Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/11552/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11552/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Новосада О. Ю. (далі – державний виконавець) від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №81263781 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №81263781 за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №140/15952/25 накладено на боржника ГУ ПФУ у Волинській області штраф в розмірі 5100,00грн.

Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII), з огляду на те, що після набрання судовим рішенням законної сили його виконання здійснено добровільно: з 15.06.2025 ОСОБА_1 було проведено перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-ХІІ).

Позивач зазначає, що заборгованість у сумі 70023,78 грн нарахована та облікована в підсистемі «Реєстр судових рішень», однак її виплата залежить від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише в межах відповідних бюджетних призначень та асигнувань. Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, передбачено, що виплата заборгованості за судовими рішеннями здійснюється в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідну мету.

На час виконання рішення порядок здійснення таких виплат визначався постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Згідно з її положеннями виплата нарахованих за судовими рішеннями сум проводилася в межах бюджетних асигнувань, пропорційно виділеним коштам, а невиплачені суми переносилися на наступний бюджетний період.

Разом з тим Постанову №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною. У зв`язку з цим виникла правова невизначеність щодо механізму фінансування виплат за судовими рішеннями.

Пенсійний фонд України звертався до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо визначення подальшого порядку виплати таких сум.

19.08.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі – Постанова №1046), якою визначено новий механізм використання коштів бюджету Пенсійного фонду України.

Таким чином, на думку позивача, невиплата нарахованої за рішенням суду заборгованості зумовлена не невиконанням судового рішення, а відсутністю необхідного бюджетного фінансування та особливим порядком проведення таких виплат.

Позивач також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої відсутність фінансового забезпечення та фактичних коштів для виконання рішення в частині виплати грошових коштів може бути визнана поважною причиною його невиконання.

У зв`язку з цим позивач вважає, що державний виконавець перед винесенням постанови від 17.08.2026 не встановив належним чином обставини виконання судового рішення, не врахував проведений перерахунок пенсії, факт нарахування та обліку заборгованості, відсутність необхідного фінансування та причини невиплати 70 023,78 грн.

Відтак, на думку позивача, у державного виконавця не було достатніх правових підстав для накладення штрафу, а тому постанова від 17.08.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ КАС України, призначено у справі судове засідання на 11:00 21.09.2026.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 04.09.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У письмових поясненнях третя особа ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №81263781 про накладення штрафу є правомірною.

У судове засідання 21.09.2026 учасники справи не прибули, своїх представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

З урахуванням приписів частини третьої статті 268 КАС України, та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №140/15952/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю. Суд, зокрема, зобов`язав ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 15.06.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017), збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з урахуванням проведених платежів.

11.06.2026 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №3927/2026 у справі №140/15952/25 про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 15.06.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017), збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з урахуванням проведених платежів.

15.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81263781 з виконання виконавчого листа №3927/2026, виданого Волинським окружним адміністративним судом 11.06.2025.

У повідомленні про виконання рішення суду від 25.06.2026 №0300-0304-5/51649 ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що для забезпечення виплат за рішеннями суду, виплата пенсій проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань. Сума заборгованості, яка виникла при перерахунку пенсії за період з 15.06.2025 по 31.07.2026 склала 61020,38 грн та внесена до реєстру судових рішень для її погашення.

17.08.2026 відповідач виніс постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Волинській області у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення без поважних причин, яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої – третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 17.08.2026, відповідач не конкретизував та належним чином не обґрунтував підстав і причин її прийняття. Зокрема у ній вказано лише «за невиконання судового рішення без поважних причин».

Тобто в оскаржуваній постанові взагалі не вказано то в чому саме полягає не виконання рішення суду позивачем у справі №140/15952/25.

Так дійсно судовим рішенням у справі №140/15952/25 на ГУ ПФУ у Волинській області покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок заборгованості, а й фактично виплатити грошові кошти у визначеному судом розмірі.

Перевіряючи поважність причин невиконання рішення суду зобов`язального характеру в частині неповної виплати ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії, суд виходить із того, що відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року №35-1; далі – Порядок №21-2), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Отже, виплата заборгованості за нарахованими на виконання рішень судів пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях за рахунок коштів Державного бюджету. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.

Облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронній пенсійній справі з датою набрання ними законної сили на підставі цих відомостей – у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ). Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

Тож видатки, виділені з Державного бюджету України Пенсійному фонду України (особливо в умовах воєнного стану), не покривають виплату заборгованості за рішеннями судів, які набрали законної сили, у тому числі ГУ ПФУ у Волинській області.

Отже, обставиною, яка перешкоджає фактичному виконанню рішення суду у повному обсязі, є недостатність видатків бюджету Пенсійного фонду України з Державного бюджету за рішеннями судів, які набрали законної сили, про що державному виконавцю має бути відомо і з власної практики.

Разом з тим, зі знімку екрану з РСР ОСОБА_1 вбачається, що виплата пенсійної заборгованості здійснювалася з урахуванням Порядку №821.

Згідно з пунктом 4 Порядку №821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Пунктом 5 Порядку №821 встановлено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 6 Порядку №821).

На переконання суду, відповідачем вчинялися заходи для виконання рішення суду у цій справі: здійснено перерахунок пенсії позивача у межах зобов`язальної частини судового рішення, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії, здійснюється з урахуванням установленого Порядком №821 механізму: щомісяця та пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік (але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку); невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми за минулий час підлягають виплаті в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у тому ж порядку.

За відсутності відповідного фінансового забезпечення з бюджету виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми коштів стягувачу (заборгованості) вже не залежить безпосередньо від позивача та не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право стягувача на отримання пенсійної заборгованості з державного бюджету.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 17.08.2026 не врахував причини, з яких заборгованість не погашена – відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, та прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу.

Також ним в оскаржуваній постанові взагалі не вказано у чому ж саме полягає невиконання рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 17.08.2026 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав для застосування до ГУ ПФУ у Волинській області штрафу за невиконання рішення суду, у той час як матеріали справи свідчать про те, що позивачем (боржником у виконавчому провадженні №81263781 рішення виконано частково) та ним вжито визначені законодавством дії щодо виплати суми заборгованості нарахованої на виконання судового рішення. а тому з наведених вище підстав постанова державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №81263781 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню а адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада О. Ю. від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №81263781 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Суддя О. О. Андрусенко