Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/17612/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/17612/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 27.06.2019 року по 271.11.2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 з 27.06.2019 року по 271.11.2020 року.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року та перебував на всіх видах грошового забезпечення відповідно до займаної посади, військового звання та вислуги років. При цьому, як зазначає позивач, у період проходження військової служби індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась або виплачувалась не в повному обсязі, чим, на його думку, порушено його право на належне грошове забезпечення. Позивач зазначає, що 27.11.2020 року його було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Разом з тим, факт звільнення, на переконання позивача, не припиняє його права на отримання грошових сум, право на які виникло під час проходження військової служби та які не були належним чином нараховані і виплачені. З метою досудового врегулювання спірного питання позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про проведення повного нарахування та виплати належної йому індексації грошового забезпечення за спірний період. Однак, як стверджує позивач, відповідачем відповідного нарахування та виплати не проведено. Обґрунтовуючи право на отримання індексації, позивач посилається на положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, відповідно до яких грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. На думку позивача, невиконання відповідачем обов`язку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року зазначена вище справа розподілена та 24.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: письмовий розрахунок усіх проведених нарахувань із зазначенням: періодів індексації, базового місяця, коефіцієнтів індексації, загальної суми нарахованої індексації. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) виплати (не виплати) індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 з 27.06.2019р. по 27.11.2020р. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.07.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

13.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що на виконання ухвали суду від 29.06.2026 ним вживаються заходи щодо отримання первинних бухгалтерських документів, необхідних для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. Відповідач зазначив, що документи, які містять інформацію щодо розмірів щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та їх складових, відповідно до розпоряджень командувача Національної гвардії України від 06.03.2024 №327/13/3-5125 та від 29.03.2024 №27/1/1/1-7112 передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України. У зв`язку з цим військова частина НОМЕР_1 не є безпосереднім розпорядником карток особового рахунку (карток грошового забезпечення) позивача за 2019-2020 роки. З метою виконання вимог ухвали суду від 29.06.2026 відповідачем 13.07.2026 направлено запит до Центрального архівного відділу Національної гвардії України про надання копій карток особового рахунку позивача за 2019-2020 роки. На момент подання відзиву відповідь на вказаний запит до військової частини не надійшла, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості надати суду витребуваний письмовий розрахунок. Щодо суті заявлених позовних вимог відповідач послався на положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, зазначивши, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до законодавства. При цьому відповідач вказав, що з 01.03.2018 року відбулася зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, у зв`язку з чим березень 2018 року, на його думку, є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідач також зазначив, що позивачу індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась починаючи з грудня 2018 року і до моменту звільнення з військової служби. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано належного доказу порушення порядку нарахування індексації грошового забезпечення, зокрема не надано розрахунку сум індексації за кожний місяць спірного періоду, не зазначено фактично виплачених сум індексації, базового місяця, величини приросту індексу споживчих цін, коефіцієнтів індексації та загального розміру можливої заборгованості. На думку відповідача, встановлення наявності заборгованості з індексації можливе лише після дослідження первинних бухгалтерських документів та проведення відповідного розрахунку. У зв`язку з ненаданням позивачем доказів, які б підтверджували неправильність проведених відповідачем нарахувань, військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги недоведеними та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

22.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшла заява про виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року, в якій відповідач зазначив про виконання вимог суду щодо витребування доказів у справі №160/17612/26. У вказаній заяві відповідач повідомив, що на виконання ухвали суду надав витребувані матеріали та письмові пояснення щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року, а також документи, що підтверджують відповідні нарахування. Відповідач просив суд долучити подані документи до матеріалів справи та вважати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року в частині витребування доказів виконаною у повному обсязі.

28.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.11.2020 року №284 по стройовій частині, позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 27.11.2020 року у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до частини п`ятої пункту 2 підпункту «а» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

Згідно з указаним наказом на момент звільнення позивач проходив військову службу на посаді стрільця 3-го відділення 2-го патрульного взводу 3-ї патрульної роти 4-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 . На день звільнення його вислуга років у календарному обчисленні становила 01 рік 05 місяців 01 день.

Таким чином, у період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому на спірні правовідносини поширюються положення законодавства, якими врегульовано питання грошового забезпечення та його індексації військовослужбовців.

З матеріалів справи також встановлено, що на виконання ухвали суду від 29.06.2026 року відповідачем надано довідку про нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.

Відповідно до вказаної довідки відповідач визначив загальну суму нарахованої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року у розмірі 1790,29 грн. При цьому відповідач зазначив, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є березень 2018 року.

Зокрема, за період з липня 2019 року по травень 2020 року відповідачем здійснено нарахування індексації із застосуванням коефіцієнта 7, а за період з червня по листопад 2020 року - із застосуванням коефіцієнтів 7 та 10,2 відповідно, з урахуванням фактичної кількості днів служби у листопаді 2020 року.

Разом з тим, із наданої відповідачем довідки не вбачається, що визначена сума індексації у розмірі 1790,29 грн була фактично виплачена позивачу. Відповідні відомості щодо проведення виплати зазначеної суми або її складових матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що для підтвердження проведених позивачу нарахувань та виплат відповідач звертався до Центрального архівного відділу Національної гвардії України із запитом про надання копій карток на грошове забезпечення позивача за 2019–2020 роки.

Листом Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 15.07.2026 року №82-1242-2026 відповідачу надано копії карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2019–2020 роки проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснювався розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. Водночас спірним залишається питання щодо правильності проведеного відповідачем розрахунку та фактичної виплати позивачу всіх належних сум індексації, що зумовлює необхідність перевірки судом відповідності такого розрахунку вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи військового управління, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові засади індексації грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають, зокрема, грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До таких доходів належить, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів громадян проводиться у разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотки.

Водночас частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове та інше забезпечення відповідно до умов військової служби.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та інші види грошового забезпечення.

При цьому частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення прямо передбачене законом та не залежить від розсуду органу, який здійснює нарахування і виплату грошового забезпечення.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають, зокрема, грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця є доходом, який відповідно до закону підлягає індексації за наявності визначених законодавством підстав.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 року у справі №380/2553/20 розглядав питання застосування положень Порядку №1078 щодо індексації грошового забезпечення в умовах підвищення посадових окладів. Зазначена правова позиція безпосередньо стосується механізму визначення права на індексацію та наслідків підвищення грошового доходу. Верховний Суд виходив із необхідності застосування приписів пункту 5 Порядку №1078 у їх системному взаємозв`язку з іншими положеннями цього Порядку. Верховний Суд також звернув увагу на правила застосування індексації у разі підвищення посадових окладів.

Отже, саме по собі посилання відповідача на березень 2018 року як на базовий місяць не є достатнім доказом правильності проведеного розрахунку індексації за весь спірний період.

Для встановлення належного розміру індексації необхідним є визначення відповідно до Порядку №1078 величини приросту індексу споживчих цін, розміру доходу, який підлягає індексації, моменту виникнення права на індексацію, а також врахування змін грошового забезпечення позивача у спірному періоді.

Судом встановлено, що відповідачем надано довідку про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року, відповідно до якої загальна сума нарахованої індексації визначена у розмірі 1790,29 грн.

Водночас із зазначеної довідки вбачається, що відповідач здійснював розрахунок індексації із застосуванням коефіцієнта 7 у частині спірного періоду та коефіцієнта 10,2 у липні-жовтні 2020 року, а також визначив березень 2018 року базовим місяцем.

Разом із тим відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували фактичну виплату позивачу визначеної ним суми індексації у розмірі 1790,29 грн.

Більше того, надана відповідачем довідка підтверджує лише факт проведення певного розрахунку, але сама по собі не підтверджує належного виконання відповідачем обов`язку щодо виплати позивачу всіх сум індексації, право на отримання яких виникло у нього протягом проходження військової служби.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

При цьому відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та розпорядником документів щодо проходження позивачем військової служби і нарахування йому грошового забезпечення, мав можливість надати суду первинні бухгалтерські документи, які б у повному обсязі підтверджували здійснення належних нарахувань та фактичну виплату відповідних сум.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Центрального архівного відділу Національної гвардії України для отримання карток на грошове забезпечення позивача за 2019–2020 роки. Листом від 15.07.2026 року №82-1242-2026 Центральний архівний відділ надав відповідачу копії відповідних карток.

Однак надані відповідачем документи не усувають встановлених судом суперечностей щодо повноти та правильності нарахування і виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Суд наголошує, що право на індексацію є державною гарантією підтримання купівельної спроможності грошових доходів та не може бути поставлено в залежність від того, чи здійснив суб`єкт владних повноважень належний розрахунок відповідних сум.

Наведене узгоджується із правовим підходом Верховного Суду, який розглядає індексацію як передбачений законом механізм компенсації знецінення грошових доходів та звертає увагу на необхідність дотримання встановленого Порядком №1078 механізму її обчислення. Зокрема, Верховний Суд окремо визначав правила застосування індексації у разі підвищення посадових окладів у постанові від 24.01.2023 року у справі №380/2553/20.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачу належної суми індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2019 року по 27.11.2020 року, а здійснений відповідачем розрахунок у розмірі 1790,29 грн не може бути визнаний достатнім доказом повного виконання обов`язку щодо індексації грошового забезпечення.

Суд також бере до уваги, що предметом цього спору є не встановлення конкретної суми заборгованості на підставі самостійного розрахунку суду, а перевірка правомірності бездіяльності відповідача щодо належного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір ним сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 27.06.2019 року по 271.11.2020 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 з 27.06.2019 року по 271.11.2020 року.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник