Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №725/10527/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 725/10527/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Кулянди М.І.,

за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 10 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Іщенка І.В., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі по тексту ТОВ «ЧОЕК») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Просила суд, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, про відмову від частини позовних вимог стягнути з ТОВ «ЧОЕК» на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 22620,69 грн та 3% річних в розмірі 89981,01 грн через неналежне виконання зобов`язання за договорами №542-09/05/22з та 543-09/05/22з від 23 вересня 2022 року.

Позов мотивувала тим, що між нею та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

За умовами договорів ОСОБА_2 має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким домогосподарством, а постачальник універсальних послуг зобов`язався купувати Провадження №22-ц/822/1728/26

цю електричну енергію за «зеленим» тарифом у строки, передбачені договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати придбаної електричної енергії протягом вересня-жовтня 2024 року та серпень-вересень 2025 року, позивачка зазначала, що у відповідача виник обов`язок сплатити виниклу заборгованість яка утворилася, а також вважала, що стягненню підлягають інфляційні втрати та 3% річних.

З посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини та умови укладених договорів, просила позов задовольнити.

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 10 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЧОЕК» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати 22620,69 грн та 3% річних 8981,01 грн через неналежне виконання зобов`язання за договорами №542-09/05/22з від 23 вересня 2022 року та №543-09/05/22з від 23 вересня 2022 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду сторона відповідача оскаржила його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вказує, що суд першої інстанції фактично проігнорував доводи Відповідача щодо відсутності підстав нарахування інфляційних та 3% річних за грошовими зобов`язаннями у період воєнного стану. Такий висновок випливає зі змісту рішення, оскільки суд не надав жодної оцінки позиції відповідача, проігнорував імперативні положення постанови НКРЕКП № 333 від 27.02.2022 року та № 332 від 27.02.2022 року, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також не взяв до уваги правові висновки судів вищих інстанцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Стверджує, що відповідачем виконано зобов`язання перед позивачем в повному обсязі, ТОВ «ЧОЕК» не заперечувало проти наявності договірних зобов`язань, більше того, добросовісно та в повному обсязі здійснило оплату за вироблену електричну енергію за «зеленим» тарифом за вказаний період.

Звертає увагу й на те, що зі змісту п. 5.2. договору за ЗТ, укладеним сторонами, постачальник універсальних послуг не несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу, якщо доведе, що шкода виникла з вини споживача або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які Позивач розцінює як наслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань та як спосіб притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності, яка полягає у застосуванні до особи несприятливих майнових наслідків у зв`язку з порушенням нею зобов`язання, зокрема шляхом стягнення штрафних санкцій, до яких належать штраф та пеня.

Водночас на період дії воєнного стану в Україні законодавцем встановлено мораторій на стягнення штрафних санкцій, зокрема штрафу та пені, що свідчить про заборону застосування до боржника заходів цивільно-правової відповідальності за порушення відповідного зобов`язання.

Тому заявлені вимоги не підлягали задоволенню, а відтак і рішення підлягає скасуванню.

Наголошує й на тому, що у відповідному випадку звільнення від відповідальності перед споживачем полягає у непереборній силі, тобто у зв`язку із відсутністю виконання зобов`язань перед відповідачем з боку НЕКу «Укренерго», у ТОВ «ЧОЕК» відсутні відповідні кошти, що не дає можливість здійснювати зобов`язання в повному обсязі.

Так, ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ліцензії є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно технологічне) управління об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідно НЕК «Укренерго» сплачує ТОВ «ЧОЕК» вартість наданих послуг, які надалі останнє виплачує власникам генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до укладених договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, а тому за відсутності такої виплати у відповідача відсутні грошові кошти для оплати власникам таких домогосподарств, в тому числі і позивачу. Відтак, в силу механізму обороту коштів, через невиконання НЕК «Укренерго» свої зобов`язань перед ТОВ «ЧОЕК» у сплаті відповідних коштів відповідна обставина є така, що не залежить від волі відповідача, а тому підпадає під критерій відкладальної обставини, відтак, нарахування штрафних є безпідставним.

Просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.

У відзиві ОСОБА_2 вказує, що обґрунтування відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат із посиланням на Постанову НКРЕКП №332 є нормативно неспроможним, оскільки ґрунтується на хибному ототожненні різних правових категорій.

Відповідач намагається трактувати ст. 625 ЦК як механізм простого «балансування» цінності грошей. Проте, закон визначає ці кошти як наслідок порушення зобов`язання. Таким чином, навіть за відсутності високої інфляції, обов`язок сплатити 3% річних залишається безумовним покаранням за неправомірне утримання чужого капіталу.

Вважає, що цілком законним та справедливим є стягнення із відповідача через неналежне виконання зобов`язання інфляційних втрат - 22 620,69 грн та 3% річних - 8981.01 грн через неналежне виконання зобов`язання за Договорами №542-09/05/22з від «23» вересня 2022 року та №543-09/05/22з від «23» вересня 2022 року, всього в сумі 31 601,70 грн.

Представник Відповідача помилково наводить як аргумент щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат постанову НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 року, зокрема пункт 16, який передбачає зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив наявність між сторонами договірних відносин, умови яких були порушені стороною відповідача, що і стало підставою для задоволення вимог про стягнення з ТОВ «ЧОЕК» на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2022 року між ТОВ «ЧОЕК» та ОСОБА_2 було укладено договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №542-09/05/22з та №543-09/05/22з.

Місцезнаходження приватного домогосподарства АДРЕСА_1 .

За умовами договорів споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором (абз.1 розділу 1 Предмет договору).

Згідно з п.4.1 Договорів розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.4.2 Договорів постачальник універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати проданої споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок споживача відповідно до заяви-повідомлення.

Пунктом 4.3 Договорів обумовлено, що на дату введення в експлуатацію генеруючої установки «зелений тариф» за цим договором становить 500,50 коп/кВт год (без ПДВ).

Термін дії «зеленого» тарифу та покладення спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на постачальника визначається відповідно до закону (пункт 4.5 Договорів).

Згідно з п.4.6 Договорів постачальник універсальних послуг щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, подає споживачу звіт про покази засобу вимірювальної техніки, обсяги та напрями перетоків прийнятої-переданої електричної енергії.

Постачальник універсальних послуг несе відповідальність за: шкоду заподіяну споживачу або його майну, в розмірі і порядку, визначених відповідно до чинного законодавства; прострочення оплати за придбану електричну енергію, порушення прав споживача (п. 5.1 Розділу 5 Договорів).

Відповідно до п. 6.1 Договорів такі набирають чинності з дня їх підписання та діють протягом дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №30270352, №30270353, укладеного між ТОВ «ЧОЕК» та ОСОБА_2 (т.1 а.с.42/зворот, 261/зворот).

Відповідно до актів приймання-передачі товару (електричної енергії) та актів коригування ОСОБА_2 передано: від 31.01.2023 року 776 кВт.год на суму до сплати 3924,68 грн (т.1 а.с.43); від 31.01.2024 року 1519 кВт.год на суму до сплати 8013,46 грн (т1 а.с.44); від 28.02.2023 року 2405 кВт.год на суму до сплати 12163,46 грн (т.1 а.с.45); від 29.02.2024 року 2027 кВт.год на суму до сплати 10693,41 грн (т.1 а.с.46); від 31.03.2023 року 4353 кВт.год на суму до сплати 22015,61 грн (т.1 а.с.47); від 31.03.2024 року 3330 кВт.год на суму до сплати 17567,37 грн (т.1 а.с.48); від 30.04.2023 року 3669 кВт.год на суму до сплати 18757,08 грн (т.1 а.с.49); від 31.05.2023 року 5952 кВт.год на суму до сплати 30428,49 грн (т.1 а.с.51); від 30.06.2023 року 5393 кВт.год на суму до сплати 27570,71 грн (т.1 а.с.52); від 31.07.2023 року 6492 кВт.год на суму до сплати 33627,08 грн (т.1 а.с.53); від 31.08.2023 року 6666 кВт.год на суму до сплати 34528,37 грн (т.1 а.с.54); від 30.09.2023 року 5507 кВт.год на суму до сплати 28525,01 грн (т.1 а.с.55); від 31.10.2023 року 3888 кВт.год на суму до сплати 19955,86 грн (т.1 а.с.56); від 30.11.2023 року 1737 кВт.год на суму до сплати 8915,46 грн (т.1 а.с.57); від 31.12.2023 року 1120 кВт.год на суму до сплати 5748,60 грн (т.1 а.с.58); від 31.08.2025 року 6733 кВт.год на суму до сплати 40276,13 грн (т.1 а.с.59); від 30.09.2025 року 4935 кВт.год на суму до сплати 29520,66 грн (т.1 а.с.60); від 30.06.2025 року 6721 кВт.год на суму до сплати 37397,85 грн (т.1 а.с.61); від 31.03.2025 року 4075 кВт.год на суму до сплати 22313,48 грн (т.1 а.с.62); від 31.01.2023 року 689 кВт.год на суму до сплати 3484,67 грн (т.1 а.с.106); від 31.01.2024 року 1389 кВт.год на суму до сплати 7327,65 грн (т.1 а.с.107); від 28.02.2023 року 2341 кВт.год на суму до сплати 11839,78 грн (т.1 а.с.108); від 29.02.2024 року 1960 кВт.год на суму до сплати 10339,95 грн (т.1 а.с.109); від 31.03.2023 року 4282 кВт.год на суму до сплати 21656,53 грн (т.1 а.с.110); від 31.03.2024 року 3287 кВт.год на суму до сплати 17340,53 грн (т.1 а.с.111); від 30.04.2023 року 3490 кВт.год на суму до сплати 17841,97 грн (т.1 а.с.112); від 30.04.2024 року 5244 кВт.год на суму до сплати 28809,08 грн (т.1 а.с.113); від 31.05.2023 року 5898 кВт.год на суму до сплати 30152,43 грн (т.1 а.с.114); від 30.06.2023 року 5347 кВт.год на суму до сплати 27335,54 грн (т.1 а.с.115); від 31.07.2023 року 6439 кВт.год на суму до сплати 33352,56 грн (т.1 а.с.116); від 31.08.2023 року 6613 кВт.год на суму до сплати 34253,84 грн (т.1 а.с.117); від 30.09.2023 року 5420 кВт.год на суму до сплати 28074,37 грн (т.1 а.с.118); від 31.10.2023 року 3798 кВт.год на суму до сплати 19493,92 грн (т.1 а.с.119); від 30.11.2023 року 1662 кВт.год на суму до сплати 8530,51 грн (т.1 а.с.120); від 31.12.2023 року 926 кВт.год на суму до сплати 4752,86 грн (т.1 а.с.121); від 31.08.2025 року 6701 кВт.год на суму до сплати 40084,71 грн (т.1 а.с.122); від 30.09.2025 року 4850 кВт.год на суму до сплати 29012,21 грн (т.1 а.с.123); від 30.06.2025 року 6700 кВт.год на суму до сплати 37281 грн (т.1 а.с.124); від 31.03.2025 року 3942 кВт.год на суму до сплати 21585,21 грн (т.1 а.с.125); від 31.05.2025 року 4227 кВт.год на суму до сплати 23520,41 грн (т.1 а.с.126); від 30.04.2025 року 5214 кВт.год на суму до сплати 29012,41 грн (т.1 а.с.127); від 28.02.2025 року 2591 кВт.год на суму до сплати 14187,54 грн (т.1 а.с.128); від 30.06.2024 року 5504 кВт.год на суму до сплати 30238,76 грн (т.1 а.с.129); від 30.09.2024 року 4363 кВт.год на суму до сплати 24931,46 грн (т.1 а.с.130); від 30.11.2024 року 2033 кВт.год на суму до сплати 12182,09 грн (т.1 а.с.131); від 31.01.2025 року 1322 кВт.год на суму до сплати 7238,87 грн (т.1 а.с.132); від 31.05.2024 року 6533 кВт.год на суму до сплати 35890,49 грн (т.1 а.с.133); від 31.07.2024 року 4799 кВт.год на суму до сплати 27422,88 грн (т.1 а.с.134); від 31.08.2024 року 6056 кВт.год на суму до сплати 34605,76 грн (т.1 а.с.135); від 31.10.2024 року 3365 кВт.год на суму до сплати 20163,68 грн (т.1 а.с.136); від 31.12.2024 року 524 кВт.год на суму до сплати 3139,90 грн (т.1 а.с.137); від 31.07.2025 року 6033 кВт.год на суму до сплати 36088,80 грн (т.1 а.с.138); від 31.01.2023 року 776 кВт.год на суму до сплати 3924,68 грн (т.1 а.с.140); від 31.01.2024 року 1519 кВт.год на суму до сплати 8013,46 грн (т.1 а.с.141); від 28.02.2023 року 2405 кВт.год на суму до сплати 12163,46 грн (т.1 а.с.142); від 29.02.2024 року 2027 кВт.год на суму до сплати 10693,41 грн (т.1 а.с.143); від 31.03.2023 року 4353 кВт.год на суму до сплати 22015,61 грн (т.1 а.с.144); від 31.03.2024 року 3330 кВт.год на суму до сплати 17567,37 грн (т.1 а.с.145); від 30.04.2023 року 3669 кВт.год на суму до сплати 18757,08 грн (т.1 а.с.146); від 30.04.2024 року 5316 кВт.год на суму до сплати 29204,63 грн (т.1 а.с.147); від 31.05.2023 року 5952 кВт.год на суму до сплати 30428,49 грн (т.1 а.с.148); від 30.06.2023 року 5393 кВт.год на суму до сплати 27570,71 грн (т.1 а.с.149); від 31.07.2023 року 6492 кВт.год на суму до сплати 33627,08 грн (т.1 а.с.150); від 29.02.2024 року 1960 кВт.год на суму до сплати 10339,95 грн (т.1 а.с.194); від 31.03.2023 року 4282 кВт.год на суму до сплати 21656,53 грн (т.1 а.с.195); від 31.03.2024 року 3287 кВт.год на суму до сплати 17340,53 грн (т.1 а.с.196); від 30.04.2023 року 3490 кВт.год на суму до сплати 17841,97 грн (т.1 а.с.197); від 30.04.2024 року 5244 кВт.год на суму до сплати 28809,08 грн (т.1 а.с.198); від 31.05.2023 року 5898 кВт.год на суму до сплати 30152,43 грн (т.1 а.с.199); від 30.06.2023 року 5347 кВт.год на суму до сплати 27335,54 грн (т.1 а.с.200); від 30.07.2023 року 6439 кВт.год на суму до сплати 33352,56 грн (т.1 а.с.201); від 30.08.2023 року 6613 кВт.год на суму до сплати 34253,84 грн (т.1 а.с.202); від 30.09.2023 року 5420 кВт.год на суму до сплати 28074,37 грн (т.1 а.с.203); від 30.10.2023 року 3798 кВт.год на суму до сплати 19493,92 грн (т.1 а.с.204); від 30.11.2023 року 1662 кВт.год на суму до сплати 8530,51 грн (т.1 а.с.205); від 30.12.2023 року 926 кВт.год на суму до сплати 4752,86 грн (т.1 а.с.206); від 31.08.2025 року 6701 кВт.год на суму до сплати 40084,71 грн (т.1 а.с.207); від 30.09.2025 року 4850 кВт.год на суму до сплати 29012,21 грн (т.1 а.с.208); від 30.06.2025 року 6700 кВт.год на суму до сплати 37281 грн (т.1 а.с.209); від 31.03.2025 року 3492 кВт.год на суму до сплати 21585,21 грн (т.1 а.с.210); від 31.05.2025 року 4227 кВт.год на суму до сплати 23520,41 грн (т.1 а.с.211); від 30.04.2025 року 5214 кВт.год на суму до сплати 29012,41 грн (т.1 а.с.212); від 28.02.2025 року 2591 кВт.год на суму до сплати 14187,54 грн (т.1 а.с.213); від 30.06.2024 року 5504 кВт.год на суму до сплати 30238,76 грн (т.1 а.с.214); від 30.09.2024 року 4363 кВт.год на суму до сплати 24931,46 грн (т.1 а.с.215); від 30.11.2024 року 2033 кВт.год на суму до сплати 12182,09 грн (т.1 а.с.216); від 31.01.2025 року 1322 кВт.год на суму до сплати 7238,87 грн (т.1 а.с.217); від 31.05.2024 року 6533 кВт.год на суму до сплати 35890,49 грн (т.1 а.с.218); від 31.07.2024 року 4799 кВт.год на суму до сплати 27422,88 грн (т.1 а.с.219); від 31.08.2024 року 6056 кВт.год на суму до сплати 34605,76 грн (т.1 а.с.220); від 31.10.2024 року 3365 кВт.год на суму до сплати 20163,68 грн (т.1 а.с.221); від 31.12.2024 року 524 кВт.год на суму до сплати 3139,90 грн (т.1 а.с.222); від 31.07.2025 року 6033 кВт.год на суму до сплати 36088,80 грн (т.1 а.с.223); від 31.01.2023 року 776 кВт.год на суму до сплати 3924,68 грн (т.1 а.с.225); від 31.01.2024 року 1519 кВт.год на суму до сплати 8013,46 грн (т.1 а.с.226); від 28.02.2023 року 2405 кВт.год на суму до сплати 12163,46 грн (т.1 а.с.227); від 29.02.2024 року 2027 кВт.год на суму до сплати 10693,41 грн (т.1 а.с.228); від 31.03.2023 року 4353 кВт.год на суму до сплати 22015,61 грн (т.1 а.с.229); від 31.03.2024 року 3330 кВт.год на суму до сплати 17567,37 грн (т.1 а.с.230); від 30.04.2023 року 3669 кВт.год на суму до сплати 18757,08 грн (т.1 а.с.231); від 30.04.2024 року 5316 кВт.год на суму до сплати 29204,63 грн (т.1 а.с.232); від 31.05.2023 року 5952 кВт.год на суму до сплати 30428,49 грн (т.1 а.с.233); від 30.06.2023 року 5393 кВт.год на суму до сплати 27570,71 грн (т.1 а.с.234); від 31.07.2023 року 6492 кВт.год на суму до сплати 33627,08 грн (т.1 а.с.235); від 31.08.2023 року 6666 кВт.год на суму до сплати 34528,37 грн (т.1 а.с.236); від 30.09.2023 року 5507 кВт.год на суму до сплати 28525,01 грн (т.1 а.с.237); від 31.10.2023 року 3888 кВт.год на суму до сплати 19955,86 грн (т.1 а.с.238); від 30.11.2023 року 1737 кВт.год на суму до сплати 8915,46 грн (т.1 а.с.239); від 31.12.2023 року 1120 кВт.год на суму до сплати 5748,60 грн (т.1 а.с.240); від 31.01.2023 року 689 кВт.год на суму до сплати 3484,67 грн (т.1 а.с.241); від 31.01.2024 року 1389 кВт.год на суму до сплати 7327,65 грн (т.1 а.с.242); від 28.02.2023 року 2341 кВт.год на суму до сплати 11839,78 грн (т.1 а.с.243); від 31.08.2025 року 6733 кВт.год на суму до сплати 40276,13 грн (т.1 а.с.244); від 30.09.2025 року 4935 кВт.год на суму до сплати 29520,66 грн (т.1 а.с.245); від 30.06.2025 року 6721 кВт.год на суму до сплати 37397,85 грн (т.1 а.с.246); від 31.03.2025 року 4075 кВт.год на суму до сплати 22313,48 грн (т.1 а.с.247); від 31.05.2025 року 4274 кВт.год на суму до сплати 23781,94 грн (т.1 а.с.248); від 30.04.2025 року 5304 кВт.год на суму до сплати 29513,20 грн (т.1 а.с.249); від 28.02.2025 року 2738 кВт.год на суму до сплати 2738 грн (т.1 а.с.250); від 30.06.2024 року 5539 кВт.год на суму до сплати 30431,04 грн (т.1 а.с.251); від 30.09.2024 року 4427 кВт.год на суму до сплати 25297,17 грн (т.1 а.с.252); від 30.11.2024 року 2181 кВт.год на суму до сплати 13068,94 грн (т.1 а.с.253); від 31.01.2025 року 1535 кВт.год на суму до сплати 8405,21 грн (т.1 а.с.254); від 31.05.2024 року 6567 кВт.год на суму до сплати 36077,27 грн (т.1 а.с.255); від 31.07.2024 року 4802 кВт.год на суму до сплати 27440,03 грн (т.1 а.с.256); від 31.08.2024 року 6120 кВт.год на суму до сплати 34971,47 грн (т.1 а.с.257); від 31.10.2024 року 3494 кВт.год на суму до сплати 20936,68 грн (т.1 а.с.258); від 31.12.2024 року 703 кВт.год на суму до сплати 4212,50 грн (т.1 а.с.259); від 31.07.2025 року 6085 кВт.год на суму до сплати 3699,85 грн (т.1 а.с.260).

Сторонами погоджено акти коригування за вересень 2023 року по вказаним договорам (т.1 а.с.203/зворот, 237/зворот).

Матеріали справи також містять відомості про зарахування коштів на рахунок ОСОБА_2 за е/енергію по «зеленому» тарифу за наявними договорами, згідно яких оплата за вересень 2024 року здійснена у грудні 2025 року, за вересень 2025 року у листопаді 2025 року та березні 2026 року, тощо (т.2 а.с.13-22, 70-72)

Згідно розрахунків заборгованості 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що за договором №542-09/05/22з: 3% - 4501,89 грн, інфляційні втрати -11389,56 грн (т.1 а.с.160-193), за договором №543-09/05/22з: 3% - 4479,12 грн, інфляційні втрати -11231,13 грн (т.1 а.с.72-105).

28.10.2025 позивачем відповідачеві спрямовано претензію про сплату заборгованості за договорами №542-09/05/22з та №543-09/05/22з (т.1 а.с.158-159).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України обумовлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено: одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Права та обов`язки сторін у цій справі виникли на підставі договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №542-09/05/22з та №543-09/05/22з від 23.09.2022 року, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу електричної енергії.

Договори укладені належним чином, підписані повноважними особами, у встановленому порядку не визнані недійсними, а отже є обов`язковими для сторін.

Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України, так і нормами спеціального ЗУ «Про ринок електричної енергії» та низкою підзаконних нормативних актів.

Предметом розгляду у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за продаж електричної енергії.

Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, крім інших, про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (п.18).

Абзацом 18 ч.1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час укладення договорів тут і надалі) встановлено, що приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг. Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.63 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.

Згідно п.п.11.3.3. п.11.3. «Особливості постачання електричної енергії в умовах використання відновлюваних джерел енергії» ПРРЕЕ купівля електропостачальником універсальної послуги у побутового споживача, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства електричної енергії, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, здійснюється на підставі укладеного між ними договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, який оформлюється сторонами у формі додатка до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати КЦС від 23 січня 2019 року №355/385/19.

Проаналізувавши у сукупності норми законодавства та матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у сторін договірних правовідносин щодо купівлі-продажу електричної енергії з кореспондуючими правами та обов`язками, які сторони не заперечують.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач належних чином не виконує свої зобов`язання за договорами №542-09/05/22з та №543-09/05/22з від 23.09.2022 року, внаслідок чого на час звернення з позовом у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем у сумі 184 558 грн, а також заборгованість по інфляційним втратам та 3% річних у сумі 31 601,70.

Як у суді першої інстанції, так і в поданій апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту прострочення ним виконання зобов`язання за договором ( вказані зобов`язання виконані під час розгляду справи в суді першої інстанції), а також не заперечує розмір заявленої заборгованості по інфляційним втратам й 3% річних на момент ухвалення рішення, а лише стверджує, що суд першої інстанції проігнорував імперативні положення постанови НКРЕКП № 333 від 27.02.2022 року та № 332 від 27.02.2022 року, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та наголошує, що під час дії воєнного стану слід застосовувати п.16) постанови від 26.04.2022 року №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766», яким зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно, на суму заборгованості позивачем за договорами було нараховано інфляційні втрати у розмірі 22620,69 грн та 3% річних у розмірі 8981,01 грн, що стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, з якими не погоджується відповідач.

При цьому, відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за інфляційними втратами та 3% річних, не доведено його необґрунтованості, не надано власного контррозрахунку, не доведено відсутність підстав для стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних.

Посилання на п.16) постанови від 26.04.2022 року №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766», яким зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії» є безпідставним, оскільки останні стосується саме умов договорів.

Дійсно, зміст договорів укладених між сторонами спору містить в собі обов`язок постачальника універсальних послуг, крім інших, сплачувати споживачу неустойку (пеню) у разі прострочення платежів за отриману електроенергію та право споживача на оплату неустойки (пені) у разі прострочення платежів за отриману постачальником універсальних послуг електричну енергію відповідно до умов та порядку оплати, визначених цими договорами.

Відповідно у цій справі позивач не заявляла вказаних вимог щодо стягнення пені, а звернулася до відповідача з вимогами, крім іншого, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, що не підпадає під дію норми, на яку посилається апелянт.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що порушення грошового зобов`язання спричинено обставинами, які не залежали від волі відповідача, вплинули на його фінансове становище, через існування перед ТОВ «ЧОЕК» заборгованості у контрагентів ПрАТ НЕК «Укренерго» та побутовими споживачами електричної енергії. Відсутність у боржника необхідних коштів, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до вимог ст.617 ЦК України.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, та відсутності у нього необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини правомірно відхилені як судом першої інстанції, так і відхиляються колегією суддів, оскільки невиконання ПрАТ НЕК «Укренерго» укладеного з відповідачем договору не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем за відповідним укладеним саме з ним договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2022 року у справі №910/9905/21 та від 06.12.2022 року у справі №910/14453/21.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі в частині нарахування 3% річних та інфляції зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Інші аргументи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.259, 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.Н. Лисак

Судді: Н.К. Височанська

М.І. Кулянда