Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/13979/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/13979/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо його статусу, а саме замість зазначеного "потребує проходження ІНФОРМАЦІЯ_2 " змінити на "На обліку. Військовозобов`язаний. Солдат будівельних робіт, робітник підсобний";

- зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо його статусу, а саме замість зазначеного "потребує проходження базової загальновійськової підготовки. Солдат резерву" змінити на "На обліку. Військовозобов`язаний. Солдат будівельних робіт, робітник підсобний".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у позивача електронному військово-обліковому документі міститься інформація "потребує проходження базової загальновійськової підготовки. Солдат резерву", яка, на його думку, не відповідає фактичним обставинам та положенням законодавства про військовий обов`язок і військову службу. Позивач вважає, що статус "солдат резерву" є некоректним, оскільки він не проходив військової служби та не має військово-облікової спеціальності, у зв`язку з чим відповідні відомості підлягають виправленню. Позивач посилається на положення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та постанови КМУ від 16.05.2024 № 559, якими визначено порядок ведення та актуалізації відомостей Реєстру, а також право військовозобов`язаного звертатися із заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо себе. Зазначає, що відповідач як орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечувати його ведення та актуалізацію, однак відповідних змін до відомостей щодо позивача не внесено. У зв`язку з чим, позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов`язати останнього внести до Реєстру відповідні зміни, зазначивши статус "На обліку. Військовозобов`язаний. Солдат будівельних робіт, робітник підсобний".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27.04.2016 року, будучи взятим на облік у зв`язку з досягненням 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. У Реєстрі зазначено військове звання позивача - "солдат", ВОС - 999, код ВОС - 097А, а у графі "Найменування посади та ВОС" міститься запис "Солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки". Відомості про проходження позивачем військової служби відсутні. Так, відображення у військово-облікових даних інформації про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки відповідає вимогам законодавства. При цьому позивачем не надано інформації про проходження ним раніше військової служби або про наявність підстав для звільнення від проходження відповідної підготовки. Крім того, позивач помилково ототожнює військове звання "солдат" із найменуванням ВОС "Солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки". На думку відповідача, код ВОС 999097 є технічним кодом, що застосовується до військовозобов`язаних, які не проходили військової служби та не мають набутої військово-облікової спеціальності, а присвоєння військового звання та визначення ВОС регулюються різними нормативно-правовими актами. З огляду на викладене відповідач вважає відсутніми правові підстави для внесення змін до військово-облікових даних позивача та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 27.04.2016 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо позивача зазначено військове звання "солдат", ВОС - 999, код ВОС - 097А. У графі "Найменування посади та ВОС" міститься запис: "Солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки". Водночас у графі "Проходження військової служби" записи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2026 року відповідачем надано відповідь на адвокатський запит, у якій повідомлено про відсутність відомостей щодо проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях, а також зазначено, що відображення у його військово-облікових даних інформації про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки відповідає вимогам законодавства.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII), а тому, вирішуючи спір, суд керується такими нормами.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абзацом третім частини десятої статті 1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону №1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.39 Закону № 2232-ХII громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.09.2020 за №927/35210, затверджено, зокрема, Перелік військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Цей наказ прийнято відповідно до статей 5 та 6 Закону №2232-XII з метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Суд застосовує цей акт як такий, що прийнятий уповноваженим органом у межах його компетенції, зареєстрований у Міністерстві юстиції України та є чинним.

У розділі 10.14 "Без військової підготовки" зазначеного Переліку під номером військово-облікової спеціальності 999 наведено її найменування - "Потребує проходження базової загальновійськової підготовки".

Тим самим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317 затверджено також Перелік штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад. Цей Перелік має графи "№з/п", "код посади", "найменування посади", "найменування" та "код" штатного військового звання, "кодове (цифрове) позначення ВОС, посади" і "тарифний розряд". У позиції за № 688 цього Переліку зазначено: код посади - 097; найменування посади - "Солдат резерву"; у графі кодового (цифрового) позначення ВОС, посади - "Усі ВОС". Графи "найменування" та "код" штатного військового звання щодо цієї позиції не заповнені.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд насамперед з`ясовує зміст та правову природу запису, який позивач просить визнати протиправним та вилучити.

З витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, поданого відповідачем, суд встановив, що спірний текст не є окремим самостійним записом чи резолюцією органу військового обліку, а є найменуванням військово-облікової спеціальності позивача та найменуванням її коду: "ВОС: [999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки" і "Код ВОС: [097] Солдат резерву". У військово-обліковому документі, сформованому 07.04.2026, ці найменування відображені разом з цифровим позначенням військово-облікової спеціальності 999097.

Отже, спірний запис є військово-обліковою ознакою, яка фіксує відсутність у позивача здобутої військово-облікової спеціальності, а не рішенням відповідача про направлення його для проходження базової загальновійськової підготовки.

Суд наголошує, що словосполучення "Солдат резерву" у цьому записі не є військовим званням позивача. За позицією №688 Переліку штатних посад, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, "Солдат резерву" - це найменування штатної посади з кодом посади 097, яка застосовується до всіх військово-облікових спеціальностей ("Усі ВОС") та щодо якої графи найменування та коду штатного військового звання взагалі не заповнені. Військове ж звання позивача і у витягу з Реєстру, і у військово-обліковому документі зазначено окремою графою - "Солдат".

Окремо суд звертає увагу, що словосполучення "Потребує проходження базової загальновійськової підготовки" не є текстом, який відповідач склав на власний розсуд: воно дослівно відтворює найменування військово-облікової спеціальності 999 за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317. Цю спеціальність віднесено в Переліку до розділу 10.14 "Без військової підготовки", тобто вона позначає саме відсутність у особи військової підготовки, а не покладає на неї обов`язок таку підготовку пройти.

Не є самостійним формулюванням відповідача і словосполучення "Солдат резерву": воно відтворює найменування штатної посади з кодом 097 за Переліком штатних посад, затвердженим тим самим наказом.

Отже, шестизначне позначення 999097 складається з номера військово-облікової спеціальності 999 та коду посади 097, і обидві його складові визначені нормативно-правовим актом, а не розсудом відповідача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проходження позивачем військової служби, здобуття ним військово-облікової спеціальності під час її проходження або проходження ним базової загальновійськової підготовки.

Отже, належність особи до запасу другої категорії законодавець пов`язує, зокрема, з відсутністю здобутої військово-облікової спеціальності у особи, яка не проходила військової служби.

Так, позивач військової служби не проходив, що підтверджується відсутністю відповідних записів у графі "Проходження військової служби" його облікової картки. Водночас у відомостях Єдиного державного реєстру щодо нього зазначено ВОС 999 та код ВОС 097А, а у графі "Найменування посади та ВОС" міститься запис "Солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки".

Таким чином, зазначений запис за своїм змістом свідчить про відсутність у позивача набутої військово-облікової спеціальності та необхідність її здобуття у встановленому законом порядку, а не про проходження ним військової служби чи набуття відповідної військово-облікової спеціальності.

Саме таку облікову ознаку для осіб без військової підготовки і передбачає розділ 10.14 Переліку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Суд враховує, що станом на 23.08.2025 у військово-облікових документах позивача зазначалась військово-облікова спеціальність 956647 "Солдат".

Водночас за частиною третьою статті 27 Закону №2232-XII військово-облікову спеціальність військовозобов`язаний здобуває під час проходження військової служби, а доказів проходження позивачем військової служби матеріали справи не містять.

За таких обставин зміна відомостей про військово-облікову спеціальність позивача сама по собі не свідчить про недостовірність нових облікових даних, а останній вимог щодо відновлення попередньої військово-облікової спеціальності у цій справі не заявляв.

Перевіряючи, чи покладає спірний запис на позивача обов`язок пройти базову загальновійськову підготовку, суд зазначає наступне.

Закон №2232-XII та Порядок №734 не пов`язують виникнення обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку з наявністю відповідного запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Матеріали справи не містять списку закладу вищої освіти, повістки, виклику чи направлення відповідача, якими позивача було б направлено для проходження базової загальновійськової підготовки. Позивач на такі документи не посилається та їх існування не стверджує.

Отже, спірний запис не створює для позивача юридичного обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку, не є підставою для його направлення на таку підготовку та не тягне для нього інших правових наслідків.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.64 постанови від 18.06.2026 у справі №990/88/26 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Приписи статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України, які гарантують і передбачають право на судовий захист і можливість звернення до суду за захистом порушеного права, вимагають воднораз, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, а не ілюзорним, має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення".

Велика Палата Верховного Суду у п.65 цієї постанови вказала: "Відтак звернення до адміністративного суду за захистом "порушеного права" у сфері публічно-правових відносин передбачає спочатку реальне його ["права"] існування (тобто яке випливає з нормативно-правового регулювання; яке можна довести), відтак - реальне його [права] порушення з боку суб`єкта владних повноважень; таким, що спричиняє настання юридичних наслідків безпосередньо для особи, яка звертається до суду".

Крім цього, у п.53 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: "...захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах".

У п.103 постанови від 18.09.2025 у справі №990/257/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Отже, судовому захисту підлягає порушене право і таке порушення має бути обґрунтованим, а порушене право - реальним. Це означає, що праву позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу кореспондує обов`язок (у разі звернення до суду) обґрунтувати, у чому полягає порушене право і яким чином таке право має бути захищене (відновлене)".

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки вони сформульовані щодо умов, за яких особа має право на судовий захист від дій та рішень суб`єкта владних повноважень, тобто щодо питання, яке є визначальним і в цій справі.

Суд не встановив порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки право не проходити базову загальновійськову підготовку спірним записом не порушено: цей запис такого обов`язку не створює, а відомостей про направлення позивача на таку підготовку матеріали справи не містять.

Ведення військового обліку та внесення відомостей до Реєстру не передбачають можливості діяти на власний розсуд, оскільки склад військово-облікових даних і порядок їх ведення визначені законом та актами Кабінету Міністрів України, а номери і найменування військово-облікових спеціальностей Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Водночас визначення військово-облікової спеціальності не залежить від волевиявлення особи, яка перебуває на військовому обліку, а тому сама по собі незгода позивача із визначеною йому ВОС не є підставою для її зміни за відсутності передбачених законодавством підстав.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується витягом із Реєстру, згідно з яким підкартотекою його обліку є "бронювання".

Однак зазначена обставина не входить до предмета доказування у цій справі та не впливає на вирішення спору по суті.

Разом із відзивом відповідач подав витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача, на підставі якого суд установив зміст і правову природу спірного запису. Відповідач також навів нормативно-правові підстави ведення військового обліку.

Водночас, обставини, покладені судом в основу висновку про відповідність спірної облікової ознаки фактичним даним, а саме не проходження позивачем військової служби та відсутність у нього здобутої військово-облікової спеціальності, визнаються самим позивачем та сторонами не оспорюються.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок доказування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач вчинив дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки ведення персонально-якісного обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки частиною першою статті 34 Закону №2232-XII, а найменування військово-облікової спеціальності відповідач відтворив за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до військово-облікових даних позивача протиправною не є, оскільки спірні відомості відповідають даним, що містяться в нормативно визначених переліках, та фактичним обставинам щодо непроходження позивачем військової служби.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до військово-облікових даних позивача є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною.

У п.170 постанови від 18.12.2025 у справі №990/216/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне, а не ілюзорне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень".

Оскільки суд не встановив протиправності дій відповідача та порушення прав позивача, похідна позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма