Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №140/10031/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10031/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні із березня 2022 року по травень 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату із березня 2022 року по травень 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно із одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , однак при визначенні розміру його грошового забезпечення відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Позивач вважає, що після набрання чинності законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими встановлено інші розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач повинен був визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Також позивач вказує, що з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювалося нарахування інших складових грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку із чим неправильне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло на розмір усіх залежних від них виплат.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданому відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. На думку відповідача, підстави для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, відсутні.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів відповідач вважає такі вимоги безпідставними та передчасними, оскільки спірні суми грошового забезпечення позивачу не нараховані та не виплачені.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та у спірний період перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до відомостей особистої картки на грошове забезпечення початком військової служби позивача зазначено 13.03.2022. З архівних відомостей особистих карток на грошове забезпечення також вбачається, що з березня 2022 року по листопад 2023 року включно позивач перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, в особистій картці на грошове забезпечення за місцем подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 зазначено, що позивач прибув із Військової частини НОМЕР_1 , а згідно з грошовим атестатом від 20.11.2023 №912 грошовим забезпеченням був забезпечений по 30.11.2023.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується перебування позивача на грошовому забезпеченні відповідача починаючи з 13.03.2022.

З урахуванням фактичної дати початку проходження позивачем військової служби та меж заявлених позовних вимог спірним у цій справі є період з 13.03.2022 по 19.05.2023 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що при обчисленні грошового забезпечення позивача у зазначений період відповідач застосовував як розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення.

Зокрема, позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення у травні 2022 року у розмірі 19 061,50 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у травні 2022 року у розмірі 1 800,00 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у лютому 2023 року у розмірі 1 905,00 грн, грошову допомогу на оздоровлення у березні 2023 року у розмірі 31 551,00 грн. Також позивачу нараховувалися надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та інші виплати.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення належного йому грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із частинами першою – четвертою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних коефіцієнтів за посадами, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” пункт 4 Постанови №704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 визнано протиправним та скасовано.

Отже, з 29 січня 2020 року відновлено дію пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням застосуванню підлягає прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року, а положення щодо мінімальної заробітної плати як розрахункової величини застосуванню не підлягають.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2 684,00 грн.

Отже, у спірному періоді розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав визначенню у 2022 році виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а у 2023 році – виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, шляхом множення відповідної розрахункової величини на встановлений тарифний коефіцієнт.

Застосування відповідачем для обчислення грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає вимогам пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру місячного грошового забезпечення та його складових, неправильне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням призвело до неправильного визначення й розміру відповідних похідних виплат.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування у період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та інших належних йому виплат.

Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та залежних від його розміру виплат за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням за 2022 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а за 2023 рік – виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу, при цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-III постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24 зазначила, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом №2050-III, за умови порушення строків виплати доходів щонайменше на один місяць, систематичного, а не разового характеру такого доходу та фактичного його отримання особою.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог щодо належного особі доходу, так і вимог щодо відповідної компенсації втрати частини доходів.

Отже, сам по собі факт того, що належний позивачу розмір доходу остаточно буде визначений унаслідок проведення перерахунку на виконання цього рішення суду, не виключає права позивача на компенсацію втрати частини доходів за умови, що відповідний дохід за своєю правовою природою не має разового характеру.

Разом з тим Закон №2050-III прямо пов`язує право на таку компенсацію з порушенням строків виплати доходів, які не мають разового характеру.

Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовими видами грошового забезпечення, у зв`язку із чим на суми їх перерахунку компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III не нараховується.

Натомість щомісячне грошове забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, не мають разового характеру, а тому на суми їх недоплати, які виникли внаслідок застосування відповідачем неправильної розрахункової величини та будуть визначені при проведенні перерахунку на виконання цього рішення суду, підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів за весь час затримки їх виплати по день фактичної виплати включно.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню на суми недоплаченого позивачу за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року щомісячного грошового забезпечення та інших виплат, які не мають разового характеру, без включення до розрахунку такої компенсації сум перерахованої грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку про задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо застосування у період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням за 2022 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а за 2023 рік – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум щомісячного грошового забезпечення та інших виплат, які не мають разового характеру, належних за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року та перерахованих на виконання цього рішення суду, за весь час затримки їх виплати по день фактичної виплати включно, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, без урахування сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Суддя Н. В. Стецик