Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/15627/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/15627/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 12 609,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , який має незаявлений до суду податковий борг в сумі 12609,04 грн. з єдиного податку. Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем в установлені законом строки грошових зобов`язань за період з 20.04.2022 по 20.03.2024 по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019, збільшеної за рахунок пені. З урахуванням положень ст.ст.56,57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою відповідачем по терміну оплату нараховані грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. В порядку статті 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу №0001166-1309-0436 від 11.04.2023, яку направлено на податкову адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15627/26; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Копія ухвали суду про відкриття провадження скерована позивачу засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» та доставлена до електронного кабінету (довідка про доставку електронного листа), відповідачу надіслана засобами поштового зв`язку.

13.07.2026 на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала суду, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою місцезнаходження, зазначеної в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 КАС України, враховуючи положення частини першої статті 131 КАС України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали повернуто з незалежних від суду причин, відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.

За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався.

За приписами частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 22.07.2004 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за ідентифікаційним номером 2791002699; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; основний вид господарської діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ) з 30.07.2004.

Відповідно до заяви від 05.03.2019 №28658 ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , перебуває на спрощеній системі оподаткування на другій групі зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із розрахунком, наведеним в позовній заяві, інформаційною довідкою про час виникнення податкового боргу та за даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 12609,04 грн., що виникла:

20.04.2022 у сумі 1300,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.04.2022;

20.08.2023 у сумі 1340,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.08.2023;

21.08.2023 у сумі 349,04грн., нарахованої пені ІКП в порядку ст. 129 ПКУ;

20.09.2023 у сумі 1340,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.09.2023;

20.10.2023 у сумі 1340,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.10.2023;

20.11.2023 у сумі 1340,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.11.2023;

20.12.2023 у сумі 1340,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.12.2023;

20.01.2024 у сумі 1420,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.01.2024;

20.02.2024 у сумі 1420,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.02.2024;

20.03.2024 у сумі 1420,00 грн. за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №28658 від 05.03.2019 через несплату зобов`язань по терміну сплати 20.03.2024.

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0001166-1309-0436 від 11.04.2023 на суму 11700,00 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_2 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику.

Вважаючи, що у відповідача як у платника податків наявна несплачена податкова заборгованість, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59.5 ПК України).

Положенням підпункту 41.1.1. пунктів 41.1, 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ) та за даними інтегрованої картки платника податків має непогашену податкову заборгованість.

Податкова заборгованість, що заявлена до стягнення, виникла за відповідачем внаслідок несплати податкових зобов`язань згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, не сплачених відповідачем по строку оплати на 20.04.2022, 20.08.2023, 20.09.2023, 20.10.2023, 20.11.2023, 20.12.2023, 20.01.2024, 20.02.2024, 20.03.2024, збільшеної за рахунок пені в сумі 349,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не ставить під сумнів правомірність нарахування пені, її розміру, що заявлена контролюючим органом до стягнення.

Суд зазначає, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем правомірності нарахування пені і в окремому судовому процесі, чи пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи.

Відсутні в матеріалах справи і докази оскарження надісланої відповідачу податкової вимоги форми «Ф» №0001166-1309-0436 від 11.04.2023.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 12609,04 грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо його стягнення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів оплати суми податкового боргу також не надано.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, кошти в розмірі 12609,04 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 12609,04 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев`ять гривень 04 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова