Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №537/6937/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/6937/25 Номер провадження 33/814/608/26Головуючий у 1-й інстанції МАРТИШЕВА Т. О. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.

при секретарі - Голиш Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Конрадій М.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі за ст. 122-4, ст.124 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Також визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнений, як особа з інвалідністю 2 групи.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2025 року о 16 год 05 хв у м.Кременчук по вул. Небесної Сотні, 22/13, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HONDA CR-V LХ, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на транспортний засіб РУТА, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим було порушено п.10.9 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Окрім того, 24 жовтня 2025 року о 16 год. 05 хв. у м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, 22/13, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HONDA CR-V LХ, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце її скоєння, чим порушив п.2.10.а Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена статтею 122-4 КУпАП.

Окрім того, 24 жовтня 2025 року о 16 год. 05 хв. у м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, 22/13, ОСОБА_1 , керував автомобілем HONDA CR-V LХ, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я зі згоди водія та підтверджується висновком лікаря-нарколога номер 595 від 24.10.2025 року, результат позитивний 2,91 проміле (б/к 476949, 476258), чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2025 року на підставі ст. 36 КУпАП справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 - № 537/6937/25 (провадження № 3/537/2123/2025), за ст. 130 ч.1 КУпАП - № 537/6939/25 (провадження № 3/537/2124/2025) та за ст. 124 КУпАП - № 537/6941/25 (провадження № 3/537/2125/2025) - об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 537/6937/25 (провадження № 3/537/2123/2025).

З вказаною постановою не погодився захисник Конрадій М.В. та подала апеляційну скаргу, в якій просить закрити провадження за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказує, що матеріалами справи та відеозаписами не підтверджується факт зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 , в зв`язку з чим всі послідуючі дії є неправомірними.

Разом з цим адвокат Конрадій М.В. просить про поновлення пропущеного строку.

В обгрунтування заявленого клопотання вказує, що повний текст постанови в день проголошення вручено не було, в ЄДРСР оприлюднено лише 31.03.2026, в зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.

Учасники, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в призначене судове засідання не з`явились та просили проводити розгляд за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Водночас, відповідно до ст.7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ч.2 ст.294 КпАП України встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи підстави, на які посилається сторона захисту, як на поважність причини пропуску передбаченого КУпАП строку, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Апеляційне провадження здійснюється на підставі та в межах поданої учасником справи апеляційної скарги, згідно до ч.7 ст.294 КУпАП.

Так, як убачається зі змісту апеляційної скарги, захисником оскаржується постанова Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 березня 2026 року лише в частині визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому висновки місцевого суду в частині закриття провадження за ст.124,122-4 КУпАП за вказаних у оскаржуваному рішенні обставинах, апеляційним судом згідно до зазначених вимог закону не перевіряються.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно дост.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 24 жовтня 2025 року о 16 год. 05 хв. у м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, 22/13, ОСОБА_1 , керував автомобілем HONDA CR-V LХ, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я зі згоди водія та підтверджується висновком лікаря-нарколога номер 595 від 24.10.2025 року, результат позитивний 2,91 проміле (б/к 476949, 476258), чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 492826 від 24 жовтня 2025 року, серії ЕПР1 № 492862 від 24 жовтня 2025 року, серії ЕПР1 № 492940 від 24 жовтня 2025 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 595 від 24 жовтня 2025 року, що складений лікарем КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Михайлик І.В. , з якого вбачається, що ОСОБА_1 оглянутий 24 жовтня 2025 року о 18 год. 02 хв., перебував у стані алкогольного сп`яніння; копією постанови серії ЕНА № 6008333 від 24 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; рапортом інспектора взводу 1 роти 2 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Ю. Кохно від 24 жовтня 2025 року; письмовим поясненням потерпілого ОСОБА_2 від 24 жовтня 2025 року, згідно із якими останній зазначив, що 24 жовтня 2025 року близько 16-05 год. він рухався на транспортному засобі РУТА 25 по вул. Небесної Сотні в напрямку перехрестя з вул. Івана Мазепи. Зупинившись перед перехрестям почув різкий удар в задню частину свого транспортного засобу та, виглянувши у вікно, побачив, як транспортний засіб, що здійснив наїзд на його автомобіль, покидає місце ДТП та прямує у двори в напрямку вул. Івана Мазепи, буд. 30. Він добіг до даного транспортного засобу HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , та виявив водія, який керував цим транспортним засобом та знаходився за кермом. Відкривши двері даного автомобіля він відчув різкий запах алкоголю. Водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та його поведінка не відповідала обстановці. Він повернувся до свого транспортного засобу, а люди, які були на місці зупинки HONDA викликали поліцію; відеозаписами події, з яких вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та вчинення ДТП, залишення місця ДТП та зазначав про визнання вини у вчиненому правопорушенні.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Закриваючи провадження у справі за ст.124,122-4, суддя виходив з того, що на час розгляду справи строк, передбачений статтею 38 КУпАП сплинув та вважав, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Правовий аналіз змісту положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

За таких обставин, з урахуванням того, що стороною захисту не було оскаржено постанову судді в частині закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП, то апеляційний суд приймає до уваги, що провадження у справі в цій частині відбулось з не реабілітуючих підстав, а значить факт керування останнім транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, не скасований, як і за порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, вчинене в той самий час та місці.

Доводи апелянта щодо відсутності факту зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд апеляційноїінстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути ОСОБА_1 відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні. Крім того, апелянтом заперечується факт керування ОСОБА_1 щодо правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, однак не оскаржується такий факт при вчиненні правопорушень, передбачених ст.124,122-4 КУпАП, які було вчинено одночасно згідно встановлених судом фактичних обстави справи.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про поновлення строку адвоката Конрадій М.В. - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конрадій М.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Крюківського районного суду Полтавської області від 25 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.І. Захожай