Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №712/9488/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/9488/25

Провадження № 22-ц/821/228/26

Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства.

В обґрунтування позову зазначала, що з грудня 2014 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

Вказувала, що разом проживали за адресою АДРЕСА_1 , як одна сім`я, мали спільних друзів, знайомих, вели спільне господарство.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 .

Ім`я та по батькові дітей у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до ст. 135 СК України за вказівкою ОСОБА_6 .

Весь час їхнього спільного проживання, а також після того, як вони почали проживати окремо, а саме із листопада 2020 року, ОСОБА_7 визнавав себе батьком дітей.

Вони однією сім`єю проводили вихідні та святкові дні, відвідували знайомих та друзів. ОСОБА_7 супроводжував її до дитячого садочку під час перебування в садочку їх дітей.

У спілкуванні з друзями та близькими ОСОБА_7 постійно проговорював, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є його дітьми, яких він дуже любить. Оскільки вони проживали однією сім`єю, то ОСОБА_7 , як батько, постійно матеріально турбувався про дітей, надаючи їм всіляку матеріальну та психологічну підтримку, приймав безпосередню участь у вихованні дітей.

Після народження дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , за взаємною згодою з ОСОБА_7 , вони похрестили дітей. ОСОБА_7 приймав участь у обряді хрещення дітей та хрещеними батьками були обрані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Вони з ОСОБА_7 планували одружитися та належним чином оформити батьківство, але через певні сімейні обставини не встигли цього зробити, а потім почалося повномасштабне вторгнення росії і ОСОБА_7 пішов захищати Батьківщину. Перебуваючи у лавах ЗСУ, ОСОБА_7 постійно цікавився життям та здоров`ям своїх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повторюючи, що дуже їх любить. Він планував оформити батьківство належним чином, однак не встиг цього зробити і 24.02.2025 року зник безвісти.

Відповідач є рідним братом ОСОБА_7 та не визнає в повній мірі той факт, що його брат ОСОБА_15 є батьком дітей.

Просила встановити факт батьківства зниклого безвісти ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та внести зміни в їх актові записи про народження, записавши батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.10.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Оцінивши надані суду позивачкою докази, а саме копії світлин, а також заяви ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які в своїх заявах стверджують про те, що позивачка разом проживала з ОСОБА_3 та у них народилися діти, суд вважав, що дані докази не можуть бути прийняті судом до уваги. Позивачкою подані докази через електронний суд, проте, заяви свідків не завірені належним чином та не надано доказів того, що вони були написані саме тими особами, які зазначені в заяві. Про допит даних свідків в судовому засіданні та про надання оригіналів фотосвітлин позивачкою та її представннком не заявлялося.

Посилання позивачки на той факт, що відповідач визнає позовні вимоги, суд вважав такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідач являється братом зниклого безвісти ОСОБА_3 , а не батьком малолітніх дітей.

ОСОБА_3 з часу народження ОСОБА_4 , а саме з 2015 року не ініціював питання щодо встановлення свого батьківства. Більше того, у 2018 році, коли народився син позивачки ОСОБА_5 , позивачка в свідоцтві про його народження відомості про батька вказує також на підставі ст. 135 СК України, хоча у своїх позовних вимогах стверджує про те, що вони проживали однією сім`єю та ОСОБА_7 турбувався про своїх дітей.

Суд зазначив, що інших доказів, які б підтвердили факт того, що ОСОБА_3 дійсно є батьком дітей, суду не надано. Судово-генетична експертиза у цій справі, проведена не була.

Суд вважав, що позивачкою не наведено достовірних, переконливих та обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи, а саме, що батьком дітей є ОСОБА_3 , а тому позов позивачки не підлягав до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 17.10.2025, ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачка натрапила на недобросовісність адвоката, який не зумів відстояти інтереси дітей в процесуальний спосіб, хоча в ОСОБА_1 , на момент подання позову, є і були всі наявні докази на підтвердження тих обставин, які потребують доведення.

Вказує, що сторонами у справі проведене генетичне дослідження на встановлення спорідненості між дітьми та братом зниклого безвісти батька дітей. Дослідження показало, що діти та брат зниклого безвісти мають майже 100 % спорідненості.

Просить апеляційний суд визнати причини неподання відповідного доказу, саме неналежне надання правничої допомоги під час усього судового процесу та долучити і оцінити даний доказ на доведення фактів викладених у позовній заяві.

Зазначає, що недобросовісний адвокат, з невідомих їй причин, не долучив докази, які були наявні у позивачки та передані адвокату, а саме: свідоцтво про хрещення Ксенії, де хрещеним батьком дитини є відповідач; картки малюків; скріншоти переписки зниклого безвісти. Просить долучити їх до матеріалів справи.

Вказує, що пояснення (покази) свідків були надані адвокатом суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд». Дані пояснення відбиралися самим адвокатом, у ході виконання ним своїх професійних обов`язків, в межах даної справи та долучені до матеріалів справи в процесуальний спосіб.

Чому адвокатом не було надано копії паспортів опитаних осіб до даних пояснень, позивачка не знає, хоча, надавши список свідків, вона вказувала про можливість їх допиту. Проте адвокат вказав, що можна обмежитися письмовими поясненнями наданими до суду.

Просить апеляційний суд виправити дані недоліки та заслухати в судовому порядку заявлених осіб, як свідків.

Додатково додає всі пояснення в оригіналі з копіями паспортів всіх осіб, які надали пояснення.

Також зазначає, що на момент реєстрації та видачі свідоцтва про народження дитини у ОСОБА_3 не було оформленого паспорта, що в свою чергу завадило провести реєстрацію його як батька дитини.

Вказує, що у разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів.

26.11.2025 через засоби поштового зв`язку ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду від 17.10.2025.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що є рідним братом зниклого безвісти ОСОБА_3 та хрещеним батьком племінниці Ксенії.

Будучи відповідачем у даній справі, він не заперечував проти задоволення позову та вважає за можливе захистити інтереси дітей в такий спосіб. Вважає їх своєю родиною.

Зазначає, що здав біологічні зразки, адже сам бажає, щоб права дітей були захищені в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Вказує, що зниклий брат дійсно опікувався дітьми, проводив з ним час, приймав участь у їх вихованні.

Просить також долучити до матеріалів справи долученні позивачкою всі докази та заслухати свідків заявлених позивачкою.

Відсутність паспорта у брата на момент реєстрації сина, пояснює складними обставинами у їхній родині. Даний факт підтверджується паспортом громадянина України, який був виданий 20.05.2021.

В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення суду від 17.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поданий 09.03.2026 поза межами строку визначеного судом на його подання.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відзиві, який надійшов до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 09.03.2026, представник третьої особи просив розгляд заяви про встановлення факту батьківства проводити у відсутність представника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її адвоката Мельніченко А. М., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.11.2015 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , про що 14.11.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 1394 (а.с. 15 т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00051075774 від 07.05.2025 відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 11-12 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 народила сина ОСОБА_5 , про що 15.11.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області складено відповідний актовий запис № 2163 та видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15.11.2018. Батьком дитини вказаний ОСОБА_21 . Відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 9-10, 16 т. 1).

ОСОБА_22 14.02.2023 зареєструвала шлюб із ОСОБА_23 , про що 14.02.2023 Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 254. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_24 (а.с. 11 т. 2).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.08.1978 ОСОБА_2 та копії повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24.10.2017 ОСОБА_3 , вони є рідними братами, батьками яких є ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (а.с. 7-8 т. 2).

ОСОБА_26 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 07.10.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 2639 (а.с. 9 т. 2).

ОСОБА_25 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 10.10.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГУЮ в Черкаській області зроблено відповідний актовий запис № 2673 (а.с. 10 т. 2).

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 434 від 25.02.2025, повідомлено ОСОБА_19 про те, що її двоюрідний брат, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навідник 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_6 , зник безвісти 24.02.2025 поблизу н.п. Нікольскій Курської області рф, під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини (а.с. 20 т. 1).

Згідно копії свідоцтва від 25.06.2016, виданого у Храмі Святого мученика Анатолія м. Черкаси, 25.06.2016 таїнство хрещення та миропомазання здійсненого над ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хрещений батько вказаний ОСОБА_2 (а.с. 154 т. 1).

У наданій копії обмінній картці пологового будинку, пологового відділення лікарні ЧМПБ «Центр матері та дитини» вказано відомості про породіллю ОСОБА_22 , пологи відбулися - 22.10.2015, дівчинка. Дані про сім`ю: мати - ОСОБА_22 1997 року народження, батько - ОСОБА_3 , 1989 року народження. Додаткові дані - шлюб не зареєстрований (а.с 151-152 т. 1).

05.03.2026 ухвалою Черкаського апеляційного суду призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

18.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов лист Державної спеціалізованої установи «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи», в якому повідомлено, що в даній установі встановлення кровного споріднення між дядьком і племінницею не проводяться. Можна провести експертизу щодо встановлення кровного споріднення по чоловічій (батьківській) лінії між припустимим дядьком і племінником.

01.04.2026 ухвалою апеляційного суду у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «МАМА ПАПА».

13.07.2026 до Черкаського апеляційного суду засобами поштового зв`язку надійшов Висновок молекулярно-генетичної експертизи для подання до суду від 09.07.2026 № 54548, складений Медико-генетичним центром «Мама Папа».

Відповідно до вказаного висновку ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, відносно учасниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,74 %.

Ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, відносно учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 98,52 % (а.с. 97-126 т. 2).

У висновку експертизи зазначено, що про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України попереджена ОСОБА_28 (а.с. 97 т. 2).

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно положень ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» вказано, що забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно п. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

У ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

На підтвердження заявлених у цій справі позовних вимог позивачка надала, на думку колегії суддів, достатньо доказів, для висновку про визнання батьківства ОСОБА_3 щодо малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановлення відповідного факту батьківства.

Крім того, відповідач, як брат зниклого безвісти ОСОБА_3 , підтверджує той факт, що за життя його брат визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , всіляко турбувався про них. Відповідач вважає їх своїми племінниками.

У справі, яка переглядається, враховуючи, що предмет спору стосується захисту прав малолітніх осіб, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01.04.2026 клопотання позивачки задоволено та призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Чи наявна кровна спорідненість по лінії ОСОБА_3 , який зник безвісти 24 лютого 2025 року, між його рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та чи є вони родичами?

2. Якщо так, то який ступінь споріднення між ними?

3. Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дядьком по лінії батька, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , племінниця?

4. Чи наявна кровна спорідненість по лінії ОСОБА_3 , який зник безвісти 24 лютого 2025 року, між його рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та чи є вони родичами?

5. Якщо так, то який ступінь споріднення між ними?

6. Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дядьком по лінії батька, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , племінник?

Проведення експертизи доручено експертам ТОВ «Мама Папа».

Згідно з результатами проведеної експертизи ймовірність того, що ОСОБА_2 , є біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, в рамках проведеного дослідження, відповідно складає 99,74 % та 98,52 %, що свідчить про те, що безвісно зниклий ОСОБА_3 , дійсно, є біологічним батьком дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , народжених ОСОБА_1 , враховуючи, що це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків.

Колегія суддів приходить до висновку, що обставина батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема: висновком молекулярно-генетичної експертизи для подання до суду від 09.07.2026 № 54548, складеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», обмінною карткою ЧМПБ «Центр матері та дитини»; фотокартками, на яких відображені позивачка, ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 у різний проміжок часу та у різній обстановці, визнання позову відповідачем, який є рідним братом ОСОБА_3 та хрещеним батьком ОСОБА_21 , що відповідає інтересам малолітніх дітей, дані про батька якої наразі зазначені зі слів матері.

Колегія суддів також враховує психологічне значення для дітей рішення суду про встановлення батьківства, оскільки діти одержують можливість реалізувати своє природне право знати свого батька, носити його прізвище.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження№ 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18), від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).

Факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження і виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою. Якщо ж особа вважається зниклою безвісти, але немає відомостей про її смерть чи рішення суду про визнання її померлою, встановлення батьківства такої особи здійснюється шляхом подання позову про визнання батьківства в порядку позовного провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст позовної заяви свідчить про те, що в її прохальній частині представник ОСОБА_1 - адвокат Малюк Є. В. хоч і заявив вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак покликався при цьому не тільки на ст. 130 СК України, яка передбачає встановлення факту батьківства, але і на ст. 128 СК України, яка передбачає визнання батьківства.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення процесуального закону така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Оскільки вимоги пред`явлено в порядку позовного провадження, метою даного позову є встановлення походження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від ОСОБА_3 , то застосування судом належної норми права є виконанням обов`язку суду щодо правової кваліфікації відносин.

Встановивши відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_3 померлим або належних доказів його смерті за наявності у нього підтвердженого статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про застосування до даних правовідносин ст. 128 СК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, інтересам малолітніх дітей на право знати своє походження.

Крім того, суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 2 ст. 13 ЦПК України, яка наділяє суд правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Враховуючи встановлені у справі обставини, приймаючи до уваги інтереси малолітніх дітей, приписи вищезазначених норм матеріального та процесуального права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг у частині визнання встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Разом з тим, суд апеляційної скарги не погоджується з позовними вимогами позивачки в частині зобов`язання відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актових записів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 757/55549/17 (провадження № 61-1294св22).

Таким чином, оскільки відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та на неї не можна покладати будь-які матеріально-правові обов`язки, тому суд апеляційної інстанції вимоги щодо зобов`язання її внести зміни до актового запису вважає помилковими та такими, що не підлягають до задоволення.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Таким чином, рішення суду про визнання батьківства є самостійною підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду від 17.10.2025 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2025 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився у м. Черкаси Черкаської області, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Черкаси Черкаської області.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився у м. Черкаси Черкаської області, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Черкаси Черкаської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко