Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №710/523/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 710/523/26

Провадження № 22-ц/821/1571/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

31 березня 2026 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги Товариство мотивувало тим, що 23.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений Договір № 438693-КС-006 про надання кредиту, підписання якого вчинено у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Вказало, що 23.08.2025 ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 438693-КС-006 про надання кредиту, а ОСОБА_1 цього ж дня пропозицію прийняла. У подальшому, ТОВ «Бізнес Позика» через телекомунікаційну систему на номер телефону, який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, направило ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор UA-9926, котрий відповідачем було введено/відправлено.

За доводами позивача, умови п. 1. Договору передбачають, що ТОВ «Бізнес Позика» надає грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується позику повернути та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Умови Договору визначають, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Процента ставка впродовж строку кредитування нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування коштами із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Позивач зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Бізнес Позика», але взяті на себе зобов`язання щодо умов повернення кредиту в повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим, станом на 13.03.2026 заборгувала позивачу 111 470,00 грн, з яких 35 000,00 грн прострочених платежів за тілом кредиту; 53 900,00 грн прострочених платежів за процентами; 17 500,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та 5 070,00 грн прострочених платежів за комісією.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості у розмірі 111 470,00грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження обставин викладених у позові. Зокрема доказів отримання коштів відповідачем у сумі відповідно до укладеного Договору № 438693-КС-006 про надання кредиту від 23.08.2025.

Зазначено, що до початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд першої інстанції розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Врахувавши встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

30 січня 2026 року, не погоджуючись з рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року, представник ТОВ «Бізнес Позика» – адвокат Клименко Т. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказано, що лист-відповідь № 46/12-11/51283/2026/БТ від 10.04.2026 та надана разом з ним виписка по особовому рахунку, на які послався суд першої інстанції при ухваленні рішення, не є достовірними, належними та достатніми доказами у справі, а висновок суду, що позивач не підтвердив наявність у ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_1 не підкріплений жодним належним та достовірним доказом і не може бути єдиною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про повторне клопотання про витребування доказів.

Крім того, позивач звернув увагу, що доказом перерахування кредитних коштів у розмірі 35 000,00 грн на рахунок відповідача є платіжне доручення у вигляді Інформаційної довідки-підтвердження підписаної електронним цифровим підписом Директора ТОВ «Профітгід».

Разом з тим, зауважив, що з розрахунку заборгованості за Договором № 438693 КС-006, ОСОБА_1 на виконання умов Договору здійснила часткову оплату за Договором № 438693-КС-006, а саме платіж у сумі 7 180,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована та нею не заперечувалась.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Розпорядженням № 1593 від 11.05.2017 ТОВ «Бізнес позика» видано ліцензію на провадження господарської діяльності.

З витягу із Державного реєстру фінансових установ від 14.03.2024 вбачається, що відомості щодо ТОВ «Бізнес позика» внесені до Державного реєстру фінансових установ.

29.10.2025 анкетою ТОВ «Бізнес Позика» встановлено інформацію про ОСОБА_1

23.08.2025 була складена пропозиція (оферта) укласти Договір № 438693-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) і прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 438693-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

З візуальної форми послідовності дій клієнта, вбачаються дії ОСОБА_1 щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 438693-КС-006 від 23.08.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» на сайті https://my.tpozyka.com.

23.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем був укладений Договір про надання кредиту № 438693-КС-006 (далі Договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. Договору Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 35 000 грн.

Строк, на який надається кредит 24 тижні (п. 2.3. Договору).

Стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, фіксована.

Відповідно до п. 2.5. Договору комісія за надання кредиту становить 7 000 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Строк дії Договору: до 07.02.2026 (п. 2.8. Договору)

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 86 498,59 грн (п. 2.9. Договору).

Згідно копії Договору вбачається, що підпис Договору здійснено електронним одноразовим ідентифікатором UA-9926.

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції abd1a6ab-802b-11f0-b90f-000c29d57ed2_1; платник ТОВ «Бізнес Позика», номер транзакції 45595-85734-56143; дата/час здійснення переказу 23.08.2025 17:16; сума переказу 35 000,00 грн; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки SCHAD BANK; призначення платежу: перерахування коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 438693 КС-006 від 23.08.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості, 06.09.2025 відповідачем здійснено часткову оплату для виконання умов Договору у розмірі 7 180 грн, з яких 5 250,00 грн – відсотки за користування кредитом та 1 930,00 грн – комісія. Станом на 10.03.2026 заборгованість відповідача за Кредитним договором № 438693-КС-006 від 23.08.2025 становить 111 470,00 грн, з яких: 35 000,00 грн заборгованість за кредитом; 53 900,00 грн заборгованість за відсотками, 5 070,00 заборгованість по комісії та 17 500,00 грн – заборгованість по відсоткам за ст. 625 ЦК України.

З листа АТ «ОЩАДБАНК» листом № 46/12-11/51283/2026/БТ від 10.04.2026, який було надано на виконання ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 01.04.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було відкрито поточний рахунок НОМЕР_4 в гривнях, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 . Також повідомлено про відсутність руху коштів по картці за зазначені в ухвалі дати.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаний в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 438693-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) UA-9927.

Відповідно до укладеного 23.08.2025 Договору № 438693-КС-006 про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит в загальному розмірі 35 000 грн, шляхом перерахування вказаної суми коштів на рахунок останньої, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою.

Разом з тим, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Задля підтвердження перерахування суми кредиту відповідачу, Товариство в суді першої інстанції подало клопотання про витребування доказів, а саме просило суд: витребувати у АТ «Ощадбанк» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи Банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 23.08.2025 (дата видачі кредиту) по 07.02.2026 (дата закінчення терміну кредитування).

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

На виконання вказаної вище ухвали АТ «Ощадбанк» листом № 46/12-11/51283/2026/БТ від 10.04.2026, повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було відкрито поточний рахунок НОМЕР_4 у гривнях, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 . Також повідомлено про відсутність руху коштів по картці за зазначені в ухвалі дати.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що хоча в самому листі зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_4 в гривнях, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 , однак до вказаного листа додано інформаційну картку, з якої вбачається, що за рахунком НОМЕР_4 емітована картка № НОМЕР_1 , клієнтом вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що картковий рахунок № НОМЕР_1 дійсно належить відповідачу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що з виписки АТ «Ощадбанк» по поточному рахунку НОМЕР_4 не вбачається переказ грошових коштів від позивача на суму 35 000,00 грн, а тому в апеляційного суду відсутні підстави вважати доведеним факт перерахування коштів ОСОБА_1 за Договором № 438693-КС-006 від 23.08.2025.

Водночас, разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання щодо повторного витребування доказів, які становлять банківську таємницю, а саме: чи була випущена (емітована) АТ «Ощадбанк» банківська картка № НОМЕР_1 (та відкриття під неї банківського рахунку) і якщо так, то на чиє ім`я, а також виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 23.08.2025 (дата видачі кредиту) по 07.02.2026 (дата закінчення терміну кредитування) у належному для сприйняття інформації вигляді – тобто у читабельному вигляді, з відповідним розміром шрифту та якістю друку, з якої буде можливо встановити номер рахунку, дати проведених операцій, суми зарахування та списання та ін., однак колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що у наданій АТ «Ощадбанк» інформації на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 01.04.2026 містяться всі запитувані відомості, що і в клопотанні щодо повторного витребуванні доказів інформація. При цьому колегія суддів акцентує, що така інформація АТ «Ощадбанк» надана в читабельному та розбірливому вигляді, а тому клопотання про повторне витребування доказів є таким, що не підлягає до задоволення.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема первинного документу, який підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, є підставою для відмови в позові за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 438693-КС-006 від 23.08.2025.

Інші доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції також не спростовують, на законність судового рішення не впливають. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів, власним тлумаченням норм законодавства та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин в оскаржуваному рішенні суду скаржником до апеляційної скарги не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах–учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – адвоката Клименка Тараса Васильовича– залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко