Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/16077/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/16077/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, №0401050625 від 06.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 , у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до заяви від 27.04.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 27.04.2026 року переведення ОСОБА_1 , з призначеної їй пенсії за віком, на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до заяви від 27.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставні дії Головного управління Пенсійного фонду України при відмові у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника за наявності всіх необхідних належних документів для такого переведення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі №160/16077/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, не надало.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 15.06.2026 ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В період з 14.08.2026 по 04.09.2026 суддя знаходилась у щорічній відпустці, і на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 №264.

Ухвалою суду від 14.09.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи з 07.09.2026 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з військовим пенсіонером ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 07.07.1993.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.10.2025 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після смерті чоловіка позивач 27.04.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення її на пенсію у разі втрати годувальника, до якої були додані копії наступних документів: паспорт, витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, РНОКПП, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про смерть чоловіка, акт обстеження домогосподарства, довідка з реквізитами банку.

Рішенням від 06.05.2026 №0401050625 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії у різі втрати годувальника відповідно до Закону №2262, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісті військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Наданий акт обстеження домогосподарства від 23.04.2026 не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з відповідним позовом звернулася до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі врегульовані Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення оіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262-ХІІ).

За змістом ч. 3ст. 1 Закону №2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Положеннями ст. 29 Закону №2262-ХІІ встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (п. б ч. 4 ст. 30 Закону №2262-ХІІ ).

Питання строків призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII врегульовано статтею 50 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин 2 вказаної статті пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначаються членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Щодо позицію відповідача, що позивачем не надано документу про спільне проживання з годувальником, а акт обстеження домогосподарства від 23.04.2026 не відповідає вимогам Порядку №3-1, суд виходить з наступного.

Абзацами 1 і 2 ч. 2 , ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (зі змінами; далі Порядок № 3-1), визначено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Підпунктом 5 пункту 3 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу.

Підпунктом І п.13 розділу ІІ Порядку №3-1 перебачено, що за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші

документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

При цьому, вказаним Порядком не визначено конкретну форму документа, що підтверджує факт спільного проживання члена сім`ї з годувальником.

Факт перебування позивача в шлюбних відносинах з померлим, підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, копія якого наявна у матеріалах справи.

З метою підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивачем до заяви було додано акт обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якого мешканці зазначеного будинку з квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали сумісно сім`єю за адресою АДРЕСА_1 з 01.08.2023 та до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до дати смерті ОСОБА_2 ).

Підписи мешканців підтверджені підписом начальника ОД Соборного та Індустріального районів КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР та скріплені печаткою підприємства.

Суд вважає необхідним також зазначити, що різне місце реєстрації проживання чоловіка і жінки не свідчить беззаперечно про їх окреме проживання.

Таким чином, відмовляючи позивачі у переведенні на пенсію по втраті годувальника, відповідач невірно застосував вказані норми щодо визначення переліку документів, які засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації, а відтак, не свідчить про відсутність факту проживання однією сім`єю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач та її померлий чоловік мали фактичне місце проживання за однією адресою, а наявність реєстрації місця проживання позивача за іншою адресою не може беззаперечно свідчити про те, що вона не могла проживати сім`єю разом зі своїм чоловіком за однією адресою.

Суд враховує, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не містить жодних конкретних зауважень до наданого позивачем акту обстеження домогосподарства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача.

Інших підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію в разі втрати годувальником Головним управлінням Пенсійного фонду у рішенні також не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність свого рішення, у зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією..№ 2.700945613.1 від 08.06.2026

Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 грн

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, №0401050625 від 06.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 , у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до заяви від 27.04.2026 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 27.04.2026 року переведення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), з призначеної їй пенсії за віком, на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до заяви від 27.04.2026 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона