Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/3844/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3844/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 лютого 2026 року №033050013220 про відмову у призначенні пенсії за віком за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII), та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з дня звернення (09 лютого 2026 року).

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 09 лютого 2026 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 16 лютого 2026 року рішенням №033050013220 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. До спеціального стажу не враховано період роботи з 10 жовтня 2007 року по 11 жовтня 2017 року, оскільки відсутня інформація до якого рівня акредитації відноситься заклад освіти та відсутня підстава переведення на посаду практичного психолога.

Із такими рішеннями позивач не погоджується та зазначила, що на день звернення за призначенням пенсії у неї наявний спеціальний стаж більше 25 років, що відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «е» статті 55 Закону 55 №1788-XII в редакції до внесення змін внесеними Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон №213-VIII), Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №911-VIII). Також зауважила, що Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.

Вказала, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, робота на посаді практичний психолог віднесена до розділу «Освіта», а враховуючи, що посадові обов`язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювались, то робота на посаді психолога є підставою для зарахування вказаного періоду до стажу педагогічної роботи практичного психолога. Також зауважила, що медичні заклади в Україні є закладами фахової передвищої освіти (раніше І-ІІ рівень акредитації), які готують фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр» та відповідно до довідки Міністерства освіти і науки України Комунальний вищий навчальний заклад «Ковельський медичний коледж» Волинської обласної ради має перший рівень акредитації вищого навчального закладу.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Валюха В.М. від 01 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.23-24). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 09 лютого 2026 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII. Рішенням від 16 лютого 2026 року №033050013220 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку відсутністю необхідного спеціального стажу. Так, право на пенсію за вислугу років мають особи після досягнення віку встановленого статтею 55 Закону №1788-XII, та які станом на 10 жовтня 2017 року мають необхідний стаж роботи за спеціальністю не менше 26 років 06 місяців. Страховий стаж позивача становить 39 років 06 місяців 05 днів, а спеціальний – 09 років 01 місяць 00 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до спеціального стажу не зараховано періоди з 10 жовтня 2007 року по 11 жовтня 2017 року згідно з довідкою від 30 січня 2026 року №27/01-07/26, оскільки відсутня інформація до якого рівня акредитації відноситься заклад освіти; згідно з довідкою від 16 вересня 2025 року №01-26/69, оскільки відсутня підстава переведення на посаду практичного психолога

Відповідач вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року судді ОСОБА_2 на підставі наказу голови суду від 19 травня 2026 року №02-07/7/26, розпорядженням керівника апарату суду від 25 травня 2026 року №01-87/559/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Шепелюка В.Л. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 справу прийнято до провадження суддею Шепелюком В.Л.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті, суд встановив такі обставини.

09 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років (а.с.42).

Після реєстрації заяви працівниками та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області з прийняттям рішення від 16 лютого 2026 року №033050013220 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з тих підстав, що у ОСОБА_1 відсутня необхідна кількість спеціального стажу (а.с.6).

У рішенні вказано, що відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII. Пенсія за вислугу років призначається після звільнення з роботи, що дає право на цю пенсію.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, зі змінами внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема працівники освіти, за наявності спеціального стажу: - 25 років – на 01 квітня 2015року, - 25 років 6 місяців – на 01 січня 2016 року; - 25 років 6 місяців – на 11 жовтня 2017 року.

Страховий стаж – 39 років 6 місяців 5 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди. До спеціального стажу не зараховано періоди:

з 10 жовтня 2007 року – 11 жовтня 2017 року згідно з довідкою №27/01-07/26 від 30 січня 2026 року, оскільки відсутня інформація до якого рівня акредитації відноситься заклад освіти (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1432);

згідно з довідкою №01-26/69 від 16 вересня 2025 року, оскільки відсутня підстава переведення на посаду практичного психолога (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, зі змінами внесеними постановою кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1432).

Право на пенсію особи – 27 грудня 2030 року (а.с.6).

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, а тому звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами) у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону №1788-XII встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Надалі Законом №213-VIII (набрав чинності 01 квітня 2015 року) було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію за вислугу років для категорій працівників. Зокрема, пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом №911-VIII до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ внесено зміни та в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, згідно з якими до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Законом №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян - 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Рішенням Конституційного Суду від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Конституційний Суд України виснував, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з пунктом 2 Рішення №2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, починаючи з 04 червня 2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку «Освіта» - «Дошкільні навчальні заклади» директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи та «Вищі навчальні заклади I-II рівнів» директори, їх заступники з акредитації, професійно-технічні навчально-виховної навчальні заклади (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно з приміткою 2 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 вересня 1990 року по 13 вересня 1994 року працювала вихователем у дитячому садку-яслях №1 міста Ковеля; з 13 вересня 1994 року по 31 серпня 1998 року – вихователем дитячого садка №5 міста Ковеля; 01 вересня 1998 року переведена на посаду виконуючої обов`язки завідуючої дитячого садка №5 міста Ковеля; 28 січня 1999 року призначена на посаду завідуючої дитячого садка №5 міста Ковеля постійно; 30 серпня 1999 року звільнена з посади завідуючої дитячого садка №5 міста Ковеля; з 11 серпня 2003 року по 27 серпня 2007 року працювала на посаді психолога дитячого садка-спеціально школи №7; з 03 вересня 2007 року зарахована на 0,5 ставки психолога та штатного викладача психології Комунального вищого навчального закладу «Ковельський медичний коледж»; 10 жовтня 2007 року переведена на 0,5 ставки практичного психолога та штатного викладача психології; з 01 квітня 2009 року переведена на повну ставку практичного психолога та штатного викладача психології 0,5 ставки; 31 січня 2026 року звільнена з посади за угодою сторін. Тут же міститься запис про перейменування з 14 травня 2020 року Комунального вищого навчального закладу «Ковельський медичний коледж» на «Ковельський фаховий медичний коледж Волинської обласної ради» (а.с. 14-16).

Працевлаштування позивача у вказані періоди підтверджується довідками від 30 січня 2026 року №27/01-07/26 (а.с.50), від 18 вересня 2025 року №6 (а.с.51), від 23 вересня 2025 року № 01-19/964 (а.с.53), від 16 вересня 2025 року №01-26/69 (а.с.61), від 16 вересня 2025 року №01-26/70 (а.с.60), від 17 вересня 2025 року №01-28/70 (а.с.54), які містять також інформацію про перейменування та реорганізацію закладів освіти.

Листом Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2001 року №1/9-193 було роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №78 «Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963. Посада «практичний психолог» включена до даного переліку. Проте, до затвердження «Положення про психологічну службу в системі освіти України» (наказ Міністерства освіти України від 01 липня 1993 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 липня 1993 року за №101) згадуються дві назви відповідної посади «психолог» (інструктивний лист Державного Комітету СРСР з народної освіти від 27 квітня 1989 року №16 «Про введення посади психолога в закладах народної освіти»). У зв`язку з тим, що посадові обов`язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювалися, то запис у трудовій книжці «психолог» (або інших документах, що відповідно до законодавства України підтверджують стаж роботи) є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога для виплати надбавки за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Отже, слід вважати, що праця психолога регламентувалася тими ж нормативними актами, що і практичного психолога.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №420/1494/17.

Відтак, період роботи позивача на посаді «психолог» має враховуватись при обчислені спеціального стажу.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у довідці від 30 січня 2026 року №27/01-07/26 відомостей про рівень акредитації закладу як на підставу для відмови у зарахуванні спеціального стажу. Протягом спірного періоду медичний коледж за нормами чинної на той час статті 25 Закону України «Про вищу освіту» за своїм правовим статусом належав до вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, а посади викладача й практичного психолога у такому закладі прямо передбачені Переліком.

Подальше реформування та перейменування установи належним чином відображено у трудовій книжці позивача, що підтверджує безперервність її трудової діяльності та правонаступництво закладу. Оскільки на момент видачі довідки у 2026 році правовий інститут «рівнів акредитації» було ліквідовано, відсутність цієї інформації в документі не може бути законною підставою для обмеження права позивача на пенсію за вислугу років.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, є її трудова книжка. Судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, відтак така належним чином підтверджує відповідні періоди роботи позивача.

Таким чином спірний період роботи позивача з 10 жовтня 2007 року по 11 жовтня 2017 року має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до норм пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Також в контексті спірних правовідносин суд зазначає, що 03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі – Закон №2148-VIII), яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Законом №2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у такій редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Отже, була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

Між тим принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 не погоджується з тим, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Тобто, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №240/24/21 також вказав, що обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11 жовтня 2017 року для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Таким чином, робота позивача з 11 жовтня 2017 року по 31 січня 2026 року має бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до норм пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ та Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких умов, вказане рішення є протиправним та належить до скасування.

Щодо вимоги позивача про призначення з 09 лютого 2026 року пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VIII, суд зазначає, що за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для призначення позивачу пенсії, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Суд зауважує, що призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії в силу Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд не обраховує дійсний страховий/спеціальний стаж позивача та не може перебирати на себе повноваження чи компетенцію суб`єктів владних повноважень щодо встановлення наявності чи відсутності права на призначення вказаної пенсії.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 16 лютого 2026 року №033050013220 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу період роботи з 10 жовтня 2007 року по 11 жовтня 2017 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанціями про сплату від 24 березня 2026 року.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 887,46 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16 лютого 2026 року №033050013220.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 10 жовтня 2007 року по 11 жовтня 2017 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 887,46 грн (вісімсот вісімдесят сім грн 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк