд позбавлений можливості реалізувати обовязок за ч.4 ст.9 КАС України та витребувати необхідні для вирішення спору по суті докази, окрім обставин: існування бойового наказу (бойового розпорядження); місця дислокації військової частини (військового підрозділу); знаходження військовослужбовця у відпустці, у відрядженні, на навчанні, на лікуванні, у стані тимчасової непрацездатності, у правовому режимі самовільного залишення військової частини; наявності рапортів командира підрозділу про призначення додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі; виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі командиру військового підрозділу, до особового складу якого входить конкретний військовослужбовець.

Також з наведених вище мотивів суд доходить до переконання про те, що у період 24.02.2022р.-31.01.2023р. підставою для виникнення у військовослужбовця Збройних Сил України права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у фіксованому розмірі - 30.000,00грн. пропорційно часу реальної служби є факт проходження військової служби та факт обіймання штатної військової посади в організаційній структурі державного органу із ознаками військового формування.

З 01.02.2023р. підставою для виникнення у військовослужбовця Збройних Сил України права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у фіксованому розмірі - 30.000,00грн. пропорційно часу реальної служби є факт виконання бойових (спеціальних) завдань.

Тож, у період часу 24.02.2022р.-31.01.2023р. виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 була передбачена в обов`язковому фіксованому розмірі 30.000,00грн. у межах кожного календарного місяця за кожен календарний день обіймання військової посади (тобто із розрахунку 30 днів у календарному місяці розмір денної фіксованої виплати складає - 1.000,00грн. до утримання податків (зборів), а із розрахунку 31 день у календарному місці розмір денної фіксованої виплати складає - 967,74грн. до утримання податків (зборів)) до моменту набуття чинності нормами Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 (тобто до 01.02.2023р.).

Після настання моменту набуття чинності нормами Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 (тобто з 01.02.2023р.) набуття військовослужбовцем права на виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у розмірі до 30.000,00грн. була обтяжена такою кваліфікуючою вимогою як виконання бойового (спеціального) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

Натомість, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі незмінно була передбачена виключно у разі особистого та безпосереднього вчинення кожним конкретним військовослужбовцем протягом доби (календарного дня) будь-якого діяння з кола бойових дій під час перебування військового підрозділу на лінії бойового зіткнення з ворогом (у контексті військовослужбовця стрілецького підрозділу Збройних Сил України) (тобто із розрахунку 30 днів у календарному місці розмір денної підвищеної виплати складає - 2.333,33грн. до утримання податків (зборів), а із розрахунку 31 день у календарному місці розмір денної підвищеної виплати складає - 2.258,06грн. до утримання податків (зборів)).

Розв`язуючи даний спір, суд підкреслює усвідомлення змісту ст.3 Конституції України (де указано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), змісту ст.17 Конституції України (відповідно до якої держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей), змісту ст.65 Конституції України (згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України), усіх ризиків для життя та здоров`я людини, спричинених безпосереднім та особистим виконанням громадянином завдання із захисту суверенітету України та територіальної цілісності України.

При цьому, суд вважає, що за правовою природою, характером та змістом вимога військовослужбовця про виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у бажаному розмірі (як фіксованому, так і підвищеному) одночасно означає і не сформульоване текстуально, але існуюче у реальності звинувачення відповідної компетентної військової посадової особи (командира, начальника) у неправильному обліку часу військової служби, у неправильній кваліфікації умов несення військової служби, у неправильному визначенні розміру додаткової винагороди.

Суд підкреслює власне усвідомлення та усвідомлення кожним громадянином України значущості внеску кожного військовослужбовця у захист та оборону Батьківщини у період з 24.02.2022р., але зважає, що за волею законодавця додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі підлягає виплаті не за щоденне виконання завдань повсякденної військової служби, а по суті за професійний ризик несення військової служби в умовах існування щомиттєвої і невідворотної загрози загибелі військовослужбовця у ході бойової дії від дій ворога.

За змістом постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналогічні положення містяться у п.8 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 та у п.9 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.

Випадки, які виключають виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 викладені у п.14 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 та у п.15 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.

У межах спірних правовідносин субєкт владних повноважень не посилався на існування таких випадків відносно заявника.

Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що: 1) з 01.02.2023р. додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. 168 у розмірі - 30.000,00грн. виплачується військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у випадках згідно з п.1 Розділу ХХХІV Порядку №260 з п.1 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. №177/39233) або згідно з п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2023р. за №1705/40761); 2) додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. 168 у підвищеному до - 100.000,00грн. розмірі виплачується військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню особисту участь у бойових діях у районах ведення бойових дій у випадках згідно з п.1 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. №177/39233) або згідно з п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2023р. за №1705/40761); 3) одноразова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. 168 у розмірі - 70.000,00грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань виплачується військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню особисту участь у бойових діях у районах ведення бойових дій під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно у випадках згідно з п.1 Розділу ХХХVІІ Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.05.2024р. №339 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.05.2024р. за №746/42091).

Тож, одноразова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. 168 у розмірі - 70.000,00грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань є однократним разовим видом грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, котрий виплачується понад додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у тому разі, коли конкретний військовослужбовець брав безпосередню особисту участь у бойових діях у районах ведення бойових дій саме на лінії бойового зіткнення з противником на відстані до ротного опорного пункту включно протягом кожного із сумарно обчислених 30 днів.

Доказів про безпосередню особисту участь заявника у бойових зіткненнях з ворогом матеріали справи не містять.

Судом з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАС України не відшукано джерел здобуття таких доказів.

Доказів постійного та безперервного цілодобового знаходження заявника у межах спірних правовідносин саме на лінії зіткнення з противником матеріали справи не містять.

Окремо суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів постійного та безперервного цілодобового знаходження заявника у межах спірних правовідносин саме на лінії зіткнення з противником на відстані до ротного опорного пункту включно протягом кожного із сумарно обчислених 30 днів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна