Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/5906/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 160/5906/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.

за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С.

за участі:

представника позивача представника відповідача Олюха В.Г. Сліпець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний Дім" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 000/895/32-00-07-13 від 12.12.2025 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що задекларована на рахунок платника у банку у розмірі 3 987 509,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 996 877,25 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 000/896/32-00-07-13 від 12.12.2025 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 327 831,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Олійний Дім» зареєстроване як юридична особа 01.06.2007, основним видом його діяльності є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41). З метою отримання економічної вигоди 03.03.2025 між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва насіння соняшнику № 210/03, на виконання якого позивач прийняв і оплатив насіння соняшнику в загальній кількості 31377,56 ц (3 137,756 т) на загальну суму 83 996 337,06 грн, у тому числі ПДВ 10 315 339,64 грн. Реальність цих операцій, за твердженням позивача, підтверджується належним чином оформленими первинними документами - договором, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними інструкціями, а також податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; усі ці документи надавалися до перевірки і долучені до позовної заяви.

Позивач зазначає, що перед укладенням договору вжив заходів належної обачності: перевірив контрагента за відкритими джерелами (зареєстрований у 2001 році, основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, код КВЕД 01.11, статутний капітал 182 000,00 грн), одержав від нього копії поданих до органів державної статистики звітів - звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року (ф. № 4-сг (річна)), звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році (ф. № 29-сг (річна)) та звіту про реалізацію продукції сільського господарства за 2024 рік (ф. № 21-заг (річна)) разом із квитанціями № 2 про їх прийняття, а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують наявність у контрагента складів, токів і зерносховищ. На час укладення та виконання договору контрагент не був віднесений до ризикових платників податків.

Позивач наполягає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не враховують масив наданих до перевірки документів. Зокрема, розрахунок площі земельних ділянок, необхідної для вирощування реалізованого контрагентом обсягу продукції, наведено без будь-яких обрахунків; загальна площа земельних ділянок контрагента безпідставно зіставляється з потребою у площі саме під соняшник, тоді як соняшник вирощувався на значно менших площах. Показники врожайності контрагента за 2022 і 2024 роки є нижчими за середні показники по Дніпропетровській області, а за 2023 рік перевищують середні лише на 0,1 т/га. Наведена в податковій інформації врожайність за 2023 рік (30,1 ц/га) обрахована виходячи з посівної площі 1 764 га, тоді як за звітністю під соняшник відведено 2 216 га, що відповідає врожайності 23,96 ц/га. Позивач також зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, не покладає на нього обов`язку контролювати контрагентів і не наділяє його повноваженнями податкового контролю, та посилається на принцип індивідуальної відповідальності платника податків і на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання копії відповідної ухвали суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позиція Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зводиться до такого. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача встановлено завищення суми податкового кредиту при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентом за відсутності можливості їх здійснення, а саме через відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару, невстановлення фактичних виробників по ланцюгу придбання товарів та неможливість реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна і обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів. За даними Єдиного реєстру податкових накладних у контрагента за період з 01.09.2024 по 31.05.2025 відсутня закупівля товару за кодом УКТ ЗЕД 120600, а за додатками 4ДФ він не здійснював виплат з ознакою доходу 157, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність придбання соняшнику і в неплатників податку на додану вартість. На підставі загальнодоступних статистичних даних про середню врожайність по Дніпропетровській області відповідач розрахував площу, необхідну для вирощування реалізованого контрагентом обсягу сільськогосподарської продукції, і, зіставивши її з задекларованою площею ріллі, дійшов висновку про систематичну нестачу земельних ділянок і про неможливість накопичення залишків насіння соняшнику. Відповідач також посилається на те, що показники графи 3 звіту за формою № 21-заг не розмежовують продукцію власного виробництва та прийняту на зберігання і не є первинним документом, а контрагент не надав актів інвентаризації, складських карток і реєстрів на підтвердження зберігання соняшнику врожаю 2023 і 2024 років. За сукупністю наведеного відповідач вважає наявними ознаки штучного формування первинних документів, які не відображають фактичних даних, та стверджує про відсутність реального вчинення господарської операції.

Протягом розгляду справи відповідач подав додаткові пояснення від 25.05.2026, в яких повідомив, що зустрічна звірка контрагента не проводилася, а до матеріалів справи долучив податкову інформацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2025 № 3500/7/04-36-07-04-14, та додаткові пояснення від 29.06.2026, в яких повторно виклав обставини перевірки і послався на практику Верховного Суду, яка, на переконання відповідача, підтверджує позицію контролюючого органу у подібних правовідносинах.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача. Учасники справи протягом усього судового розгляду реалізовували свої процесуальні права, надавали докази, письмові пояснення та додаткові пояснення, не обмежуючись позовною заявою і відзивом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» (код ЄДРПОУ 35191360) зареєстроване як юридична особа 01.06.2007, місцезнаходження - пров. Верхній, буд. 15, с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53020. Основним видом діяльності товариства є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41). Позивач є платником податку на додану вартість і здійснює, зокрема, експортну діяльність.

19.06.2025 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2025 року, в якій задекларував від`ємне значення податку на додану вартість, у тому числі суму, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

На підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.06.2025 № 150-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за травень 2025 року. За результатами перевірки складено акт від 11.07.2025 № 495/32-00-07-13/35191360, яким установлено порушення абзацу «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 та статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2025 року на 13 185 395 грн, а внаслідок цього - до порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, завищення бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку, на 6 612 488 грн (абзац «б» пункту 200.4 статті 200 Кодексу) та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 6 572 907 грн (абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Кодексу). Висновки акта стосувалися взаємовідносин позивача з ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» (на суми 6 327 830,67 грн та 3 987 508,97 грн), ТОВ «Миколаївська зерноторгова компанія» (на суму 245 075,68 грн), ТОВ «Агрокомплекс Дніпро» (на суму 980370,57 грн) та ФОП ОСОБА_1 (на суму 1 644 609 грн).

Акт перевірки направлено позивачу 14.07.2025 та отримано ним 16.07.2025. У порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України позивач подав заперечення від 22.07.2025 № 236 (вх. № 6574/6 від 22.07.2025), до яких долучив значний обсяг додаткових документів, зокрема податкову звітність та квитанції контрагентів, платіжні інструкції, договір складського зберігання, договори оренди землі та складу, договір про надання послуг з актом і податковою накладною, довідки про площі посівів та врожайність, відомості про наявні земельні ділянки, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання, податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та звіти органів державної статистики за формами № 21-заг і № 29-сг з квитанціями про їх прийняття. Листом від 23.07.2025 №3202/6/32-00-07-08 позивача повідомлено про місце і час розгляду заперечень.

28.07.2025 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний номер 9220760752), яким зменшив суму бюджетного відшкодування на 2624978,57 грн (за взаємовідносинами з ТОВ «Агрокомплекс Дніпро» на 980370,57 грн та з ФОП ОСОБА_1 на 1 644 608,49 грн) і зменшив суму від`ємного значення на 245 075 грн (за взаємовідносинами з ТОВ «Миколаївська зерноторгова компанія»), зі здійсненням відповідного коригування додатка 1 (реєстраційний номер 9220760750) та додатка 2 (реєстраційний номер 9220760766). Внаслідок цього предметом подальшого спору залишилися виключно взаємовідносини позивача з ТОВ «Агрофірма «Христофорівське».

У зв`язку з наданням додаткових документів разом із запереченнями, на підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.08.2025 № 182-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою дослідження фактів, викладених у запереченні, за результатами якої складено акт від 21.11.2025 № 898/32-00-07-13/35191360. Цим актом установлено порушення абзацу «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 та статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2025 року на 10 315 340 грн, унаслідок чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ, заявлене на рахунок платника у банку, на 3987509 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 6 327 831 грн.

Відповідь на заперечення надано позивачу листом від 05.12.2025 № 5817/6/32-00-07-08.

На підставі висновків акта перевірки від 21.11.2025 № 898/32-00-07-13/35191360 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.12.2025:

№ 000/895/32-00-07-13 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що задекларована на рахунок платника у банку, у розмірі 3 987 509,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 996 877,25 грн;

№ 000/896/32-00-07-13 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 327 831,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення отримано позивачем 05.01.2026. В адміністративному порядку вони були оскаржені до Державної податкової служби України, яка рішенням від 26.02.2026 № 4940/6/99-00-06-01-03-06 залишила податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення; це рішення отримано позивачем 26.02.2026.

Судом встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані позивачем за операціями з придбання насіння соняшнику у ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» (код ЄДРПОУ 31250851) на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва насіння соняшнику № 210/03 від 03.03.2025. Предметом договору є передача продавцем у власність позивача сільськогосподарської продукції власного виробництва - насіння соняшнику. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товарної позиції та загальна вартість за конкретну партію товару зазначаються у видаткових накладних на відпуск продукції; ціна за одиницю товару та загальна вартість зазначаються в накладних і рахунках; розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Позивач сплачує попередню оплату в розмірі 86 відсотків протягом одного банківського дня з моменту надання рахунку на оплату, а остаточний розрахунок здійснює протягом одного банківського дня з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця у присутності представників сторін, якість сировини має відповідати ДСТУ 4694:2006. Поставка здійснюється на умовах складу покупця за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Миру, 135 «В», вивезення продукції з території складу продавця здійснюється автотранспортом продавця. Продавець відпускає товар на підставі довіреності та надає покупцю видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну і договір.

Усього на виконання договору № 210/03 від 03.03.2025 контрагент передав, а позивач прийняв і оплатив насіння соняшнику в загальній кількості 31 377,56 ц (3 137,756 т) на загальну суму 83996 337,06 грн, у тому числі ПДВ 10 315 339,64 грн. Постачання оформлені видатковими накладними № 92 від 16.04.2025, № 93 від 17.04.2025, № 94 від 18.04.2025, №95 від 19.04.2025, № 96 від 21.04.2025, № 98 від 22.04.2025, № 99 від 23.04.2025 та видатковою накладною № 137 від 16.05.2025 і наступними видатковими накладними травня 2025 року, а перевезення товару - товарно-транспортними накладними, складеними до кожної партії у дні відвантаження (у квітні 2025 року - за номерами з 1 по 59, у травні 2025 року - відповідними ТТН, складеними починаючи з 16.05.2025). Розрахунки підтверджені платіжними інструкціями, зокрема платіжною інструкцією № 54 від 28.05.2025 на суму 27119274,30 грн, у тому числі ПДВ 3 330 437,98 грн, за насіння соняшнику згідно з рахунком № 104 від 16.05.2025.

До податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2025 року (рядок 10.3) позивач включив суму ПДВ 6 327 830,67 грн за податковими накладними, складеними ТОВ «Агрофірма «Христофорівське»: № 22 від 16.05.2025 на загальну суму 10693442,25 грн (ПДВ 1 313 229,75 грн, 403 450,00 кг); № 23 від 17.05.2025 на загальну суму 3263825,70 грн (ПДВ 400 820,70 грн, 123 140,00 кг); № 24 від 19.05.2025 на загальну суму 9570160,35 грн (ПДВ 1 175 282,85 грн, 361 070,00 кг); № 25 від 20.05.2025 на загальну суму 10558 531,80 грн (ПДВ 1 296 661,80 грн, 398 360,00 кг); № 26 від 21.05.2025 на загальну суму 8893328,67 грн (ПДВ 1 092 163,17 грн, 335 534,00 кг); № 27 від 22.05.2025 на загальну суму 7423785,45 грн (ПДВ 911 692,95 грн, 280 090,00 кг); № 28 від 23.05.2025 на загальну суму 1123546,95 грн (ПДВ 137 979,45 грн, 42 390,00 кг). Усього за цими податковими накладними придбано насіння соняшнику (код УКТ ЗЕД 120600) у кількості 1 944 034,00 кг на загальну суму 51 526 621,17 грн, у тому числі ПДВ 6 327 830,67 грн. Зазначене відповідає даним додатка 1 до податкової декларації з ПДВ за травень 2025 року. Ще 3 987 508,97 грн ПДВ за операціями з цим самим контрагентом відображено у рядку 16.1 декларації.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції з ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» за договором № 210/03 від 03.03.2025 відображені по рахунку 631; згідно з оборотно-сальдовою відомістю за травень 2025 року сальдо за взаємовідносинами з цим контрагентом станом на 28.05.2025 становило: за дебетом - 0,00 грн, за кредитом - 24407346,87 грн. Придбане насіння соняшнику використовувалося позивачем у власній господарській діяльності з виробництва олії.

Щодо самого контрагента судом встановлено таке. ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» зареєстроване 15.03.2001, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 12.04.2001, має стан платника «0», є платником податку на додану вартість з 07.06.2001 та платником єдиного податку четвертої групи. Основним видом його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11). Середня кількість працівників за 2024 і 2025 роки становить 49 осіб. Вартість основних засобів станом на 31.03.2025 становила 58 821,4 тис. грн, а за фінансовою звітністю станом на 31.12.2024 - 60 361,3 тис. грн, запаси - 209 394,3 тис. грн. Відповідно до повідомлення за формою № 20-ОПП підприємство використовує у своїй діяльності 80 об`єктів оподаткування (офіс, майстерня, два склади, вагова, 69 земельних ділянок, чотири автомобілі, автопричіп, бочка). Площа земельних ділянок за податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи становила: у 2022 році - 5 188,59 га, у 2023 році - 5 272,06 га, у 2024 році - 5 309,56 га, у 2025 році - 5 316,22 га. Документальні перевірки цього платника за період з січня 2023 року по травень 2025 року не проводилися.

За даними статистичної звітності контрагента: у 2022 році під соняшник відведено 2010,27 га та зібрано 31 620,00 ц (3 162,00 т), що відповідає врожайності 1,57 т/га; у 2023 році під соняшник відведено 2 216,00 га та зібрано 53 106,20 ц (5 310,62 т), що відповідає врожайності 2,39 т/га; у 2024 році під соняшник відведено 3 146,00 га та зібрано 48 000,00 ц (4 800,00 т), що відповідає врожайності 1,526 т/га. За звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року (ф. № 4-сг (річна)) задекларовано сільськогосподарські угіддя (рілля) 5 280,93 га. За звітами про реалізацію продукції сільського господарства (ф. № 21-заг) кількість насіння соняшнику в наявності безпосередньо у підприємства становила: станом на 01.09.2024 - 41 613 ц (4 161,3 т), станом на 01.01.2025 - 82 960 ц (8 296,0 т), станом на 01.06.2025 - 16 169 ц (1 616,9 т). За даними бухгалтерського рахунку 271 «Продукція сільськогосподарського виробництва» станом на 01.04.2025 у контрагента обліковувався соняшник урожаю 2023 року в кількості 3 274,923 т вартістю 34 360 962,48 грн та соняшник урожаю 2024 року в кількості 4 800 т вартістю 65403710,56 грн.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.09.2024 по 31.05.2025 ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» реалізувало товар за кодом УКТ ЗЕД 120600 «Насіння соняшнику» у загальній кількості 7 344,41 т, у тому числі у 2024 році на адресу ТОВ «АОИЛ» - 665,3 т, у 2025 році на адресу ДП з ІІ «Сантрейд» - 1 043,48 т та у 2025 році на адресу позивача - 5 635,63 т; закупівля товару за цим кодом УКТ ЗЕД у зазначений період відсутня. Контрагент здійснює реалізацію таких сільськогосподарських культур, як насіння соняшнику, пшениця, ячмінь, ріпак, які вирощуються на задекларованих земельних ділянках - ріллі.

З метою дослідження фактів, викладених у запереченні позивача, відповідач направив до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області запит від 02.09.2025 №2478/7/32-00-07-07 на проведення зустрічної звірки або отримання податкової інформації щодо контрагента. Зустрічна звірка не проводилася; листом від 30.10.2025 №3500/7/04-36-07-04-14 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало податкову інформацію, з якої, зокрема, вбачається, що на запит цього органу ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» листом від 10.10.2025 № 10/10/2025-1 надало документи з питань взаємовідносин з позивачем за період з 01.04.2025 по 31.05.2025, копії яких були передані відповідачу. У цьому ж листі зазначено, що за звітом за 2023 рік підприємством засіяно соняшником 1 764 га та зібрано 53106,20 ц, що відповідає врожайності 30,1 ц/га, тоді як за даними про врожайність окремих сільськогосподарських культур по підприємствах Дніпропетровської області (Криворізький район) у 2023 році соняшник становив 20,6 ц з 1 га зібраної площі, а за звітом за 2024 рік засіяно 3 146 га та зібрано 48 000 ц, що відповідає врожайності 15,26 ц/га, при показнику по Криворізькому району 13,7 ц з 1 га зібраної площі.

Підставою для висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій стало те, що, за твердженням відповідача, на підставі загальнодоступних статистичних даних про середню врожайність по Дніпропетровській області розраховано, що для вирощування обсягів сільськогосподарської продукції, реалізованої ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» періоду врожайності 2024 року (по період 31.05.2025), необхідна площа становить 6 217,23 га, тоді як фактична площа ріллі підприємства - 5 309,56 га; з урахуванням обсягів закупівлі сільськогосподарської продукції періоду врожайності 2024 року в загальній кількості 351 т (що, за розрахунком відповідача, відповідає 97,77 га) фактична нестача площі земельних ділянок становить 809,9 га, або приблизно 13 відсотків від необхідної площі. Аналогічно відповідач визначив, що для реалізації обсягів продукції періоду врожайності 2022 року підприємству необхідно було мати 7 727,08 га земельних ділянок при задекларованих 5 188,59 га (з урахуванням закупівлі 31,8 т, що, за розрахунком відповідача, відповідає 11,7 га, нестача становить 2 526,79 га, або приблизно 33 відсотки), а для обсягу продукції періоду врожайності 2023 року необхідна площа становила 5 023,29 га при наявних 5 272,06 га, що відповідач визнав достатнім для забезпечення обсягів реалізації, але недостатнім для накопичення залишків продукції.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 цього Кодексу для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Абзацом третім цього ж пункту визначено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 цього Кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін; у податковій накладній зазначаються в окремих рядках визначені цим пунктом обов`язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 цього Закону встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що правовими наслідками для цілей оподаткування податком на додану вартість наділені лише ті господарські операції, які фактично відбулися, а право платника на податковий кредит виникає за наявності двох умов: фактичного здійснення операції з придбання товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та підтвердження такої операції належно оформленими первинними документами і податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом установлено, що обидві ці умови позивачем дотримано. Реальність придбання насіння соняшнику підтверджується сукупністю доказів: договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва насіння соняшнику № 210/03 від 03.03.2025, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення кожної партії товару, рахунками на оплату, платіжними інструкціями про фактичне перерахування коштів, даними бухгалтерського обліку позивача за рахунком 631 та податковими накладними, складеними продавцем і зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. Придбаний товар відповідає основному виду діяльності позивача - виробництву олії, тобто операції мали очевидну ділову мету та економічний зміст. Названі документи за формою і змістом відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.1 Положення № 88, містять усі обов`язкові реквізити, дають змогу ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, а отже є первинними документами у розумінні наведених норм і підставою для формування показників податкового обліку в силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Ці докази (в додатку до позовної заяви), надані позивачем і наявні в матеріалах справи. Суд зазначає, що жоден із них не спростований контролюючим органом і жодному з них в акті перевірки не надано оцінки з точки зору дефектності форми чи змісту. Акт перевірки не містить висновку про невідповідність договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, платіжних інструкцій або податкових накладних вимогам законодавства, про відсутність у них обов`язкових реквізитів, про підписання їх неуповноваженими особами чи про недостовірність відображених у них відомостей. Факт надання позивачем до перевірки повного пакета підтверджуючих первинних документів і факт складення та реєстрації податкових накладних контролюючий орган не заперечує та прямо зафіксував в акті перевірки.

Натомість підставою донарахування грошових зобов`язань позивачу стало не дослідження цих доказів у ході перевірки, а власне тлумачення контролюючого органу про неможливість придбання позивачем певної кількості насіння соняшнику в іншого суб`єкта господарювання (виробника), здобуте шляхом математичних обрахунків загальнодоступних статистичних даних. Тобто податкові повідомлення-рішення винесено на адресу позивача за рахунок статистичних даних щодо іншої особи - його контрагента. Суд вважає такий підхід помилковим з огляду на таке.

Метод, застосований контролюючим органом, полягає в тому, що обсяг сільськогосподарської продукції, реалізованої контрагентом позивача за відповідний період врожайності, ділиться на середню статистичну врожайність, і в такий спосіб визначається «необхідна площа» земельних ділянок, яка далі зіставляється з площею ріллі, задекларованою контрагентом у податковій звітності; різниця між ними (з поправкою на обсяги закупівлі продукції, також переведені в гектари) кваліфікується як «нестача площі», а «нестача площі» - як доказ неможливості вирощування продукції і, як наслідок, нереальності операції з її постачання позивачеві.

Передусім суд зазначає, що цей розрахунок не відтворюється з матеріалів справи. Ані акт перевірки від 21.11.2025 № 898/32-00-07-13/35191360 з додатками, ані відзив, ані додаткові пояснення відповідача не розкривають ані складників показника «обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції» (за актом перевірки контрагент реалізує насіння соняшнику, пшеницю, ячмінь і ріпак, проте обсяги реалізації кожної з цих культур не наведені), ані конкретних коефіцієнтів врожайності, застосованих до кожної культури, ані самого арифметичного обрахунку. Наведено лише кінцевий результат.

Перевірка цього результату судом за тими показниками, які в матеріалах справи є, лише підтверджує його невідтворюваність. Так, за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагент реалізував за період з 01.09.2024 по 31.05.2025 насіння соняшнику в кількості 7344,41 т. Поділ цього обсягу на середню врожайність соняшнику по підприємствах Дніпропетровської області за 2024 рік (1,85 т/га) дає близько 3 970 га, а поділ на показник врожайності по Криворізькому району за 2024 рік (13,7 ц з 1 га, тобто 1,37 т/га), покладений в основу податкової інформації від 30.10.2025 № 3500/7/04-36-07-04-14, дає близько 5 361 га. Жоден із цих результатів не дорівнює визначеній контролюючим органом «необхідній площі» 6 217,23 га. Так само не розкрито коефіцієнтів, за якими обсяги закупівлі продукції переводилися в гектари: 351 т відповідно до розрахунку відповідача «відповідає» 97,77 га (тобто 3,59 т/га), тоді як 31,8 т «відповідає» 11,7 га (тобто 2,72 т/га); з чого походить кожен із цих коефіцієнтів і чому вони різні, з документів не вбачається.

Уже сама неможливість відтворити розрахунок, покладений в основу висновку про порушення, свідчить про необґрунтованість такого висновку. Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що воно прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення, і що мотиви, з яких воно прийняте, є перевірюваними. Розрахунок, складники й методика якого платнику податків не розкриті, позбавляє його можливості спростувати цей розрахунок по суті, а суд - можливості перевірити його правильність.

По суті ж застосований контролюючим органом метод є помилковим тлумаченням значення статистичних показників. Середня врожайність сільськогосподарської культури, яку поширює орган державної статистики, є усередненою величиною, обчисленою по сукупності господарств відповідної території. Вона не є ані нормативом, ані гранично можливим показником для окремо взятого господарства і за самою своєю природою передбачає відхилення в обидва боки: одні господарства мають врожайність вищу за середню, інші - нижчу, інакше середня величина не була б середньою. Фактична врожайність конкретного поля залежить від сорту та якості висіяного насіння, попередника в сівозміні, застосованої агротехніки, системи живлення та захисту рослин, наявності зрошення, строків сівби і збирання, ґрунтових умов та погодних умов конкретної місцевості у конкретному році. Жоден із цих чинників середньою статистичною величиною не враховується. Тому висновок про те, що господарство не могло виростити задекларований ним обсяг продукції, не може бути зроблений лише з того, що поділ цього обсягу на середню статистичну врожайність дає площу, більшу за задекларовану.

Крім того, за даними бухгалтерського рахунку 271 станом на 01.04.2025, тобто безпосередньо перед спірними постачаннями, у контрагента обліковувався соняшник урожаю 2023 року в кількості 3274,923 т та соняшник урожаю 2024 року в кількості 4800 т, чого достатньо для здійснення постачань на користь позивача в кількості 3 137,756 т.

Наведене свідчить, що висновок контролюючого органу про неможливість здійснення спірних господарських операцій ґрунтується не на дослідженні первинних документів позивача та не на встановлених фактичних обставинах, а на арифметичних обрахунках усереднених статистичних даних, які не є доказом нереальності конкретної господарської операції. Податкова інформація, отримана контролюючим органом, не має преюдиціального значення та не є документом, що спростовує первинні документи платника; жодного дефекту первинних документів позивача перевіркою не встановлено.

Окремо суд зазначає таке. Усі обставини, покладені відповідачем в основу висновку про нереальність операцій, стосуються не позивача, а його контрагента - ТОВ «Агрофірма «Христофорівське»: відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних даних про закупівлю контрагентом соняшнику, неподання контрагентом виплат з ознакою доходу 157, ненадання контрагентом на запит контролюючого органу актів інвентаризації, складських карток та реєстрів, а також обрахована контролюючим органом невідповідність задекларованих контрагентом площ обсягам реалізованої ним продукції. Жодна з цих обставин не характеризує поведінку позивача.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Цей конституційний принцип є визначальним і для податкових правовідносин. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов`язує платника податків вести облік на підставі власних первинних документів, які фіксують здійснені ним господарські операції, і не ставить правильність такого обліку в залежність від змісту звітності інших осіб. Так само пункт 198.6 статті 198 та пункт 201.10 статті 201 цього Кодексу пов`язують право покупця на податковий кредит із фактом складення та реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, прямо визначаючи, що зареєстрована податкова накладна є для покупця достатньою підставою для нарахування сум податку і не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податковий кодекс України не покладає на платника податків обов`язку контролювати дотримання податкової дисципліни його контрагентами, перевіряти правильність ведення ними бухгалтерського обліку, повноту та достовірність поданої ними податкової та статистичної звітності, наявність у них первинних документів складського обліку чи достатність у них земельних ділянок. Повноваження з податкового контролю відповідно до статті 20 та пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу належать виключно контролюючим органам; платник податків такими повноваженнями не наділений і об`єктивно не має доступу до відповідної інформації. Отже, покладення на позивача негативних наслідків через обставини, що виникли у сфері діяльності іншої особи і перебувають поза межами його контролю, суперечить принципу індивідуальної юридичної відповідальності.

При цьому матеріали справи не містять доказів обізнаності позивача про будь-які порушення з боку контрагента чи узгодженості їхніх дій, спрямованої на отримання необґрунтованої податкової вигоди; таких обставин контролюючий орган не встановлював і не доводив. Навпаки, судом установлено, що позивач перед укладенням договору вжив доступних йому заходів обачності, а контрагент на час укладення та виконання договору не мав статусу ризикового платника податків, був зареєстрований платником податку на додану вартість, мав основний вид діяльності, що відповідає предмету договору, значний обсяг основних засобів, 49 найманих працівників, 80 об`єктів оподаткування за формою № 20-ОПП, у тому числі склади, вагову та 69 земельних ділянок, а складені ним податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто пройшли контроль самого контролюючого органу.

Суд також бере до уваги, що документальні перевірки контрагента за період з січня 2023 року по травень 2025 року не проводилися, зустрічна звірка з ним не здійснювалася, а висновок про нереальність операцій зроблено без установлення відповідних обставин у передбаченому законом порядку.

Не може бути підставою для протилежного висновку й посилання контролюючого органу на те, що показники графи 3 звіту за формою № 21-заг не розмежовують продукцію власного виробництва та прийняту на зберігання. Ця обставина стосується змісту статистичної звітності іншої особи і жодним чином не спростовує первинних документів позивача про фактичне отримання та оплату товару.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за операціями з придбання насіння соняшнику у ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» та правомірно визначив показники бюджетного відшкодування і від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2025 року, а висновки акта перевірки від 21.11.2025 № 898/32-00-07-13/35191360 є безпідставними. Відтак прийняті на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення від 12.12.2025 № 000/895/32-00-07-13 та № 000/896/32-00-07-13 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 33 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1676 від 09.03.2026. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 243-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000/895/32-00-07-13 та №000/896/32-00-07-13 від 12.12.2025, що винесені Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний Дім" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати в розмірі 33280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Єфанова