Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №552/2129/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2129/26 Номер провадження 22-ц/814/3191/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Ванді А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулась досуду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовано тим, що 01 вересня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя не склалося через несумісність характерів, втрати почуття любові один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Просила розірвати зареєстрований 01.09.2001 шлюб з відповідачем ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2026 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Шлюб, зареєстрований 01.09.2001 Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 1054 - розірвано.

Прізвища після розірвання шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , жінки - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Не погодившись із зазначеним рішення ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Зазначає, що при розгляді справи заперечував щодо розірвання шлюбу та просив надати строк для примирення, однак суд на зазначене уваги не звернув. Вважає, що вони мають з дружиною глибокі та тривалі сімейні зв`язки, а розірвання шлюбу без спроби примирення негативно вплине на психологічний стан неповнолітньої дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що сторони спільно не проживають, ведуть окреме господарство, сімейних відносин не підтримують. Відповідач не сплачує аліменти, спільну дитину не утримує. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, наполягає на розірванні шлюбу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи до суду не з`явився.

Від представника відповідача - адвоката Колеснікова В.О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.09.2001 перебувають в зареєстрованому шлюбі. (а.с. 9)

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 27 квітня 2011 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, а/з № 394 (а.с.7).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини 3 статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи, в тому числі відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що за період перебування справи у суді, тобто з 18 березня 2026 року (6 місяців) ОСОБА_2 не бажає продовжувати шлюбні відносини з відповідачем, при цьому примушування до їх збереження є порушенням права позивачки на свободу та особисту недоторканість.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі, а надання строку на примирення не призведуть до збереження сім`ї.

У свою чергу не є підставою для скасування рішення суду посилання в апеляційній скарзі на ненадання строку на примирення, оскільки справа перебувала у судах з 18 березня 2026 року (6 місяців) однак за весь період сторони не примирилися, а позивач категорично заперечує щодо можливості примирення, надання відповідного строку та наполягає на розірванні шлюбу.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 727/3197/17 зазначив, що надання додаткового строку для примирення, як і тривалість такого строку (але не більше шести місяців), є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2026 року

Головуючий О.В. Чумак

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко